ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
05 травня 2022 року м. Київ № 826/10688/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомПриватного акціонерного товариства "Торговий Альянс"
доДержавної фіскальної служби України
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Приватне акціонерне товариство "Торговий Альянс" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 06.04.2018 №12231/6/99-99-11-01-02-25 про залишення скарги приватного акціонерного товариства «Торговий Альянс» на податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0000144202, №0000124202, №0000154202 від 10.01.2018 без розгляду та про її повернення скаржнику;
- визнати повністю задоволеною на користь приватного акціонерного товариства «Торговий Альянс» скаргу на податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0000144202 №0000124202, №0000154202 від 10.01.2018 року, задовольнивши вимоги: 1) про скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0000144202 від 10.01.2018; 2) про скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0000124202 від 10.01.2018; 3) про скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0000154202 від 10.01.2018.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що оскаржуване рішення є необгрунтованим, безпідставним і таким, що порушує права та інтереси товариства як платника податків. Також вказано, що товариство звертається до суду із вимогою про визнання скарги №22232/6 повністю задоволеною на користь товариства з 07.04.2018. На думку позивача, зазначена вимога є ефективним і належним способом захисту прав, свобод та інтересів товариства, який обумовлений положеннями податкового законодавства, а саме - абзацом 2 пункту 56.9, пункту 56.10 Податкового кодексу України, пункту 2 розділу VII Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 №916
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2018 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №826/10688/18, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2018 задоволено клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено адміністративну справу №826/10688/18 до судового розгляду в підготовче судове засідання.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечено та зазначено, що посилання позивача на незаконність оскаржуваного рішення протиправність та прийняття останнього всупереч діючому законодавству є безпідставними, оскільки в даному випадку предметом дослідження є дотримання суб'єктом владних повноважень конкретних юридичних норм при прийнятті спірного рішення.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що податкові повідомлення-рішення останнім було отримано 27.01.2018, а тому позивач вважає, що звернувся до відповідача із скаргою в межах строків, передбачених пунктом 56.3 статті 56 Податкового кодексу України.
Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
З матеріалів справи вбачається, що Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби відносно Приватного акціонерного товариства «Торговий Альянс» за результатами камеральних перевірок були прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.01.2018 №0000144202 №0000124202 №0000154202.
Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство оскаржило їх в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) відповідно до пункту 56.1 Податкового кодексу України.
Відділом діловодства Державної фіскальної служби відповідна скарга була зареєстрована від 06.02.2018 за №22232/6.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 23.02.2018 №6833/6/99-99-11-01-02-25 продовжено строк розгляду скарги.
Державною фіскальною службою України від 06.04.2018 №12231/6/99-99-11-01-02-25 прийнято рішення про результати розгляду скарги, яким керуючись статтею 56 Податкового кодексу України, пунктом 4 розділу 8 Порядку №916 ДФС залишено без розгляду скаргу ПАТ «Торговий альянс» на ППР Офісу великих платників податків ДФС від 10.01.2018 №0000144202, №0000124202, №0000154202 та повернуто її скаржнику.
Оскаржуване рішення було прийнято у зв'язку із пропуском строку подання позивачем скарги від 06.02.2018.
Не погоджуючись із правомірністю вказаного рішення ДФС України залишення скарги ПАТ «Торговий альянс» на податкові повідомлення - рішення від 10.01.2018 №0000144202 №0000124202 №0000154202 без задоволення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача та заперечення відповідача, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пунктом 56.1 - 56.2 статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Пунктом 56.3 статті 56 Податкового кодексу України вказано, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.
Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Пунктом 56.7 статті 56 Податкового кодексу України вказано, що у разі порушення платником податків вимог пунктів 56.3 і 56.6 подані ним скарги не розглядаються та повертаються йому із зазначенням причин повернення.
Згідно з пунктом 56.8 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Порядок розгляду скарг платників податків на податкові повідомлення-рішення про визначення сум грошових зобов'язань платника податків або будь-які інші рішення контролюючих органів щодо податків, зборів, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на контролюючі органи врегульований нормами Податкового кодексу України та Порядком оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами від 21.10.2015 №916 (далі-порядок).
В процесі розгляду справи судом встановлено, що не погоджуючись із прийнятими Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби податковими повідомленнями-рішеннями 10.01.2018 №0000144202 №0000124202 №0000154202, позивач оскаржив їх до ДФС України, однак рішенням останнього скарга залишена без розгляду, оскільки кінцевим терміном оскарження ППР було 05.02.2018, однак скаржником було подано скаргу на зазначені ППР до ДФС лише 06.02.2018.
Згідно з пунктами 2 - 7 Розділу 7 Порядку контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, що настають за днем отримання скарги платника податків, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Вмотивованим є рішення, яке відповідає таким ознакам:
зазначені конкретні посилання на норми Податкового кодексу України та інші нормативно-правові акти, на яких воно ґрунтується, з урахуванням матеріалів скарги;
по суті вимог чи заперечень платника податків контролюючий орган висловив свою позицію.
За змістом пункту 1-3 розділу 8 Порядку за результатами проведення процедури адміністративного оскарження контролюючим органом приймається рішення. Рішення оформляються на бланку контролюючого органу, який розглянув скаргу.
Відповідно до пункту 4 Розділу 8 Порядку контролюючий орган залишає скаргу без розгляду повністю або частково у разі, якщо скаргу подано з пропуском строку, крім випадків, передбачених пунктом 5 розділу ІІІ цього Порядку.
Відповідно до пункту 42.1 Податкового кодексу України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Згідно з пунктом 42.2 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення були надіслані позивачеві з повідомлення про вручення та відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та отримані позивачем 24.01.2018.
Суд не приймає до уваги посилання позивача, що ним було отримано податкові повідомлення рішення 27.01.2018, оскільки в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення, в якому зазначено дату 24.01.2018.
Стосовно посилань позивача на роздруківку з пошукового сайту Укрпошта та лист від 05.66.2018 №1853-Л-18301, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Роздруківка з сайту не є належним доказом у розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також суд не бере до уваги лист від 05.06.2018 №1853-Л-18301, оскільки платником податків власноручно було проставлено дату отримання податкових повідомлень рішень, а саме 24.01.2018.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, суд дійшов висновку, що позивачем подано скаргу з пропущенням строку.
В даному випадку позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що рішення ДФС України від 06.04.2018 №12231/6/99-99-11-01-02-25 про залишення скарги без розгляду є протиправним та підлягає скасуванню. За вказаних обставин позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про визнання повністю задоволеною на користь ПРАТ «Торговий Альянс» скаргу на податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 0000144202. № 0000124202, № 0000154202 від 10.01.2018 року, задовольнивши вимоги: 1) про скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0000144202 від 10.01.2018; 2) про скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0000124202 від 10.01.2018; 3) про скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0000154202 від 10.01.2018, суд зазначає наступне.
Згідно із пунктом 58.1 статті 58 та пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.
В даному випадку позивач не позбавлений можливості оскаржити в судовому порядку податкові повідомлення рішення.
Правові наслідки для позивача можуть створювати лише відповідні рішення контролюючого органу, прийняті на підставі вказаного акта перевірки.
Відтак, оскаржуване рішення ДФС України про результати розгляду скарги не є юридично значеним для позивача, адже воно не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача, шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а відтак воно безпосередньо не порушує його права та інтереси.
Зважаючи на викладене, обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає його змісту, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та відсутність юридичних підстав для їх задоволення.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду 24.06.2019 у справі №826/11001/15.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 72-77, 139, 241- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.