Дата документу 09.08.2022 Справа № 336/1202/19
Є.У.№ 336/1202/19 Головуючий у 1 інстанції: Галущенко Ю.А.
№ 22-ц/807/183/22 Суддя-доповідач: Крилова О.В.
09 серпня 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Кухаря С.В.
Бєлки В.Ю.
секретар: Камалова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 20 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоком» (далі ТОВ «Енергоком») третя особа Закрите акціонерне товариство «Запорізька регіональна біржа нерухомості»(далі ЗАТ «Запорізька регіональна біржа нерухомості») про визнання договору купівлі-продажу дійсним,
В лютому 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Енергоком» (далі ТОВ «Енергоком») третя особа ЗАТ «Запорізька регіональна біржа нерухомості»(далі ЗАТ «Запорізька регіональна біржа нерухомості») про визнання договору купівлі-продажу дійсним.
В обґрунтування заяви зазначав, що 16.11.1999 р. на підставі договору купівлі-продажу,укладеного на ЗАТ «Запорізька регіональна біржа нерухомості»,позивач ОСОБА_3 купив у ТОВ «Енергоком» належну останньому квартиру АДРЕСА_1 за грошову суму 22 906 гр.80 коп.
Договір був укладений в письмовій формі на ЗАТ «Запорізька регіональна біржа нерухомості»,що відповідало вимогам чинного на той час цивільного законодавства,договір нотаріально не посвідчувався.
Посилаючись на те, що стосовно всіх істотних умов договору купівлі-продажу сторони досягли домовленості, відбулося повне виконання договору, але в зв'язку з відсутністю нотаріального посвідчення договору позивач позбавлений можливості зареєструвати право власності у державному реєстрі, чим суттєво обмежені його права
Посилаючись на вищезазначене просив суд, визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 20 травня 2019 року позов задоволено.
Визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який був укладений 16.11.1999 р. між ОСОБА_3 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоком» на ЗАТ «Запорізька регіональна біржа нерухомості» та зареєстрований в Журналі реєстрації угод з купівлі-продажу нерухомості за № 4372.К.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.
При вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню положення ЦК Української РСР та Закон України "Про товарну біржу".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про товарну біржу" (в редакції станом на 2001 рік) товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій. Крім того, статтею 2 цього Закону встановлено, що основними принципами діяльності товарної біржі є рівноправність учасників біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін, публічність проведення біржових торгів.
На товарних біржах здійснюються біржові операції, які повинні відповідати сукупності вимог, установлених статтею 15 Закону, згідно з якою угода вважається укладеною на біржі: якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; якщо її учасниками є члени біржі; якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти.
Згідно зі статтею 41 ЦК Української РСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Відповідно до статті 42 ЦК Української РСР угоди можуть укладатися усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).
Водночас згідно зі статтею 47 ЦК Української РСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди.
За змістом статей 128, 153 ЦК Української РСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 224 ЦК Української РСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.
За загальним правилом, право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом чи договором (частина перша статті 128 ЦК Української РСР), а відповідно до статті 153 ЦК Української РСР договір вважається укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору.
Відповідно до частини другої статті 48 ЦК Української РСР по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
У пункті 7.11 постанови від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Вирішивши цей спір по суті та оцінивши договір на предмет його відповідності закону щодо форми вчинення, зокрема відсутності нотаріального посвідчення укладеного на біржі договору, суд першої інстанції виходив з того, що всі умови договору та домовленості сторін були виконані.
Разом з тим, судове рішення не містить жодних аргументів з цього приводу.
Відповідно до статті 227 ЦК Української РСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
У статті 9 Закону України від 10 грудня 1991 року № 1956-ХІІ "Про товарну біржу" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що член товарної біржі має право сам або через свого представника здійснювати біржові операції на біржі та одержувати за це винагороду.
Згідно з частиною другою статті 15 Закону України від 10 грудня 1991 року № 1956-ХІІ "Про товарну біржу" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Виходячи з положень статті 227 ЦК Української РСР, нотаріальна форма договору купівлі-продажу нерухомого майна є обов'язковою.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував, що на час ухвалення оспорюваного судового рішення ТОВ «Енергоком» було ліквідовано на підставі рішення Гсподарського суду Запорізької області від 18.8.2008 року , а відтак до участі в справі мали бути залучені правонаступники, або особи, прав та обов'язків яких стосується предмет спору.
Апелянтом надано відомості про розподіл майна між засновниками, але засновники в тому числі апелянт не залучалися до участі в справі.
В силу наданих чинним ЦПК України повноважень апеляційний суд позбавлений можливості на стадії апеляційного розгляду справи залучити належних відповідачів до участі у справі з відповідним оформленням цієї процесуальної дії згідно положень ЦПК України, адже відповідно до роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ч. ч. 1 та 2 ст. 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це. Суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.
За таких обставин оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 20 травня 2019 року по цій справі скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоком» (далі ТОВ «Енергоком») третя особа Закрите акціонерне товариство «Запорізька регіональна біржа нерухомості»(далі ЗАТ «Запорізька регіональна біржа нерухомості») про визнання договору купівлі-продажу дійсним - залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 19 серпня 2022 р.
Головуючий О.В. Крилова
Судді: С.В.Кухар
В.Ю. Бєлка