Справа № 206/2372/22
Провадження № 1-кс/206/221/22
16.08.2022 слідчий суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро клопотання слідчого СВ ВП № 4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 про тимчасовий доступ до речей і документів,
Слідчий СВ ВП № 4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області звернулась із клопотанням, погодженим прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра про тимчасовий доступ до речей і документів.
Клопотання обґрунтовано тим, що СВ ВП № 4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021046700000148 від 18.06.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.156 КК України. Під час досудового розслідування встановлено, що 17.06.2021 до ЧЧ ВП No4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява від ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про те, що 17.06.2021 року близько 20:00 год, за адресою: АДРЕСА_2 , невідома особа вчинила розпусні дії щодо малолітнього сина заявниці ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Так, в якості малолітнього потерпілого допитано ОСОБА_6 , який пояснив, що 17.06.2021 він перебував за місцем мешкання свого знайомого ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_2 разом з неповнолітнім ОСОБА_8 та дорослим ОСОБА_9 . Під час того, як ОСОБА_6 перебував за вищевказаною адресою, ОСОБА_10 неодноразово змушував малолітнього потерпілого ОСОБА_6 вживати спиртні напої, після чого ОСОБА_10 вчинив розпусні дії у відношенні малолітнього потерпілого. 18.06.2021 малолітнього ОСОБА_6 було госпіталізовано до КНП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ДМР. Згідно довідки з КНП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ДМР від 18.06.2022, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 був доставлений до лікарні з діагнозом: гостре отруєння сурогатами алкоголю, наркотичне сп'яніння під питанням. Тому, враховуючи вищевикладене та те, що в матеріалах кримінального провадження № 12021046700000148 від 18.06.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КК України вбачається наявність достатніх підстав вважати, що історія хвороби ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 має суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, надання правильної кваліфікуючої правової оцінки вчинених дій у відношенні малолітнього потерпілого ОСОБА_6 , необхідно отримати тимчасовий доступ до історії хвороби ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був 18.06.2021 доставлений до лікарні з діагнозом: гостре отруєння сурогатами алкоголю, наркотичне сп'яніння під питанням, що зберігається у КНП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » Дніпровської міської ради, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Слідчий у судовому засіданні клопотання підтримала, просила задовольнити.
Вислухавши доводи слідчого, дослідивши подані матеріали, вважаю, що клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Тимчасовий доступ до речей і документів є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, що відповідає п. 5 ч. 2 ст. 131 КПК України.
Відповідно до ч. 3, 4, 5 ст. 132 КПК України для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Крім того, відповідно до правових позицій Європейського Суду з прав людини будь-яка інформація, що стосується існуючого наміру вчинити злочин або вчинюваного злочину, має бути такою, що може бути перевіреною, та державне обвинувачення повинно мати змогу продемонструвати на будь-якій стадії, що в його розпорядженні наявні достатні підстави для проведення оперативного заходу (див. серед інших §§ 38 - 42 рішення у справі Баннікова проти Росії; § 90 рішення у справі Веселов та інші проти Росії; § 49 рішення у справі Ванян проти Росії; § 134 рішення у справі Ванян проти Росії; § 36 рішення у справі Малінінос проти Литви).
У відповідності до ст. 160 КПК України сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадженняіз клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів. У відповідному клопотанні зазначаються, окрім іншого, можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю та обґрунтування необхідності вилучення речей і оригіналів або копій документів, якщо відповідне питання порушується стороною кримінального провадження.
Так, частинами 1, 2 ст. 93 КПК України передбачено, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 100 КПК України передбачено, що речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З огляду на вищевикладене, слідчий суддя звертає увагу, що слідчим не зазначено обґрунтування та не підтверджено того, що доступ до речей і документів неможливо отримати органом досудового розслідування у добровільному порядку шляхом витребування речей, документів, відомостей відповідно до частини другої статті 93 КПК України, або за допомогою інших слідчих дій, передбачених КПК України, оскільки слідчий не зверталася до КНП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ДМР із відповідним запитом.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 56 КПК України, протягом кримінального провадження потерпілий має право подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 56 КПК України, під час досудового розслідування потерпілий має право подавати докази на підтвердження своєї заяви.
Так, матеріали додані до клопотання не містять жодного доказу, що підтверджує звернення слідчого до ОСОБА_5 - матері малолітнього ОСОБА_6 для можливості отримання історії хвороби.
Окремо слідчий суддя звертає увагу, що слідчим до клопотання взагалі не додані жодні документи стосовно того, що ОСОБА_6 дійсно є малолітньою особою та що ОСОБА_5 є його матір'ю.
Враховуючи викладене, слідчий суддя, вислухавши слідчого, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи (а саме їх копії), за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність наданих доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що долучені докази, свідчать про те, що клопотання є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, адже підстави, наведені для виправдання таких заходів слідчим уважати відповідними і достатніми, не можливо.
З урахуванням встановлених обставин, слідчий суддя приходить до обґрунтованого висновку про необхідність відмовити в задоволенні клопотання слідчого про тимчасовий доступ до речей і документів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 9, 22, 93, 100, 131-132, 159-164, 309, 369-372 КПК України,
В задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № 4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 про тимчасовий доступ до речей і документів по кримінальному провадженню № 12021046700000148, відомості про яке внесено до ЄРДР 18.06.2021 - відмовити повністю.
Ухвала слідчого судді є остаточною і відповідно до КПК України оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1