18 серпня 2022 року № 320/5034/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,
ОСОБА_2 звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 01.06.2022 №158-О "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ";
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 06.06.2022 №165-О "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ";
- поновити ОСОБА_1 на посаді директора юридичного департаменту Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України;
- стягнути з Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.04.2022 по 27.04.2022;
- стягнути з Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.06.2022 по дату винесення рішення судом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
19.07.2022 на адресу суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, яка мотивована тим, що дана справа не є справою незначної складності, а тому не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Аналогічне клопотання заявлено позивачем у відповіді на відзив, яка надішла до суду 02.08.2022.
Розглянувши вказані заяви, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо:
1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище;
2) оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;
3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
4) припинення за зверненням суб'єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;
5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;
6) оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження;
8) типові справи;
9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині;
10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження;
11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
Отже, частиною четвертою вищевказаної статті імперативно визначено категорії справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження.
Із положеннями наведеної правової норми процесуального закону перекликаються й приписи частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Частина ж друга статті 257 КАС України визначає, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до примітки до статті 51-3 Закону України “Про запобігання корупції” під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються, зокрема, особи, посади яких належать до посад державної служби категорії "А" або "Б".
Відповідно до Переліку посад державної служби, що прирівнюються до відповідних підкатегорій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2020 р. № 16), до категорії «Б» підкатегорії «Б1» належать посади керівників самостійних структурних підрозділів державних органів, зокрема, міністерств, та до якої належить посада директора юридичного департаменту Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, з якої було звільнено позивача.
Наведене, з урахуванням вищевказаних положень статті 12 КАС України, свідчить про те, що дану справу дійсно не може бути віднесено до справ незначної складності.
Проте це, на переконання суду, не свідчить про неможливість розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, позаяк згідно з наведеною вище частиною другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Оскільки дана справа не віднесена до імперативно визначеного переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, процесуальні перешкоди для розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження відсутні.
Враховуючи викладене, не є переконливими твердження третьої особи про неможливість розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Аналогічна правова позиція була викладена в чисельних постановах Верховного Суду у справах. Зокрема, такий правовий висновок викладено у постановах Верховного суду від 27.07.2021 у справі №340/1901/20, від 28.07.2021 у справі №160/6740/20, від 22.07.2021 у справі №460/6542/20, від 29.07.2021 у справі №340/1727/20, від 05.08.2021 у справі №200/5490/20-а, від 23.06.2021 у справі №520/13014/2020 та інших.
У той же час, критеріями визначення судом форми судочинства, відповідно до статті 257 Кодексу адміністративного судочинства, є, серед іншого, значення справи для сторін; обсяг та характер доказів у справі; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Керуючись вказаними критеріями, враховуючи обсяг матеріалів справи та обставин, які потрібно з'ясувати для вирішення спору по суті, а також приймаючи до уваги обставини, викладені позивачем у заявах, зокрема, щодо особливого значення цієї справи для нього особисто, суд вважає за можливе задовольнити прохання позивача та здійснити розгляд цієї справи у порядку загального провадження.
Згідно з частиною шостою статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного провадження не допускається.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 173 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.
Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне здійснити розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого судового засідання у справі.
Згідно з частиною другою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Керуючись статтями 12, 173, 243, 248, 257, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Клопотання позивача задовольнити.
2. Розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
3. Підготовче засідання призначити на 15 вересня 2022 року о 14 год. 00 хв.
4. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Дудін С.О.