79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"08" серпня 2022 р. Справа №914/3143/21
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді Кордюк Г.Т.
суддів Скрипчук О.С.
Плотніцького Б.Д.
Секретар судового засідання Залуцький Д.
розглянувши апеляційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №2302-вих-36111 від 09.06.2022 (вх.№01-05/1292/22 від 13.06.2022)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.05.2022, суддя: Козак І.Б., м. Львів, (повний текст рішення склдаено - 20.05.2022)
про повернення до підготовчого засідання та зупинення провадження
у справі №914/3143/21
за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,
до відповідача Громадської організації «Спорт без кордонів», м. Львів,
про розірвання договору оренди та зобов'язання повернути об'єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень
за участю представників від:
позивача - Галаджун М.Р. - представник
відповідача - Пітецький В.В. - адвокат
21.04.2022 у Господарський суд Львівської області від Громадської організації «Спорт без кордонів» (відповідач) надійшла заява б/н від 21.04.2022 (вх.№1110/22 від 21.04.2022) (а.с.164-166) про зупинення провадження у справі №914/3143/21 за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Громадської організації «Спорт без кордонів» про розірвання договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №С-10659-17 від 06.11.2017 та зобов'язання повернути об'єкт оренди за цим договором шляхом виселення з нежитлових приміщень загальною площею 140,7 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Сихівська, 11, до набрання законної сили судовим рішенням у справі №914/538/22 за позовом Громадської організації «Спорт без кордонів» до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Львівського комунального підприємства «Агенція ресурсів Львівської міської ради» про стягнення орендної плати у розмірі 91 305,75 грн. за договором оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №С-10659-17 від 06.11.2017.
Дане клопотання мотивоване тим, що у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України існує об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої господарської справи за №914/538/22 в межах якої будуть встановлені обставини неможливості використання Громадською організацією «Спорт без кордонів» з 01.01.2020 об'єкта оренди за договором №С-10659-17 від 06.11.2017, а відтак і його права, як орендаря, не здійснювати орендну плату. Оскільки ці обставини зазначені підставами позову в даній справі за №914/3143/21 про розірвання договору оренди №С-10659-17 від 06.11.2017 та повернення об'єкта оренди, то заявник вважає, що результат вирішення спору в справі №914/538/22 матиме прямий вплив на вирішення спору в даній справі за №914/3143/21.
Окрім того, 17.05.2022 відповідач звернувся з клопотанням б/н від 17.05.2022 (вх.№10318/22 від 17.05.2022) (а.с.192) про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні, оскільки обставини щодо зупинення провадження у справі виникли під час розгляду справи по суті, коли в силу вимог ч. 3 ст. 195 ГПК України суд може зупинити провадження у справі лише на підставі п. 1-3 ч. 1 ст. 227 ГПК України, а не на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, про що клопоче відповідач.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.05.2022 вирішено повернутись до розгляду справи №914/3143/21 в підготовчому провадженні та зупинено провадження у справі №914/3143/21 до набрання законної сили рішенням у справі №914/538/22.
Вказана ухвала мотивована тим, що встановлення в справі №914/538/22 обставин відсутності обов'язку оплати орендарем орендної плати за період, в якому майно не використовувалося, виключає можливість розірвання договору з підстав несплати орендної плати, що має вирішальний вплив на вирішення справи №914/3143/21.
Не погодившись з вказаною ухвалою Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №2302-вих-36111 від 09.06.2022 (вх.№01-05/1292/22 від 13.06.2022) у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.05.2022 у справі №914/3143/21 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти) щодо наявності чи відсутності підстав для розірвання договору оренди №С-10659-17 від 06.11.2017, а тому відсутня об'єктивна неможливість розгляду цієї справи за №914/3143/21 до набрання законної сили рішення у справі №914/538/22, яку суд першої інстанції визнав встановленою.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, оскільки погоджується з висновками місцевого господарського суду.
Представники сторін у судове засідання 08.08.2022 з'явились.
Позивач у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив задоволити апеляційну скаргу, а ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до місцевого господарського суду.
У судовому засіданні відповідач проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечив, а тому просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі та у відзиві, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.
Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі. Предметом апеляційного перегляду є обставини щодо наявності чи відсутності процесуальних підстав для постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали.
Судом встановлено, що 20.10.2021 у Господарський суд Львівської області звернулось Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради з позовом до Громадської організації «Спорт без кордонів» про розірвання договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №С-10659-17 від 06.11.2017 та зобов'язання повернути об'єкт оренди за цим договором шляхом виселення з нежитлових приміщень загальною площею 140,7 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Сихівська, 11.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.10.2021 (а.с.29) відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 16.11.2021, відповідачу встановлено строк до 15.11.2021 для подачі відзиву. У судовому засіданні 16.11.2021 судом оголошено перерву до 14.12.2021 (а.с.35), а судове засідання 14.12.2021 відкладено на 25.01.2022 (а.с.99).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 181 ГПК України, для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
Отже, апеляційним господарським судом встановлено, що з метою виконання завдання підготовчого провадження судом першої інстанції проведено 2 підготовчих засідання в яких брали участь представники сторін.
