ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 квітня 2022 року м. Київ № 640/7492/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
30.03.2020 ОСОБА_4 через представника звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУ ПФУ), у якому просить:
визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо непоновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_4 через відсутність місця реєстрації в Україні та відсутність паспорта громадянина України;
зобов'язати ГУ ПФУ поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_4 з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_4 посилається на те, що відповідачем необґрунтовано, протиправно та незаконно відмовлено у поновленні виплати пенсії, припинення якої пов'язано з виїздом за кордон, оскільки вона, проживаючи в державі Ізраїль має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2020 відкрито спрощене позовне провадження та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до розпорядження від 29.03.2021 №477 справу передано на повторний автоматизований розподіл справ між суддями, з огляду на тимчасову непрацездатність судді, в провадженні якої перебувала дана справа.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для її розгляду й вирішення визначено суддю Чудак О.М.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Чудак О.М. від 06.04.2021 прийняти до свого провадження адміністративну справу за вищевказаним позовом.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивач проживає за кордоном (Ізраїль), оскільки позивачкою не надано документи, що посвідчують місце проживання (реєстрації).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий 14.11.2019, дійсний до 14.11.2029. До цього, позивачка мала паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії № НОМЕР_2 від 18.08.2009 (дійсний до 18.08.2019).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2019 у справі №826/11634/18, яке набрало законної сили, зокрема: зобов'язано ГУ ПФУ призначити ОСОБА_4 пенсію за віком з 23.05.2018 року у встановленому законом розмірі.
На виконання вказаного судового рішення у справі №826/11634/18 ГУ ПФУ призначило позивачці пенсію за віком в розмірі 1489, 20 грн, проте пенсія їй не виплачується.
Зокрема, 03.02.2020 ОСОБА_4 звернулась до ГУ ПФУ із заявою про поновлення виплати її пенсії, додавши копію паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий 14.11.2019, дійсний до 14.11.2029, заяву про виплату пенсії на поточний рахунок, відкритий в Акціонерном товаристві "Державний експортно-імпортний банк України", довідку від 04.02.2020 № ⅓-20, видану Житлово-будівельним кооперативом "Київ" про те, що ОСОБА_4 мешкає в м. Києві за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням від 06.02.2020 о/р № 263040001831 ГУ ПФУ відмовило позивачці у поновленні та виплаті пенсії з мотивів того, що нею не було надано документи, що посвідчують місце проживання (реєстрації), про що ОСОБА_4 було повідомлено листом від 07.02.2020 № 2600-0311-1/10983.
ОСОБА_4 не погоджуючись із такою відмовою ГУ ПФУ, звернулась до суду з цим позовом
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Так, частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною третьою статті 25 Конституції України Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Порядок нарахування та виплати пенсії регламентовано Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 3 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 №16/98-ВР право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Аналізуючи зазначені норми права, колегія суддів приходить до висновку, що, за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України незалежно від місця проживання та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.
При цьому суд зазначає, що пенсії за віком відповідають ознакам такої категорії як власність, а тому не залежать від місця проживання особи пенсіонера, а її протиправне позбавлення буде порушенням гарантій, передбачених частиною четвертою статті 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
Зазначений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 30.01.2020 у справі №489/5194/16-а та від 30.09.2021 у справі №540/4060/20.
За наведеного правового регулювання позивачка, проживаючи в Ізраїлі, як громадянка України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.
Верховний Суд України в постанові від 04.12.2019 №804/3217/18, сформулював такий висновок про застосування норм права у подібних правовідносинах:
<…> право громадянина на призначення йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні.
<…> безпідставність відмови відповідача у реалізації конституційного права позивача на пенсійне забезпечення з підстав ненадання документа, що підтверджує фактичне проживання на території України, оскільки до заяв про призначення пенсії за віком, представником позивачів були надані копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон».
Запропонований правовий підхід підтриманий Верховним Судом також і у інших справах, зокрема, у постанові від 20.04.2021 (справа №489/9660/14-а).
За таких обставин, зазначені відповідачем у його відповідях та рішенні підстави для відмови у поновленні та виплаті пенсії позивачці є необґрунтованими.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
У відповідності до частин першої, третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що вимоги позивачки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, суд вважає за правильне присудити судові витрати у формі судового збору у розмірі 840, 80 грн на користь позивача за рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 263, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо непоновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_4 через відсутність місця реєстрації в Україні та відсутність паспорта громадянина України.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_4 з урахуванням висновків суду, з моменту припинення.
Стягнути на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень, 80 копійок), сплачені згідно із квитанцією від 30.03.2020 № 31783 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42098368).
Суддя О.М. Чудак