печерський районний суд міста києва
Справа № 757/17750/20-ц
08 лютого 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - ГригоренкоІ.В.,
при секретарі судових засідань - Рябцовій Ю.О.,
розглянувши без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Беня Богдана Зіновійовича про стягнення судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18.01.2021 року позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - відповідач, АТ КБ «ПРИВАТБАНК»), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни (далі - третя особа-1, Приватний нотаріус Бондар І.М.), Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни (далі - третя особа-2, Приватний виконавець Шелінська Ю.А.), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено.
01.02.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника ОСОБА_1 - адвоката Беня Б.З. надійшла заява в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України про стягнення судових витрат по справі, в який останній просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000, 00 грн. та витрати за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 420,40 грн.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Аналізуючи викладене, суд вважає за можливе вирішити питання про ухвалення додаткового рішення без виклику учасників справи.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Перевіривши заяву про ухвалення додаткового рішення, зміст судового рішення, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Так, за наслідком розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільної справи за позовом ОСОБА_1 - адвоката Беня Богдана Зіновійовича про стягнення судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, ухвалено рішення про задоволення позову.
Разом з тим, у вказаному рішенні судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Як визначено у ч. 1 та ч. 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, позивач при звернені до Печерського районного суду м. Києва з позовом сплатив 420,40 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову, що підтверджується квитанцією № ПН1152149 від 17.11.2020 року.
Отже, оскільки судом позов задоволено, то судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на відповідача - АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила правовий висновок про те, що вимога, передбачена ч. 8 ст. 141 ЦПК, застосовується і до справ, що розглядаються у спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Заява про стягнення судових витрат була направлена на адресу суду 26.01.2021 року, що підтверджується відбитком штаму поштового відділення на конверті. Зважаючи на те, що рішення ухвалено за відсутності учасників справи, а в Єдиному державному реєстрі судових рішень дане рішення оприлюднено 21.01.2021 року, суд вважає, що заява подана в межах п'ятиденного строку після ухвалення рішення суду.
Як визначено у ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, частиною восьмою ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Так, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано: копію договору про надання правничої допомоги від 30.04.2020 року, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Львівська адвокатська компанія», в особі президента компанії Беня Б.З., та Слободою А.С.; копію розрахунку гонорару від 26.01.2021 року, згідно якого загальна вартість наданих правничих послуг на дату складення акту становить 8 000,00 грн.; копію квитанції до прибуткового касового ордера № 16 від 04.06.2020 року на суму 6 000,00 грн.; копію квитанції до прибуткового касового ордера № 51 від 18.11.2020 року на суму 2 000,00 грн.
Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, у розумінні положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
У частині п'ятій ст. 141 ЦПК України визначено, що, якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
Отже, в частині третій статті 141 ЦПК України визначене загальне правило розподілу судових витрат. Разом із тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Оскільки позивачем у позовній заяві було зазначено орієнтовну суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., а у заяві про стягнення судових витрат від 26.01.2021 року представник позивача просить стягнути 8 000,00 грн. у відшкодування витрат на правничу допомогу, суд не вбачає правових підстав для відступлення від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу. При цьому, суд також зазначає, що відповідачем не заперечувалась у заявах по суті справи та з процесуальних питань така сума судових витрат, а в матеріалах справи клопотання відповідача про зменшення суми витрат на правничу допомогу відсутнє.
За таких обставин, ураховуючи документально надані докази здійснення позивачем оплати правничих послуг, суд дійшов висновку, що вимоги про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню у розмірі 8 000,00 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 133-141, 247, 264, 265, 270, 269, 353, 354, 355, пп. 15.5 п. 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, -
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Беня Богдана Зіновійовича про стягнення судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп. у відшкодування судового збору.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, код ЄДРПОУ 14360570.
Третя особа-1: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, адреса: 49000, м. Дніпро, вул.. Центральна, 6/9.
Третя особа-2: Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Шелінська Юлія Андріївна, адреса: 79041, м. Львів, вул.. Окружна, 57а, каб. 207.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на додаткове рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 08.02.2021 року.
Суддя І.В. Григоренко