Справа № 344/5947/18
Провадження № 2/344/190/22
27 липня 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого - судді Антоняка Т.М.,
секретарів: Максимів Н.М., Мрічко Н.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання незаконними дій щодо видачі свідоцтв про право на спадщину, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, зобов'язання скасувати державну реєстрацію права власності, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори, вимогами якого просить:
визнати незаконними дії державного нотаріуса Дмитрук С.Д. щодо видачі 27.09.2017 року ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за законом серія та номер 6-511 на 1/8 частку квартири адреса: АДРЕСА_1 ;
визнати незаконними дії державного нотаріуса Дмитрук С.Д. щодо видачі 27.09.2017 року ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину за законом серія та номер 6-512 на 1/8 частку квартири адреса: АДРЕСА_1 ;
визнати недійсним видане ОСОБА_4 27.09.2017 року свідоцтво про право на спадщину за законом серія та номер 6-511 на 1/8 частку квартири адреса: АДРЕСА_1 ;
визнати недійсним видане ОСОБА_5 27.09.2017 року свідоцтво про право на спадщину за законом серія та номер 6-512 на 1/8 частку квартири адреса: АДРЕСА_1 ;
зобов'язати державного нотаріуса Дмитрук С.Д. скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на 1/8 частку квартири адреса: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 22540333;
зобов'язати державного нотаріуса Дмитрук С.Д. скасувати державну
реєстрацію права власності ОСОБА_5 на 1/8 частку квартири адреса: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 22540428;
судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 19 травня 2015 року державний нотаріус С.Д. Дмитрук, за заявою ОСОБА_5 , яка звернулась після спливу 14 років з дня смерті її чоловіка та брата позивача, ОСОБА_6 , завела спадкову справу за № 391/2015. 19.09.2015 року нотаріус адресувала ОСОБА_5 листа, у якому повідомила що у зв'язку з відсутністю технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_2 , згідно якого здійснюється реєстрація права власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав - видати Свідоцтво про право на спадщину на вищевказану квартиру не представляється можливим. ОСОБА_1 (брат ОСОБА_6 ), вважаючи дії державного нотаріуса С.Д. Дмитрук такими, що суперечать законодавству України, звернувся до суду з позовом про визнання незаконним заведення спадкової справи та анулювання запису про заведення спадкової справи в Єдиному реєстрі спадкових справ. 22 лютого 2016 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області вирішив у задоволенні позову відмовити (справа № 344/16105/15-ц). Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_1 звернувся до Апеляційного суду Івано-Франківської області. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06.04.2016 року по справі № 344/16105/15-ц не погодилась з висновками суду першої інстанції., виходячи з наступного: «Поза увагою суду залишилось те, що самостійної вимоги про визнання протиправними дій нотаріуса позивач не заявляв. За змістом позовної заяви ОСОБА_1 посилався на протиправність дій нотаріуса, обґрунтовуючи незаконність вчинення нотаріальної дії державним нотаріусом Дмитрук С.Д., зокрема заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_6 за заявою спадкоємця ОСОБА_5 . При цьому позивач вказав, що ОСОБА_5 звернулась в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини зі спливом 14 років, а не в шестимісячний строк, як це встановлено законом. Також остання не вступила у фактичне управління або володіння спадковим майном, у зв'язку з чим в нотаріуса відсутні були правові підстави для відкриття спадкової справи. Колегія суддів встановила наступне: «Таким чином батьки померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , в силу ст. 549 ЦК УРСР, фактично прийняли спадщину шляхом вступу управління та володіння спадковим майном 1/2 частиною квартири АДРЕСА_2 .» «Натомість інший спадкоємець ОСОБА_5 не надала нотаріусу доказів фактичного прийняття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_6 ». «Отже незважаючи на те, що батьки померлого ОСОБА_6 не зверталися до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після його смерті, вони прийняли спадщину, оскільки в межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини, вступили в фактичне управління та володіння спадковим майном.» «З наведеного слідує, що державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Дмитрук С.Д, при заведенні спадкової справи № 391/2015 наведених обставин, положень ст.ст. 548, ЦК УРСР та п.п. 3.3.,3.4. Методичних рекомендацій не враховано, а тому висновок суду першої інстанції про те, що нотаріусом Дмитрук при заведенні спадкової справи після смерті ОСОБА_6 за заявою ОСОБА_5 були дотримані всі вимоги законодавства про нотаріат є неправильним.» На момент прийняття даного рішення, державний нотаріус Дмитрук С.Д. не видавала свідоцтво про право на спадщину за законом, таким чином суд прийшов до висновку що заведення такої спадкової справи не створило юридичного наслідку, в результаті якого б порушувались права позивача.
