ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"18" серпня 2022 р. справа № 300/7664/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Остап'юка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 129 002, 43 гривень, -
26.11.2021 Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 129 002, 43 гривень.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.12.2021 ухвалою суду відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення податкового обов'язку встановленого пунктом 16.1 статті 16, статтями 266, 288 Податкового кодексу України не сплатив узгоджені податкові зобов'язання з сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 33 175, 95 гривень, штрафних санкцій в розмірі 1 475, 60 гривень та пені в розмірі 750, 38 гривень, з сплати орендної плати з фізичних осіб в розмірі 85 075, 77 гривень, штрафних санкцій в розмірі 6 899, 94 гривень та пені в розмірі 1 624, 79 гривень, внаслідок чого утворено податковий борг в розмірі 129 002, 43 гривень, який ним не сплачено.
Відповідач направив суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням у ньому на відповідні норми права та твердження, просив в задоволенні позову відмовити.
Позивач подав відповідь на відзив.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заяві по суті справи, встановив наступне.
Відповідачем допущено утворення податкового боргу, що виник в результаті несплати податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 33 175, 95 гривень, штрафних санкцій в розмірі 1 475, 60 гривень та пені в розмірі 750, 38 гривень, та не сплати орендної плати з фізичних осіб в розмірі 85 075, 77 гривень, штрафних санкцій в розмірі 6 899, 94 гривень та пені в розмірі 1 624, 79 гривень.
Суми невиконаних відповідачем грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та штрафних санкцій визначені позивачем податковими повідомленнями-рішеннями №0015608-5033-0905 від 20.05.2020, №0015607-5033-0905 від 31.05.2020, №0015609-5033-0905 від 20.05.2020, №0545885-2406-0905 від 31.05.2021, №0545884-2406-0905 від 31.05.2021, №0545886-2406-0905 від 31.05.2021. За несвоєчасну сплату відповідачем вказаних податкових зобов'язань позивач нарахував пеню в розмірі 750, 38 гривень.
Суми невиконаних відповідачем грошових зобов'язань з орендної плати та штрафних санкцій визначені позивачем податковими повідомленнями-рішеннями №3019588-5033-0905, №3573-5033-0905 від 28.04.2020, №4735773-2406-0905 від 30.04.2020, №4756927-2406-0905, №4733344-2406-0905 від 30.04.2021, №260395-2406-0905 від 27.04.2020, №3000279-5033-0905, №3000281-5033-0905 від 28.04.2020, №3019588-5013-0905 від 28.04.2020, №18139-5013-0905 від 27.06.2019, №2311-5013-0905 від 26.04.2019, №41417312-5013-0905 від 08.05.2019, №4195039-5013-0905 №4195037-5013-0905 від 10.05.2019, № 0025300410, № 0025310410 від 22.09.2020, №0066260410 від 15.12.2020. За несвоєчасну сплату відповідачем вказаних податкових зобов'язань позивач нарахував пеню в розмірі 1 624, 79 гривень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Стаття 8 Податкового кодексу України визначає види податків та зборів.
В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (пункт 8.1).
До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 8.2).
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (пункт 8.3).
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з статтею 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Стаття 265 Податкового кодексу України визначає склад податку на майно.
Відповідно до пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 даного Кодексу об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1).
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2).
Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 даного Кодексу сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 даної статті цього ж Кодексу обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266.7 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Згідно з підпунктом 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 Податкового кодексу України податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Фізичні особи можуть сплачувати податок у сільській та селищній місцевості через каси сільських (селищних) рад або рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про прийняття податків.
Відповідно до підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 даного Кодексу податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується: фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать податок на майно.
Згідно з статтею 269 даного Кодексу 269.1 платниками плати за землю є: платники земельного податку: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Стаття 288 Податкового кодексу України визначає орендну плату підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни (пункту 288.1).
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (пункту 288.2).
Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (пункту 288.3).
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункту 288.4).
Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди(пункту 288.5).
Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу (пункту 288.7).
Згідно з пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).
Відповідно до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.
