Справа № 641/53/22 Номер провадження 22-ц/814/1904/22Головуючий у 1-й інстанції Маньковська О.О. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.
15 серпня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Хіль Л.М.,
суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.,
розглянувши у відкритому судовом засіданні в м. Полтаві провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія МАНІТУ" на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 січня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "МАНІТУ", треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання таким, що не має право іпотекодержателя за іпотечним договором, припинення іпотеки, припинення запису про іпотеку та обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,-
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом в якому просила визнати таким, що не має прав іпотекодержателя за іпотечним договором, припинити іпотеку, припинити запис про іпотеку та обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
10.01.2022 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову в якій просила заборонити будь-яким особам вчиняти дії щодо звернення стягнення шляхом набуття у власність або продажу, або іншим чином зміни власника частини або власників у цілому квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до вирішення спору по суті; заборонити державним реєстраторам, приватним нотаріусам, будь-яким іншим особам вчинення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційних дій відносно квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна у Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 3824493, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до вирішення спору по суті; Заборонити будь-яким особам вчиняти дії з примусового доступу та/або вселення до квартири АДРЕСА_1 будь-яких осіб та реєстрації їх місця проживання/знаходження у вказаній квартирі, заборони заміни вхідних дверей, замків, забороні проведення будь-яких ремонтних робіт у зазначеній квартирі до вирішення спору по суті.
В обґрунтування заяви вказувала, що між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 (далі - позичальник) 24 березня 2006 року, укладено кредитний договір № 211/06-КВ (далі - Кредитний договір), за умовами якого останній отримав 28400 Євро зі строком користування до 23 березня 2009 року.
Відповідно до договору про внесення змін та доповнень від 19.03.2007 р., до Кредитного договору внесено зміни - кінцевою датою повернення кредиту встановлено 23.03.2011 року, процентна ставка за користування кредитом - 12,6% річних. У забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 (Іпотекодавець 1), ОСОБА_1 (Іпотекодавець 2) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець 3), (а усі разом далі - Іпотекодавці) укладено Іпотечний договір № 211/06-KB/Z (надалі - Договір іпотеки), відповідно до умов якого Іпотекодавцями передано в іпотеку ТОВ «Укрпромбанк» у відповідних частках кожним та в цілому двокімнатну комунальну квартиру АДРЕСА_1 (надалі - Предмет іпотеки), яка належить на праві власності: 52/100 належать на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Ц(в)ПДЖФ, від 22 квітня 1999 р., реєстраційний № НОМЕР_1 , зареєстроване у КП «ХМБТІ» за №П-3-6218 від 22 квітня 1999 р.; 48/100 належать на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Левченко В.Г. за реєстровим №2244 від 09.12.2003 р., зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 22 січня 2004 року, право власності на яку зареєстровано у КП «ХМБТІ» згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22 січня 2004 року, за реєстровим №П-3-6218 в книзі 1.
Зазначала, що рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 09.01.2014 року у справі № 641/12220/13-ц позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» суму заборгованості за кредитним договором № 211/06-КВ від 24.03.2006 р. в розмірі 195437,44 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1954,38 грн., а усього 197 391, 82 грн.
З моменту ухвалення вказаних рішень, якими вирішено спір сторін щодо боргових зобов'язань Позичальника, правовідносини сторін перейшли в площину виконання судового рішення та врегульовані спеціальним Законом України «Про виконавче провадження», кредитний договір припинив свою дію 23.03.2011 року та право кредитодавця нараховувати відсотки, штрафи та пеню за кредитом припинилося.
Наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості саме по собі свідчить про закінчення дії кредитного договору. За таких обставин кредитор має право лише на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Вказувала, що нею, як майновим поручителем, виконано у повному обсязі основне зобов'язання, забезпечене іпотекою, проте, іпотеку кредитором/іпотекодержателем не припинено та записи про обтяження майна із відповідних державних реєстрів не виключено.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 січня 2022 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони будь-яким особам вчиняти дії щодо звернення стягнення шляхом набуття у власність або продажу, або іншим чином зміни власника частини або власників у цілому квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до вирішення спору по суті.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони державним реєстраторам, приватним нотаріусам, будь-яким іншим особам вчинення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційних дій відносно квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна у Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 3824493, яка належить на праві приватної власності власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до вирішення спору по суті.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони будь-яким особам вчиняти дії з примусового доступу та/або вселення до квартири квартири АДРЕСА_1 будь-яких осіб та реєстрації їх місця проживання/знаходження у вказаній квартирі, заборони заміни вхідних дверей, замків, забороні проведення будь-яких ремонтних робіт у зазначеній квартирі до вирішення спору по суті.
Не погодившись із вказаною ухвалою, її в апеляційному порядку оскаржило ТОВ «Фівнансова компанія «Маніту» посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права просило скасувати ухвалу та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову.
Вказує, що позов є немайновим та не стосується визнання права на майно, витребування майна стягнення грошових коштів.
Таким чином, оскільки вказане майно не належить до предмету спору та враховуючи існуючі обставини слід відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Сторони будучи належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи до суду не з'явились.
Від адвоката ТОВ «Фінансова компанія «МАНІТУ» надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги за їх відсутності.
Інші учасники судового процесу були повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи шляхом надсилання судових повісток на їх електронні адреси.
Вказне узгоджується з правовою позицією від 13 липня 2022 року справі № 761/14537/15-ц.
За таких обставин колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити без учасників справи.
Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову місцевий суд виходив з того, що між сторонами дійсно наявний спір щодо вказаного майна, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі відчуження вказаної квартири, а також таке забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Апеляційний суд вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.
Згідно з частиною першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).
Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19 виходив із, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвалам про забезпечення позову.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є припинення іпотеки, що виникла на підставі іпотечного договору та визнання ТОВ «Фінансова компанія «Маніту» таким, що не має прав іпотекодержателя.
Тому, фактично позивач, як на підставу вжиття заходів забезпечення позову, вказує про можливість подальшої реалізації спірного майна, при цьому зазначає про відсутність забезпечення позовної заяви.
За таких обставин місцевий суд дійшов вірного висновку що заходи забезпечення позову співмірні із заявленими позовними вимогами, а також те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить ефективний захист його порушеного права є безпідставними, оскільки заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, а невжиття вказаних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду .
Суд першої інстанції дав належну оцінку доводам позивача та можливим ризикам від незабезпечення позову.
За таких обставин, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "МАНІТУ" слід залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374,375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "МАНІТУ" залишити без задоволення.
Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 січня 2022 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції
Головуючий судя Л.М. Хіль
Судді О.А. Лобов
В.М. Триголов
Повний текст постанови складено 16.08.2022 року