майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"11" серпня 2022 р. м. Житомир Справа № 4/5007/33-Б/11 (906/763/21)
За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Дрім"
про визнання правочинів недійсними в межах справи №4/5007/33-Б/11 про визнання банкрутом ВАТ "Укрхміль"
Суддя Гнисюк С.Д.
Представники:
- від заявника: Андрушко І.П. - адвокат;
- від Відкритого акціонерного товариства "Український концерн хмелярства "Укрхміль": Коротка А.В. - ліквідатор (в режимі відеоконференції);
- за участю: Зименко Л.О. - прокурор;
- присутні: Кошліченко В.С. - ТОВ "Житом", дов. від 11.01.2022.
В провадженні Господарського суду Житомирської області знаходиться справа №4/5007/33-Б/11 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Український концерн хмелярства "Укрхміль".
07.07.2021 до Господарського суду Житомирської області, через загальний відділ, надійшла позовна заява ТОВ "Статус Дрім" від 07.07.2021 до відповідачів: Відкритого акціонерного товариства "Український концерн хмелярства "Укрхміль", Товариства з обмеженою відповідальністю "Толк Колсантинг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Грант Інвест", треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Житом", Приватне підприємство "Гальчин-Агро", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень", Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Сєтак Віктор Ярославович, інші учасники справи: арбітражний керуючий Іванков Володимир Миколайович, Житомирська обласна прокуратура, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Житомирській області, Житомирський міський центр зайнятості, Житомирське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів про визнання правочинів та свідоцтва недійсними (з додатками).
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 08.09.2021 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Дрім" від 07.07.2021 про визнання правочинів та свідоцтва недійсними до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області 01.02.2022 залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Житом" (код ЄДРПОУ 42569823, 10007, Житомирська область, м. Житомир, Корольовський район, вул. Коростишівська, буд. 47), Публічне акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень" (код ЄДРПОУ: 33695095, юридична адреса: 04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 83-Д), Товариство з обмеженою відповідальністю "Гальчин-Агро" (код ЄДРПОУ 37042549, 13322, Житомирська область, Бердичівський район, с.Гальчин, вул. Леніна, буд. 55А), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) та приватного нотаріуса Сєтака Віктора Ярославовича (10002, м.Житомир, вул.Перемоги, б.3) в якості учасників провадження у справі з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Дрім" від 07.07.2021 про визнання правочинів та свідоцтва недійсними.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 14.07.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу №4/5007/33-Б/11 (906/763/21) до судового розгляду по суті; призначено судове засідання на 11.08.2022.
01.08.2022 на адресу Господарського суду Житомирської області, через загальний відділ, від приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В.Я. надійшов лист №625/01-16 від 25.07.2022, згідно якого просить суд проводити судове засідання без його участі. В розгляді даного спору покладається на розсуд суду.
В засіданні суду 11.08.2022 розглядалась по суті заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Дрім" від 07.07.2021 про визнання правочинів та свідоцтва недійсними.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Дрім" заяву підтримав та надав усні пояснення в обгрунтування своїх вимог. Просив суд задовольнити вимоги. Посилається на практику Верховного суду.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Житом" проти заяви заперечив. Зазначив, що заявником обрано неналежний спосіб захисту, а отже позитивний результат розгляду заяви не призведе до відновлення порушеного права. Просив суд відкласти розгляд справи для ознайомлення з практикою Верховного суду на яку посилається Товариство з обмеженою відповідальністю "Статус Дрім". Крім того, як підставу для відкладення вказав - для надання можливості учасникам провадження з розгляду заяви часу та можливості подати відзиви на заяву.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Дрім" заперечив проти відкладення.
Прокурор в засіданні суду заперечив проти відкладення.
Ліквідатор Відкритого акціонерного товариства Український концерн хмелярства "Укрхміль" Коротка А.В. в засіданні суду проти відкладення заперечила.
