Дата документу 18.08.2022 Справа № 337/1587/21
Є.У.№ 337/1587/21 Головуючий у 1 інстанції: Салтан Л.Г.
№ 22-ц/807/1517/22 Суддя-доповідач: Крилова О.В.
18 серпня 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Кухаря С.В.
Полякова О.З.
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі адвоката Ліневич Максима Томашевича на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2022 року у справі за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,
У березні 2021 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 був укладений договір від 03.08.2016 року на підставі якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач в обумовлені правочином строки свої зобов'язання не виконував, станом на 28.02.2021 року згідно наданого позивачем розрахунку у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 44 506,33 грн.
Посилаючись на вищезазначене, просило суд, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 44 506,33 грн..
Заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2021 року позов задоволено. ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 44 506,33 гривень, судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 270 гривень, а всього 44 776,33 грн.
У січні 2022 року до Хортицького районного суду м. Запоріжжя надійшла заява від ОСОБА_1 в особі адвоката Ліневич М.Т. про перегляд заочного рішення.
04.02.2022 року представником АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2022 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 33 126,52 гривень, судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 270 гривень, а всього 35 396,52 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі адвоката Ліневич М.Т. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі за безпідставністю. Разом з тим, просить суд вирішити питання щодо судових витрат по справі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що оскаржуване рішення прийнято без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі, зокрема, судом не було належним чином вивчено єдиний бухгалтерський документ - виписку про рух коштів по картрахунку, внаслідок чого до суми стягнення безпідставно зараховані суми відсотків, за рахунок яких було збільшено тіло кредиту.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заперечило проти доводів апелянта. Зазначено, що розрахунок заборгованості та банківська виписка є взаємопов'язаними документами і відображають однаково правдиву, повну, достовірну інформацію щодо всіх операцій відповідача та банку.
Позивач стверджує, що відповідач не здійснила жодної переплати за кредитом.
Також, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заперечило проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, обґрунтовуючи зазначене тим, що розрахунок таких витрат не відповідає вимогам ст.. 137 ЦПК України.
На підставі наведеного просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду - без змін.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Враховуючи положення частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає повною мірою.
Судом встановлено, що між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем ОСОБА_1 на підставі Анкети-заяви був укладений договір від 03.08.2016, на підставі якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.17).
До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.18-63).
На підтвердження заявлених вимог по сплаті заборгованості позивачем надано виписку про рух коштів по картці, станом на 02 березня 2021 року ОСОБА_1 по кредитному договору № б/н від 03.08.2016 та розрахунок заборгованості (а.с.158-161).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, а також те, що вказані документи станом на 03.08.2016 року містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків, пені, штрафів та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Між тим, судом було взято до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості, досліджуючи який, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 активно користувалася кредитними коштами, з часу оформлення кредитного договору пройшло понад 6 років, процентна ставка за кредитом змінювалася в сторону зменшення, позичальниця до банку не зверталася за фактом неправильного нарахування відсотків та зарахування сплачених сум в загальну заборгованість за тілом кредиту, що свідчить про те, що вона знала про існування заборгованості, проте не в повному обсязі погашала кредит, а тому заборгованість по тілу кредиту підлягає стягненню з відповідача на користь АТ КБ "Приватбанк".
Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду з огляду на наступне.
Відповідно до ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У апеляційній скарзі апелянт стверджує, що суд не дослідив єдиний документ, який відноситься до бухгалтерської документації - Витяг про рух коштів по картрахунку відповідача, з якого вбачається, що банк безпідставно здійснював списання відсотків та зараховував їх до тіла кредиту, тим самим збільшуючи його. Наводячи контррозрахунок заборгованості на підставі зазначеного доказу, який міститься у матеріалах справи, апелянт зазначає, що сума списаних коштів перевищує заявлену позивачем суму заборгованості за тілом кредиту.
Перевіривши ці доводи, колегія зазначає наступне
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ст. 77 ЦПК України).
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з приписами п.п. 3, 6 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Згідно зі ст. 41 Закону України «Про Національний банк України» та ч.ч. 1, 2 ст. 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених НБУ відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою правління НБУ від 04.07.2018р. № 75 (зі змінами та доповненнями) (далі - Положення № 75), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій.
Вказаним Положенням визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з Положенням № 75, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. При цьому, цим Положенням визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконання за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Судова колегія погоджується з доводами апелянта, що саме на підставі Виписки про рух коштів по картрахунку позичальника слід визначати розмір заборгованості з урахуванням узгоджених умов кредитного договору.
Зі змісту виписки про рух коштів по картрахунку відповідача слідують багаточисельні списання банком коштів на погашення відсотків, які жодним чином не обґрунтовані, але були зараховані в якості тіла кредиту. Наведене дає підстави для висновку, що банк безпідставно збільшив борг відповідача саме за тілом, яке було стягнуто судом.
Суд першої інстанції, визнавши, що нарахування та списання відсотків не було узгоджено між сторонами, залишив поза увагою те, що поточні відсотки в певні періоди щомісячно списувались за рахунок кредитних коштів, що також не було передбачено умовами договору між сторонами у справі.
З Виписки вбачається, що такі списання почали проводитись банком у періоді з лютого 2019 року по грудень 2020 року, а тому колегія вважає, що неправомірно нараховані та списані відсотки у цьому періоді, зараховані у тіло кредиту, підлягають вирахуванню із суми заборгованості за тілом кредиту.
Так, банком безпідставно були проведені наступні списання: 01.02.2019 - 1 954,70 грн; 01.03.2019 - 238,76 грн; 01.04.2019 - 3 208,75 грн; 01.05.2019 - 1 846,92 грн; 01.06.2019 - 2 625,38 грн; 01.07.2019 - 1 894,30 грн; 01.08.2019 - 1 - 2 625,38 грн; 01.07.2019 - 1 894,30 грн; 01.08.2019 - 1 963,37 грн; 01.09.2019 - 1 985,16 грн; 01.102019 - 2 126,67 грн; 01.11.2019 - 2 011,60 грн; 01.12.2019 - 3 236,48 грн; 01.01.2020 - 3 260,15 грн; 01.02.2020 - 3 220,66 грн; 01.03.2020 - 3 095,52 грн; 01.04.2020 - 1 959,21 грн; 01.05.2020 - 1 890,42 грн; 01.06.2020 - 1 846,52 грн; 01.07.2020 - 1 765,20 грн; 01.08.2020 - 1 824,77 грн; 01.09.2020 - 1 764,77 грн; 01.10.2020 - 1 680,33 грн; 01.11.2020 - 1 717,54 грн; 01.12.2020 - 1 625,75 грн (а.с.158-161).
Загальна сума списання дорівнює 48 742,93 грн, що перевищує заявлену до стягнення суму заборгованості на 15 616,41 грн (33 126,52 грн-48 742,93 грн).
Суд першої інстанції, визнавши, що умови про списання коштів у вигляді відсотків, які не передбачені умовами договору, сторони між собою не погоджували, фактично визнав правомірність зарахування таких списань в рахунок боргу відповідача, що визнається колегією порушенням норм матеріального та процесуального права в частині неналежного дослідження доказів по справі.
З урахуванням наведеного, колегія визнає апеляційну скаргу обґрунтованою та доходить до висновку про відсутність заборгованості ОСОБА_1 за договором № б/н від 03.08.2016, оскільки на підставі виписки по кредитному рахунку встановлено, що загальна сума коштів внесена клієнтом на погашення заборгованості перевищує загальну суму отриманих клієнтом коштів.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному винесенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (Брумареску проти Румунії, № 28342/95, п. 61, рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року).
Зважаючи на обґрунтованість доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх недоведеністю.
Згідно із частинами першою, тринадцятою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, ОСОБА_1 має право на компенсацію позивачем суми судового збору, сплаченого за подання заяви про перегляд заочного рішення у розмірі 463,27 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 3 405 грн.
Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В матеріалах справи міститься копія договору про надання правової допомоги № 01-22/21 (далі - Договір), укладеного 13 грудня 2021 року між Адвокатським Бюро «Ліневич та партнери» та ОСОБА_1 (а.с.178-180).
Відповідно до п. 1.1.3 Договору, Котюжинська Т.В., зокрема, уповноважила Адвокатське Бюро представляти її інтереси в судах апеляційної інстанції.
Розділом 3 Договору сторони визначили умови плати за надання правової допомоги та порядок розрахунків, окремо деталізовані у Додатку № 1 до Договору.
У апеляційній скарзі щодо стягнення витрат на правничу допомогузазначено, що вартість послуг адвоката у загальному розмірі дорівнює 35 000,00 грн. На підтвердження зазначених витрат надано:Акт виконаних робіт №1-01-22/21 з наступних послуг: складання заяви про перегляд заочного рішення на суму 4 000,00 грн; перевірка розрахунку заборгованості наданого АТ КБ «ПРИВАТБАНК», здійснення контррозрахунку боргу на суму 10 000,00 грн; складання заяви про перенесення розгляду справи та проведення судового засідання в режимі відеоконференції на суму 1 000,00 грн; складання відзиву на позовну заяву на суму 4 000,00 грн; участь у судовому засіданні на суму 1 000,00 грн; винагорода (гонорар успіху) на суму 5 000,00 грн (а.с.181); Акт виконаних робіт № 2-01-22/21 з наступних послуг: складання апеляційної скарги на суму 5 000,00 грн; здійснення контррозрахунку боргу (в т.ч. аналіз виписки по картрахунку та інтегрування даних в розрахунок) на суму 5 000,00 грн (а.с.222).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19).
Колегією суддів враховується положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що вимоги апеляційної скарги щодо стягнення витрат на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню.
Колегія суддів, розподіляючи витрати, понесені ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, дійшла до висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Так, колегія суддів зазначає, що сума у розмірі по 4 000,00 грн, сплачена відповідачем адвокату за складання заяви про перегляд заочного рішеннята складання відзиву на позовну заяву є завищеною та не відповідає критерію розумності та співмірності. Також, вартість перевірки розрахунку заборгованості протягом 10 годин, яка визначена у розмірі 10 000,00 грн, на думку колегії суддів не відповідає критерію розумності розміру таких витрат. Сплата у розмірі 1 000,00 грн за участь адвоката Ліневича М.Т. 18.02.2022 у судовому засіданні Хортицького районного суду м. Запоріжжя є безпідставним, оскільки відповідно до протоколу судового засідання від 18.02.2022 та довідки від 18.02.2022, сторони у судове засідання, призначене на 08 лютого 2022 року, не прибули (а.с.185-186)
Аналізуючи надані докази щодо вартості послуг адвоката, пов'язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, судова колегія зазначає наступне.
Сума у розмірі 5 000,00 грн, сплачена відповідачем адвокату за складання апеляційної скарги є завищеною, оскільки спори, пов'язані із стягненням заборгованості АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є типовими, а складність даної справи є ординарною.
Необґрунтованою є послуга щодо здійснення контррозрахунку боргу на суму 5 000,00 грн, оскільки зазначена дія була виконана адвокатом під час розгляду справи у суді першої інстанції, про що свідчить Акт виконаних робіт №1-01-22/21 (а.с.181).
Із урахуванням наведеного, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат та їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію значимості таких дій у справі, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі адвоката Ліневич Максима Томашевича задовольнити частково.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2022 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором залишити без задоволення.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення в розмірі 463,27 грн (чотириста шістдесят три гривні 27 копійок).
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 405,00 грн (три тисячі чотириста п'ять гривень 00 копійок).
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови складено 18 серпня 2022 р.
Головуючий О.В. Крилова
Судді: С.В. Кухар
О.З. Поляков