Справа № 420/1829/22
16 серпня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,
секретаря судового засідання Приходько А.В.,
за участю:
від позивача: ОСОБА_1 за паспортом, ОСОБА_2 за ордером,
від відповідача: Коліогло П.П, за витягом,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУВП 44069166, місцезнаходження: 65044, м.Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправною та скасування вимоги,-
До суду 25 січня 2022 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУВП 44069166, місцезнаходження: 65044, м.Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 18.02.2021 року № Ф-35576-51.
Ухвалою від 31 січня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку ч. 5 ст. 2652 КАС України.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23.04.2021 року отримав поштою вимогу про сплату боргу від ГУ ДПС в Одеській області про сплату заборгованості в розмірі 37788,74 грн.
Позивач вважає вказану вимогу протиправною з огляду на те, що реєстрацію позивача як ФОП було скасовано ще 21.08.2000 року, а в ЄДРПОУ взагалі відсутня інформація про ФОП ОСОБА_1 .
Так, з метою захисту своїх прав, позивач звернувся до адвоката, та у відповідь на адвокатський запит, ГУ ДПС в Одеській області повідомило позивача про нараховану заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску з 2017 по 2020 роки.
Також, позивач зазначає, що у відповідь на адвокатський запит Управління державної реєстрації ОМР надало довідку від 27.07.2021 року, відповідно до якої позивач був зареєстрований в якості ФОП з 10.08.2000 року по 21.08.2000 року.
З урахуванням отриманої відповіді від Управління державної реєстрації, позивач звернувся до відповідача із заявою про скасування рішення про нарахування боргу, однак листом від 01.10.2021 року позивачу було відмовлено та зазначено, що податковий орган вважає підтвердженою заборгованість ФОП ОСОБА_1 в сумі 37788,74 грн. за несплату єдиного соціального внеску.
Не погодившись з наданою відмовою, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України, однак 08.11.2021 року скаргу було залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку на оскарження вимоги.
Позивач вважає вимогу протиправною, оскільки позивач припинив свою реєстрацію підприємницької діяльності ще у 2000-е, а у 2017-2020 роки не займався підприємницькою діяльністю, не отримував дохід.
Також позивач зазначив, що відповідач не надав доказів, які б підтверджували проведення будь-яких перевірок у відношенні позивача, які б могли бути підставою для прийняття оскаржуваної вимоги.
Таким чином, не погоджуючись з наданими відмовами та вимогою про сплату заборгованості позивач звернувся до суду з даним позовом.
31.01.2022 року через канцелярію суду надійшла заява про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 02 лютого 2022 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено та забезпечено позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу у виконавчому провадженні № 68291245 - за вимогою ГУ ДПС в Одеській області № Ф-35576-51У від 18.12.2021 року, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 420/1829/22.
17.02.2022 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про проведення судового засідання в очному режимі.
Ухвалою суду від 22 лютого 2022 року розгляд справи було продовжено за правилами загально-позовного провадження. Розгляд справи розпочато спочатку. Розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання на 23.03.2022 року.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № 10734/22 від 21.02.2022 року), в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зазначивши, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційних систем органу доходів і зборів на суму боргу.
Відповідач звертає увагу, що згідно з п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення рішення.
Також, відповідач зазначає, що у витягах з Єдиного державного реєстру зазначається, що Єдиний державний реєстр у стані формування, а інформація про юридичних осіб, ФОП та громадських формувань, зареєстрованих до 01.07.2004 року та не включених до Єдиного державного реєстру, отримується в органі виконавчої влади, в якому проводилась державна реєстрація.
Відповідно до внесених змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з 01.01.2017 року на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у разі відсутності у них доходів у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду покладено обов'язок самостійно визначати базу для нарахування ЄСВ.
Так, станом на 31.01.2021 року в інтегрованій картці платника рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 37788,74 грн.:
- за 2017 рік - 8448,00 грн.,
- за 2018 рік - 9828,72 грн.,
- за 2019 рік - 11016,72 грн.,
- за 2020 рік - 8495,30 грн.
