Справа № 404/898/22
Номер провадження 2/404/226/22
19 серпня 2022 року Суддя Кіровського районного суду м. Кіровограда Іванова Н.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 3/4 частини будинку в порядку спадкування, -
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на 3/4 частини будинку в порядку спадкування, просила визнати за нею право власності в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 та смерті батька ОСОБА_4 , померлих в один день - ІНФОРМАЦІЯ_1 на 3/4 частини житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача судові витрати по справі.
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 липня 2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
17 серпня 2022 року від представника позивача надійшла позовна заява у новій редакції.
Вивчивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, вважаю, що вищевказана позовна заява, підлягає повторному залишенню без руху.
Пунктами 5, 8 частини 3 статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; в позовній заяві зазначаються докази, що підтверджують кожну обставину, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначенням доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Доказами, у контексті статті 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказами у цивільному процесі можуть бути: письмові, речові та електронні докази; висновки експертів; показання свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 4 ст. 49 Законом України «Про нотаріат», на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
Позовна заява не містить посилання на доказ, який цю обставину підтверджує.
Таким чином, позивачу необхідно надати суду як доказ відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій відповідні постанови нотаріуса.
Виходячи зі змісту позовної заяви, позивач просить визнати за собою право власності на 3/4 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Ця позовна вимога має майновий характер та підлягає грошовій оцінці.
Вказаний житловий будинок є тим майном, яке підлягає оцінці та вартість якого можна визначити, однак позивач у позовній заяві не вказує ціну позову.
Ціна позову про визнання права власності повинна бути визначена на підставі звіту про ринкову вартість, наданого відповідною оціночною установою, яка має відповідні дозвільні документи на проведення оціночної вартості майна.
Проведення оцінки нерухомого та рухомого майна для цілей обчислення державного мита та інших обов'язкових платежів визначено постановою Кабінету Міністрів України «Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» від 21 серпня 2014 року №358.
Відповідно до пп.1 п.1 зазначеної постанови, оціночною вартістю для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства є ринкова вартість, розрахована відповідно до національних стандартів та інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна і майнових прав.
Згідно з пп.4 п.1 постанови, оцінка об'єкта для цілей оподаткування здійснюється суб'єктами оціночної діяльності, які відповідають вимогам, установленим Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», у складі яких працює хоча б один оцінювач, який отримав кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» хоча б за однією з таких спеціалізацій у межах напряму «Оцінка об'єктів у матеріальній формі» і напряму «Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, у тому числі прав на об'єкти інтелектуальної власності».
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Позивачем до матеріалів позовної заяви не додано жодного звіту про оцінку майна, що підлягає виправленню, оскільки саме від оцінки вартості майна, яка буде зазначена у звіті залежить розмір судового збору, який необхідно сплатити позивачу при зверненні з вказаним позовом до суду.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Позивач додає до позовної заяви квитанцію про сплату судового збору у розмірі 2304,75 грн., однак суд звертає увагу позивача на те, що в пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що пунктами 1 і 2 частини першої статті 80 ЦПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошових коштів та про визнання права власності на майно або витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI. Розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п'ятою статті 216, статтею 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому, суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов'язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК).
З позовної заяви та додатків до неї не вбачається даних щодо актуальної вартості спірного житлового будинку чи проведення будь-якої оцінки цього майна.
Отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір за майнові вимоги у розмірах, визначених відповідно до п.п. 3 п. 1 ч. 1 Закону України «Про судовий збір» та виходячи з дійсної /ринкової/ вартості спірного майна і надати до суду підтверджуючі документи.
Крім того, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження обставин викладених у позові, а саме: свідоцтво про смерть матері, свідоцтво про народження позивача, свідоцтво про зміну прізвища.
У зв'язку з набранням чинності 01 січня 2020 року, Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом ДСА України від 20 серпня 2019 року №814 (зі змінами від 29 серпня 2019 року №843) змінено порядок засвідчення та видавання копій судових рішень і документів.
Зокрема, копія судового рішення, виготовлена апаратом суду, засвідчується відповідальною особою апарату суду та печаткою суду із зазначенням дати. У разі якщо судове рішення не набрало законної сили, про це працівником апарату суду зазначається на копії, що видається чи надсилається.
На копії судового рішення, що набрало законної сили, зазначається дата набрання ним чинності.
Рішення суду - процесуальний документ, яким розгляд справи закінчується по суті. Рішення суду є найважливішим актом правосуддя, актом реалізації судової влади. Рішенням суду розв'язується матеріально-правовий спір між сторонами, підтверджується наявність або відсутність певних фактів, ним захищаються порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників справи.
Разом з тим, до позовної заяви долучено копію рішення, яке не містить відмітки про набрання законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 3/4 частини будинку в порядку спадкування - повторно залишити без руху з підстав, викладених у мотивувальній частині ухвали.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10- ти (десяти) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Запропонувати позивачу у встановлений строк надати до суду:
- дві постанови нотаріуса як доказ відмови у вчиненні нотаріальних дій; свідоцтво про смерть матері позивача; рішення суду, яке набрало законної сили; свідоцтво про народження позивача та свідоцтво про зміну прізвища;
- звіт про оцінку вартості майна станом на дату звернення до суду,
- належним чином складену позовну заяву у новій редакції із зазначенням дійсної ціни позову та виходячи із цієї суми доплатити судовий збір. Реквізити: одержувач: ГУК у м. Кроп-цький/Фортечн.р-н/22030101; Код отримувача ( код за ЄДРПОУ) 37918230, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувачаUA968999980313191206000011565, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу ( судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Кіровський районний суд м. Кіровограда, надавши до суду оригінал квитанції про сплату судового збору.
В разі виконання вимог у встановлений судом термін, заява буде вважатись поданою в день первісного її подання до суду.
Якщо позивач не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику.
Ухвала може бути оскаржена щодо визначення розміру судових витрат шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення цієї ухвали.
Повний текст ухвали суду складено 19.08.2022 року.
Суддя Кіровського
районного суду
м.Кіровограда Н. Ю. Іванова