Номер провадження: 33/813/655/22
Справа № 522/4293/22
Головуючий у першій інстанції Лонський І.В.
Доповідач Сегеда С. М.
16.08.2022 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М.,
за участю:
секретаря Хухрова С.В
представника ОСОБА_1 - адвоката Тесленка В.Г.,
представника ОСОБА_2 - адвоката Фомічова І.О.,
розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Тесленка Вадима Георгійовича на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 27 квітня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Зазначеною постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 (десяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, у сумі 170 грн. Також стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 496,20 грн.
Відповідно до постанови суду, 28.01.2022 року о 06.00 годин ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 у присутності їх сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , в результаті чого дитина постраждала від домашнього насильства.
Не погоджуючись із вказаною постановою, 16.05.2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тесленко В.Г. подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати та провадження по справі закрити у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності .
Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
До суду апеляційної інстанції з'явились представника ОСОБА_1 - адвокат Тесленко В.Г., який апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі і просив її задовольнити. Крім того адвокат Тесленко В.Г. пояснив суду, що згідно адміністративних матеріалів та існуючих цивільних справ, які перебувають на розгляді Приморського районного суду м. Одеси, а саме щодо визначення місця проживання спільної дитини та розподілу спільного майна подружжя ОСОБА_4 , зазначений конфлікт був спровокований ОСОБА_2 , щоб звинуватити ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства і таким чином позбавити його права визначити місце проживання їх малолітнього сина з ОСОБА_1 . В теперішній час правопорушник ОСОБА_1 не знає, де перебуває їх син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дозволу на виїзд за кордон він ОСОБА_2 не надавав і всі його намагання дізнатись про місце перебування сина - є безуспішними.
Також у судове засідання прибув представник ОСОБА_2 - адвокат Фомічов І.О., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначивши, що оскаржувана постанова суду є законною і обґрунтованою, а в діях ОСОБА_1 мається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 172-2 КУпАП. Вважає, що посилання правопорушника ОСОБА_1 на існування цивільних справ в Приморському районному суді м. Одсеи, є безпідставним, так як провадження по цим справам були відкриті вже після вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства.
Апеляційний суд зазначає, що доказами у справах про адміністративні правопорушення, згідно з приписами ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у відповідності з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, судом першої інстанції цих вимог закону в повній мірі дотримано не було, внаслідок чого суддя дійшов передчасного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Так, приймаючи рішення про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд поклав в основу свого рішення зібрані у справі письмові докази, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №067473 від 22.02.2022 року, протокол про прийняття заяв про кримінальне правопорушення та іншу подію від 31.01.2022 року, поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та іншими матеріалами справи.
З такими висновками суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд, оскільки зазначені вище письмові докази є недостатніми для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та спростування презумпції невинуватості.
Так, диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено, що вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, є умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення тягне за собою юридичну відповідальність.
Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Нормами наведеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Таким чином, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції даної норми КУпАП, орган поліції зобов'язаний при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зазначати конкретно, в чому саме полягало психологічне насильство, що прямо витікає з диспозиції статті (погрози, образи, чи переслідування, позбавлення житла, їжі, тощо) і це є обов'язковим.
У даному випадку протокол відносно ОСОБА_1 складено без врахування вимог Закону. Так, у протоколі зазначено, що 28.01.2022 року о 06.00 годин ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 у присутності їх сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , в результаті чого дитина постраждала від домашнього насильства. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
При цьому не конкретизовано, в чому саме таке насильство полягало і яка шкода заподіяна, хоча це прямо випливає з диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Тобто фактично об'єктивна сторона правопорушення в протоколі не розкрита.
Апеляційний суд зазначає, що особою, яка уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, не зазначено в протоколі: які конкретні дії були вчинені ОСОБА_1 , в чому виражалося психологічне насильство в сім'ї по відношенню до своєї дружини та сина. У справі також відсутні будь-які докази, що дії, вчинені ОСОБА_1 викликали у його дружини побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди фізичному чи психічному здоров'ю особи, а тому висновок районного суду не свідчить про наявність складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Отже, насильство в сім'ї, у розумінні ст. 173-2 КУпАП, є адміністративним правопорушенням, з матеріальним складом, оскільки він потребує наявності не тільки певного діяння, але й спричинення або загрози завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
При прийнятті рішення про винуватість ОСОБА_1 суддя першої інстанції не звернув уваги на належність та допустимість доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства.
З викладених вимог закону вбачається, що зазначені у протоколі про адміністративні правопорушення дії ОСОБА_1 , які полягали у вчиненні словесного конфлікту із ОСОБА_2 , самі по собі не утворюють складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Отже, зміст протоколу про адміністративне правопорушення не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, зокрема, у ньому не зазначено об'єктивної сторони вказаного правопорушення, а саме: в яких конкретних діях ОСОБА_1 полягало вчинення «насильства в сім'ї психологічного характеру», не зазначено про настання саме фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілій ОСОБА_2 та їх сину.
Також в матеріалах справи відсутні належні та достовірні докази про те, що під час конфлікту ОСОБА_1 діяв з умислом спричинити ОСОБА_2 емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, а відтак завдати шкоди її психічному здоров'ю.
Таким чином, наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП в діях ОСОБА_1 не встановлена, а наявність побутового конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020р. у справі №463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ вказано, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом».
У відповідності до п. 43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
За таких обставин, суд першої інстанції не мав достатньо допустимих доказів для встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, та визначив його винуватість доведеною помилково, недостатньо врахувавши закріплений в Конституції України принцип презумпції невинуватості особи.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової постанови про закриття провадження у даній справі в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.ст. 268, 283, 287, 289, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тесленка Вадима Георгійовича задовольнити.
ПостановуСуворовського районного суду м.Одеси від 27 квітня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати, провадження у справі закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 19.08.2022 року.
Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда