10 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/16735/21 пров. № А/857/8612/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Іщук Л. П.,
суддів - Обрізка І. М., Шинкар Т. І.,
за участю секретаря судового засідання - Смолинця А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2022 року про закриття провадження (ухвала постановлена судом у складі головуючого судді Кедик М. В. о 16:26 год у м. Львові) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача - ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - Львівське комунальне підприємство "Сигнівка", про визнання протиправним та скасування розпорядження,
01.10.2021 ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, в якому просила зобов'язати відповідача відновити перегородку (частину стіни) будинку АДРЕСА_1 , що знаходиться між сараями мешканців буд. АДРЕСА_1 і гаражем учасника ВВВ п. Галамая, який проживає у цьому ж будинку; зобов'язати відповідача привести у технічно справний стан несучі конструкції, устаткування і водовідвідні елементи даху, усунути дефекти покрівлі та наземного водовідведення будинку АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог вказує на незадовільне утримання будинку АДРЕСА_1 , а також на незаконно збудовану капітальну цегляну огорожу біля вказаного будинку, яку слід демонтувати, а на її місці відновити перегородку (частину стіни) будинку АДРЕСА_1 .
18.02.2022 позивачем подано до суду заяву про зміну предмета позову, згідно з якою просить визнати протиправним та скасувати розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 10.09.2019 № 1300 «Про затвердження акту списання багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 з балансу Львівської міської ради».
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2022 закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, у якій, з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки за своїм характером цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, так як спірне розпорядження прийняте Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради як суб'єктом владних повноважень при здійсненні публічно-владних управлінських функцій та носить розпорядчий характер щодо списання багатоквартирного будинку з балансу.
В судове засідання з розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до частини четвертої статті 229, статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши доповідь головуючого судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_2 .
Розпорядженням Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 10.09.2019 № 1300 «Про затвердження акту списання багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 з балансу Львівської міської ради» затверджено акт списання багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 з балансу ЛКП «Сигнівка»; зобов'язано ЛКП «Сигнівка»: зняти з балансового обліку багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 ; довести розпорядження про списання будинків шляхом розміщення відповідного оголошення до відома співвласників квартир та нежитлових приміщень на офіційному веб-сайті Львівської міської ради та інформаційному стенді у під'їзді будинку. Залишено ЛКП «Сигнівка», предметом діяльності якого є надання послуг з управління будинками та їх обслуговування, виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому будинку АДРЕСА_1 до прийняття рішення про форму управління багатоквартирним будинком або створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір виник між ОСОБА_1 , як фізичною особою, власницею квартири по АДРЕСА_1 та органом місцевого самоврядування, як розпорядником комунального майна, відтак, правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне.
Апеляційний суд вважає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим з наступних підстав.
Підстави та порядок закриття провадження в адміністративній справі визначені статтею 238 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті суд закриває провадження в справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. В свою чергу, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Водночас, колегія суддів наголошує, що при визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого суб'єкт публічного права звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача, аніж розмежування юрисдикції виключно на підставі участі у спорі суб'єкта владних повноважень.
При цьому визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу. Оспорювані або невизнані майнові права та інтереси підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення такого права або інтересу призвели дії суб'єкта владних повноважень при виконанні ним владних управлінських функцій.
Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 16.01.2019 у справі № 815/1121/17.
Враховуючи викладене, рішення суб'єкта владних повноважень у сфері управління комунальним майном може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позову про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права користування нерухомим майном).
Як встановлено з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 10.09.2019 № 1300 «Про затвердження акту списання багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 з балансу Львівської міської ради».
При цьому, підставою звернення до суду з даним позовом слугувало неналежне утримання житлового будинку, у якому знаходиться квартира позивача, спричинення шкоди її майну у зв'язку з демонтажем цегляної перегородки, яка розділяла прибудинкову територію, а також неправомірне списання багатоквартирного житлового будинку з балансу Львівської міської ради.
Апеляційний суд звертає увагу, що за приписами частини першої статті 60 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на житловий фонд, нежитлові приміщення, інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності.
Згідно із частиною п'ятою статті 60 цього Закону органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визнання в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Згідно з пунктом 31 статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.
Механізм списання багатоквартирних будинків, у яких розташовані квартири та нежитлові приміщення приватної та інших форм власності, з балансу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (зокрема із спеціальним статусом), органів місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємств, установ, організацій, а також господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, створених внаслідок приватизації або корпоратизації державних або комунальних підприємств, зокрема щодо багатоквартирних будинків, які не увійшли до статутного капіталу таких господарських товариств та перебувають у них на балансі (обліку) як об'єкти державної або комунальної власності врегульований Порядком списання з балансу багатоквартирних будинків, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 301.
Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку списання багатоквартирних будинків, у яких розташовані квартири та нежитлові приміщення приватної та інших форм власності, з балансу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (зокрема із спеціальним статусом), органів місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємств, установ, організацій, а також господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, створених внаслідок приватизації або корпоратизації державних або комунальних підприємств щодо багатоквартирних будинків, які не увійшли до статутного капіталу таких господарських товариств та перебувають у них на балансі (обліку) як об'єкти державної або комунальної власності (далі - балансоутримувач), здійснюється на підставі прийнятого ними рішення про списання багатоквартирного будинку.
Списання багатоквартирного будинку з балансу здійснюється його балансоутримувачем на підставі прийнятого ним розпорядчого документа (далі - розпорядчий документ).
Інформація про прийняття відповідного розпорядчого документа доводиться до відома співвласників багатоквартирного будинку шляхом розміщення на офіційному веб-сайті балансоутримувача та в кожному конкретному будинку (на прибудинковій території), зокрема на інформаційних стендах у під'їздах будинків та біля них, відповідного оголошення.
Отже, у даних правовідносинах, Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради вистуває розпорядником комунального майна, щодо якого виник спір.
Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що спірні правовідносини не пов'язані зі здійсненням відповідачем владних управлінських функцій, а стосуються порядку користування і розпорядження комунальним майном, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, є правильним висновок суду першої інстанції про те, що даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Правова позиція щодо застосування норм права у схожих правовідносинах викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 358/160/17, Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №486/259/15-а та від 16.12.2020 у справі № 640/9584/19.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.
Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2022 року про закриття провадження у справі № 380/16735/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 18.08.2022