Єдиний унікальний номер справи: 756/751/22. Головуючий у суді першій інстанції - Жежера О.В. Номер провадження: 33/824/1610/2022. Головуючий у суді апеляційної інстанції - Дзюбін В.В.
Категорія: ст. 124 КУпАП.
Іменем України
27 липня 2022 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду - Дзюбін В.В.,
за участю потерпілого - ОСОБА_1 ,
переглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 15 лютого 2022 року,
Цією постановою судді місцевого суду провадження в справі щодо:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
закрите на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.
Як визнав установленим місцевий суд за змістом протоколу серії ААД №211772 від 26.12.2021 року про адміністративне правопорушення, складеного за таких обставин.
26.12.2022 року о 14:20 годині по просп. С. Бандери, 15-А в м. Києві, на парковці гіпермаркету "Ашан", водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом - автомобілем марки "Land Rover", знак державної реєстрації НОМЕР_1 , порушивши вимоги п. п. 2.3 "б", 10.9 ПДР України, не був уважним за кермом, не стежив за дорожньою обстановкою, під час руху заднім ходом, не переконався в безпечності, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки "Nissan", знак державної реєстрації НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Закриваючи провадження в справі суддя місцевого суду в постанові зазначив, що дані викладені в протоколі про адміністративне правопорушення не знайшли свого підтвердження, а таке свідчить про відсутність в діях ОСОБА_2 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 , вважаючи винесене суддею місцевого суду рішення про визнання ОСОБА_2 невинуватим у цій ДТП незаконним і необґрунтованим, просить: поновити строк на апеляційне оскарження; постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 15 лютого 2022 року - скасувати; винести апеляційним судом нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та провадження в справі закрити на підставі п. 7 ст. 247 КпАП України в зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП.
ОСОБА_2 у засідання апеляційної інстанції не прибув, при цьому належним чином повідомлявся про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи /а. с. 27-28, 29-30, 34-35, 36/, проте не повідомив причин своєї неявки, клопотань про відкладення апеляційного розгляду не заявляв.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КпАП України, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
При цьому суд у справах даної категорії не наділений повноваженнями щодо розшуку особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та вжив усіх можливих заходів для завчасного повідомлення ОСОБА_2 про дату, час і місце апеляційного розгляду.
До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
На переконання суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 мав достатньо часу для захисту своїх прав і законних інтересів у даній справі.
За таких обстави, керуючись ст. 268 КпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутністю ОСОБА_2 на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту оскаржуваної постанови та основні доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 ; пояснення апелянта, який підтримав апеляційну скаргу за викладених у ній обставин; вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши та оцінивши доводи скарги, викладені апелянтом, - суд апеляційної інстанції вважає строк на апеляційне оскарження необхідним поновити як пропущений з поважних причин, а апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню за таких підстав.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 278 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Готуючись до розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, підлягають вирішенню питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду, чи витребувано необхідні додаткові матеріали.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з'ясовувати питання: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Разом з тим, за змістом п. 42 рішення Європейського суду з прав людини "Бендерський проти України" від 15.11.2007 року зазначається, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені.
При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.
У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Зазначені вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_2 належним чином не виконані, з огляду на таке.
Висновок судді місцевого суду про невинуватість водія ОСОБА_2 не відповідає фактичним обставина справи, оскільки наявні в ній докази об'єктивно свідчать про наявність належних і допустимих доказів його винуватості, в тому числі наданого потерпілим ОСОБА_1 записом із відеореєстратора обставин даної ДТП, а тому й підтверджують наявність причинно-наслідкового зв'язку з порушенням ним п. п. 2.3 "б", 10.9 ПДР України та настанням наслідків, що в результаті такої настали.
Так, наявними в справі доказами, дослідженими судом апеляційної інстанції, об'єктивно встановлені наступні обставини вчинення водієм ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.
Так, 26.12.2022 року о 14:20 годині по просп. С. Бандери, 15-А в м. Києві, на парковці гіпермаркету "Ашан", водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом - автомобілем марки "Land Rover", знак державної реєстрації НОМЕР_1 , порушивши вимоги п. п. 2.3 "б", 10.9 ПДР України, не був уважним за кермом, не стежив за дорожньою обстановкою, під час руху заднім ходом, не переконався в безпечності, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки "Nissan", знак державної реєстрації НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що спричинило пошкодження транспортних засобів.
У даній дорожній ситуації водій автомобіля марки "Land Rover" ОСОБА_2 , виконуючи належним чином зазначені вимоги ПДР України, мав технічну можливість уникнути ДТП, а водій ОСОБА_1 такої можливості - не мав.
Отже, в діях водія ОСОБА_2 , наявні всі ознаки складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.
Таким чином, при винесенні суддею місцевого суду оскаржуваної постанови порушені принципи всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин, не досліджено всіх фактичних обставин справи, що призвело до хибного висновку про невинуватість ОСОБА_2 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.
Виходячи з наведеного, недотримання суддею місцевого суду вимог ст. ст. 7, 245, 251, 252, 278, 280, 283, 284 КпАП України про необхідність всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, і вирішення її в точній відповідності із законом, призвело до прийняття щодо ОСОБА_2 незаконного й необґрунтованого судового рішення.
За таких обставин, постанова судді місцевого суду не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, а провадження в справі щодо ОСОБА_2 на підставі п. 7 ст. 247 КпАП України - закриттю в зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ч. 2 ст. 38 КпАП України.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов остаточного висновку про задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 294 КпАП України, Київський апеляційний суд, -
На підставі ч. 2 ст. 294 КпАП України поновити потерпілому ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Оболонського районного суду м. Києва від 15 лютого 2022 року щодо ОСОБА_2 .
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 15 лютого 2022 року щодо ОСОБА_2 - скасувати.
Винести нову постанову, якою ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та провадження в адміністративній справі на підставі п. 7 ст. 247 КпАП України закрити в зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ч. 2 ст. 38 КпАП України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду В. В. Д з ю б і н