Ухвала
10 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 932/3459/20
провадження № 61-7160ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
розглянувши касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 15 лютого 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Державної митної служби України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути на свою користь з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку 129 641,20 грн моральної шкоди.
Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що 07 квітня 2017 року Дніпропетровською митницею Державної фіскальної служби відносно нього було складено протокол про порушення митних правил № 0106/110000014/17 за статтею 485 Митного кодексу України. 08 червня 2017 року Дніпровською митницею Держмитслужби винесено постанову у справі про порушення митних правил № 0106/110000014/17, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 703 917,80 грн. 14 червня 2017 року він подав до Державної фіскальної служби України скаргу на цю постанову, за результатами розгляду якої 03 липня 2017 року Державна фіскальна служба України винесла постанову про відмову в задоволенні скарги. 13 липня 2017 року він звернувся до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська з адміністративним позовом на ці постанови органів доходів і зборів від 08 червня 2017 року та від 03 липня 2017 року, за результатами розгляду якого рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 08 жовтня 2019 року у справі № 200/11623/17 його позовні вимоги було задоволено. Визнано протиправними та скасовано постанову Державної фіскальної служби України від 03 липня 2017 року та постанову Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби від 08 червня 2017 року у справі про порушення митних правил № 0106/110000014/17. У зв'язку з тим, що рішенням суду встановлено відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, складання протоколу про порушення митних правил № 0106/110000014/17 є протиправним, а довготривалий захист прав у суді спричинив йому моральну шкоду. Внаслідок незаконного складання протоколу про порушення митних правил № 0106/110000014/17 31,2 місяців (946 днів) він перебував під судом. Крім цього, Дніпропетровською митницею Державної фіскальної служби з порушенням вимог Митного кодексу України та Закону України «Про виконавче провадження» було направлено до органу державної виконавчої служби для примусового виконання постанову від 08 червня 2017 року у справі про порушення митних правил № 0106/110000014/17, яка не набрала законної сили, внаслідок чого було протиправно накладено арешт на його майно та кошти. Зазначене призвело до порушення його нормальних життєвих зв'язків, оскільки він кожного дня усвідомлював, що йому загрожує стягнення штрафу в розмірі 1 703 917,80 грн, тому він докладав додаткових зусиль, щоб не втратити роботу та єдине джерело доходів. Моральна шкода розрахована таким чином: 129 363 грн. (31 міс. Х 4 173 грн) + 278,20 (4 173 грн / 30 днів х 2 дні) = 129 641,20 грн.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з Дніпровської митниці Держмитслужби шляхом стягнення грошових коштів з єдиного казначейського рахунку, на якому консолідуються кошти бюджету Дніпровської митниці Держмитслужби, на користь ОСОБА_1 30 000 грн на відшкодування моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2022 року апеляційну скаргу Дніпровської митниці Державної митної служби України задоволено частково. Рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 15 лютого 2022 року змінено. Другий абзац резолютивної частини рішення суду викладено в такій редакції: Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
26 липня 2022 року Державна казначейська служба України подала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 15 лютого 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до частини дев'ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» передбачено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2022 року (на час подання касаційної скарги) - 2 481 грн.
Ціна позову в цій справі становить 129 641,20 грн, що станом на 01 січня 2022 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481 грн х 100 = 248 100 грн). Тобто справа № 932/3459/20 є малозначною в силу вимог закону.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.
Відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, втім не є доводом, який у розумінні підпунктів а)-г) пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню. Крім цього, заявником не зазначено щодо питання застосування якої норми права відсутній висновок Верховного Суду, що свідчить про формальність посилання заявника на вказану підставу касаційного оскарження судових рішень.
Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є винятком із загального правила, і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Зазначення судом апеляційної інстанції в постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову в цій справі та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на відмову у відкритті касаційного провадження.
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягають окремому розгляду клопотання Державної казначейської служби України про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, а також - про зупинення виконання рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 15 лютого 2022 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2022 року.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 15 лютого 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Державної митної служби України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук
В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко