79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.08.2022 Справа № 914/682/22
За позовом: Керівника Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області, м. Дрогобич Львівської області, в інтересах держави в особі позивача: Трускавецької міської ради, м. Трускавець Львівської області,
до відповідача: Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство», м. Дрогобич Львівської області,
про відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища
Суддя Н.Є. Березяк
Секретар судового засідання Р.Р. Волошин
Представники учасників справи:
від прокуратури: М.А. Місінська - прокурор;
від позивача: Савченко О.Г. - представник, Думич Н.Б. - представник;
від відповідача: І.В. Михавків - представник.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Керівника Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області, м. Дрогобич Львівської області, в інтересах держави в особі позивача: Трускавецької міської ради до Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство» про відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Ухвалою суду від 15.04.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.05.2022. Ухвалою суду від 26.05.2022 розгляд справи відкладено на 16.06.2022. Ухвалою суду від 16.06.2022 закрито підготовче провадження у справі № 914/682/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.07.2022.
В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити з підстав наведених в позовній заяві. В обґрунтування своїх позовних вимог послався на бездіяльність відповідача шляхом незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбулась незаконна вирубка лісових насаджень.
В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив, в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі з підстав наведених у відзиві на позовну заяву (вх. №9305/22 від 05.05.2022), а саме: завдана державі незаконною порубкою дерев шкода виникла не з вини ДП «Дрогобицьке лісове господарство», а внаслідок протиправних дій інших осіб.
Не погоджуючись з позицією відповідача, прокуратурою скеровано до суду відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №9775/22 від 11.05.2022), в якому зазначено, що ДП «Дрогобицький лісгосп», як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив самовільну порубку, на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для вирубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасно не виявив таких порушень і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити з підстав наведених в позовній заяві.
У судовому засіданні 11.08.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, заслухавши представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив таке.
Дрогобицькою окружною прокуратурою Львівської області у ході реалізації представницьких повноважень опрацьовано матеріали кримінального провадження №12021141110000281 від 26.04.2021, яке 26.04.2021 виділено з кримінального провадження №12021141110000072 від 24.02.2021, за фактом незаконної порубки лісу невстановленими особами 23 лютого 2021 року, в кв. 30 вид. 4, кв. 31 вид. 2 Доброгостівського лісництва, що відноситься до ДП «Дрогобицьке лісове господарство» у загальній кількості 23 дерев породи «бук», «граб», «явір», «ялиця» за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 246 КК України.
Держекоінспекцією у Львівській області на адресу Дрогобицької окружної прокуратури 14.02.2022 скеровано лист №06-743 від 14.02.2022 із розрахунком шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, визначеної на підставі Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, розмір якої становить 157 279,97 грн.
В ході досудового розслідування кримінального провадження №12021141110000072 від 24.02.2021 встановлено, що з 23 незаконно зрубаних дерев, незаконну порубку 5 із них, а саме: 4 сироростучих дерев породи бук та 1 сироростучого дерева породи граб, з діаметрами у корі біля шийки кореня 26, 38, 33, 36, 34 см, здійснив ОСОБА_1 , чим заподіяв шкоду державі на суму 31 447, 71 грн, 2000 грн, з яких останнім частково відшкодовано.
Обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 27.04.2021 скеровано до Дрогобицького міськрайонного суду.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду від 17.06.2021 у судовій справі № 442/3304/21 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України у зв'язку з передачею останнього на поруки.
Окружною прокуратурою, 21.02.2022 до Дрогобицького міськрайонного суду скеровано позовну заяву про стягнення з ОСОБА_1 шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням в сумі 29 447, 71 грн, з урахуванням часткового відшкодування.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 10.02.2022 у судовій справі № 442/306/22 - задоволено в повному обсязі.
Невідшкодованою залишається шкода заподіяна навколишньому природному середовищу у розмірі 125 832, 26 грн.
Судом встановлено, що територія Доброгостівського лісництва ДП «Дрогобицьке лісове, господарство», (у межах якого виявлено факти незаконної порубки деревини), станом на 23.02.2021 перебувала в адміністративно-територіальних межах Трускавецької об'єднаної територіальної громади.
Дрогобицькою окружною прокуратурою Львівської області на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листом №14.52/04- 27-420вих-22від 01.02.2022 повідомлено Трускавецьку міську раду про встановлення факту незаконної рубки деревини на території ради із зазначенням розміру завданої шкоди та необхідністю вжиття відповідних заходів реагування.
Трускавецька міська рада, листом від 22.02.2022 №18/29-342/1 у відповідь повідомила, що у зв'язку з ненадходженням до неї матеріалів лісопорушення, органом місцевого самоврядування заходи представницького характеру щодо відшкодування шкоди не проводилися.
Окружною прокуратурою скеровано лист до Трускавецької міської ради від 23.02.2022 №14.52/04-27-894вих-22 до якого долучено матеріали лісопорушення, з обов'язком повідомити окружну прокуратуру про вжиті Трускавецькою міською радою заходи з відшкодування шкоди завданої незаконною порубкою лісу.
У відповідь на вказаний лист Трускавецька міська рада листом від 11.03.2022 №18/29-461/1 повідомила окружну прокуратуру, що у зв'язку з відсутністю у міському бюджеті фінансових видатків в частині сплати судового збору, остання не має змоги подати вказаний позов.
На виконання вимоги ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Дрогобицькою окружною прокуратурою листом від 10.03.2022 №14.52/04-27-867вих-22, повідомлено Дрогобицьку міську раду про намір подання окружною прокуратурою позовної зави в інтересах позивача до Господарського суду Львівської області.
Відтак, наведені вище обставили зумовили звернення Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області, в інтересах держави в особі, позивача: Ирускавецької міської ради з позовом стягнення з державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство» грошових коштів за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності у розмірі 125 832, 26 грн.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
При ухваленні рішення, суд виходив з такого.
Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
За приписами ст.66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
У п.1 ч.2 ст.19 та ч.1, ч.5 ст.86, ст.90 Лісового кодексу України передбачено, що постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу. Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Положеннями ст.63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з п.5 ст.64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Таким чином, при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання згаданих обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок та пошкодження дерев.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев).
Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства.
Статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у ст.1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України).
Для відшкодування шкоди за правилами ст.1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи:
1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.
2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо).
3. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
4. Вина особи, що завдала шкоду.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Частиною 2 ст.19 Лісового кодексу України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
Положеннями ст.63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
За приписами п.5 ч.1 ст.64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Згідно положень Статуту ДП «Дрогобицьке лісове господарство» (нова редакція), затвердженого Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №128 від 14.04.2017, основною метою діяльності відповідача є ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів, що перебувають у користуванні підприємства.
Основними напрямками статутної діяльності підприємства є:
- проведення заходів з відновлення лісів, підвищення їх продуктивності та поліпшення якісного складу, збереження біотичного та іншого природного різноманіття в лісах;
- здійснення заходів із заміни малоцінних низькопродуктивних насаджень на високопродуктивні, здійснення заходів з лісорозведення, насамперед на низькопродуктивних та непридатних для використання в сільському господарстві землях;
- організація лісонасіннєвої справи і лісових розсадників, вирощування декоративного садивного матеріалу;
- збереження та посилення захисних властивостей лісів, що виконують захисні, природоохоронні санітарно-гігієнічні, оздоровчі та рекреаційні функції, а також функції захисту навколишнього природного середовища та інженерних об'єктів від негативного впливу природних та антропогенних факторів;
- забезпечення охорони лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, порушень лісового законодавства і притягнення до адміністративної відповідальності громадян та посадових осіб при вчиненні ними адміністративних правопорушень у сфері лісового господарства, мисливського господарства та полювання.
Відповідно до ст.86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
За змістом п.5 ч.2 ст.105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст.107 Лісового кодексу України).
