16 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 120/15978/21-а
адміністративне провадження № К/990/19581/22
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2022 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Вінницької обласної прокуратури, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Хмільницька окружна прокуратура Вінницької області про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітку за вимушений прогул,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Вінницької обласної прокуратури, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Хмільницька окружна прокуратура Вінницької області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13.09.2021 року № 289 про неуспішне проходження заступником керівника Калинівської місцевої прокуратури Вінницької області ОСОБА_1 атестації;
- визнати протиправним та скасувати наказ Вінницької обласної прокуратури від 20.10.2021 року №1366к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керівника Калинівської місцевої прокуратури Вінницької області;
- поновити ОСОБА_1 з 23.10.2021 року в Хмільницькій окружній прокуратурі Вінницької області на посаді рівнозначній тій, що обіймав в Калинівській місцевій прокуратурі Вінницької області;
- стягнути з Вінницької обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.10.2021 року по дату винесення рішення суду.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення П'ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13.09.2021 року № 289 про неуспішне проходження заступником керівника Калинівської місцевої прокуратури Вінницької області ОСОБА_1 атестації.
Визнано протиправним та скасовано наказ Вінницької обласної прокуратури від 20.10.2021 року №1366к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керівника Калинівської місцевої прокуратури Вінницької області.
Поновлено ОСОБА_1 з 25.10.2021 року в Хмільницькій окружній прокуратурі Вінницької області на посаді рівнозначній тій, що обіймав в Калинівській місцевій прокуратурі Вінницької області.
Стягнуто з Вінницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.10.2021 року по 10.02.2022 року у розмірі 36 698,88 грн.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 908 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді в органах прокуратури та стягнення з Вінницької обласної прокуратури середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення одного місяця - 9 657,60 грн.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2022 року апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора, Вінницької обласної прокуратури задоволено частково. Змінено абзац 4 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року, викладено його в наступній редакції: "Поновити ОСОБА_1 з 25.10.2021 року на посаді заступника керівника Калинівської місцевої прокуратури Вінницької області" В іншій частині рішення залишено без змін.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, Офіс Генерального прокурора звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора вказує про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України й посилається на відсутність висновку Верховного Суду у справах вищенаведеної категорії з урахуванням обставин наявності процедурного рішення кадрової комісії стосовно задоволення заяви позивача про повторне проходження іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки та в подальшому пізнішою датою прийнятого рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації ухваленого за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
За приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Разом з тим, посилавшись на відсутність висновку Верховного Суду щодо наявності процедурного рішення кадрової комісії стосовно задоволення заяви позивача про повторне проходження іспиту у формі анонімного тестування та в подальшому пізнішою датою прийнятого рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації ухваленого за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування, прокуратура жодним чином не обґрунтувала неправильне застосування судами норм права під час розгляду цієї справи, а лише послалася на обставини, що мають оціночний характер. Аргументи скарги в цій частині зводяться лише до загальних висловлювань щодо мети Закону №113-ІХ з посиланням на критерії, що мають оціночний характер і суб'єктивні чинники, що не є підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, у касаційній скарзі заявник зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що полягає в помилковому тлумаченні пунктів 11, 14, 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, пункту 6, 7, 8 Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221.
Проте положення пунктів 11, 14 та 17 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ є загальними і касаційна скарга не містить об'єктивних мотивів щодо їхнього неправильного застосування судами попередніх інстанцій.
Водночас скаржник лише зазначив про такі висновки Верховного Суду, однак не виклав їх у взаємозв'язку з обставинами цієї справи і не навів обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами норм права.
Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що вирішуючи спір, суди виходили з того, що п'ятнадцята кадрова комісія при прийнятті рішень від 26.08.2021 (протокол №7) та від 13.09.2021 №289 діяла з перевищенням власних повноважень та не на підставі Порядків №221 та №233, внаслідок чого позбавила позивача можливості скласти відповідний іспит та прийняла оскаржене у цій справі рішення про неуспішне проходження позивачем.
У касаційній скарзі відсутні аргументи на спростування висновків судів в цій частині, а доводи заявника зводяться до дискреційних повноважень комісії, з посиланням на ненабрання позивачем прохідного балу та відсутності процедурних порушень з боку кадрової комісії. Суд зазначає, що такі критерії є оціночними і застосовуються судами індивідуально у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин у справі.
З огляду на зазначене, Суд визнає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв'язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обгрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Вінницької обласної прокуратури, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Хмільницька окружна прокуратура Вінницької області про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітку за вимушений прогул - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду В. Е. Мацедонська