19 серпня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 671/2158/21
Провадження № 22-ц/4820/1187/22
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №671/2158/21 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 18 квітня 2022 року (суддя Бабій О.М.).
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
У грудні 2021 року АТ «Акцент-Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначалось, що 25.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг та отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 44,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Позивач вказував, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг у А-Банку та Умовами та Правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Позивач зазначає, що усі основні умови кредитування доведені відповідачеві, про що свідчить його підпис в паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов договору.
В порушення норм чинного законодавства та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 16.11.2021 виникла заборгованість в загальному розмірі 13914,97 грн, а саме: 8845,41 грн - заборгованість за кредитом, 5069,56 грн - заборгованість по процентах.
Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитом, а також судові витрати по справі.
Заочним рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 18 квітня 2022 року в задоволені позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ «Акцент-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Посилається на те, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням судом норм матеріального права. Вказує, що відповідач був ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг та зобов'язувався регулярно знайомитися зі змінами до них, про що свідчить його підпис на вказаній анкеті-заяві. Посилається на те, що судом безпідставно не взято до уваги наданий банком до матеріалів справи паспорт споживчого кредиту, підписаного боржником, в якому чітко зазначені всі умови кредитування, строки, процентна ставка. Крім того, як зазначає апелянт на підтвердження вірності розрахунку заборгованості банк до апеляційної скарги надав банківську виписку.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо наявності суми заборгованості за кредитним договором та обов'язку відповідача сплачувати відсотки за користування кредитом.
Такий висновок суду, на думку колегії суддів, відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Судом першої інстанції встановлено, що 25.11.2019 між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (а.с. 7).
Відповідно до наданого банком розрахунку ОСОБА_1 станом на 16.11.2021 має заборгованість за кредитним договором в розмірі 13914,97 грн, а саме: 8845,41 грн - заборгованість за кредитом, 5069,56 грн - заборгованість по процентах.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статтей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Із анкети-заяви ОСОБА_1 від 25.11.2019 вбачається, що в ній процентна ставка не зазначена, не визначено умови кредитування, строки повернення кредиту тощо.
Банк, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», як невід'ємну частину спірного договору.
Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті https://a-bank.ua/terms, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
До вказаних правовідносин неможливо застосовувати правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якої встановлені однією сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювались банком в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду, а тому кредитор міг додати до позову витяг з Умов у будь-якій редакції, яка найбільш сприятлива для задоволення позову.
За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов та Правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», який міститься в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, тому це не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами.
А тому, доводи апеляційної скарги щодо обізнаності відповідача про умови кредитування, які викладені в Умовах і Правилах надання банківських послуг, та погодженні з ним є безпідставними.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
При застосуванні до спірних правовідносин наведених норм права, суд першої інстанції правильно, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, врахував висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту та ознайомлення його таким чином з умовами кредитування, оскільки підписання споживачем паспорту споживчого кредиту є способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Відповідна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року (справа № 393/126/20).
За змістом ч. 2 ст. 9 Закону №1734-VIII «Про споживче кредитування», до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності.
На підставі викладеного слід дійти висновку, що паспорт споживчого кредиту не є складовою частиною кредитного договору, а є лише письмовою формою ознайомлення споживача до укладення договору з умовами різних видів кредитування для забезпечення йому можливості вибору серед альтернативних умов кредитування.
Так, паспорт споживчого кредиту, що доданий до позовної заяви, містить інформацію щодо трьох типів кредитних карток «Універсальна», «Універсальна Gold», «Зелена», які передбачають різні відсоткові ставки для таких карт. Однак, позивачем не надано доказів того, яку саме картку отримав відповідач із даного переліку.
Окрім того, паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем 25.11.2019 року, містить зауваження про те, що інформація зазначена в ньому зберігає чинність та є актуальною лише до 01.01.2020 року. Більш того, зі змісту цього паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в ньому, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
Тому, паспорт споживчого кредиту не може бути визнаний належним і достатнім доказом на підтвердження обставин погодження сторонами умов кредитування, в тому числі щодо сплати відсотків за користування кредитом.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем, в порушення вимог ст. ст. 77-80 ЦПК України, не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності заборгованості за кредитом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).
Долучена до апеляційної скарги виписка по особовому рахунку ОСОБА_1 не приймається до уваги апеляційним судом, оскільки банк зазначену виписку до суду першої інстанції не подавав, доказів поважності та об'єктивної неможливості надати її до суду першої інстанції апеляційному суду не зазначив та клопотання про її долучення до матеріалів справи та дослідження в апеляційній скарзі не заявляв.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги АТ «Акцент-Банк» не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 18 квітня 2022 року залишити без мін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 19 серпня 2022 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай