Справа № 752/540/13- ц
Провадження №: 4-с/752/93/22
Іменем України
06.06.2022 року Голосіївський районний суд міста Києва,
у складі головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,
секретаря - Луценко А.В.,
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича, стягувач: Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,-
У жовтні 2021 року заявник ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича, у якій просить визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо передачі майна, а саме квартири площею 43,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , стягувачу у рахунок погашення боргу за постановою про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 11.10.2021 та акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 11.10.2021 в межах ВП №65082301; визнати протиправними електронні торги щодо реалізації арештованого майна, а саме іпотечної квартири площею 43,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , які були призначені на 27.09.2021 за лотом 492299 за початковою ціною 490080,00 грн.; визнати протиправною та скасувати постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 11.10.2021, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Крегулом І.І. в межах ВП 65082301, a caме іпотечної квартири площею 43,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати протиправним та скасувати акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 11.10.2021, складений приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Крегулом І.І. в межах ВП 65082301, а саме іпотечної квартири площею 43,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказана скарга мотивована тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегул І.І. перебуває виконавчий лист Голосіївського районного суду м. Києва від 23.11.2015 №752/540/13- ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта банк» заборгованості за кредитним договором №11394888000 від 25.09.2008 у розмірі 929539, 86 грн., виконавче провадження від 08.04.2021 №65082301. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 06.08.2020 змінено сторону виконавчого провадження, а саме стягувача з ПАТ «Дельта банк» на АТ «Альфа-Банк».
11.08.2021 та 27.09.2021 в межах виконавчого провадження №65082301 через систему електронних торгів «СЕТАМ» були проведені торги з продажу іпотечної квартири площею 43,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності скаржнику ОСОБА_1 . Вказані торги не відбулися та 11.10.2021 приватний виконавець виніс постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу у межах виконавчого провадження №65082301 та Акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу.
Скаржник, зазначає, що вказані дії приватного виконавця є неправомірними, оскільки в порушення приписів ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» здійснено звернення стягнення на квартиру ОСОБА_1 при наявності у нього у власності іншого майна, та в порушення приписів ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» передача майна відбувалася без проведення третього аукціону та у розмірі 490000,00 грн., яка протиправно була зменшена на 20 % замість 15 %, як того вимагає закон.
17.11.2021 до суду надійшли заперечення на скаргу, у яких представник стягувача АТ «Альфа-Банк» -Маглич І.С. просив суд повністю відмовити у задоволенні скарги, так як приватний виконавець діяв відповідно до приписів ст. 49 Закону України «Про іпотеку» та він не є організатором електронних торгів.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 29.11.2021 витребувано у приватного виконавця належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження № 65082301 та відкладено судове засідання по справі.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.02.2022 повторно витребувано у приватного виконавця належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження № 65082301.
Сторони та інші учасники справи у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили, своїх представників до суду не направили.
Положеннями ст. 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегул І.І. перебуває виконавчий лист Голосіївського районного суду м. Києва від 23.11.2015 №752/540/13- ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта банк» заборгованості за кредитним договором №11394888000 від 25.09.2008 у розмірі 929539, 86 грн., виконавче провадження від 08.04.2021 №65082301.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 06.08.2020 змінено сторону виконавчого провадження, а саме стягувача з ПАТ «Дельта банк» на АТ «Альфа-Банк».
08.04.2021 приватним виконавцем Крегул І.І. винесено постанову про арешт всього майна боржника та 07.07.2021 постанову про арешт коштів боржника у межах виконавчого провадження №65082301.
07.07.2021 приватним виконавцем Крегул І.І. винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, для участі у виконавчому провадженні №65082301.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.08.2021 та 27.09.2021 в межах виконавчого провадження №65082301 через систему електронних торгів «СЕТАМ» були проведені торги з продажу іпотечної квартири площею 43,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності скаржнику ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу проведення електронних торгів №554655 від 27.09.2021 торги не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.
11.10.2021 стягувач «Альфа-Банк» звернувся до приватного виконавця Крегул І.І. із заявою про залишення за собою нереалізованого майна.
12.10.2021 приватний виконавць Крегул І.І. виніс постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та склав акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 16 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21.11.2018 у справі № 465/650/16-ц та від 23.01.2019 у справі № 522/10127/14-ц, правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.
Згідно ч. 1 ст. 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).
Частиною 4 ст. 656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 (далі - Порядок).
Згідно з Порядком електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
Відповідно до п.п. 3, 4 Розділу II Порядку виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.
Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі Організатору.
