Справа №359/896/22
Провадження №2/359/1534/2022
25 липня 2022 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого Борця Є.О.,
за участю секретаря судового засідання Баток Н.Г.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
за участю представника позивача ОСОБА_2 ,
за участю представників відповідача Мостової М.І., Бохана О.Г.,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, допущення до виконання трудових обов'язків та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явленого позову.
1.1. В січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом та обґрунтовує його тим, що вона працює в ДП «Украерорух» на посаді інженера 2 категорії відділу організаційної підготовки та сертифікації персоналу навчально-сертифікаційного центру Украероруху. Наказом ДП «Украерорух» №1335/о від 8 грудня 2021 року позивач був відсторонений від роботи без збереження заробітної плати з 20 грудня 2021 року у зв'язку з відсутністю у неї довідки про обов'язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 та довідки про протипоказання до відповідної вакцинації. ОСОБА_1 посилається на те, що у неї відсутній обов'язок здійснювати щеплення проти COVID-19 та повідомляти відповідачу інформацію про стан здоров'я, зокрема про проходження нею курсу відповідної вакцинації. Оскаржуваний наказ порушує право позивача на працю, оскільки позбавляє його можливості заробляти собі на життя працею, а також суперечить чинному законодавству: а саме, Конституції України, Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакту про економічні, соціальні та культурні права, Європейській соціальній хартії, Нюрнберзькому кодексу, Загальній декларації про біоетику та права людини, Конвенції про права людини та біомедицину, Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», КЗпП України, Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя» та Закону України «Про інформацію» тощо.
1.2. Тому ОСОБА_1 просить суд визнати незаконним та скасувати наказ ДП «Украерорух» №1335/о від 8 грудня 2021 року, допустити позивача до виконання трудових обов'язків інженера 2 категорії відділу організаційної підготовки та сертифікації персоналу навчально-сертифікаційного центру Украероруху, а також стягнути з ДП «Украерорух» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 грудня 2021 року по день ухвалення рішення суду.
2. Інформація про рух цивільної справи.
2.1. Зі змісту протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 січня 2022 року (а.с.65-66) вбачається, що цивільна справа за позовом, пред'явленим ОСОБА_1 , була розподілена судді Бориспільського міськрайонного суду Борцю Є.О.
2.2. Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 28 січня 2022 року (а.с.67-68) було відкрито провадження у цивільній справі та призначено цивільну справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
2.3. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду, знесеною до протоколу судового засідання від 23 червня 2022 року (а.с.158-160), було витребувано у ДП «Украерорух» копію наказу про надання позивачу відпустки, а також інформацію про розмір заробітної плати, нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 .
3. Ставлення учасників судового процесу до пред'явленого позову.
3.1. У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримують позов та наполягають на його задоволенні.
3.2. Представники відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не визнають позов та заперечують проти його задоволення. В обґрунтування своїх заперечень вони посилають-ся на те, що відсторонення позивача від роботи ґрунтується на ст.46 КЗпП України, ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», а також Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають профілактичним щепленням, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я України №2153 від 4 жовтня 2021 року. Крім того, наказом ДП «Украерорух» №200/о від 25 лютого 2022 року ОСОБА_1 була допущена до роботи ще з 25 лютого 2022 року. Тому представники відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять суд відмовити у задоволенні позову.
4. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
4.1. ОСОБА_1 працює в ДП «Украерорух» на посаді інженера 2 категорії відділу організаційної підготовки та сертифікації персоналу навчально-сертифікаційного центру Украероруху. Ця обставина підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , заведеної на ім'я позивача (а.с.30-31).
4.2. Наказом ДП «Украерорух» №2189-в/тм від 30 листопада 2021 року (а.с.169) ОСОБА_1 була надана щорічна відпустка з 6 грудня 2021 року до 19 грудня 2021 року.
