ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/8235/22
провадження № 3/753/4081/22
"11" серпня 2022 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О., розглянувши адміністративну справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 187 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 04.12.2020 р. ОСОБА_1 встановлено адміністративний нагляд терміном на 1 рік. Вказаною ухвалою ОСОБА_1 , зокрема, заборонено виходити за межі квартири за місцем проживання з 21-00 год. до 05-00 год. ранку наступного дня.
01.07.2022 о 23-00 год. ОСОБА_1 був відсутній за місцем свого проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Дії ОСОБА_1 в протоколі про притягнення до адміністративної відповдальності кваліфіковані за ч. 2 ст. 187 КУпАП.
ОСОБА_1 до суду не з'явився, з пояснення наявних в матеріалах справи вбачається, що вину в скоєному адміністративному порушенні визнав. Одночасно з цим, винність ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 187 КУпАП, доводиться даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, рапорті поліцейського, ухвалах Дарницького районного суду м. Києва від 04.12.2020, 09.12.2021 про встановлення та подовження адміністративного нагляду, довідці про звільнення та письмовими поясненнями ОСОБА_1 відповідно до яких свою вину у вчиненому адмінправопорушенні він визнав.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Також слід звернути увагу і на те, що ЄСПЛ поширює стандарти, які встановлює Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Зокрема, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 51 КУпАП стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».
Частина 2 статті 187 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду особами, щодо яких встановлено такий нагляд, якщо вони вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Так, уповноважена посадова особа Національної поліції, складаючи відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 187 КУпАП, виходив з того, що він раніше, 18.02.2021, притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 187 КУпАП.
Проте такий висновок посадової особи Національної поліції не підтверджується доказами, зібраними у справі та ними ж спростовується, у зв'язку з чим кваліфікація дій ОСОБА_1 за частиною 2 є невірною.
Так в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності, а саме за ч.1 ст.187 КУпАП, а тому в діях останнього відсутня кваліфікуюча ознака адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КУпАП, як - «ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення».
Відповідно до постанови Дарницького районного суду від 18.02.2021 ОСОБА_2 визнаний винним за ч.1 ст.187 КУпАП, тобто дане адміністративне правопорушення вчинено після спливу одного року.
З викладеного вбачається, що посадова особа, яка складала протокол не вірно кваліфікувала дії ОСОБА_1 .
Разом з тим, у КУпАП, відсутня норма, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».
У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справі OZTURK v. GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, та набрала чинності для України 11.09.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
Ця стаття не є перешкодою для судового розгляду, а також для покарання будь-якої особи за будь-яку дію чи бездіяльність, яка на час її вчинення становила кримінальне правопорушення відповідно до загальних принципів права, визнаних цивілізованими націями.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Суд вважає, що кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187 КУпАП не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду даної справи, та вважає необхідним перекваліфікувати дії ОСОБА_1 на ч. 1 ст. 187 КУпАП, перекваліфікація дій не порушує права ОСОБА_1 та не змінює обставин правопорушення зафіксованих в протоколі.
Відповідно до ч. 1 ст. 187 КУпАП відповідальність передбачена за порушення правил адміністративного нагляду особами, щодо яких встановлено такий нагляд, а саме: 1) неявка за викликом органу Національної поліції у вказаний термін і ненадання усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням правил адміністративного нагляду; 2) неповідомлення працівників Національної поліції, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання або про виїзд за межі району (міста) у службових справах; 3) порушення заборони виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу; 4) порушення заборони перебування у визначених місцях району (міста); 5) нереєстрація в органі Національної поліції.
Відповідно до ч. 2 ст. 187 КУпАП відповідальність встановлена за д ії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Тобто обов'язковою кваліфікуючою ознакою є вчинення правопорушення повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Доказів того, що ОСОБА_1 притягався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.187 КУпАП протягом року, суду не було надано.
На підставі викладеного, суд приходить висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КУпАП, тобто порушення правил адміністративного нагляду особою, щодо якої встановлено такий нагляд.
Відповідно до статті 33 КУпАП судом при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 вину визнав згідно наданих письмових пояснень, у зв'язку з чим вважаю необхідним та достатнім призначити йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу передбаченого санкцією ч. 1 ст. 187 КУпАП, а саме штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн., який буде необхідним і достатнім для його виправлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 496,20 грн.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 187, ст. ст. 283-285, 300, 307 КпАП України, ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" суддя,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 187 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 496,20 грн.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці з дня її винесення.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду.
Суддя М.О.Заставенко