Суд встановив, що позивач надсилав відповідачу податкові повідомлення-рішення №0015608-5033-0905 від 20.05.2020, №0015607-5033-0905 від 31.05.2020, №0015609-5033-0905 від 20.05.2020, №0545885-2406-0905 від 31.05.2021, №0545884-2406-0905 від 31.05.2021, №0545886-2406-0905 від 31.05.2021, №3019588-5033-0905, №3573-5033-0905 від 28.04.2020, №4735773-2406-0905 від 30.04.2020, №4756927-2406-0905, №4733344-2406-0905 від 30.04.2021, №260395-2406-0905 від 27.04.2020, №3000279-5033-0905, №3000281-5033-0905 від 28.04.2020, №3019588-5013-0905 від 28.04.2020, №18139-5013-0905 від 27.06.2019, №2311-5013-0905 від 26.04.2019, №41417312-5013-0905 від 08.05.2019, №4195039-5013-0905 №4195037-5013-0905 від 10.05.2019, № 0025300410, № 0025310410 від 22.09.2020, №0066260410 від 15.12.2020.
Таким чином, грошові зобов'язання відповідача з сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та орендної плати визначені вказаним податковими повідомленнями-рішеннями, які відповідач не оскаржував, відповідно до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, є узгодженими.
Відповідно підпункту 129.1.1. пункту 129.1. статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Згідно з пунктом 129.4 цієї статті даного Кодексу на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Як встановив суд, позивач на суму невиконаних відповідачем податкових зобов'язань з сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки нарахував пеню в розмірі 750, 38 гривень та на суму невиконаних відповідачем податкових зобов'язань з сплати орендної плати нарахував пеню в розмірі 1 624, 79 гривень.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Суд встановив, що позивач на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надіслав податкову вимогу за №1710-50 від 07.02.2019, яку відповідач залишив без реагування, а податковий борг за нею, на момент виникнення даних грошових зобов'язань, не сплатив, що спростовує твердження відповідача про не направлення йому податкової вимоги.
Як наслідок, суд приходить до висновку, що відповідач в порушення вищевказаних норм Податкового кодексу України не виконав податкові зобов'язання з сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та орендної плати.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 113.1 статті 113 Податкового кодексу України суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.
Згідно з пунктом 131.3 статті 131 Податкового кодексу України суми пені зараховуються до бюджетів або державних цільових фондів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки.
Таким чином, 33 175, 95 гривень податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, 1 475, 60 гривень штрафних санкцій, 750, 38 гривень пені, 85 075, 77 гривень орендної плати з фізичних осіб, 6 899, 94 гривень штрафних санкцій та 1 624, 79 гривень пені утворюють податковий борг відповідача в розмірі 129 002, 43 гривень, який ним не сплачено.
Щодо твердження відповідача про невручення йому вищезазначених податкових повідомлень-рішень, оскільки вони направлені позивачем на адресу: АДРЕСА_1 , а відповідач проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , і відповідно такі податкові повідомлення-рішення є неузгодженими, суд зазначає, що відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Згідно з пунктом 45.1 статті 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Підпунктом 16.1.11 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця.
Суд встановив, що згідно відповіді на запит щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про реєстраційні дані фізичної особи - платника податків місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .
Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що ним частково сплачувалися суми податкового боргу, що визначені позивачем податковими повідомленнями-рішеннями на підставі яких визначено заявлену до стягнення суму податкового боргу, а сплачені суми не враховані контролюючим органом. Таке твердження відповідача підтверджує факт належного вручення йому вищевказаних податкових повідомлень-рішень. Долучені відповідачем квитанції не містять реквізитів податкових повідомлень-рішень на підставі яких відповідач частково сплачував визначений позивачем заявлений до стягнення податковий борг, тому суд не встановив підстав для зменшення суми податкового боргу.
Крім того, податковий борг відповідача в розмірі 129 002, 43 гривень підтверджується довідкою про борг відповідача станом на 27.07.2022.
Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню до відповідного місцевого бюджету.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
Позивач при зверненні з даним адміністративним позовом до суду сплатив судовий збір в розмірі 2 270 гривень. Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Понесених судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз позивачем не заявлено, як наслідок, у справі відсутні судові витрати, що підлягають розподілу.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в дохід місцевого бюджету податковий борг в розмірі 129 002 (сто двадцять дев'ять тисяч дві) гривні 43 копійки.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Остап'юк С.В.