Номер провадження: 22-ц/813/2059/22
Справа № 496/4342/16-ц
Головуючий у першій інстанції Трушина О. І.
Доповідач Гірняк Л. А.
11.08.2022 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі:
Головуючого- Гірняк Л.А.
Суддів - Сегеди С.М., Комлевої О.С.
За участю секретаря - Куріньової Л.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 - адвоката Лебедіна Юрія Ілліча на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5
-про визнання незаконним та скасування рішення, визнання права власності, -
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області, ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , який діє у власних інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , який в ході розгляду справи уточнив, та остаточно просив:
-визнати незаконним та скасувати рішення Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 14 липня 2006 року№ 61-У;
-визнати за ним право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ;
-зобов'язати ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , який діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , не перешкоджати йому в користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстрації та виселення без надання іншого житлового приміщення.
Позов мотивований тим, що 13 квітня 1998 року він та ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого в Жовтневій філії Одеської спеціалізованої біржі нерухомості, придбали у ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 14 липня 2006 року № 61-У в пустуючу спірну квартиру надано для тимчасового проживання ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 12 грудня 2014 року визнано дійсним договір купівлі-продажу, зареєстрований 13 квітня 1998 року в Жовтневій філії Одеської спеціалізованої біржі нерухомості за реєстром № 98.04-423, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , як покупцями, і ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , як продавцями, квартири АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
Посилаючись на те, що він позбавлений можливості зареєструвати право власності на належну йому 1/2 частини спірної квартири, оскільки оригінал договору купівлі-продажу від 13 квітня 1998 року втрачений, а також те, що реєстрація відповідачів порушує його права, як власника квартири, ОСОБА_3 просив задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 22 грудня 2017 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано рішення Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 14 липня 2016 року № 59-V.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, встановивши, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування рішення Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 14 липня 2016 року № 59-V, яке порушує права ОСОБА_3 на володіння належним йому майном.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про зобов'язання відповідачів не перешкоджати в користуванні та розпорядженні спірною квартирою шляхом зняття з реєстрації та виселення, місцевий суд дійшов висновку, що позивач обрав невірний спосіб захисту своїх прав.
Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 20 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 , подану представником ОСОБА_11 , залишено без задоволення, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 грудня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суду погодися з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
В березні 2020 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу в котрій просила суд визнати рішення Біляївського районного суду Одеської області апеляційну скаргу на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 грудня 2017 року посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права є незаконним та необґрунтованим.
Зазначала наступі доводи для його скасування:
-суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, порушив вимоги частини першої статті 21 ЦК України, оскільки рішення Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 14 липня 2006 року № 59-У не стосується надання ОСОБА_4 та його сім'ї квартири АДРЕСА_1 для проживання, у зв'язку з чим право власності ОСОБА_3 на спірну квартиру не порушено;
-оскаржуваним рішенням суду першої інстанції порушено права ОСОБА_2 , оскільки на підставі цього рішення ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку.
- ОСОБА_2 не брала участь у справі при розгляді позову ОСОБА_3 , проте у справі вирішувалось питання щодо її прав та обов'язків.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.
В судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином.
В силу ст.372 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутності.
Судова колегія заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги дійшла наступного.
Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 6 даної статті визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Судом встановлено, що 13.04.1998 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого 13.04.1998 року в Жовтневій філії Одеської спеціалізованої біржі нерухомості за № 98.04-423, придбали у ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 квартиру АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 7-8).
Рішенням Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області №61-V від 14.07.2006 року пустуючу квартиру АДРЕСА_1 надано для тимчасового проживання громадянину ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 17).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно. ОСОБА_3 , як спадкоємець першої черги, після смерті ОСОБА_6 звернувся до Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області щодо отримання свідоцтва про право на спадщину на вказану частину квартири, однак листом №1299/02-14 від 23.04.2014 року ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що вказана біржова угода потребує визнання в судовому порядку.
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом, справа № 496/5504/14-ц.
Рішенням від 12.12.2014 року суд визнав договір купівлі-продажу, зареєстрований 13.04.1998 року в Жовтневій філії Одеської спеціалізованої біржі нерухомості за реєстром №98.04-423, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 як покупцями та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , як продавцями, квартири АДРЕСА_1 - дійсним.
Визнав за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а.с. 9-10).
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.09.2016 року 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 , яка є приватною спільною частковою власність, на підставі рішення суду № 496/5504/14-ц 12.09.2016 року зареєстрована за ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 13).
Рішенням Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області № 61-У від 14.07.2006 року вирішено надати у тимчасове проживання пустуючої квартири АДРЕСА_2 - ОСОБА_4 (а.с.17 т.1).
Відповідно до довідки Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 25.10.2016 року, відповідно до якої за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані та проживають з 09.09.2009 року - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дружина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , донька - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (т. 1, а.с. 65).
Судом першої інстанції встановлено, що оригінал договору купівлі-продажу, зареєстрованого 13.04.1998 року в Жовтневій філії Одеської спеціалізованої біржі нерухомості за № 98.04-423, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 як покупцями та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , як продавцями, квартири АДРЕСА_1 , позивачем втрачено.
Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена законом.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених умов, а саме: якщо зона являє собою куплю-продаж, допущений до обороту на товарній біржі, якщо її учасники - члени біржі, якщо вона зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угода вважається укладеної з моменту її реєстрації на біржі. Угоди укладені на біржі не підлягають нотаріальному посвідченню.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України в постанові № 05 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», а саме в п. 5 роз'яснив, що вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Пленум ВССУ в п. 37 вище згаданої постанови зазначив, що з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.
Згідно змісту ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до положень ст.319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майно
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Отже, позивач отримав право власності на 1/2 частину спірної квартири на підставі укладення відповідного правочину - договору купівлі-продажу зареєстрованого 13.04.1998 року в Жовтневій філії Одеської спеціалізованої біржі нерухомості за № 98.04-423. Відтак, позивач набув право власності на спірну частку нерухомого майна на відповідній правовій підставі, прямо передбаченій законом, оскільки оригінал договору купівлі-продажу спірної квартири було втрачено.
Рішення Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 14 липня 2006 року № 59-У( котре зазначено в резолютивній частині судового рішення) не стосується надання ОСОБА_4 в тому числі і апелянту квартири АДРЕСА_1 для проживання.
Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Звернення ОСОБА_3 до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_12 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку виходить за межі предмета доказування та не є підставою для скасування судового рішення так як у вимогах щодо зобов'язання ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , який діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_12 , ОСОБА_12 , не перешкоджати йому в користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстрації та виселення без надання іншого житлового приміщення відмовлено.
З врахуванням зазначеного, судова колегія приходить до висновку, що ні рішення Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області № 61-Н від 14.07.2006 року, ні рішення № 59-У від 14 липня 2006 року не стосується прав та обов'язків самої ОСОБА_2 , а тому судова колегія дійшла висновку, що обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи ОСОБА_2 25.04.2008 року, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились та відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України закриває апеляційне провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 353,362,367,381-384, 389,390 ЦПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 - адвоката Лебедіна Юрія Ілліча на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання права власності.
Ухвала Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 19.08.2022 року
Головуючий суддя - Л.А. Гірняк
О.С.Комлевої
С.М.Сегеда