На підставі цих даних ГУ ДПС в Одеській області сформовано вимогу про сплату боргу від 18.02.2021 року № Ф-35576-51 на суму 37788,74 грн., яка отримана позивачем 14.04.2021 року, у зв'язку з чим, дана вимога є правомірною та законною.
У свою чергу позивачем надано відповідь на відзив (вхід. № 11072/22 від 22.02.2022 року), відповідно до якої позивач підтримує заявлені позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні, посилаючись на те, що розрахунки відповідача є хибними, адже у період з 2017 по 2020 роки позивач працював як найманий працівник за основним місцем роботи і єдиний соціальний внесок за нього сплачували його роботодавці, що підтверджується Довідкою ОК-7 від 18.02.2022 року.
Заперечень на відповідь на відзив до суду не надходило.
У зв'язку з веденням воєнного стану в Україні, судове засідання, призначене на 23 березня 2022 року не відбулося та не призначено дату наступного судового засідання через існуючу загрозу життю та здоров'ю людей.
21.03.2022 року через канцелярію суду надійшло клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі до завершення воєнного стану.
Ухвалою, що занесена до протоколу підготовчого засідання від 28.07.2022 року вказане клопотання повернуто відповідачу без розгляду.
Також, ухвалою, що занесена до протоколу підготовчого засідання від 28.07.2022 року підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 11.08.2022 року.
Судове засідання призначене на 11.08.2022 року було відкладено, у зв'язку з задоволенням клопотання представника позивача про ознайомлення з матеріалами справи.
16.08.2022 року через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких позивач наполягає на задоволенні позовних вимог викладених у позовній заяві.
На судове засідання призначене на 16 серпня 2022 року учасники справи з'явились.
У вступному слові позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні в повному обсязі.
Представник відповідача у вступному слові заперечував проти заявлених позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні.
Оголосивши зміст позовних вимог, заслухавши вступне слово позивача та його представника, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.
ОСОБА_1 23.04.2021 року засобами поштового зв'язку отримав податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-35576-51 від 18.02.2021 року від Головного управління ДПС в Одеській області, відповідно до якої за позивачем рахується заборгованість станом на 31.01.2021 року зі сплати єдиного внеску в сумі 37784,74 грн.(а.с.8)
Відповідно до роздруківки з інтегрованої картки платника вбачається, що за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) рахується заборгованість станом на 31.01.2021 року в розмірі 37788,74 грн. за 2017-2020 роки (а.с.51-54).
Суд встановив, що позивач через свого представника звернувся до Головного управління ДПС в Одеській області з адвокатським запитом та 30.04.2021 року отримав відповідь, в якій відповідач зазначив, що за даними інформаційної системи ДПС станом на дату звернення ФОП ОСОБА_1 знаходиться на обліку у Малиновському ДПІ у м. Одесі ГУ ДПС в Одеській області як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування, здійснюючи діяльність згідно обраного виду «інші види діяльності», та у зв'язку з не сплатою ЄВС виникла недоїмка зі сплати єдиного внеску на загальну суму 37784,74 грн. з 2017 по 2020 роки (а.с.9-12).
Також суд встановив, що представник позивача звернувся з адвокатським запитом до Відділу державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради та 27.07.2021 року отримав відповідь, відповідно до якої згідно з відомостями відділу документального та інформативного забезпечення управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради у архівному журналі обліку реєстраційних справ скасованих суб'єктів підприємницької діяльності фізичних осіб наявні наступні записи щодо ФОП ОСОБА_1 : запит про проведення державної реєстрації (від 10.08.2000 року № 0844) та запит про скасування державної реєстрації (від 21.08.2000 року № 0523) (а.с.13-14).
Позивач через свого представника повторно звернувся із адвокатським запитом до Головного управління ДПС в Одеській області та у відповідь знову отримав відмову, в якій зазначено про наявність недоїмки за 2017-2020 року (а.с.15-16).