В засіданні суду 11.08.2022 було оголошено перерву на 30хв., для надання можливості представнику Товариства з обмеженою відповідальності "Житом" ознайомитись з постановою Верховного суду, на яку посилається представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Дрім".
Після оголошеної перерви засідання суду продовжено.
В засіданні суду при дослідженні матеріалів справи, судом встановлено, що розгляд заяви здійснюється більше року. Усі учасники провадження з розгляду заяви мали достатньо часу для подання відзивів, пояснень, доказів, направлення іншого представника, тощо.
З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Прокурор та ліквідатор Відкритого акціонерного товариства Український концерн хмелярства "Укрхміль" Коротка А.В. в засіданні суду позов підтримали з викладених в ньому підстав.
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження, оцінивши подані докази в їх сукупності, Господарський суд Житомирської області, -
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 26.12.2011 у справі №4/5007/33-Б/11, зокрема, порушено провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 15.03.2012 у справі №4/5007/33-Б/11, зокрема, визнано ознаки неплатоспроможності боржника.
Постановою Господарського суду Житомирської області від 12.09.2012 у справі №4/5007/33-Б/11, зокрема, визнано банкрутом Відкрите акціонерне товариство Український концерн хмелярства "Укрхміль", що зареєстроване рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 06.07.1997 за №13051200000003146 згідно із свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 806053; місцезнаходження: 10029, м. Житомир, вул. Хлібна, буд. 27, ідентифікаційний код 05418460; відкрито ліквідаційну процедуру Відкритого акціонерного товариства Українського концерну хмелярства "Укрхміль"; скасовано арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном боржника. Зазначено про те, що накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 05.02.2013 у справі №4/5007/33-Б/11, зокрема, застосовано в частині продажу майна в провадженні у справі № 4/5007/33-Б/11 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства Український концерн хмелярства "Укрхміль" (м. Житомир) положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України від 22.12.2011 р. № 4212-VI зі змінами та доповненнями.
Ухвалами Господарського суду Житомирської області від 01.07.2021 замінено кредитора ТОВ "Агрофлекс" на його правонаступника - ТОВ "Статус Дрім"; замінено кредитора ТОВ "Житомир-Пак" на його правонаступника - ТОВ "Статус Дрім"; замінено кредитора ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на його правонаступника - ТОВ "Статус Дрім"; замінено кредитора ТОВ "Остер" на його правонаступника - ТОВ "Статус Дрім".
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 21.09.2021, зокрема, призначено ліквідатором у справі №4/5007/33-Б/11 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства Український концерн хмелярства "Укрхміль" арбітражного керуючого Коротку Аллу Володимирівну.
У своїй заяві, як підстави для визнання недійсним договорів та свідоцтва, заявник зазначає про те, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 27.02.2020 визнано недійсними результати аукціону з продажу майна Відкритого акціонерного товариства Український концерн хмелярства "Укрхміль", лот №1 згідно протоколу №11-2 від 11.09.2018 року, проведених Товариством з обмеженою відповідальністю "Толк Консалтинг". Зобов'язано ліквідатора Відкритого акціонерного товариства Український концерн хмелярства "Укрхміль" Іванкова Володимира Миколайовича вжити заходи для повернення до ліквідаційної маси Відкритого акціонерного товариства Український концерн хмелярства "Укрхміль" майна, яке було реалізоване на аукціоні з продажу майна Відкритого акціонерного товариства Український концерн хмелярства "Укрхміль". На підставі вищевказаного просить суд визнати недійсними договори купівлі-продажу та свідоцтво.
У своєму відзиві ліквідатор Відкритого акціонерного товариства Український концерн хмелярства "Укрхміль" Коротка А.В. не заперечує проти задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Дрім". Просить суд задовольнити заяву.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Житом" у своєму відзиві вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Під час подання позову позивач не визначився з правовими підставами заявленого позову. Так позивач зазначає ст.73 Кодексу України з процедур банкрутства та ч.3 ст. 55 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у редакції чинній з 16.01.2016. Правова невизначеність позивача, щодо правових підстав подання позову позбавляє ТОВ "Житом" та його засновників заперечувати проти заявленого позову. При цьому звертає увагу суду, що у відповідності до вимог ч.4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Посилається на практику Великої Палати Верховного Суду. Вважає, що позов ТОВ "Статус Дрім" необхідно розглядати, у розрізі інституту захисту речових прав та Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципів справедливого правосуддя, як частини міжнародних зобов'язань України згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Також посилається на практику Європейського суду з прав людини та рішення Конституційного суду України. Вважає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Вважає, що обраний позивачем спосіб захисту, щодо визнання недійсним правочинів не призведе до захисту прав та інтересів позивача та ВАТ "УКХ "Укрхміль", а отже існують всі підстави для відмови в задоволені позову. Також зазначає, що Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, «визнання результатів аукціону недійсним тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу» (частина 3 статті 55 Закону). Вказує про те, що позивач вимагаючи від суду визнати недійсним свідоцтво не наводить правових підстав для визнання свідоцтва недійсним, а лише приходить до власних висновків, які намагається покласти в основу підстав для такого визнання. Вважає, що обраний ТОВ "Статус Дрім" спосіб захисту в даній частині не відповідає ознакам ефективності та справедливості.
Інші учасники провадження з розгляду заяви відзивів не надали.
21.10.2019, набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII.
Згідно з преамбулою до нормативно-правового акта цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу визнаються такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 06.11.2019 судом ухвалено подальший розгляд справи №4/5007/33-Б/11 про визнання банкрутом Відкритого акціонерного товариства Український концерн хмелярства "Укрхміль" здійснювати відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII.
Згідно зі статтями 8, 55 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Саме суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваним, можливості звернутися з відповідною заявою до компетентного суду.
Встановивши наявність порушеного права, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.
В силу ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Отже, метою господарського судочинства є таке вирішення судом спорів, яке має наслідком ефективного захисту порушених, або оспорюваних прав і законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно ч.1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс), спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Тобто, з моменту ведення в дію Кодексу України з процедур банкрутств, результатом розгляду заяв, стороною яких є боржник, визначено ухвалення рішення за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, визначення складу учасників спору (сторони - позивач; відповідач; треті особи).
З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.
Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Як вже зазначалося, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 05.02.2013, зокрема, застосовано в частині продажу майна в провадженні у справі № 4/5007/33-Б/11 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства Український концерн хмелярства "Укрхміль" (м. Житомир) положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI зі змінами та доповненнями (далі - Закон про банкрутство зі змінами та доповненнями).
Судом встановлено, що розгляд заяви ТОВ "Остер" від 30.05.2019 про визнання недійсними результатів аукціону, який відбувся 11.09.2018 та повернення майна у справі №4/5007/33-Б/11 здійснювався з урахуванням норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
З огляду на зазначене, суд здійснює розгляд заяви з урахуванням норм Закону про банкрутство.
Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Господарського суду Житомирської області від 27.02.2020 визнано недійсними результати аукціону з продажу майна Відкритого акціонерного товариства Український концерн хмелярства "Укрхміль" (10029, м. Житомир, вул. Хлібна, 27; код ЄДРПОУ 05418460), лот №1 згідно протоколу №11-2 від 11.09.2018 року, проведених Товариством з обмеженою відповідальністю "Толк Консалтинг" (03134, м. Київ, проспект Академіка Корольова, 12-Ж; код ЄДРПОУ 34483307); зобов'язано ліквідатора Відкритого акціонерного товариства Український концерн хмелярства "Укрхміль" Іванкова Володимира Миколайовича вжити заходи для повернення до ліквідаційної маси Відкритого акціонерного товариства Український концерн хмелярства "Укрхміль" майна, яке було реалізоване на аукціоні з продажу майна Відкритого акціонерного товариства Український концерн хмелярства "Укрхміль" (код ЄДРПОУ 05418460), лот №1 згідно протоколу №11-2 від 11.09.2018 року, проведених Товариством з обмеженою відповідальністю "Толк Консалтинг" (код ЄДРПОУ 34483307).
