Постанова
Іменем України
11 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 761/28252/19
провадження № 61-5939св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»,
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, приватний виконавець Павлюк Назар Васильович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 26 травня 2021 року в складі судді Волошина В. О. та постанову Київського апеляційного суду
від 24 травня 2022 року в складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Білич І. М., Коцюрби О. П.,
Короткий зміст вимог позовної заяви
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі -
ПАТ «Альфа-Банк»), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А., приватний виконавець Павлюк Н. В., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Позовна заява мотивована тим, що у 2019 році ОСОБА_1 дізнався про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з нього заборгованості на підставі виконавчого напису від 23 листопада 2016 року. Зазначав, що виконавчий напис не відповідає вимогам закону. Так, вказаний у виконавчому написі строк пред'явлення до виконання суперечить статті 91 Закону України «Про нотаріат». Заборгованість
не є безспірною, оскільки не враховано сплачені боржником кошти потягом
2016-2018 років.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив: визнати виконавчий напис № 20413 від 23 листопада 2016 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., таким, що не підлягає виконанню; заборонити приватному виконавцю Павлюку Н. В. та будь-якому іншому виконавцю проводити стягнення на підставі зазначеного виконавчого напису.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 02 березня
2021 року залучено до участі у справі правонаступника ПАТ «Альфа-Банк» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі -
ТОВ «Вердикт Капітал»).
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 26 травня
2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в судові засідання, які відбулися 02 березня та 26 травня 2021 року позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи сторона позивача була повідомлена в установленому законом порядку, поважності причин неодноразової неявки до суду повідомлено не було, як і не було подано клопотань про розгляд справи за відсутності сторони, тому наявні підстави для застосування пункту 3 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 26 травня 2021 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 26 травня 2021 року визнано неподаною та повернуто позивачу.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявник не усунув недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі суду, а саме не надав документ, що підтверджує сплату судового збору. При цьому апеляційний суд визнав, що надана ОСОБА_1 копія посвідчення громадянина, евакуйованого
у 1986 році із зони відчуження, не звільняє його від сплати судового збору, оскільки він є особою, яка належить до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, а не до постраждалих, вичерпний перелік яких наведено
у статті 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Верховного Суду від 12 січня 2022 року ухвалу Київського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 в силу пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, оскільки є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесений до 2 категорії, про що і зазначено у відповідному посвідченні.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 26 травня 2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач був належно повідомлений про розгляд справи, у жодне із судових засідань не з'явився
і не повідомив суд про причини своєї неявки, не подавав заяву про розгляд справи за його відсутності. Враховуючи викладене, а також тривалість перебування справи в суді, якою позивач не цікавився і не демонстрував готовність брати участь у її розгляді по суті, суд першої інстанції дійшов
обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
30 червня 2022 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 26 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 травня 2022 року.
У касаційній скарзі, посилаючись порушення судами норм процесуального права, позивач просив суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 26 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 травня 2022 року, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 04 липня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 26 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 травня 2022 року
27 липня 2022 року справу передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач повідомляв суд про причини своєї неявки в судове засідання 02 березня 2021 року шляхом подання
того ж дня клопотання про розгляд справи за його відсутності, оскільки на цей час була призначена зустріч з представником нового кредитора. Разом з тим у судове засідання, призначене на 26 травня 2021 року, позивач не з'явся з тих підстав, що перебував на самоізоляції, оскільки контактував
з людиною, яка була хвора на інфекційну хворобу «COVID-19».
Інші учасники справи відзиву на касаційну скаргу не направили.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що позивач звернувся до суду у липні 2019 року, проте жодного разу не з'явився в судові засідання.
Так, у судове засідання, призначене на 11.00 год. 02 березня 2020 року, ОСОБА_1 був повідомлений, проте не з'явився та подав клопотання про заміну відповідача з ПАТ «Альфа-Банк» на ТОВ «Вердикт Капітал»,
а також про відкладення розгляду справи на іншу дату, пояснивши свою неможливість прибуття у судове засідання з огляду на заплановану зустріч
з новим кредитором.
Про розгляд справи на 26 травня 2022 року ОСОБА_1 також був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове відправлення про вручення судової повістки 11 травня 2021 року, проте у судове засідання не з'явся та не повідомив суд про причини своєї неявки.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція),
а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені
в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані
у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції
(частина третя статті 406 ЦПК України).
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Верховний суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із
вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта
статті 12 ЦПК України).
Частиною третьою статті 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини
першої статті 257 ЦПК України).
Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності (неповажності) причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані
з принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть за наявності доказів поважності причин неявки позивача, суд має залишити позовну заяву без розгляду. Вказана норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 295/13823/14-ц.
Правове значення в цьому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31 березня 2022 року у справі № 158/2344/20.
У рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказував, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді
справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» ЄСПЛ роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року
у справі № 9901/949/18 та від 27 травня 2020 року у справі № 9901/11/19 висловлено правову позицію про те, що загальнообов'язкові процесуальні правила є певною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи про судові засідання, призначені на 02 березня 2020 року та 26 травня 2022 року,позивач був повідомлений належним чином, проте не з'явився, а також не повідомив про причини своєї неявки в останнє судове засідання та не подав заяви про розгляд справи за його відсутності.
З урахуванням зазначеного та враховуючи тривалість провадження у справі, а також неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про залишення позову без розгляду на підставі частини п'ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України у зв'язку з тим, що належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у судове засідання.
Не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень посилання у касаційній скарзі на клопотання від 02 березня 2021 року, оскільки вказане клопотання мітить вимогу про приєднання до матеріалів справи повідомлення про відступлення права вимоги, про заміну відповідача та про розгляд цього клопотання 02 березня 2021 року за відсутності позивача (оскільки на це день було назначено зустріч з новим кредитором), а також вимогу щодо повідомлення про дату та час наступного судового засідання. Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності.
Суди першої та апеляційної інстанцій надали належну оцінку процесуальній поведінці позивача, вжили усіх необхідних заходів для надання позивачу достатніх можливостей для викладення своєї позиції у судових засіданнях
з метою дотримання принципу змагальності процесу та забезпечення права на публічне слухання справи у розумні строки, враховуючи процесуальні права інших учасників справи.
Безпідставними є доводи касаційної скарги щодо поважності причин неприбуття у повторне судове засідання, оскільки про такі причини суд першої інстанції не був повідомлений. При цьому пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України визначає, що підставою залишення позову без розгляду є повторна неявка в судове засідання позивача або неповідомлення ним про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи. Ця норма є чіткою, дозволяє позивачу прогнозувати її застосування судом у випадку повторної неявки позивача незалежно від поважності причин такої неявки.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 381/1029/14-ц.
Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, і їм надана відповідна оцінка, а тому відсутні підстави повторно відповідати на одні і ті ж доводи заявника.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону не здійснює оцінку доказів, у зв'язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.
ЄСПЛ вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною
в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України»).
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої
статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, оскільки суди ухвалили судові рішення з додержанням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої
статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а вказаних судових рішень без змін.
Щодо судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 26 травня
2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 травня
2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. А. Стрільчук