Позивач вказує, що послідовність його дій в отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом була наступною:
1. Починаючи з 2005 року позивач ОСОБА_1 переїхав до своїх батьків на їхнє прохання та продовжує проживати за даною адресою по сьогоднішній день включно. З вказаного року та до моменту смерті батьків, позивач здійснював постійний догляд за хворими батьками. Після смерті батьків ( ОСОБА_8 у 2009 році та ОСОБА_7 у 2013 року) ОСОБА_1 у повному обсязі оплатив витрати, пов'язані з їх похованням. Позивач регулярно оплачує витрати за комунальні послуги. Заборгованість по договорам з виконавцями комунальних послуг - відсутня. ОСОБА_1 постійно проживав з батьками, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , у зв'язку з чим, в силу ч.3 ст. 1268 ЦК України, вважається таким що прийняв спадщину.
2. 17 липня 2017 року приватним нотаріусом Юрчаком Олегом Володимировичем видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме на 1/2 квартири АДРЕСА_2 , після смерті його батька ОСОБА_7 .
3. ОСОБА_9 роз'яснив, що для видачі свідоцтва на другу половину квартири йому необхідно надати підтвердження того, що батьки померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , в силу ст. 549 ЦК УРСР, фактично прийняли спадщину, шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном частиною квартири АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_6 , у зв'язку з чим 14 квітня 2016 року ОСОБА_1 було подано повідомлення про усунення підстав відмови у вчиненні нотаріальних дій та надано копію рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06.04.2016 року по справі № 344/16105/15-ц.
4. 26.04.2016 року приватний нотаріус Юрчак О.В. повідомив про зупинення видачі свідоцтв про право на спадщину до вирішення судом вже розпочатої на той час справи про визнання права власності на спадкове майно.
5. 21.06.2017 року ОСОБА_1 надав приватному нотаріусу повідомлення про усунення підстав відмови у вчиненні нотаріальних дій з долученою копією заяви про залишення позову без розгляду. Крім того, приватний нотаріус Юрчак О.В. затребував свідоцтво про народження ОСОБА_6 для того, щоб встановити родинний зв'язок між ОСОБА_6 та його батьками ОСОБА_8 і ОСОБА_7 . Отримавши від ОСОБА_1 оригінал даного свідоцтва а також його нотаріально завірену копію, приватний нотаріус повідомив про потребу у видачі Івано- Франківським бюро технічної інвентаризації довідки, яка є необхідною умовою видачі свідоцтв про право на спадщину за законом.
6. 06 квітня 2018 року приватний нотаріус Юрчак О.В. видав ОСОБА_1 свідоцтво на 1/8 квартири після смерті ОСОБА_8 та свідоцтво на 1/8 квартири після смерті ОСОБА_7 , а також повідомив про те, що державним нотаріусом Дмитрук С.Д. видано ОСОБА_5 свідоцтво на 1/8 квартири після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_4 видано свідоцтво на 1/8 квартири після смерті ОСОБА_6 . Таким чином, про факт видачі державним нотаріусом Дмитрук С.Д. вказаних свідоцтв позивачу стало відомо 06 квітня 2018 року.
