майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"08" серпня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/325/22
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.
секретар судового засідання: Антонова О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Довгалюк Р.О. - дов. №007-130-1221 від 06.12.2021;
від відповідача: Тітовнін О.В. - довіреність б/н від 07.06.2022,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем"Житомиргаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНВІ"
про стягнення 6193,00 грн
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи" "Житомиргаз" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНВІ" 6193,00 грн основного боргу.
Ухвалою від 06.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 05.07.2022.
У зв'язку з перебуванням судді Вельмакіної Т.М. на лікарняному, справа №906/325/22, призначена на 05.07.2022 о 10:00, в судове засідання не вносилась.
Ухвалою від 25.07.2022 суд призначив судове засідання на 08.08.2022.
Представник відповідача в судовому засіданні повідомив суд, що товариство ще до звернення позивача до суду здійснило сплату заборгованості у повному обсязі, тому просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Представник відповідача не заперечував щодо сплати боргу у повному обсязі. При цьому, просив суд закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору, та повернути сплачений судовий збір.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 6193,00 грн вартості наданих послуг з розподілу природного газу за квітень 2022 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зсилається на Договір розподілу природного газу від 01.01.2016 №09420OJL4RAP016, укладений шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання (а.с.35).
Відповідач, згідно відзиву на позовну заяву (а.с.81-82), позовні вимоги заперечив. Пояснив, що:
- 02 травня 2022 року Товариство отримало від позивача рахунок на оплату № 62009958 від 25 квітня 2022 року на суму 6193,00 грн та Акт № ЖТП82008769 наданих послуг з розподілу природного газу від 29 квітня 2022 року, про що свідчить відмітка за трек-номером поштового відділення;
- згідно довідки бухгалтерії ТОВ "ОНВІ" та акту звірки між сторонами, за позивачем, станом на 19.05.2022 обліковувалася заборгованість у розмірі 2295,27 гривень на користь ТОВ "ОНВІ";
- на підставі вищезгаданого рахунку на оплату послуг № 62009958 від 25 квітня 2022 року, товариством проведено оплату за квітень-травень 2022 року за послуги з розподілу природного газу у розмірі 10090,73 гривень, а з урахуванням заборгованості позивача перед відповідачем у розмірі 2295,27 гривень, що разом складає 12386 гривень (6193 грн. за квітень 2022 року + 6193 грн. за травень 2022 року).
За вказаного, як стверджує відповідач, на дату звернення позивача з даним позовом до суду, у товариства була відсутня заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу за квітень 2022 року, а у позивача відсутні були підстави для звернення до суду і, як наслідок, відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку
Як передбачено ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Типового договору розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання від 01.01.2016 №09420OJL4RAP016 (а.с. 35).
Відповідно до п. 1.3 Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
За п. 2.1 Типового договору, оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послуги з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до п. 6.1 Типового договору, оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення (п. 6.2 Типового договору).
До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.
Відповідно до п. 6.3 Типового договору розподілу природного газу, величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 6.4 Типового договору).
Пунктом 6.6 Типового договору визначено, що остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
На виконання умов даного договору, позивач надав відповідачу послуги з розподілу природного газу у квітні 2022 року на суму 6193,00 грн, що підтверджується актом №ЖТП82008769 наданих послуг від 29.04.2022 (а.с. 55).
Згідно з п. 10 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг.
Оператор ГРМ до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ.
Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством.
Матеріалами справи підтверджується що 27.04.2022 позивач направив відповідачу Акт № ЖТП82008769 наданих послуг з розподілу природного газу від 29 квітня 2022 року та Рахунок на оплату № 62009958 від 25 квітня 2022 року на суму 6193,00 грн (а.с. 53-57). Вказані документи були отримані відповідачем 02.05.2022, про що свідчить відмітка за трек-номером поштового відділення та вказував відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с .82, 86).
Платіжним дорученням № 8781 від 19.05 2022 року підтверджено, що відповідач перерахував позивачу 10090,73 грн, вказавши у призначенні платежу "за розподіл природного газу за квітень-травень 2022 року згідно договору, у сумі 8408,94 грн, ПДВ - 20% 1681,79 грн" (а.с .83).
Враховуючи вказане призначення платежу, судом було встановлено, що згідно підписаного сторонами Акту звірки розрахунків (а.с. 85), за послуги з розподілу природного газу у квітні-травні 2022 року відповідач повинен був сплатити 12386,00 грн (6193,00 грн за квітень та 6193,00 грн за травень 2022).
Із Акту звірки також вбачається, що станом на 19.05.2022, за відповідачем рахувалася переплата у розмірі 2295,27 грн.
Надаючи правову оцінку вказаному акту, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.19. у справі № 910/1389/18, яка полягає в наступному. Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Разом з цим, акт звірки м о ж е в в а ж а т и с я доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості.
Враховуючи наявність підписів та печаток сторін, поданий відповідачем акт звірки розрахунків, є належним доказом на підтвердження зазначених у ньому даних, зокрема, щодо переплати станом на 19.05.2022 у розмірі 2295,27 грн та здійснення додаткової оплати 19.05.2022 на суму 10090,73 грн.
Вищевказані обставини представник позивача не заперечував.
За вказаного, наданими до справи документами підтверджено відсутність на дату звернення позивача до суду заборгованості відповідача за надані послуги з розподілу природного газу за квітень 2022 року, так як розрахунки за ці послуги у повному обсязі були здійснені останнім ще 19.05.2022, тобто до звернення позивача до суду, що свідчить про безпідставність позову.
При цьому, враховуючи, що представник позивача просив суд закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору, тобто в порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, суд враховує, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до звернення позивача з позовом до суду, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Ааналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 905/1584/15.
Оскільки предмет спору у даній справі (заборгованість в сумі 6193,00 грн) на час звернення з позовом до суду був відсутній, суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оскільки судом встановлено, що позивач безпідставно звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 6193,00 грн основного боргу, у задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи приписи п.2 ч.4 ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНВІ" відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 15.08.22
Суддя Вельмакіна Т.М.
1 - до справи;
2,3 - сторонам (рек.)