Згідно з ч. 2 ст. 177 ГПК України, підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
На виконання зазначених вимог процесуального закону, в судовому засіданні 25.01.2022, в якому не були присутні уповноважені представники сторін у справі, ухвалою закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду по суті на 08.02.2022.
Згідно п.1 ч. 1ст. 177 ГПК України, завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.
Натомість, ч.1 ст. 194 ГПК України передбачено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що вирішення спору на підставі матеріалів, які зібрані поза межами підготовчого провадження не відповідає завданням, які визначені процесуальним законом для кожної стадії господарського процесу.
Отже, розгляд справи по суті, за наслідками якого вирішується спір, безпосередньо формується з наслідків підготовчого провадження, в якому остаточно визначається предмет спору, характер спірних правовідносин, позовних вимог та склад учасників судового процесу.
Апеляційним господарським судом встановлено, що 21.04.2022 відповідач звернувся до суду першої інстанції із заявою б/н від 21.04.2022 (вх.№1110/22 від 21.04.2022) (а.с.164-166) про зупинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.
Окрім того, 17.05.2022 відповідач звернувся з клопотанням б/н від 17.05.2022 (вх.№10318/22 від 17.05.2022) (а.с.192) про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні, оскільки обставини щодо зупинення провадження у справі виникли під час розгляду справи по суті, коли в силу вимог ч. 3 ст. 195 ГПК України суд може зупинити провадження у справі на підставі лише на підставі п. 1-3 ч. 1 ст. 227 ГПК України, а не на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, про що клопоче відповідач.
Згідно із ст.ст. 113, 118 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Поновлення та продовження процесуальних строків встановлені статтею 119 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Приписами ст. 207 ГПК України передбачено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що строк підготовчого провадження не може бути поновлении? судом навіть за наявності поважних причин, що зумовлено, зокрема, необхідністю дотримання принципів стадіи?ності господарського процесу та правовоі? визначеності, а також метою недопущення зловживання процесуальними правами тією чи іншою стороною.
Частиною третьою статті 195 ГПК України передбачено, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
Натомість всупереч зазначеній нормі процесуального права, відповідач звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України після закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляді по суті.
Обґрунтовуючи необхідність повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні, відповідач покликається на те, що обставини щодо зупинення провадження у справі виникли під час розгляду справи по суті, у зв'язку з тим, що 17.03.2022 відкрито провадження у справі №914/538/22 за позовом Громадської організації «Спорт без кордонів» до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Львівського комунального підприємства «Агенція ресурсів Львівської міської ради» про стягнення орендної плати у розмірі 91 305,75 грн. за договором оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №С-10659-17 від 06.11.2017.
Разом з тим, відповідач у даній справі №914/3143/21 жодним чином не обґрунтував неможливість подання протягом підготовчого провадження в межах цієї справи доказів, які підтверджують обставини у іншій справі за №914/538/22, що об'єктивно унеможливлюють розгляд цієї справи за №914/3143/21, оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. При цьому позовна заява у справі №914/538/22 ініційована саме Громадською організацією «Спорт без кордонів» після призначення даної справи №914/3143/21 до розгляду по суті.
Узагальнений аналіз хронології цих фактичних обставин на думку суду апеляційної інстанції свідчить про наявність ознак затягування розгляду справи, що не допускається відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 43 ГПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином вищенаведені норми процесуального закону регламентують принцип диспозитивності судового процесу, згідно з яким особа самостійно здійснює свої процесуальні права та обов'язки без втручання суду.
Зокрема, і з цих підстав, суд першої інстанції був позбавлений права розглядати клопотання відповідача про зупинення провадження та повернення справи в підготовче засідання, які стали предметом розгляду оскаржуваної ухвали.
Оскільки наслідком подання заяв, скарг і документів згідно з ч. 2 ст. 118, ч. 2 ст. 207 ГПК Украі?ни є залишення і?х без розгляду, суд першої інстанції не мав правових підстав брати подане клопотання відповідача до уваги та враховувати зазначені у ньому обставини та доводи.
Таким чином, суд першої інстанції вирішив клопотання, розгляду якого мало передувати вирішення поважності причин пропуску строку його заявлення, чим безпідставно зупинив розгляд справи по суті та провадження у справі в цілому.
