Справа № 757/4030/22 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2920/2022 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
09 серпня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 2022 року про продовження строку тримання під вартою,
В провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
До судового засідання прокурором було подано клопотання про продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_6 , яке обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст 177 КПК України, так як обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, не має жодних міцних соціальних зв'язків, підтвердженого фактичного місця проживання, зареєстрований в м. Стаханів, що знаходиться на окупованій території, має там знайомства та зв'язки, що свідчить про ризик виїзду на вказані території; може вчиняти незаконний вплив на свідків, оскільки володіє їх анкетними даними та може схиляти до зміни показань; може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки вчинив новий злочин в період іспитового строку. Також вказує, що ОСОБА_6 не виконував покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 05.05.2021 року, та був оголошений в розшук, а тому вважає, що обвинувачений може продовжувати злочинну діяльність в умовах воєнного стану та вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києвавід 13 липня 2022 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 до 08 вересня 2022 року включно.
Суд, обґрунтовуючи доцільність перебування обвинуваченогопід вартою, вказав, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не змінились та продовжують існувати. Судом враховано, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину та дійшов висновку про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку та відповідає особі обвинуваченого, який раніше судимий, характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються
В апеляційній скарзі обвинувачений просить скасувати ухвалу суду і змінити йому запобіжний захід на особисте зобов'язання.
В обґрунтування апеляційної скарги обвинувачений вказує на відсутність доказів його вини у інкримінованому кримінальному правопорушенні спотворенні фактів та необ'єктивність, як при судовому розгляді так і на досудовому розслідуванні. Зазначає, що він не знав про те, що перебуває у розшуку, оскільки повісток не отримував, та про безпідставність заявлених прокурором ризиків.
Вказує на порушення процесуальних норм права, оскільки вважає, що розгляд кримінального правопорушення провадиться незаконним складом суду, судом безпідставно перекваліфіковано його дії з ч. 1 ст. 185 на ч. 2 ст. 185 КК України за обвинуваченням, за яким він був засуджений раніше.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Про розгляд апеляційної скарги прокурор, обвинувачений, захисник повідомлені, клопотань про розгляд апеляційної скарги за їх участю до суду не надійшло, тому неявка зазначених осіб, в силу вимог ст..422-1 КПК України, не є перешкодою для її розгляду.
Перевіривши матеріали, що надійшли до суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Суд, розглядаючи питання доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, фактично дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку його тримання під вартою у зв'язку з існуванням ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_6 перебувати на волі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_6 на час судового розгляду.
Як випливає із змісту судового рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинуваченого у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі розгляду кримінального провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України.
Рішення суду першої інстанції не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи обвинуваченого про відсутність належних та допустимих доказів його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, не можуть бути предметом дослідження в суді апеляційної інстанції при перегляді на предмет законності ухвали суду першої інстанції про доцільність перебування під вартою обвинуваченого під час судового розгляду, оскільки вказані питання віднесені до компетенції суду першої інстанції.
Також переконливих доказів незаконного складу суду, який розглядає кримінальне провадження, у тому числі і даних про заявлення відводу головуючому по справі у суді першої інстанції, , апеляційна скарга не містить.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин ухвала є законною.
Керуючись ст.404, 405,407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 2022 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Суддя: Суддя: