ЗАОЧНЕ рішення
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
Справа № 495/8393/21
Номер провадження 2/495/883/2022
12 липня 2022 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Анісімової Н.Д.,
за участі секретаря судових засідань Красовської А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про виділення в натурі частки нерухомого майна зі спільної частки власності, -
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , у якому з урахуванням уточнених вимог просять суд: виділити в натурі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 204/400 часток домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з спільної часткової власності об'єкта нерухомого майна з припиненням права спільної часткової власності:
ОСОБА_1 (204/800 частки), ОСОБА_2 (204/800 частки) виділити та визнати право власності на:
- житловий будинок літ. "А" в складі приміщень: 1-1 коридор площею 3,0 кв.м, 1-2 кухня площею 5,5 кв.м, житлова площею 10,2 кв.м, 1-4 житлова площею 9,2 кв.м, житлову прибудову літ. "А 1" в складі приміщень: 2-1 коридор площею 3,6 кв.м, 2-2 житлова площею 13,1 кв.м, 2-3 житлова площею 10,4 кв.м, 2-4 житлова площею 8,6 кв.м, тамбур літ. "а 1" в складі приміщення: І тамбур площею 2,8 кв.м, загальною площею по літ. "А" - 66,4 кв.м, житловою площею - 51,5 кв.м, ганок літ. "а" площею 1,81 кв.м, літня кухня літ. "Б" площею 16,50 кв.м, підвал літ. "б" площею 12,69 кв.м, сарай літ. "Д" площею 27,90 кв.м, баня літ. "Є" площею 22,90 кв.м, № 1 цистерна, № 10 огорожа, № 11 ворота, № 13 зливна яма, № 17 водопровід, № 18 каналізація.
Вхід в квартиру ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зберегти існуючий в приміщенні 1-1 житлового будинку літ. "А", в приміщенні І тамбуру літ. "а 1" (див. додаток № 2 до висновку № 11/10).
В обґрунтування позов вказує, що іншими співвласниками домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , є відповідачі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 .
Позивачі бажають виділити в натурі свою частку із спільної часткової власності, однак у добровільному порядку відповідачі не погоджуються укласти договір про виділ частки в натурі.
На підставі вищевикладеного позивачі просять задовольнити позов.
Процесуальні дії.
Ухвалою суду від 08.10.2021 року провадження по справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
26.11.2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з уточненими вимогами.
26.01.2022 року адвокат Гафійчук С.Д., який діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 подав до суду заяву у якій просив залучити до матеріалів справи висновок експерта №11/10 від 11 жовтня 2021 року.
У судове засідання 12.07.2022 року сторони не з'явились.
Відповідач ОСОБА_8 у судове засідання не з'явилася, про дату і час проведення судового засідання повідомлялася шляхом надіслання на адресу її реєстрації: АДРЕСА_1 , судової повістки про виклик до суду. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (судової повістки) повернулося до суду з відміткою: «за закінченням терміну зберігання». Окрім того судом відповідачка ОСОБА_8 викликалася до суду через оголошення, розміщене на офіційному веб-порталі Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.
Відповідач ОСОБА_9 у судове засідання не з'явилася, про дату і час проведення судового засідання повідомлялася шляхом надіслання на адресу її реєстрації: АДРЕСА_1 , судової повістки про виклик до суду. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (судової повістки) повернулося до суду з відміткою: «за закінченням терміну зберігання». Окрім того судом відповідачка ОСОБА_9 викликалася до суду через оголошення, розміщене на офіційному веб-порталі Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.
Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, про дату і час проведення судового засідання повідомлявся шляхом надіслання на адресу його реєстрації: АДРЕСА_1 , судової повістки про виклик до суду. Окрім того судом відповідач ОСОБА_5 викликалася до суду через оголошення, розміщене на офіційному веб-порталі Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Як визначено частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи, що відповідачі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , належним чином повідомлялися про дату, час і місце судового розгляду, не прибули на виклики у судові засідання, про причини неявки суду не повідомили; правом подачі відзиву не скористалися; позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалив розгляд справи здійснювати у заочному порядку на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.
Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками 204/800 часток домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: житловий будинок літ. "А" в складі приміщень: 1-1 коридор площею 3,0 кв.м, 1-2 кухня площею 5,5 кв.м, житлова площею 10,2 кв.м, 1-4 житлова площею 9,2 кв.м, житлову прибудову літ. "А 1" в складі приміщень: 2-1 коридор площею 3,6 кв.м, 2-2 житлова площею 13,1 кв.м, 2-3 житлова площею 10,4 кв.м, 2-4 житлова площею 8,6 кв.м, тамбур літ. "а 1" в складі приміщення: І тамбур площею 2,8 кв.м, загальною площею по літ. "А" - 66,4 кв.м, житловою площею - 51,5 кв.м, ганок літ. "а" площею 1,81 кв.м, літня кухня літ. "Б" площею 16,50 кв.м, підвал літ. "б" площею 12,69 кв.м, сарай літ. "Д" площею 27,90 кв.м, баня літ. "Є" площею 22,90 кв.м, № 1 цистерна, № 10 огорожа, № 11 ворота, № 13 зливна яма, № 17 водопровід, № 18 каналізація, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 94630275, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 94629651, договором дарування частки домоволодіння від 15.08.2017 року, зареєстрованим в реєстрі за №2598.