Відповідно до ст. 17 ЛК України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать Земельному кодексу України.
У той же час, статтею 5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства. Відтак, застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.
Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин мають визначатись згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.
Основним елементом правового статусу земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом ст. 63 ЛК України полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (п. «б» ч.1 ст.164 ЗК України).
З огляду на це, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання з лісокористуванням (правова позиція ВСУ з постанови від 27.01.2015, справа№21-570а14).
Статтею 45 ЛК України передбачено, що лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.
Відповідно до ст. 48 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування.
Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.
У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об'єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.
Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.
З огляду на це, а також раніше викладене, земельні ділянки в кв. 30 вид. 4, кв. 31 вид. 2, відносяться до Доброгостівського лісництва ДП «Дрогобицьке лісове господарство» та належить відповідачеві на праві постійного користування, а тому він є постійним лісокористувачем, який в порушення норм ст. ст. 19, 63, п. 5 ст. 64, ст. ст. 86, 89, 90 ЛК України та Статуту не забезпечив охорону і збереження лісових насаджень, тобто допустив протиправну бездіяльність, наслідком якої стало незаконне вирубування дерев у кількості 23 шт.
Ураховуючи норми вищевказаного законодавства та положення ст. ст. 105, 107 ЛК України, ст. ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев породи, «бук», «граб», «явір», «ялиця» (усього 23 шт.), а відтак, відповідач на виконання вимог чинного законодавства повинен бути притягнутий до відповідальності за правопорушення, тобто має відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок допущення ним незаконної вирубки дерев у сумі 125 832,26 грн. (правові позиції, висловлені КГС/ВС у постановах від 20.12.2018 справа №924/12/18, від 24.04.2018 справа №910/6277/16, від 15.02.2018 справа №927/1096/16, від 20.08.2018 справа №920/1293/16, від 20.02.2020 справа №920/1106/17 та у постанові ОП КГС/ВС від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).
Отже, з огляду на вищенаведені вимоги законодавства, судову практику, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків.
Тобто, проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими) особами.
Аналогічні висновки КГС/ВС при розгляді цієї категорії справ містяться й у постановах від 23.08.2018 справа №917/1261/17, від 20.09.2018 справа №909/495/17, від 07.06.2019 справа №914/1960/17 та у постанові ОП КГС/ВС від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).
Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 19, 63, 64, 105, 107 ЛК України, ст. 1166 Цивільного кодексу України, Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в постановах від 15.02.2018 (справа №927/1096/16), від 20.02.2020 (справа № 920/1106/17) та інших вказав, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Вищевказана позиція у справах даної категорії, ще раз підтверджена у постанові КГС/ВС від 24.02.2021 у справі №906/366/20, в якій Верховний Суд вчергове зазначив, що визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев, при цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування.
Як встановлено судом вище, Дрогобицькою окружною прокуратурою Львівської області у ході реалізації представницьких повноважень опрацьовано матеріали кримінального провадження №12021141110000281 від 26.04.2021, яке 26.04.2021 виділено з кримінального провадження №12021141110000072 від 24.02.2021, за фактом незаконної порубки лісу невстановленими особами 23 лютого 2021 року, в кв. 30 вид. 4, кв. 3 1 вид. 2 Доброгостівського лісництва, що відноситься до ДП «Дрогобицьке лісове господарство» у загальній кількості 23 дерев породи «бук», «граб», «явір», «ялиця» за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 246 КК України.14.02.2022 Держекоінспекцією у Львівській області на адресу
Дрогобицькою окружною прокуратурою скеровано лист №06-743 від 14.02.2022 із розрахунком шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, визначеної на підставі Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, розмір якої становить 157 279,97 грн.