Не погодивши з наданою відмовою позивачем звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби, однак отримав рішення про залишення скарги без розгляду від 08.11.2021 року (а.с.17-21).
Також, до суду надано довідку Головного управління ПФУ в Одеській області форми ОК-7 щодо ОСОБА_1 , відповідно до якої за позивача роботодавцями позивача сплачувався єдиний соціальний внесок за період вказаний у вимозі про сплату боргу (а.с. 74-75).
Незгода позивача з отриманою податковою вимогою й стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги належать задоволенню повністю з таких підстав.
Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закону України №2464), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Частинами 2, 3 ст. 9 Закону № 2464-VI передбачено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до абз. 3, 5 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Також, Законом передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
Суд зазначає, що з 01.01.2017 року до ст. 7 даного закону було внесено зміни, одна з яких стосується порядку нарахування єдиного соціального внеску фізичними особами - підприємцями та особам, які проводять незалежну професійну діяльність, у разі відсутності у них доходу у звітному році або окремому місяці звітного року.
Пунктом 3 статті 7 Закону зазначено, що єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до п. 5 ст. 8 Закону, Єдиний внесок для платників, передбачених п. 4 ст. 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Отже, фізичні особи-підприємці у 2017 році, мали нараховувати єдиний соціальний внесок за себе у розмірі не меншому ніж 704 грн., відповідно Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік» встановлювався розмір мінімальної заробітної плати на весь 2017 рік становив 3200 грн, тобто 3200*22/100=704. Отже за цілий 2017 рік розмір єдиного соціального внеску складає: 704*12=8448 грн.
Законом України «Про державний бюджет України за 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлено - 3728 грн., тобто за один квартал 2018 року - визначений розмір ЄСВ складає: 3723*22/100*3=2457,18 грн.
Законом України «Про державний бюджет України за 2019 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлено - 4173 грн., тобто за один квартал 2019 року - визначений розмір ЄСВ складає: 4173*22/100*3=2754,18 грн.
У 2020 році до 01.09.2020 року становила 1039, 06 грн. (4723 х22 відсотки), з 01.09.2020 року становила 1100 грн. (5000 грн.х22 відсотки), з 01.01.2021 року - 1320 грн. (6000 грн.х22 відсотки).
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 р. у справі №440/2149/19 сформульовано висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Так, суд встановив та матеріалами справи підтверджено, що страхові внески за позивача сплачувались роботодавцями, як за найманого працівника.
Тому з метою уникнення подвійної сплати страхового внеску, враховуючи встановлені судом обставини у їх сукупності, враховуючи правові висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 04.12.2019 р. у справі №440/2149/19, виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що контролюючим органом помилково нараховано позивачу єдиний внесок за період 2017-2020 роки.
Окрім цього, суд встановив, що відповідно до довідки Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради та 27.07.2021 року, згідно з відомостями відділу документального та інформативного забезпечення управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради у архівному журналі обліку реєстраційних справ скасованих суб'єктів підприємницької діяльності фізичних осіб наявні наступні записи щодо ФОП ОСОБА_1 : запит про проведення державної реєстрації (від 10.08.2000 року № 0844) та запит про скасування державної реєстрації (від 21.08.2000 року № 0523) (а.с.14).
В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не міститься запис про реєстрацію позивача як фізичної особи - підприємцем.
Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців. Цей Закон набрав чинності з 01 липня 2004 року.
І саме з 01 липня 2004 року розпочав функціонування Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 цього Закону, для державної реєстрації включення відомостей про фізичну особу - підприємця, зареєстровану до 1 липня 2004 року, відомості про яку не містяться в Єдиному державному реєстрі, подається заява про державну реєстрацію включення відомостей про фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру.
До 01 липня 2004 року реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності здійснювалась на підставі Закону України «Про підприємництво».