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 рішення Господарського суду Житомирської області від 27 лютого 2020 року у справі №4/5007/33-Б/11 скасовано; прийнято нове рішення: "В задоволенні заяви ТОВ "Остер" про визнання результатів аукціону з продажу майна Відкритого акціонерного товариства Український концерн хмелярства "Укрхміль", лот №1 згідно протоколу №11-2 від 11.09.2018 року, проведених Товариством з обмеженою відповідальністю "Толк Консалтинг", недійсними - відмовити".
Постановою Верховного суду від 20.10.2020 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 у справі № 4/5007/33-Б/11 скасовано; рішення Господарського суду Житомирської області від 27.02.2020 у справі № 4/5007/33-Б/11 залишено в силі.
Отже, за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер" визнано результати аукціону з продажу майна Відкритого акціонерного товариства Український концерн хмелярства "Укрхміль", лот №1 згідно протоколу №11-2 від 11.09.2018 року, проведених Товариством з обмеженою відповідальністю "Толк Консалтинг" - недійсними. На підставі ст.55 Закону про банкрутство зі змінами та доповненнями.
Предметом заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Дрім" від 07.07.2021 є визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28.09.2018, укладеного між продавцем Відкритим акціонерним "Український концерн хмелярства "Укрхміль", в особі ліквідатора Іванкова В.М., покупцем Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Грант Інвест" та організатором аукціону Товариством з обмеженою відповідальністю "Толк Консалтинг"; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12.10.2018, укладеного між продавцем Відкритим акціонерним "Український концерн хмелярства "Укрхміль", в особі ліквідатора Іванкова В.М., та покупцем Товариством з обмеженою "Керуюча компанія "Грант Інвест", який був посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я.; визнання недійсним свідоцтва, виданого 12.10.2018 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я.
Щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу суд зазначає про наступне.
Гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право - конкретизоване у законах України.
Аналогічну ідею закріплено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 13 Конвенції під назвою "Право на ефективний засіб юридичного захисту" проголошує: "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Крім того, суд також повинен ураховувати сформовані Європейським судом з прав людини умови обмеження права особи на доступ до суду, а саме, такі умови не можуть зашкоджувати самій суті права на звернення до суду та переслідують легітимну мету і ця мета відповідає потребам суспільства та окремих осіб, такі умови забезпечують розумну пропорційність між встановленими обмеженнями та поставленою метою, враховуючи, що альтернативний спосіб захисту гарантує практичну та ефективну можливість такого захисту.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким, лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Застосування конкретного способу захисту права залежить як від захисту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Отже, із приписів вищенаведених правових норм випливає, що захист прав особи та законних інтересів здійснюється способом, що визначений законом або договором.
У справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним, та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 910/14144/17 та від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16.
Відповідно до структури Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кредитор має право обирати один із усіх способів захисту, які надаються йому законом, якщо інакше правило в імперативному порядку не визначено у цивільному законі. При цьому вибір способу захисту кредитор здійснює на власний розсуд.
Згідно ст. 5 ГПК України, застосований судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушеної майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.
Відповідно до ч.3 ст. 55 Закону про банкрутство зі змінами та доповненнями, результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними.
Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Остер" у своїй заяві про визнання результатів аукціону з продажу майна недійсними не було заявлено вимогу про визнання недійсними договорів купівлі-продажу.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 27.02.2020 визнано недійсними результати аукціону з продажу майна та зобов'язано ліквідатора вжити заходи для повернення до ліквідаційної маси майна, яке було реалізоване на аукціоні.
Суд при розгляді питання визнання недійсними договорів спирається на правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21).
