16 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 120/15978/21-а
адміністративне провадження № К/990/19588/22
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу Вінницької обласної прокуратури
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2022 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Вінницької обласної прокуратури, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Хмільницька окружна прокуратура Вінницької області про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітку за вимушений прогул,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Вінницької обласної прокуратури, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Хмільницька окружна прокуратура Вінницької області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13.09.2021 року № 289 про неуспішне проходження заступником керівника Калинівської місцевої прокуратури Вінницької області ОСОБА_1 атестації;
- визнати протиправним та скасувати наказ Вінницької обласної прокуратури від 20.10.2021 року №1366к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керівника Калинівської місцевої прокуратури Вінницької області;
- поновити ОСОБА_1 з 23.10.2021 року в Хмільницькій окружній прокуратурі Вінницької області на посаді рівнозначній тій, що обіймав в Калинівській місцевій прокуратурі Вінницької області;
- стягнути з Вінницької обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.10.2021 року по дату винесення рішення суду.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення П'ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13.09.2021 року № 289 про неуспішне проходження заступником керівника Калинівської місцевої прокуратури Вінницької області ОСОБА_1 атестації.
Визнано протиправним та скасовано наказ Вінницької обласної прокуратури від 20.10.2021 року №1366к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керівника Калинівської місцевої прокуратури Вінницької області.
Поновлено ОСОБА_1 з 25.10.2021 року в Хмільницькій окружній прокуратурі Вінницької області на посаді рівнозначній тій, що обіймав в Калинівській місцевій прокуратурі Вінницької області.
Стягнуто з Вінницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.10.2021 року по 10.02.2022 року у розмірі 36 698,88 грн.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 908 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді в органах прокуратури та стягнення з Вінницької обласної прокуратури середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення одного місяця - 9 657,60 грн.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2022 року апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора, Вінницької обласної прокуратури задоволено частково. Змінено абзац 4 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року, викладено його в наступній редакції: "Поновити ОСОБА_1 з 25.10.2021 року на посаді заступника керівника Калинівської місцевої прокуратури Вінницької області" В іншій частині рішення залишено без змін.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, Вінницька обласна прокуратура звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У касаційній скарзі Вінницька обласна прокуратура вказує про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, визначених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник вказує про неврахування судами попередніх інстанцій позицій Верховного Суду стосовно проходження процедури атестації прокурорами відповідно до положень Закону № 113-ІХ та Порядку проходження прокурорами атестації, викладених у постановах від 21.09.2021 у справах № 200/5038/20-а, 160/6204/20, від 24.09.2021 у справах № 140/3790/19, № 160/6596/20, 280/4314/20, від 29.09.2021 у справах № 640/1218/21, № 440/2682/20. Також скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 20.10.2021 у справі № 280/25298/19 та аналогічній справі № 420/4196/20.
Також відповідач зазначає, що при ухваленні рішення у даній справі судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справах з подібними правовідносинами стосовно проходження прокурорами другого етапу атестації - складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, а саме: у постанові від 20.10.2021 у справі № 420/4196/20, від 21.10.2021 у справі №520/5000/2020; від 20.10.2021 у справі № 280/3705/20; від 20.10.2021 у справі №440/2700/20; від 11.11.2021 у справі №580/1859/20; від 25.11.2021 у справі №160/6148/20; від 17.11.2021 у справі №340/1673/20; від 17.11.2021 у справі № 140/8233/20; від 29.11.2021 у справі № 200/4759/20-а; від 08.12.2021 у справі № 420/4572/20.
Водночас обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є наявність та взаємозв'язок усіх чотирьох умов.
Проте зі змісту касаційної скарги убачається, що одночасно скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що на цей час відсутні позиції Верховного Суду у справах такої категорії з урахуванням обставин наявності протокольного рішення кадрової комісії стосовно задоволення заяви позивача про повторне проходження іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки та в подальшому прийняттям рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації за результатом складання зазначеного іспиту.
Отже, з наведеного випливає, що скаржник фактично самостійно зазначає, що постанови Верховного Суду, про неврахування яких судами попередніх інстанцій він зазначає у касаційній скарзі, були ухвалені за інших обставин справи, що, у свою чергу, виключає подібність правовідносин та вказує на недоведеність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України.
Щодо посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, то Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, підстави необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Проте, всупереч зазначених вимог заявником не сформовано чіткого переліку норм права, щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, не указано у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
З огляду на зазначене, Суд визнає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Разом з цим, Суд зауважує, що одночасне посилання скаржника на такі підстави касаційного оскарження судового рішення, як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а також відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, є взаємовиключними.
Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв'язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обгрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Вінницької обласної прокуратури на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Вінницької обласної прокуратури, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Хмільницька окружна прокуратура Вінницької області про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітку за вимушений прогул - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду В. Е. Мацедонська