Начальник відділу державної виконавчої служби після отримання проекту заявки та документів щодо передачі майна на реалізацію у строк до трьох робочих днів перевіряє ці документи на відповідність вимогам законодавства, наявність відомостей про місце зберігання й демонстрації майна та у разі виявлення порушень визначає їх перелік та встановлює строк для усунення порушень, який становить не більше трьох робочих днів, а у разі, якщо відповідно до законодавства реалізація майна неможлива, документи щодо передачі майна на реалізацію повертаються державному виконавцю, який їх подав, із зазначенням визначених законодавством підстав, що унеможливлюють реалізацію майна.
У разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу 1 цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її Організатору разом із документами, передбаченими абзацами четвертим - тринадцятим пункту 3 розділу II цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для знесення інформації про проведення електронних торгів у Систему.
Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).
Організатор перевіряє повноту заповнення заявки. У разі невідповідності заявки вимогам, передбаченим пунктом 2 цього розділу, Організатор через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) повідомляє начальника відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) про необхідність усунення недоліків протягом трьох робочих днів.
Відповідно до п. 1 Розділу ІХ «Повторні електронні торги» Порядку не реалізоване на електронних торгах нерухоме майно виставляється Організатором на повторні електронні торги за ціною, що становить 85 відсотків, а рухоме майно - 75 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження». У разі повторної нереалізації майна нерухоме майно виставляється Організатором на треті електронні торги за ціною, що становить 70 відсотків, а рухоме майно - 50 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження». Організатор після підписання протоколу електронних торгів, що не відбулися, зобов'язаний виставити майно на реалізацію за ціною, яка визначається з урахуванням абзаців першого та другого цього пункту, не пізніше як протягом п'яти робочих днів з дня підписання протоколу.
Таким чином, державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації рухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів.
Оскільки позивач не посилається на будь-які порушення організатором торгів норм Порядку, а обґрунтовує свої вимоги діями державного виконавця, які мають самостійний спосіб оскарження, суд приходить висновку про відсутність правових підстав для визнання електронних торгів протиправними.
Даючи оцінку доводам скарги про неправомірність рішень та дій приватного виконавця, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» засадами виконавчого провадження є верховенство права; обов'язковість виконання рішень; законність; диспозитивність; справедливість; неупередженість та об'єктивність; гласність та відкритість виконавчого провадження; розумність строків виконавчого провадження; співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язує виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом.
Так, відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.
Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
Не реалізоване на електронних торгах нерухоме майно виставляється на повторні електронні торги за ціною, що становить 85 відсотків, а рухоме майно - 75 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
У разі повторної нереалізації майна нерухоме майно виставляється на треті електронні торги за ціною, що становить 70 відсотків, а рухоме майно - 50 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
У разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.
Водночас Закон України «Про іпотеку» містить спеціальну норму, яка визначає права та обов'язки іпотекодержателя у разі визнання електронного аукціону таким, що не відбувся.
Так, за приписами ч. 1 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» протягом десяти днів з дня оголошення електронного аукціону таким, що не відбувся, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У такому випадку залишення за собою предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом, сформованим за результатами електронного аукціону, що не відбувся, та актом про проведення електронного аукціону. Такий акт є підставою для видачі нотаріусом іпотекодержателю свідоцтва про залишення за собою майна з електронного аукціону, що не відбувся.
Отже, аналізуючи предмет даної скарги, її обґрунтування, встановлені обставини та наведені законодавчі норми в їх сукупності, суд дійшов висновку, що при передачі майна (предмета іпотеки) стягувачу приватний виконавець Крегул І.І. діяв правомірно, в межах своїх повноважень та у відповідності з визначеною законом процедурою, а тому підстави для визнання його дій та рішень неправомірними відсутні.
Вимоги скарги про визнання протиправним та скасування акту про передачу майна стягувачу також не підлягають задоволенню з таких підстав.
Право та порядок на звернення до суду за захистом визначається процесуальним законом.
ЦПК України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (ст. 1 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
За обставинами справи установлено, що на підставі акту про передачу майна стягувачу право власності на предмет іпотеки перейшло до іпотекодержателя, а відтак між сторонами виконавчого провадження виник спір щодо права власності.
Даний спір повинен вирішуватися лише в порядку позовного провадження з дотриманням визначеної процесуальним законом процедури, оскільки визнання недійсним акту про передачу майна стягувачу є передумовою для позбавлення стягувача права власності на майно.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула І.І., стягувач: Акціонерне товариство «Альфа-Банк» слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 447-451 ЦПК України, -
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича, стягувач: Акціонерне товариство «Альфа-Банк» - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ю.Ю. Мазур