4.3. 2 грудня 2021 року ОСОБА_1 було оголошено письмове попередження про відсторонення від роботи (а.с.34), зі змісту якого вбачається, що позивач був поперед-жений про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати з 9 грудня 2021 року, якщо до 8 грудня 2021 року він не надасть довідку про проходження обов'язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідку про протипоказання до відповідної вакцинації. Зі змісту акту, складеного 2 грудня 2021 року начальником відділу організаційної підготовки та сертифікації персоналу навчально-сертифікаційного центру Украероруху Катрич Г.О. та інженерами навчально-сертифікаційного центру Украероруху Островською Т.О. та ОСОБА_5 (а.с.173), вбачається, що ОСОБА_1 відмовилась від ознайомлення з письмовим попередженням про майбутнє відсторонення від роботи.
4.4. Починаючи з 6 грудня 2021 року ОСОБА_1 перебувала у щорічній відпустці.
4.5. Наказом ДП «Украерорух» №1335/о від 8 грудня 2021 року (а.с.27) ОСОБА_1 була відсторонена від роботи без збереження заробітної плати з 20 грудня 2021 року у зв'язку з відсутністю у неї довідки про обов'язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 та протипоказань до відповідної вакцинації.
4.6. 20 грудня 2021 року щорічна відпустка ОСОБА_1 закінчилась. В той же день вона отримала копію наказу ДП «Украерорух» №1335/о від 8 грудня 2021 року. Ця обставина підтверджується копією акту, складеного 20 грудня 2021 року начальником відділу організаційної підготовки та сертифікації персоналу навчально-сертифікаційного центру Украероруху Катрич Г.О. та інженерами навчально-сертифікаційного центру Украероруху ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а.с.174).
4.7. Наказом ДП «Украерорух» №200/о від 25 лютого 2022 року (а.с.126) ОСОБА_1 була допущена до виконання трудових обов'язків інженера 2 категорії відділу організаційної підготовки та сертифікації персоналу навчально-сертифікаційного центру Украероруху з 25 лютого 2022 року.
4.8. Спірні правовідносини регулюються главою ІІІ «Трудовий договір» КЗпП України та розділом ІІІ «Правове регулювання відносин у сфері захисту населення від інфекційних хвороб» Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».
5. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.
5.1. Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
5.2. Як вбачається з абз.2 п.3.2 рішення Конституційного Суду України №10-р/2020 від 28 серпня 2020 року, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватись виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 9, 64 Конституції України.
5.3. Згідно із ст.46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
5.4. Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
5.5. Згідно з п.6 Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України №2153 від 4 жовтня 2021 року, обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №83 від 4 березня 2015 року.
5.6. Відповідно до п.1 ч.3 ст.2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є верховенство права.
5.7. Згідно з ч.9 ст.10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
5.8. Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
5.9. Згідно з п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
6. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.
6.1. Встановлено, що ДП «Украерорух» включений у Перелік об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №83 від 4 березня 2015 року. Це свідчить про те, що на підставі п.6 Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом Міністер-ства охорони здоров'я України №2153 від 4 жовтня 2021 року, у ОСОБА_1 виник обов'язок здійснити щеплення проти COVID-19, повідомити роботодавця про проходження курсу вакцинації або надати довідку про наявність у неї медичних протипоказань. Всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України позивач та його представник ОСОБА_2 не подали докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 здійснила обов'язкове щеплення або має медичні протипоказання до відповідної вакцинації навіть на день судового розгляду цивільної справи та ухвалення судового рішення. Це свідчить про те, що відсторонення позивача від роботи в цілому узгоджується зі ст.46 КЗпП України та ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».