Позивач вважає дії державного нотаріуса незаконними, оскільки нотаріус Дмитрук С.Д. завела спадкову справу після спливу 14 років від дня смерті ОСОБА_6 та видала свідоцтва про право на спадщину на майно, яке успадкували інші особи, зокрема батьки померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , що встановлено рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2016 року. Нотаріусу ОСОБА_10 було відомо про зміст даного рішення, крім того позивач додатково повідомляв Першу Івано-Франківську Державну нотаріальну контору про те, що ОСОБА_6 ще у 1997 році пішов з сім'ї, це підтверджується листом самого ОСОБА_6 , написаному у 1999 року. Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06.04.2016 року встановлено, що у нотаріуса відсутні були правові підстави для відкриття спадкової справи, однак всупереч даному факту ОСОБА_10 , у межах спадкової справи, на заведення якої в нотаріуса не було правових підстав, видала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/8 квартири ОСОБА_5 та свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/8 квартири ОСОБА_4 , тобто на вже успадковані після смерті ОСОБА_6 частки його батьками - ОСОБА_8 та ОСОБА_7 ОСОБА_11 та ОСОБА_4 не вчинялися дії по управлінню, розпорядженню і користуванню квартирою АДРЕСА_2 протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, як того вимагає ст. 549 ЦК УРСР, натомість вказані особи звернулися до державної нотаріальної контори після спливу 14 років з дня відкриття спадщини а не в шестимісячний строк, як це встановлено законом. 09.09.2015 року ОСОБА_10 адресувала ОСОБА_5 листа у якому повідомила, що в зв'язку з відсутністю технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_2 , згідно якого здійснюється реєстрація права власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав, видати Свідоцтво про право на спадщину на вищевказану квартиру не представляється можливим. Відсутність у ОСОБА_5 та ОСОБА_11 технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_3 додатково свідчить про те, що ні ОСОБА_11 , ні ОСОБА_4 не вчинялися дії по управлінню, розпорядженню і користуванню вказаною квартирою. Крім того ОСОБА_5 у вересні 2015 року звернулась до Івано-Франківського міського суду з позовом про усунення перешкод в оформленні власності та зобов'язанні вчинити дії, у якому вказує що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_6 і нею, у встановлений законом строк, подано до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Однак дане твердження не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_5 подала заяву про прийняття спадщини 19 травня 2015 року, що свідчить про те, що шестимісячний термін для її прийняття, визначений ст. 549 ЦК УРСР, ОСОБА_5 пропущено. У позовній заяві ОСОБА_5 вказує про те, що працівники ОБТІ не можуть отримати доступ до квартири по АДРЕСА_4 . Дана обставина є вичерпним доказом того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не вступили в управління або володіння спадковим майном, вирішення питання доступу працівників ОБТІ до даної квартири виявилося неможливим для ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , оскільки виходило за межі можливостей відання вказаних осіб, які ніколи не управляли, не розпоряджалися і не користувалися квартирою. ОСОБА_1 постійно проживав з батьками ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , у зв'язку з чим, в силу ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вважається таким, що прийняв спадщину. Діяння державного нотаріуса порушують право позивача у повному обсязі володіти, користуватися розпоряджатися спадковим майном, яке йому належить у зв'язку з прийняттям спадщини.
Відповідач - державний нотаріус Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Дитрук Світлана Дмитрівна подала відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову, покликаючись на ті обставини, що 19 травня 2015 року до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 квартири в АДРЕСА_1 звернулась вдова ОСОБА_6 - ОСОБА_5 , у зв'язку із чим заведено спадкову справу № 391/2015. Також до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину звернулась дочка ОСОБА_6 - ОСОБА_4 . На підтвердження факту прийняття спадщини ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було пред'явлено оригінал договору дарування від 26 травня 1995 року, згідно якого ОСОБА_8 (мати ОСОБА_6 ) подарувала ОСОБА_6 належну їй 1/2 частку вищевказаної квартири, а також спільну реєстрацію із спадкодавцем за однією адресою. Згідно інформаційної довідки зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) та довідки зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 19 травня 2015 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 ніхто не звертався, у зв'язку з чим нотаріусом було заведено спадкову справу. ОСОБА_1 є братом покійного ОСОБА_6 та з заявою про прийняття спадщини після смерті брата до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори не звертався. Натомість ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із позовом до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори в особі державного нотаріуса Дмитрук Світлани Дмитрівни про визнання протиправними дій державного нотаріуса, визнання незаконним заведення спадкової справи та анулювання запису про заведення спадкової справи в Єдиному реєстрі спадкових справ. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2016 року у справі № 344/16105/15-ц у задоволенні його позову відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції від 22 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нове, про відмову в позові ОСОБА_1 . В рішенні Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2016 року зазначено, що: «оскільки заведення державним нотаріусом спадкової справи не порушує прав позивача, то йому слід відмовити в позові щодо визнання незаконним заведення державним нотаріусом Дмитрук С.Д. спадкової справи після смерті ОСОБА_6 за заявою ОСОБА_5 про прийняття спадщини. Щодо вимоги про визнання незаконним та анулювання запису про заведення спадкової справи в Єдиному реєстрі спадкових справ, зробленого державним нотаріусом Дмитрук С.Д., то така є похідною від вимоги про визнання незаконним заведення спадкової справи № 391/2015, а тому і в цій частині рішення суду також підлягає скасуванню та ухваленням нового рішення про відмову в позові». Спадкове майно після смерті ОСОБА_6 - 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_5 належала йому на підставі договору дарування від 26 травня 1995 року. Враховуючи те, що після смерті ОСОБА_6 спадщину після нього прийняли ОСОБА_7 (батько), ОСОБА_8 (мати), ОСОБА_4 (дочка), ОСОБА_5 (дружина) всі по 1/8 квартири.
Ухвалою суду від 04 березня 2020 року до участі у справі залучено як співвідповідачів: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали вимоги позову у повному обсязі. 27.07.2022 року представник позивача ОСОБА_2 подала заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника. Позовні вимоги просить задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 позов заперечив з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.
Відповідачі - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не прибули в судове засідання, про час і місце розгляду справи повідомлялися належно.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як встановлено матеріалами справи, 30.07.1993 року видане свідоцтво про право власності на житло, відповідно до якого право власності на квартиру АДРЕСА_2 належить ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності та членам його сім”ї - дружині ОСОБА_8 у рівних долях (а.с. 67).
На підставі договору дарування від 26 травня 1995 року ОСОБА_8 подарувала ОСОБА_6 належну їй 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_6 (а.с. 119-120).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, про що зроблено актовий запис № 1140 (а.с. 105, зворот).
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_6 доводився рідним братом позивачу ОСОБА_1 , чоловіком відповідачки ОСОБА_5 (а.с. 107) та батьком відповідачки ОСОБА_4 (а.с. 106 зворот).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено запис № 1644 (а.с.112, зворот)
Відповідно до копії свідоцтва про смерть ОСОБА_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що зроблено запис № 1870 (а.с. 113)
19 травня 2015 року ОСОБА_12 звернулася до Першої Івано-Франківської нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 105).
Згідно інформаційної довідки зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) та довідки зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 19 травня 2015 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 ніхто не звертався (а.с. 117, зворот, 118).
17 липня 2015 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Юрчаком Олегом Володимировичем видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме на 1/2 квартири АДРЕСА_2 , після смерті його батька ОСОБА_7 (а.с. 18).
25 травня 2015 року до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 квартири за адресою АДРЕСА_6 звернулась ОСОБА_4 , яка являється дочкою покійного ОСОБА_6 (а.с. 122).
19.09.2015 року нотаріус адресувала ОСОБА_5 листа, у якому повідомила, що у зв'язку з відсутністю технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_2 , згідно якого здійснюється реєстрація права власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав - видати Свідоцтво про право на спадщину на вищевказану квартиру не представляється можливим (а.с. 7).
Заявою від 14.12.2015 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Юрчака О.В. про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 22).
Згідно постанови приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Юрчака О.В. від 22.12.2015 року ОСОБА_13 відмовлено у видачі свідоцтва про право право на спадщину за законом на 1/8 частки квартири АДРЕСА_2 , у зв'язку з неподанням документів, що підтверджують право власності та державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за спадкодавцем ОСОБА_8 (а.с. 25).
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2016 року, ухваленим у справі за позовом ОСОБА_1 до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори в особі державного нотаріуса Дмитрук Світлани Дмитрівни про визнання протиправними дій державного нотаріуса, визнання незаконним заведення спадкової справи та анулювання запису про заведення спадкової справи в Єдиному реєстрі спадкових справ, у задоволенні позову відмовлено.
Відповідно до рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2016 року, скасовано рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2016 року та ухвалено нове, про відмову в позові ОСОБА_1 (а.с. 11-15).
14 квітня 2016 року ОСОБА_1 було подано повідомлення про усунення підстав відмови у вчиненні нотаріальних дій та надано копію рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06.04.2016 року по справі № 344/16105/15-ц (а.с. 26).
26.04.2016 року приватний нотаріус Юрчак О.В. повідомив позивача про зупинення видачі свідоцтв про право на спадщину до вирішення судом вже розпочатої на той час справи про визнання права власності на спадкове майно (а.с. 27).
Повідомленням від 21.06.2017 року (яке зареєстроване 09.08.2017 року) ОСОБА_1 повідомив приватного нотаріуса Юрчака О.В. про усунення підстав відмови у вчиненні нотаріальних дій з долученою копією заяви про залишення позову без розгляду (а.с. 28).
06 квітня 2018 року приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Юрчак О.В. видав ОСОБА_1 свідоцтво на 1/8 частки квартири після смерті ОСОБА_8 та свідоцтво на 1/8 частки квартири після смерті ОСОБА_7 (а.с. 30, 31).
Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Спадкування за законом має місце лише у разі коли воно не змінено заповітом спадкодавця (ст. 1223 ЦК).
Згідно зі ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Свідоцтво про право на спадщину - це процесуальний нотаріальний акт, який засвідчує перехід права власності на майно спадкодавця до спадкоємців. Якщо успадковане майно підлягає обов'язковій державній реєстрації, то свідоцтво про право на спадщину є для спадкоємців основним правовстановлюючим документом.
Свідоцтво про право на спадщину не створює ніяких нових прав у спадкоємців на майно, а тільки підтверджує вже існуюче право на нього, оскільки право на спадкове майно у них виникає з моменту відкриття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 548 ЦК УРСР від 18 липня 1963 року (чинного на момент відкриття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_6 ) для придбання спадщини необхідно було, щоб спадкоємець її прийняв.
В нотаріальну контору у встановлений законом шестимісячний строк ніхто із спадкоємців за законом, до яких входили його батько, мати, дружина та повнолітня донька, не звернулися із заявою про прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:
1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Згідно записів в будинковій книзі для прописки громадян, що проживають в квартирі АДРЕСА_7 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зареєстровані на проживання в цій квартирі з 28.02.1986 року і до дня смерті.
ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7 , що підтверджується копіями свідоцтв про смерть.
За даними довідки, виданої ЖЕО №13 ОСОБА_7 14.11.2002 року за № 417, в квартирі АДРЕСА_7 прописані та проживають він та ОСОБА_8 .
Таким чином батьки померлого ОСОБА_14 - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , в силу ст. 549 ЦК УРСР, фактично прийняли спадщину шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном - 1/2 частиною квартири АДРЕСА_7 .
Пунктом 5 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, визначено, що Правила книги шостої «Спадкове право» цього кодексу, застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Такі ж роз'яснення надав Вищий спеціалізований суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в листі від 16.05.2013 р. №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», вказавши, що при вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 01 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК України в редакції 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.
Таким чином, спірні правовідносин врегульовуються нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року.
Приписами ч. 1 ст. 561 ЦК УРСР встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.
Однак, кінцевого строку для видачі свідоцтва про право на спадщину норми цього кодексу не містять.
Згідно роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в листі від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо спадщина відкрилась у період чинності ЦК УРСР, застосовуванню підлягають норми ЦК УРСР про належність спадщини спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від оформлення права на спадщину (абзаци 16, 42).
Отже, незважаючи на те, що батьки померлого ОСОБА_6 не зверталися до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після його смерті, вони прийняли спадщину, оскільки в межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини вступили у фактичне управління та володіння спадковим майном.
Натомість інший спадкоємець ОСОБА_5 не надала нотаріусу доказів фактичного прийняття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_6 .
За змістом п. 3.3. Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, схвалених рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України від 29 січня 2009 року, під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, слід мати на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо. Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути:
- довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним;
- довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню;
- копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини;
- запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі);
- інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Жодного з перелічених документів ОСОБА_5 не надала нотаріусу. Нею на підтвердження проживання з ОСОБА_6 на час смерті подано довідку - виписку з будинкової книги про реєстрацію та склад сім'ї, відповідно до якої ОСОБА_6 до дня смерті був прописаний в квартирі АДРЕСА_8 . В цій же квартирі прописані та проживають ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .
Згідно п. 3.4. Методичних рекомендацій відповідно до частини першої статті 549 ЦК УРСР прийняття спадщини могло підтверджуватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк з часу відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном. Разом з тим, сам по собі факт проживання в іншій частині будинку, виділеній в натурі, зберігання відсутньою особою реєстрації (прописки) у спадковій частині будинку не вважається прийняттям спадщини. Також доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічний паспорт, реєстраційний талон) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються нотаріусом з врахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і за відсутності заперечень з боку інших спадкоємців. Слід зазначити, що ці положення цивільного законодавства щодо встановлення факту прийняття спадщини можуть застосовуватись лише до спадщини, яка відкрилась до набрання чинності новим ЦК.
Матеріали спадкової справи не містять доказів вчинення ОСОБА_5 і таких дій.
З наведеного слідує, що державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Дмитрук С.Д. при заведенні спадкової справи № 391/2015 наведених обставин, положень ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР та п.п. 3.3., 3.4. Методичних рекомендацій не враховано.
Наведені вище обставини встановлені рішенням колегії суддів судової палати з розгляду справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2016 року.
При винесенні даного рішення суд бере до уваги вимоги ч.ч. 4,5 ст. 82 ЦПК України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Вищезазначеним рішенням 06 квітня 2016 року встановлено ті обставини, що незважаючи на те, що батьки померлого ОСОБА_6 не зверталися до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після його смерті, вони прийняли спадщину, оскільки в межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини, вступили у фактичне управління та володіння спадковим майном. Натомість інший спадкоємець ОСОБА_5 не надала нотаріусу доказів фактичного прийняття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_6 .
Також, судом було встановлено, що в нотаріуса відсутні були правові підстави для відкриття спадкової справи за заявою ОСОБА_5 , зважаючи на те, що остання звернулась в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини за спливом 14 років, а не в шестимісячний строк, як це встановлено законом та не вступила у фактичне управління або володіння спадковим майном.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, з огляду на що слід визнати незаконними дії державного нотаріуса Дмитрук С.Д. щодо видачі 27.09.2017 року ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину за законом серія та номер 6-512 на 1/8 частку квартири адреса: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним видане ОСОБА_4 27.09.2017 року свідоцтво про право на спадщину за законом серія та номер 6-511 на 1/8 частку квартири адреса: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним видане ОСОБА_5 27.09.2017 року свідоцтво про право на спадщину за законом серія та номер 6-512 на 1/8 частку квартири адреса: АДРЕСА_1 ; зобов'язати державного нотаріуса Дмитрук С.Д. скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на 1/8 частку квартири адреса: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 22540333; зобов'язати державного нотаріуса Дмитрук С.Д. скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на 1/8 частку квартири адреса: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 22540428; судові витрати покласти на відповідача.
На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 319, 328, 392, 1216, 1217, 1218, 1220, 1221, 1225, 1276, 1297 ЦК України, керуючись ст.ст. 89, 141, 263-265, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання незаконними дій щодо видачі свідоцтв про право на спадщину, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, зобов'язання скасувати державну реєстрацію права власності - задовольнити.
Визнати незаконними дії державного нотаріуса Дмитрук С.Д. щодо видачі 27.09.2017 року ОСОБА_4 Свідоцтва про право на спадщину за законом серія та номер 6-511 на 1/8 частку квартири адреса: АДРЕСА_1 .
Визнати незаконними дії державного нотаріуса Дмитрук С.Д. щодо видачі 27.09.2017 року ОСОБА_5 Свідоцтва про право на спадщину за законом серія та номер 6-512 на 1/8 частку квартири адреса: АДРЕСА_1 .
Визнати недійсним видане ОСОБА_4 27.09.2017 року Свідоцтво про право на спадщину за законом серія та номер 6-511 на 1/8 частку квартири адреса: АДРЕСА_1 .
Визнати недійсним видане ОСОБА_5 27.09.2017 року свідоцтво про право на спадщину за законом серія та номер 6-512 на 1/8 частку квартири адреса: АДРЕСА_1 .
Зобов'язати державного нотаріуса Дмитрук С.Д. скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на 1/8 частку квартири адреса: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 22540333.
Зобов'язати державного нотаріуса Дмитрук С.Д. скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на 1/8 частку квартири адреса: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 22540428.
Стягнути з Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 по 234 грн. 93 коп. витрат, понесених на оплату судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Антоняк Т.М.
Повний текст рішення складено та підписано 08.08.2022 року.