Так, відповідно до ст. 8 Закону України «Про підприємництво», державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності, крім об'єднань юридичних осіб, що здійснюють свою діяльність в Україні на умовах угод про розподіл продукції, проводиться у виконавчому комітеті міської, районної в місті ради або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації (далі - органи державної реєстрації) за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб'єкта, якщо інше не передбачено законом.
Громадяни, які мають намір здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, подають реєстраційну картку встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера
фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів і документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію. Органам державної реєстрації забороняється вимагати від суб'єктів підприємницької діяльності додаткові документи, не передбачені цим Законом. Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться за наявності всіх необхідних документів за заявочним принципом протягом не більше п'яти робочих днів. Органи державної реєстрації зобов'язані протягом цього терміну внести дані з реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом (для юридичних осіб), який надається органам державної реєстрації органами державної статистики, або ідентифікаційним номером фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів. У п'ятиденний термін з дати реєстрації органи державної реєстрації направляють примірник реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію відповідному державному податковому органу і органу державної статистики та подають відомості про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності до органів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і Пенсійного фонду України.
Також вказаною статтею Закону передбачені умови та порядок скасування державної реєстрації, а саме: Скасування державної реєстрації здійснюється за заявою
власника (власників) або уповноважених ним (ними) органів чи за особистою заявою підприємця-громадянина, а також на підставі рішення суду в разі: визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів; здійснення діяльності, що суперечить установчим документам та законодавству України; несвоєчасного повідомлення суб'єктом підприємницької діяльності про зміну його назви, організаційної форми, форми власності та місцезнаходження; визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом (у випадках, передбачених законодавством); неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством. Скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності здійснюється органом державної реєстрації за наявності
ліквідаційного балансу, складеного і затвердженого згідно з законодавством, та інших документів, що підтверджують проведення заходів щодо ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності як юридичної особи, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності. Орган державної реєстрації в десятиденний термін повідомляє відповідні державні податкові органи та органи державної статистики, органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Пенсійного фонду України про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до п. 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 01 липня 2010 року № 2390-УІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання», Міністерством юстиції України було видано наказ №575/5 від 12.04.2012 року «Про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», на підставі якого були утворені в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не включені до Єдиного державного реєстру (далі - відомості про невключених суб'єктів). Пунктом 5 вказаного наказу передбачено, що Державним реєстраторам юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців слід забезпечити: включення до Єдиного державного реєстру відомостей про невключених суб'єктів на підставі аналітичної інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Тобто дані про реєстрацію фізичної особи- підприємця, зареєстрованої до 01 липня 2004 року до Єдиного державного реєстру могли бути перенесені тільки за умови подачі особою відповідної заяви або автоматично за результатами проведеної відповідними комісіями інвентаризації.
Відповідно до довідки про дані суб'єктів підприємницької діяльності які знаходяться у відділі станом на 01.07.2004 року стосовно ОСОБА_1 - 21.08.2000 року № 0523 здійснений запис про скасування державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, тобто ще до початку функціонування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а відповідно, такі дані не могли бути передані податковому органу та автоматично переведені до Єдиного державного реєстру.
Таким чином, аналізуючи викладене, суд вважає, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на момент винесення оскаржуваної вимоги відсутній запис про державну реєстрацію підприємницької діяльності ОСОБА_1 , що виключає підстави для нарахування єдиного внеску як фізичній особі - підприємцю.
За встановленими судом обставинами, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, про визнання протиправною та скасування вимоги від 18.02.2021 року № Ф-35576-51 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 37788.74 грн (тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень 74 копійки).
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову не довів, з посиланням на відповідні докази, правомірності своїх рішень, а тому позовні вимоги належать задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, місцезнаходження: 65044, м.Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправною та скасування вимоги,- задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Одеській області від 18.02.2021 року № Ф-35576-51 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 37788,74 грн. (тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень 74 копійки).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5), як відокремленого підрозділу ДПС на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок).
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 розділу УІ Прикінцевих положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано « 18» серпня 2022 року.
Суддя Л.Р. Юхтенко