ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у забезпеченні позову
25 квітня 2022 року м. Київ № 640/299/22
Окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Приватного підприємства «А.Т.Н.» про забезпечення позову у справі за позовом Приватного підприємства «А.Т.Н.» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «А.Т.Н.» з позовом до Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 07.12.2021 № 326006 про застосування до ПП «А.Т.Н.» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2022 позовну заяву залишено без руху.
На виконання вимог вказаної ухвали позивач усунув недоліки у строк та у спосіб, що визначені в ній та надав уточнений адміністративний позов, у якому у якості належного відповідача у справі зазначив Державну службу України з безпеки на транспорті.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2022 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Одночасно з заявою про виправлення недоліків позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить суд:
- зупинити дію оскаржуваної постанови Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування до ПП «А.Т.Н.» адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 грн. від 07.12.2021 № 326006 як виконавчого документа, - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі №298109 від 17.08.2021.
На обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову щодо зупинення дії та виконання оскаржуваної постанови, надає можливість, звернутися відповідачу до органів примусового виконання рішень, які в свою чергу, можуть вчиняти дії по арешту майна та рахунків позивача, а також може істотно ускладнити виконання рішення суду та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких ПП «А.Т.Н.» звернулося до суду.
Більш того, неправомірний фінансовий тягар вилучення грошових обігових коштів з підприємства або накладення арешту на майно та рахунки, може вплинути на виплату заробітної плати працівникам та вчинення, будь-яких, інших фінансово-господарських правочинів, і може призвести до часткової або повної зупинки ведення господарської діяльності.
Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходив з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
В силу приписів частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Аналізуючи вказані вище норми у сукупності, суд дійшов висновку, що заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів.
Дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем існування визначених у статті 150 КАС України обставин, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову.
Так, предмет позову становлять вимоги позивача про визнання протиправною та скасування постанови Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 07.12.2021 № 326006, якою на позивача накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття обраних заходів забезпечення позову позивач стверджує, що примусове виконання оскаржуваної постанови може завдати значної шкоди правам та інтересам позивача внаслідок стягнення такого штрафу за постановою, яка не набрала законної сили, а також накладення арешту на рахунки в банках.
При цьому позивач вважає, що без вжиття заходів забезпечення позову усунути негативні наслідки, спричинені примусовим виконанням оскаржуваної постанови, буде неможливо або для цього необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Таким чином, вимоги позивача вжити обраних ним заходів забезпечення позову обумовлені примусовим виконанням оскаржуваної постанови, з приводу чого суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Враховуючи те, що постанову Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 07.12.2021 № 326006 оскаржено позивачем у судовому порядку, то вона не набрала законної сили, а визначений у ній штраф є неузгодженим і примусовому стягненню не підлягає.
З урахуванням викладеного суд не знаходить достатніх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або для ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача потрібно буде докласти значних зусиль.
Окрім того, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що відкрите виконавче провадження призведе до накладення арешту на всі рахунки в банках, оскільки позивачем не надано доказів вжиття державним виконавцем вказаних заходів, окрім того, зазначене не є тими обставинами, які можуть свідчити про наявність підстав для забезпечення адміністративного позову в силу положень частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також слід зауважити, що стягнення та інші дії, які відбуваються в межах виконавчого провадження, відкритого постановою державного виконавця, не є предметом даного позову та регулюються Законом України «Про виконавче провадження».
Суд наголошує на тому, що позивачу надано право оскаржити рішення державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, якщо вважає, що таким рішенням порушеного його права, свободи чи інтереси.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви Приватного підприємства «А.Т.Н.» про забезпечення позову у справі за позовом Приватного підприємства «А.Т.Н.» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня підписання ухвали.
Суддя М.А. Бояринцева