Тобто, апеляційний господарський приходить до висновку, що суд першої інстанції вчинив процесуальну дію (повернення до підготовчого провадження або поновлення підготовчого провадження), яка не передбачена процесуальним законом, шляхом розгляду по суті клопотання сторони, що в силу вимог ч. 2 ст. 118, ч. 2 ст. 207 ГПК Украі?ни підлягало залишенню без розгляду з підстав його подання за межами підготовчого провадження.
Окрім того, з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали вбачається, що зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення в справі №914/538/22 обставин відсутності обов'язку оплати орендарем орендної плати за період, в якому майно не використовувалося, виключає можливість розірвання договору з підстав несплати орендної плати, що має вирішальний вплив на вирішення справи №914/3143/21.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Згідно з п. 4 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясувати: 1)як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, з іншою справою, що розглядається судом; 2)чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають беззаперечне значення для справи, провадження у якій зупинено.
Наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 29.04.2020 у справі №903/611/19, від 18.05.2020 у справі № 905/1728/14-908/4808/14.
Отже, обов'язок суду зупинити провадження у справі, за положеннями п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, зумовлений лише об'єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Предметом позову в даній справі за №914/3143/21 є вимога орендодавця, яка спрямована до орендаря про розірвання укладеного між ними договору оренди та повернення об'єкта оренди у зв'язку з невикористанням його за цільовим призначенням та несвоєчасною сплатою орендної плати протягом більш як трьох місяців підряд.
З огляду на зазначені позовні вимоги у предмет доказування по цій справі входять обставини щодо наявності порушень умов договору оренди з якими орендодавець пов'язує розірвання договору, а також чи такі порушення стались з вини орендаря.
Натомість предметом позову у справі №914/538/22, до вирішення якої зупинена дана справі, є вимоги орендаря до орендодавця про стягнення орендної плати (ухвала суду від 17.03.2022 (а.с.167).
За твердженням відповідача та відповідно до висновків суду першої інстанції в межах справи №914/538/22 встановлюватимуться обставини щодо відсутності обов'язку оплати орендарем орендної плати за період, в якому майно не використовувалося, виключає можливість розірвання договору з підстав несплати орендної плати, що має вирішальний вплив на вирішення справи №914/3143/21.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції, з'ясовано, що в матеріалах справи не містяться докази, які б дозволили дослідили предмет та підстави позову, який заявлений у межах справи №914/538/22, а тому висновки суду першої інстанції щодо взаємопов'язаності даної справи №914/3143/21 та іншої справи №914/538/22 ґрунтується на припущеннях, а не на доказах.
Більше того, навіть у випадку, якщо в предмет доказування по справі №914/538/22 входять обставини щодо відсутності обов'язку оплати орендарем орендної плати за період, в якому майно не використовувалося, що виключає можливість розірвання договору з підстав несплати орендної плати, ані відповідачем, ані судом не обґрунтовано об'єктивної неможливості встановлення цих обставин у межах даної справи, оскільки в силу принципу змагальності відповідач мав можливість доказувати відсутність підстав для розірвання договору оренди з підстав несплати орендної плати протягом трьох місяців підряд шляхом подання відповідних доказів.
З урахуванням наведеного апеляційний господарський суд доходить до висновку, що відповідач у даній справі, звернувшись з позовом у іншій справі, намагається легалізувати докази та довести обставини, які ним своєчасно (на стадії підготовчого провадження) не були доведені в межах цієї справи, що порушує принцип змагальності та розумний строк розгляду даної справи. Відтак місцевий господарський суд зупинив провадження у справі без достатніх на це правових підстав.
Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Отже, ГПК України пов'язує процесуальну необхідність направлення справи для продовження розгляду з обставиною неможливості здійснення подальшого розгляду справи по суті.
Оцінивши зазначені апелянтом аргументи, з урахуванням вищезазначеного та фактичних обставин у даній справі, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про необхідність виходу за межі доводів апеляційної скарги у порядку ч. 4 ст. 269 ГПК України, оскільки виявлені процесуальні порушення, які допущені судом першої інстанції, є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи для продовження розгляду на стадії розгляду справи по суті.
Відповідно до ч.ч 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції задоволив апеляційну скаргу в повному обсязі, то в силу ст.ст. 129, 282 ГПК України відповідач повинен відшкодувати позивачу 2481,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 280, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №2302-вих-36111 від 09.06.2022 (вх.№01-05/1292/22 від 13.06.2022) - задоволити.
Ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.05.2022 у справі №914/3143/21 - скасувати.
Справу №914/3143/21 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Стягнути з Громадської організації «Спорт без кордонів» (79005, м. Львів, вул. Поповича, 6А/10, код - 38142494) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код - 25558625) 2481,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Місцевому господарському суду видати наказ у порядку ст. 327 ГПК України.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.
Порядок та строк оскарження встановлено ст.ст. 288-289 ГПК України.
Головуючий суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Скрипчук О.С.
Суддя Плотніцький Б.Д.
Повний текст постанови складено 17.08.2022.