За висновками Верховного Суду у справі №910/8482/18(910/4866/21): " Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду доходить висновку, що з урахуванням обставин спору ті способи захисту, про застосування яких просить позивач - визнання недійсними результатів електронних торгів, визнання недійсним акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів - є належними та ефективними й можуть бути застосовані у с у к у п н о с т і ".
Таким чином, розгляд та вирішення судами заявлених вимог у с у к у п н о с т і відповідає правовим позиціям Верховного Суду, а рішення в цій частині є законними та обґрунтованими.
У даному випадку, заявником заявлено вимогу про визнання недійсними договорів купівлі-продажу після визнання результатів аукціону недійсними, тобто не у сукупності.
Крім того, суд зазначає про те, що відповідно до положень частини другої статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Тобто, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його волі.
Частиною першою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Статтею 236 ЦК України, визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Вказані правові висновки узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17.
Задоволення заяви про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута матиме наслідком визнання недійсними правочинів, укладених за результатами аукціону з продажу майна банкрута, в силу закону - відповідно до частини третьої статті 55 Закону про банкрутство зі змінами та доповненнями.
Суд враховано правові позиції Верховного Суду, викладені в постанов від 23.11.2021 у справі №Б8/065-12 щодо наступного.
Згідно з частиною 3 статті 55 Закону про банкрутство результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.
Відповідно до положень частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За змістом наведених норм задоволення заяви про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута матиме наслідком визнання недійсними правочинів, укладених за результатами аукціону з продажу майна банкрута, в силу закону - відповідно до частини третьої статті 55 Закону про банкрутство.
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 01.08.2018 у справі № 908/431/14 (пункт 26), від 20.10.2021 у справі № 910/2592/19 (пункти 33, 34).
Дійшовши цього висновку, та враховуючи встановлені судами обставини щодо ухвалення судом рішення про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника, що оформлено Договором, Суд погоджується із висновками судів в оскаржуваних рішеннях про нікчемність заперечуваного Позивачем Договору.
У зв'язку із викладеним, з огляду на висновок про нікчемність оспорюваного у спірних правовідносинах вимога про визнання недійсними договорів купівлі-продажу задоволенню не підлягає, оскільки за правилами частини другої статті 215 ЦК України визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу від 28.09.2018, укладений між Відкритим акціонерним "Український концерн хмелярства "Укрхміль", в особі ліквідатора Іванкова В.М., Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Грант Інвест" та організатором аукціону Товариством з обмеженою відповідальністю "Толк Консалтинг" та договір купівлі-продажу від 12.10.2018, укладений між Відкритим акціонерним "Український концерн хмелярства "Укрхміль", в особі ліквідатора Іванкова В.М., та Товариством з обмеженою "Керуюча компанія "Грант Інвест", який був посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. є нікчемними в силу закону - відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону про банкрутство, а тому вимога ТОВ "Статус Дрім", в цій частині, задоволенню не підлягає.
Щодо визнання недійсним свідоцтва суд зазначає про наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. (ч.1 та 2 ст. 321 ЦК України).
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені Законом.
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (ч.1 та ч.4 ст. 334 ЦК України).
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон) та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок).
Відповідно до ст.10 Закону, нотаріусам державою надано повноваження державного реєстратора.
Відповідно до ст. 2 Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Тобто, як убачається з вказаної норми, державна реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності, тобто права, яке вже мало виникнути до її проведення.
Згідно ч. 5 ст. 12 Закону, відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.
У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав (ч. 2 ст. 27 Закону).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 27 Закону, державна реєстрація права власності проводиться, зокрема, на підставі виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів.
Тобто свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється. Свідоцтво про право власності не породжує виникнення у суб'єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.