6.2. Водночас, у зв'язку з тим, що починаючи з 6 грудня 2021 року ОСОБА_1 перебувала у щорічній відпустці, у неї був відсутній обов'язок з'являтись на робоче місце 8 грудня 2021 року та пред'являти відповідачу довідку про здійснення щеплення проти COVID-19. Винесення наказу ДП «Украерорух» №1335/о від 8 грудня 2021 року до дня закінчення щорічної відпустки позивача та перевірки наявності у нього щеплення проти COVID-19 було передчасним. Крім того, оскаржуваний наказ навіть не узгоджується з письмовим попередженням ОСОБА_1 про відсторонення від роботи (а.с.34), зі змісту якого вбачається, що позивач був попереджений про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати з 9 грудня 2021 року, а не з 20 грудня 2021 року. Ці обставини свідчать про те, що відсторонення ОСОБА_1 від роботи було проведено з істотними порушеннями закону. Посилання представників відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на те, що позивач недобросовісно пішов у щорічну відпустку з метою уникнення відсторонення від роботи, оцінюється критично, оскільки письмове попередження про відсторонення від роботи ОСОБА_1 було оголошено 2 грудня 2021 року, тоді як наказ про надання позивачу відпустки був виданий ще 30 листопада 2021 року.
6.3. З огляду на це суд вважає, що з метою відновлення законності належить визнати незаконним та скасувати наказ ДП «Украерорух» №1335/о від 8 грудня 2021 року. На підставі ч.9 ст.10 ЦПК України та ч.2 ст.235 КЗпП України у відповідача виник обов'язок відшкодувати ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 грудня 2021 року по 24 лютого 2022 року. Зі змісту довідки головного бухгалтера ДП «Украерорух» №43-22-514 від 22 грудня 2021 року (а.с.57) вбачається, що середньоденний заробіток позивача становить 1367 гривень 6 копійок. Період вимушеного прогулу з 20 грудня 2021 року по 24 лютого 2022 року становить 46 робочих днів. Тому з метою відновлення порушеного права позивача на оплату праці з ДП «Украерорух» на користь ОСОБА_1 слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 62884 гривень 76 копійок (1367,06 х 46).
6.4. У зв'язку з тим, що починаючи з 25 лютого 2022 року ОСОБА_1 допущена до роботи, відсутні підстави для повторного допущення позивача до виконання обов'язків інженера 2 категорії відділу організаційної підготовки та сертифікації персоналу навчально-сертифікаційного центру Украероруху. Крім того, зі змісту довідки ДП «Украерорух» №4.3-21/149/22 від 5 липня 2022 року (а.с.168) вбачається, що починаючи з 25 лютого 2022 року позивачу нараховувалась заробітна плата. Ця обставина свідчить про те, що належним способом захисту права ОСОБА_1 на оплату праці є стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати за період часу з 25 лютого 2022 року до дня ухвалення рішення суду, а не стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за вказаний період часу. Тому суд вважає, що ОСОБА_1 належить відмовити у задоволенні позову в частині вказаних вимог.
7. Розподіл судових витрат.
7.1. Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
7.2. Згідно з ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
7.3. ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі 992 гривень 40 копійок. Ця обставина підтверджується платіжним дорученням №2775 від 24 січня 2022 року (а.с.63). Крім того, позивач витратив грошові кошти в розмірі 4000 гривень на оплату професійної правничої допомоги. Ця обставина підтверджується квитанцією від 20 грудня 2021 року (а.с.62). Пред'явлений нею позов фактично задоволений в повному обсязі. Відмова у задоволенні позову в частині вимог про допущення позивача до виконання посадових обов'язків та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25 лютого 2021 року до дня ухвалення рішення суду обумовлено тим, що через два місяці після пред'явлення позову відповідач допустив ОСОБА_1 до роботи та почав нараховувати їй заробітну плату.
7.4. З огляду на це суд вважає, що з ДП «Украерорух» на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 992 гривень 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 гривень 00 копійок.
Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, абз.1 ч.6 ст.259, ст.ст.263-265, ч.6 ст.268 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, допущення до виконання трудових обов'язків та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України №1335/о від 8 грудня 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати з 20 грудня 2021 року.
Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 20 грудня 2021 року по 24 лютого 2022 року включно в розмірі 62884 гривень 76 копійок.
У задоволенні позову в частині інших вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 992 гривень 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 гривень 00 копійок.
Повний текст рішення суду складений 1 серпня 2022 року.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Суддя
Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець