Дата документу 16.08.2022 Справа № 317/2973/17
Є.У.№ 317/2973/17 Головуючий у 1 інстанції: Ачкасов О.М.
№ 22-ц/807/1677/22 Суддя-доповідач: Крилова О.В.
16 серпня 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Кухаря С.В.
Полякова О.З.
секретар: Камалова В.В.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 01 липня 2022 року за поданням Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича, стягувач: ОСОБА_2 , боржник: ОСОБА_1 , про примусове проникнення до майна боржника,
Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог О.С. звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до будівлі, яка знаходиться на земельній ділянці площею 0,0540 га, кадастровий номер: 2322184600:06:002:0084, за адресою: АДРЕСА_1 та просить надати дозвіл приймати участь при примусовому проникненні до майна боржника помічнику приватного виконавця, понятим, суб'єкту оціночної діяльності - суб'єкту господарювання та спеціалісту з технічної інвентаризації.
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 01 липня 2022 року подання Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С. про примусове проникнення до майна боржника - задоволено.
Надано дозвіл приймати участь при примусовому проникненні до майна боржника помічнику приватного виконавця, понятим, суб'єкту оціночної діяльності - суб'єкту господарювання та спеціалісту з технічної інвентаризації.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким в задоволені подання відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом не було застосовано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.03.2020 (справа № 757/41727/19-ц) щодо необхідності врахування факту перешкоджання виконавцю у можливості потрапити до приміщення боржника для виконання судового рішення. Стверджує, що до подання не долучено жодних доказів того, що боржник перешкоджав вільному доступу приватного виконавця до спірного приміщення.
Також апелянт наголошує на тому, що у матеріалах подання відсутні докази про те, що боржнику було направлено повідомлення - вимогу приватного виконавця про надання доступу та його обов'язок допустити державного виконавця для проведення виконавчих дій.
15 серпня 2022 року до Запорізького апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу приватного виконавця Сколибога О.С., в якому він заперечив проти доводів апелянта, посилаючись на наявні у матеріалах справи докази, які підтверджують належне повідомлення боржника щодо направлення йому вимоги. Просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
16 серпня 2022 року до Запорізького апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу представника стягувача - адвоката Клімченка М.Г. Зазначено, що ухвала є законною, обґрунтованою та мотивованою, а апеляційна скарга - безпідставною та необґрунтованою, що направлена на зловживання правом задля унеможливлення виконання рішення суду, з викривленням фактичних обставин, що мають значення для розгляду.
У відзиві представник стягувача посилався на те, що апелянт мав доступ до автоматизованої системи виконавчого провадження та можливість ознайомлюватися з прийнятими постановами приватного виконавця, викликами тощо.
Посилаючись на зазначене, просив повністю відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення зазначеним вимогам відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С. на виконанні перебуває зведене виконавче провадження 59661891 (далі за текстом ЗВП 59661891), а саме:
- виконавчий лист № 317/2973/17 виданий 24.07.2019року Запорізьким районним судом Запорізької області про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість на загальну суму 89 693,43 грн., з яких: основний борг - 26 490,00 грн, відсотки за користування грошовими коштами - 61 878,93 грн, штраф за порушення терміну повернення - 1 324,50 грн. Дата приєднання до ЗВП: 26.07.2019
- виконавчий лист № 317/2973/17 виданий 24.07.2019 року Запорізьким районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору 448,70 грн. Дата приєднання до ЗВП: 26.07.2019
- виконавчий лист № 317/35/16-ц виданий 10.11.2016 року Запорізьким районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 4 217 583.78 грн, з яких: за договором позики від 07.10.2012 у розмірі 492 249,05 грн, яка складається з: суми основного боргу 216 849,80 грн; відсотків за користування грошовими коштами 258 051,27 грн; пені у розмірі 17 347,98 грн; за договором позики від 01.12.2012 у розмірі 1 049 200,07 грн, яка складається з: суми основного боргу 479 086,79 грн; відсотків за користування грошовими коштами - 570 113,28 грн; за договором позики від 07.03.2013 у розмірі 1 606 852,04 грн, яка складається з: суми основного боргу - 756 452,82 грн; відсотків за користування грошовими коштами - 850 399,22 грн; за договором позики від 11.03.2013 у розмірі 1 069 282,62 грн, яка складається з: суми основного боргу 504 301,88 грн; відсотків за користування грошовими коштами - 564 980,74 грн. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 6 699,85 грн. Відповідно до заяви стягувача, станом на 31 січня 2020 року заборгованість складає 4 223 183,63 грн. Дата приєднання до ЗВП: 03.02.2020
- виконавчий лист № 317/3680/19 виданий 08.10.2020 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору у розмірі 384,20 грн.
За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Ухвалою Запорізького районного суду від 13.01.2022 по справі №317/2973/17 провадження №6/317/9/2022 задоволено Подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку, а саме споруду, яка розташована на земельній ділянці К.Н. 2322184600:06:002:0084. 14.06.2022 року постановою Запорізького Апеляційного суду , ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 13.01.2022 року у цій справі залишено без змін.
З метою виготовлення Технічного паспорту відповідним спеціалістом для подальшої реалізації зазначеного майна боржника у відповідності до приписів ч. 5 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», 20 січня 2022 року, на адресу боржника, приватним виконавцем було направлено Вимогу про надання вільного доступу до будівлі для виготовлення технічної документації на нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , але боржником доступу так і не було надано.
Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив із того, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, на будівлю, яка знаходиться на земельній ділянці площею 0,0540 га, кадастровий номер: 2322184600:06:002:0084, за адресою: АДРЕСА_1 , ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 13.01.2022 року, звернуто стягнення, суд дійшов висновку надати дозвіл на примусове проникнення до майна боржника, оскільки приватним виконавцем надано достатньо доказів, які свідчать про необхідність надання дозволу на примусове проникнення до майна боржника як можливого способу виконання судового рішення.
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду з огляду на таке.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Під час здійснення виконавчого провадження, серед іншого, виконавець має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.
За приписами частини 1 статті 439 ЦК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Згідно з частиною 5 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов'язковим. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов'язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди; 3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об'єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.
Із встановлених матеріалами справи обставин слідує, що боржник ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 13.01.2022 по справі №317/2973/17 (провадження №6/317/9/2022) про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку, а саме споруду, яка розташована на земельній ОСОБА_4 2322184600:06:002:0084.у добровільному порядку не виконує, такі дії боржника призводять до тривалого невиконання виконавчих листів за ЗВП 59661891, та відсутності у приватного виконавця Сколибога О.С. можливості вчиняти виконавчі дії.
Доводи апелянта щодо відсутності допустимих доказів про належне повідомлення приватним виконавцем про відкриття виконавчого провадження й надсилання вимоги про надання доступу до приміщення спростовуються матеріалами справи. Так, із долучених до подання доказів встановлено, що боржник повідомлявся про наявність виконавчого провадження (а.с.9, 15, 22, 29, 40), йому надсилалося повідомлення про необхідність бути присутнім при проведенні виконавчих дій (а.с.44, 46), проте ОСОБА_1 вчиняє перешкоди в проведенні виконавчих дій.
Судом враховано, що приватним виконавцем Сколибогом О.С. при вчиненні виконавчих дій з 25.07.2019 було здійснено інформування боржника хід виконавчих проваджень. Проте, з урахуванням бездіяльності боржника, доступу до будівлі, яка знаходиться на земельній ділянці площею 0,0540 га, кадастровий номер: 2322184600:06:002:0084, за адресою: АДРЕСА_1 , з метою унеможливлення її підготовки до реалізації не було надано. Оскільки технічна документація за спорудою відсутня, необхідною умовою її реалізації є виготовлення такої документації. А для виготовлення такої документації необхідним є доступ до зазначеної споруди, але потрапити на зазначену територію не вдалося за можливе у зв'язку з відсутністю вільного та безперешкодного доступу.
Твердження апелянта щодо права власності ОСОБА_1 та претензій третіх осіб на майно відхиляються судовою колегією, оскільки рішення суду, за яким ОСОБА_3 набула право власності на земельну ділянку, скасоване, вчинено поворот виконання рішення суду. Разом з тим, договір, за яким була відчужена земельна ділянка, - визнано недійсним. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, на якій розміщена споруда, яка не зареєстрована у встановленому законом порядку.
Безпідставними є доводи скаржника щодо порушення його прав на недоторканність житла, оскільки об'єкт нерухомого майна, до якого суд першої інстанції ухвалив проникнення для проведення виконавчих дій, не зареєстрований у встановленому законом порядку., а відтак не може використовуватись в якості житла.
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про обґрунтованість подання приватного виконавця Сколибога О.С. щодо вичерпання ним усіх можливостей виконати рішення без примусового проникнення до володіння боржника та необхідності надання йому дозволу на примусове проникнення (входження) до майна боржника ОСОБА_1 .
Ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що подання приватного виконавця підлягає задоволенню.
Посилання апелянта на те, що приміщення, до якого просить надати дозвіл на проникнення не визначене як житлове, не є підставою для відмови у задоволенні подання. Так, приватний виконавець спрямовує свої дії на виконання численних судових рішень, які набули чинності, а виконання унеможливлене ухиленням боржника від отримання викликів виконавця, повідомлень про вчинення виконавчих дій тощо.
Надання дозволу судом на здійснення виконавчих дій у приміщенні яке може використовуватися як житлове, не суперечить закону, не порушує права боржника, а його доводи є проявом надмірного формалізму.
Надмірний формалізм у трактуванні національного законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).
Сам апелянт не зазначає у апеляційній скарзі чим порушуються його права наданням дозволу на проникнення до майна боржника з метою здійснення виконання рішень які набули чинності та є обов'язковими.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному винесенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (Брумареску проти Румунії, №28342/95, п. 61, рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року).
У рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що принцип правової визначеності також встановлює, що жодна сторона не вправі вимагати перегляду остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і постановлення нового рішення по суті. Повноваження суду апеляційної інстанції щодо перегляду рішення суду першої інстанції має використовуватися для виправлення судових помилок. Процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами сама по собі не суперечить принципу правової визначеності, доки використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя у справі (Желтяков проти України, № 4994/04, п. 42-44, рішення від 09.06.2001 р.)
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 01 липня 2022 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 серпня 2022 року.
Головуючий О.В. Крилова
Судді: С.В. Кухар
О.З. Поляков