За приписами Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, а саме підпункту 4.1 пункту 4 глави 12 розділу II придбання нерухомого майна на аукціоні при його продажі в провадженні у справі про банкрутство оформлюється нотаріусом відповідно до статті 75 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за місцезнаходженням такого майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва за умови надання договору купівлі-продажу, оформленого відповідно до статті 50 цього Закону
Свідоцтво про придбання майна на аукціоні видається нотаріусом на підставі акта про передання права власності на придбане майно, що підписується сторонами, та протоколу про проведення аукціону, складеного організатором аукціону (пп.4.2 пункту 4 глави 12 розділу II). До протоколу обов'язково має бути доданий засвідчений організатором текст договору, вказаний в оголошенні про проведення аукціону (пп.4.4 пункту 4 глави 12 розділу II).
Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, не є правовстановлюючим документом, а лише підтверджує вчинення сторонами дій, спрямованих на передання нерухомого майна у володіння покупцю. Видача свідоцтва не тягне переходу права власності на нерухоме майно від боржника до покупця. Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тому свідоцтво є лише підставою для державної реєстрації права власності за покупцем, але не є правовстановлюючим документом, і вичерпує свою дію із здійсненням такої реєстрації. Позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів не відповідає належному способу захисту. Обрання позивачем неналежного способу захисті своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. (постанова Великої палати Верховного суду по справі №200/606/18 від 22.06.2021).
Також слід зазначити про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18 та інших.
Крім того, за загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 та інших.
При цьому, як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Такий висновок сформульований, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16.
Закріплене у статті 50 Закону України "Про нотаріат" право на оскарження нотаріальної дії може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може призвести до відновлення порушеного права або інтересу безвідносно до дослідження правомірності дій інших осіб. Втім, нотаріальна дія з видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів є одномоментною та не має самостійного значення, оскільки завершується виданням свідоцтва. Тому оскарження нотаріальної дії з його видачі не дозволить ефективно захистити та відновити права заявника (постанова Верховного суду від 28.07.2021 у справі № 360/2626/18).
З огляду на зазначене, суд дійшов до висновку, що ефективним способом захисту порушеного права є вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.
Судом встановлено, що наразі в провадженні Господарського суду Житомирської області перебувають справи, предмет розгляду яких є саме вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності, а саме:
1) справа №4/5007/33-Б/11 (906/1518/20) - заява ліквідатора Відкритого акціонерного товариства Український концерн хмелярства "Укрхміль" Іванкова В.М. №02-12/2 від 24.12.2020 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житом" про витребування майна та визнання права власності;
2) справа №4/5007/33-Б/11 (906/1519/20) - заява ліквідатора Відкритого акціонерного товариства Український концерн хмелярства "Укрхміль" Іванкова В.М. №02-12/2 від 24.12.2020 до Приватного підприємства "Гальчин-Агро" про витребування майна та визнання права власності.
Таким чином, вимога про визнання недійсним свідоцтва не відповідає належному способу захисту у цій справі.
Обрання заявником неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19.
Враховуючи встановлене, суд не приймає доводи заявника так як вони суперечать чинному законодавству України та не відповідають висновкам Великої Палати Верховного суду та сталій практиці Верховного суду.
З огляду на те, що суд встановив, що спосіб захисту, обраний заявником, не слугує поновленню порушених прав або захисту його охоронюваного законом інтересу, враховуючи спрямованість вимог не на відновлення порушеного права, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
Також суд не приймає посилання заявника на практику Верховного суду (справа №910/21182/15 (910/16832/19) постанова від 30.11.2021), так як правовідносини не є подібними з даною справою (різний предмет; суб'єктний склад; процедура (санація); вимоги розглядалися у сукупності).
Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
При розгляді справи судом враховано висновки про застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного суду та Верховного суду, які стосуються правовідносин у даній справі.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Дрім" від 07.07.2021 про визнання правочинів та свідоцтва недійсними - відмовити.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Статус Дрім".
Керуючись статтями 2, 7, 60 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Житомирської області, -
1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Дрім" від 07.07.2021 про визнання правочинів та свідоцтва недійсними - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 17.08.22
Суддя Гнисюк С.Д.