Іншими співвласниками домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , є відповідачі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 .
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позбавлені можливості нотаріального врегулювання питання виділу, адже для посвідчення договору виділу індивідуально-визначеного об'єкту нерухомості, належного сторонам на праві приватної спільної часткової власності, немає можливості без згоди усіх співвласників.
Позиція суду та оцінка аргументів сторін.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності, згідно ч.1 ст. 356 ЦК України , є спільною частковою власністю.
Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.
Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при цьому власнику, що виділяється, та власнику, що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого співвласника, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу та пункту 10 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2010 року № 1117 «Про ідентифікацію об'єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них».
Порядок проведення таких робіт та розрахунок часток визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом МЖКГ України від 18 червня 2007 року № 55.
Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.
Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.
Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).
У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 03 квітня 2013 року, справа № 6-12цс13.
28 травня 2020 року Верховний Суд України в своїй постанові по справі № 910/7164/19 виклав наступну правову позицію з приводу захисту цивільних прав.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.
Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Судом установлено, що розмір частки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 визначений, наявна технічна можливість виділення 204/800 часток, які складаються з: житловий будинок літ. "А" в складі приміщень: 1-1 коридор площею 3,0 кв.м, 1-2 кухня площею 5,5 кв.м, житлова площею 10,2 кв.м, 1-4 житлова площею 9,2 кв.м, житлову прибудову літ. "А 1" в складі приміщень: 2-1 коридор площею 3,6 кв.м, 2-2 житлова площею 13,1 кв.м, 2-3 житлова площею 10,4 кв.м, 2-4 житлова площею 8,6 кв.м, тамбур літ. "а 1" в складі приміщення: І тамбур площею 2,8 кв.м, загальною площею по літ. "А" - 66,4 кв.м, житловою площею - 51,5 кв.м, ганок літ. "а" площею 1,81 кв.м, літня кухня літ. "Б" площею 16,50 кв.м, підвал літ. "б" площею 12,69 кв.м, сарай літ. "Д" площею 27,90 кв.м, баня літ. "Є" площею 22,90 кв.м, № 1 цистерна, № 10 огорожа, № 11 ворота, № 13 зливна яма, № 17 водопровід, № 18 каналізація, що належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на підставі договору дарування частки домоволодіння від 15.08.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області, зареєстрованого в реєстрі за №2598.
Іншими співвласниками об'єкту нерухомості є ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 .
Висновки за результатами розгляду справи
Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до переконання про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про виділення в натурі частки нерухомого майна зі спільної частки власності підлягають задоволенню, оскільки розмір їх часток визначений, наявна технічна можливість виділення зі складу даного об'єкту нерухомості, у зв'язку з чим суд вважає, що права ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , підлягають захисту шляхом задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 49, 200, 206, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 280-289 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про виділення в натурі частки нерухомого майна зі спільної частки власності - задовольнити.
Виділити в натурі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 204/400 часток домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , із спільної часткової власності об'єкта нерухомого майна з припиненням права спільної часткової власності:
ОСОБА_1 (204/800 частки), ОСОБА_2 (204/800 частки) виділити та визнати право власності на:
- житловий будинок літ. "А" в складі приміщень: 1-1 коридор площею 3,0 кв.м, 1-2 кухня площею 5,5 кв.м, житлова площею 10,2 кв.м, 1-4 житлова площею 9,2 кв.м, житлову прибудову літ. "А 1" в складі приміщень: 2-1 коридор площею 3,6 кв.м, 2-2 житлова площею 13,1 кв.м, 2-3 житлова площею 10,4 кв.м, 2-4 житлова площею 8,6 кв.м, тамбур літ. "а 1" в складі приміщення: І тамбур площею 2,8 кв.м, загальною площею по літ. "А" - 66,4 кв.м, житловою площею - 51,5 кв.м, ганок літ. "а" площею 1,81 кв.м, літня кухня літ. "Б" площею 16,50 кв.м, підвал літ. "б" площею 12,69 кв.м, сарай літ. "Д" площею 27,90 кв.м, баня літ. "Є" площею 22,90 кв.м, № 1 цистерна, № 10 огорожа, № 11 ворота, № 13 зливна яма, № 17 водопровід, № 18 каналізація.
Вхід в квартиру ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зберегти існуючий в приміщенні 1-1 житлового будинку літ. "А", в приміщенні І тамбуру літ. "а 1" (див. додаток № 2 до висновку № 11/10).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Н.Д. Анісімова