ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
02 травня 2022 року справа №640/35141/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )
доВійськової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач, військова частина)
про1) визнання протиправною бездіяльності відповідача, щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 22 квітня 2015 року по 01 вересня 2017 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби; 2) зобов'язання відповідача здійснити виплату позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 22 квітня 2015 року по 01 вересня 2017 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що відповідач протиправно не виплатив йому, як учаснику бойових дій, грошову компенсацію за невикористані дні соціальної відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статтею 162 Закону України «Про відпустки» за період з 22 квітня 2015 року по 01 вересня 2017 року під час звільнення з військової служби.
Ухвалою від 30 грудня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/35141/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
На думку позивача, під час звільнення з військової служби відповідач відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», мав нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, проте всупереч вимогам законодавства, не здійснив нарахування та виплату зазначеної компенсації.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасник бойових дій за період з 22 квітня 2015 року по 01 вересня 2017 року, виходячи з розміру його грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Військова частина листом від 10 листопада 2021 року №222/4/2726 відмовила позивачу у виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових, оскільки до дня виключення позивача зі списків військової частини із заявою про виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015-2017 роки, він не звертався, підстави для нарахування компенсації відсутні.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що відповідно до пункту 19 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливі періоди припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, крім, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті та вказав, що, оскільки, додаткові відпустки, передбачені пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не можуть бути використані військовослужбовцями в особливий період, тому компенсація за невикористані дні таких відпусток у цей період не може бути виплачена.
Для винесення рішення по адміністративній справі суд має вирішити чи обґрунтовано відповідач не виплатив позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки під час його звільнення з військової служби.
Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.
Кожному гарантується право на оскарження в суді дій чи бездіяльності органів державної влади (стаття 55 Конституції України).
При розгляді спорів щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема, чи вчинені вони на підставах, що визначені законами України (пункт 1 частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позивач, оскаржуючи бездіяльність відповідача, стверджує, що порушено його право як військовослужбовця та учасника бойових дій, а саме право на отримання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період з 22 квітня 2015 року по 01 вересня 2017 року.
Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням встановлених законами особливостей (частина перша статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (частина друга статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Так, учасникам бойових дій надається пільга у вигляді одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік (пункт 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).
Підстави та порядок надання додаткових відпусток визначені відповідними законами України (частина восьма статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Так, пунктом 4 та абзацом 2 пункту 14 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, які звільняються зі служби за станом здоров'я, додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строк не більше 15 календарних днів.
У рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки (абзац 3 пункту 14 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Аналогічна правова норма міститься у частині першої статті 24 Закону України «Про відпустки», якою встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація, зокрема, за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі, і за умови, що він є роком звільнення, військовослужбовці мають право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, незалежно від часу набуття права на такі відпустку, оскільки відпустки за попередні роки, також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з військовослужбовцями, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Отже, військовослужбовці, учасники бойових дій, мають право на додаткову відпустку та, у випадку її невикористання, на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.
Суд звертає увагу, що право на додаткову відпустку виникло у позивача в особливий період, під час якого додаткові відпустки як учасникам бойових дій не надаються.
Так, Указом Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» в Україні постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію, з моменту оголошення якої настає особливий період (абзац четвертий статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Перелік відпусток, які можуть надаватися в особливий період визначений в пунктах 17, 18 та 19 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і є вичерпним. Даний перелік не передбачає надання жодних додаткових відпусток, в тому числі, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Проте, навіть якщо додаткові відпустки тимчасово не надаються в особливий період, це не означає, що право на неї скасовано. Відповідно, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не обмежує та не припиняє право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації, навіть якщо така відпустка не надавалася під час особливого періоду.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 16 травня 2019 року у зразковій справі №620/4218/18.
Верховний Суд зазначив, що висновки у цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах за зверненням до суду осіб, звільнених з військової служби, яким при звільнені було відмовлено у виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період, визначений підпунктами 17, 18 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Таким чином, аналіз законодавчих норм в їх сукупності дає підстави вважати, що під час звільнення зі служби та виключення зі списків особового складу, із військовослужбовцем повинен бути повністю проведений розрахунок, в тому числі, нарахована та виплачена грошова компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за всі роки, включно із роком звільнення, не залежно від оголошення особливого періоду.
Отже, позивач має право на грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, а відповідач не має права відмовити в нарахуванні та виплаті такої компенсації, якщо доказами підтверджено такі умови (елементи):
1) позивач проходив військову службу та є учасником бойових дій;
2) позивач звільнився з військової служби;
3) позивач не використав календарні дні додаткової відпустки за період з 22 квітня 2015 року по 01 вересня 2017 року;
4) компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період з 22 квітня 2015 року по 01 вересня 2017 року не виплачена відповідачем.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України тягар доведення в адміністративній справі лежить на відповідачеві - суб'єкті владних повноважень.
Суд розглянув наявні докази та прийшов до таких висновків щодо кожного з цих пунктів.
1) Позивач проходив військову службу та є учасником бойових дій.
Статус позивача, як військовослужбовця та учасника бойових дій відповідно до визначень, встановлених пунктом 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21 серпня 2017 року №182 ДСК та копією дубліката посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого Київським міським військовим комісаріатом від 20 березня 2019 року.
2) Позивач звільнився з військової служби.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21 серпня 2017 року №182 ДСК позивач звільнений з військової служби наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 10 липня 2017 року №60 Р за пунктом «б» (за станом здоров'я) відповідно до частини шостої статті 26, з урахуванням частини восьмої цієї ж статті, Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та по закінченню щорічної основної відпустки з 01 вересня 2017 року виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
3) Позивач не використав додаткові відпустки за період з 22 квітня 2015 року по 01 вересня 2017 року.
Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, позивач, як учасник бойових дій, не використав дні додаткової відпустки за період з 22 квітня 2015 року по 01 вересня 2017 року.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують використання позивачем додаткової відпустки за період з 2015 року по 2017 рік.
Крім того, як встановлено вище, з 17 березня 2014 року додаткові відпустки учасникам бойових дій тимчасово не надаються.
4) Грошова компенсація за невикористані додаткові відпустки, на які позивач має право, як учасник бойових дій, за період з 22 квітня 2015 року по 01 вересня 2017 року не виплачена відповідачем.
Із витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21 серпня 2017 року №182 ДСК вбачається, що позивачу станом на день звільнення з військової служби не нарахована та не виплачена грошова компенсація за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Будь-які докази, що підтверджують виплату позивачу, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період з 22 квітня 2015 року по 01 вересня 2017 року в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача, щодо не виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 22 квітня 2015 року по 01 вересня 2017 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби та зобов'язання відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 22 квітня 2015 року по 01 вересня 2017 року, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення позивача з військової служби.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до частини п'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 22 квітня 2015 року по 01 вересня 2017 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 22 квітня 2015 року по 01 вересня 2017 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 );
Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_4 ).
Суддя В.А. Кузьменко