В той же час, в ході досудового розслідування кримінального провадження №12021141110000072 від 24.02.2021 встановлено, що з 23 незаконно зрубаних дерев, незаконну порубку 5 (п'яти) із них, а саме: 4 (чотирьох) сироростучих дерев породи бук та 1 (одного) сироростучого дерева породи граб, з діаметрами у корі біля шийки кореня 26, 38, 33, 36, 34 см, здійснив ОСОБА_1 , чим заподіяв шкоду державі на суму 31 447, 71 грн., 2000 грн. з яких останнім частково відшкодовано.
Обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 27.04.2021 скеровано до Дрогобицького міськрайонного суду.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду від 17.06.2021 у судовій справі № 442/3304/21 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України у зв'язку з передачею останнього на поруки.
В свою чергу окружною прокуратурою, 21.02.2022 до Дрогобицького міськрайонного суду скеровано позовну заяву про стягнення з ОСОБА_1 шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням в сумі 29 447, 71 грн., з урахуванням часткового відшкодування.
Вищевказану позовну заяву, рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 10.02.2022 у судовій справі № 442/306/22 - задоволено в повному обсязі.
Таким чином, на підставі наведених вище норм лісового, земельного, цивільного законодавства відповідач зобов'язаний відшкодувати державі невідшкодовану шкоду заподіяну внаслідок допущеної ним бездіяльності щодо незабезпечення заходів з охорони лісу збитки в сумі 125 832,26 грн.
Поряд з тим, встановлено, що вищевказані лісові ділянки. в яких було здійснено незаконну рубку лісу, а саме: кв. 30 вид. 4, кв. 31 вид. 2, Доброгостівського лісництва перебуває у постійному користуванні ДП «Дрогобицьке лісове господарство», відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.
Поряд з цим, відомості про державну реєстрацію вищезазначеного права за Дрогобицьким ДП «Дрогобицьке лісове господарство» до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вносились, державні акти на право постійного користування земельними лісовими ділянками не виготовлялись.
Суд зазначає, що правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Так, за приписами ст.1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних контрольних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
За приписами ст.20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», до компетенції Інспекції належить здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
Відповідно до вимог ч.6 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).
Таким чином, прокурором доведено, що на відповідних земельних ділянках мала місце незаконна порубка дерев, що свідчить про протиправність поведінки відповідача Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство».
Таким чином, на підставі наведених вище норм лісового, земельного, цивільного законодавства відповідач зобов'язаний відшкодувати державі невідшкодованої шкоди заподіяної внаслідок допущеної ним бездіяльності щодо незабезпечення заходів з охорони лісу збитки, адже саме ДП «Дрогобицьке лісове господарство» не забезпечило охорону і збереження закріплених лісів, допустило їх незаконну порубку, внаслідок чого навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду в розмірі 125 832,26 грн, тому суд дійшов висновку про наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та її об'єктивним наслідком - заподіяною шкодою.
Оскільки у спорах про відшкодування шкоди вина відповідача презюмується, тому саме відповідач мав довести відсутність його вини у заподіянні шкоди.
Заперечення відповідача, що завдана державі незаконною порубкою дерев шкода виникла не з вини ДП «Дрогобицьке лісове господарство», а внаслідок протиправних дій інших осіб, тому в діях ДП «Дрогобицьке лісове господарство» відсутній склад деліктного правопорушення, що виключає підстави для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення завданої шкоди, судом відхиляється, з огляду на наступне.
Отже, враховуючи вищевикладені норми чинного лісового законодавства, суд дійшов висновку, що саме на постійних лісокористувачів покладений обов'язок щодо забезпечення організації і захисту лісів з метою збереження та охорони лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Як свідчать матеріали справи, незаконна порубка дерев відбулась на території і в межах земельних ділянок, наданих у постійне користування саме відповідачу.
Тому, з огляду на вищевикладене, саме відповідач мав здійснювати комплекс охоронних заходів, спрямованих, зокрема, на збереження лісу від самовільних незаконних порубок.
Відповідач, заперечуючи проти позову не надав допустимих, належних і достатніх доказів забезпечення належного виконання всіх заходів, направлених на збереження лісу, лісових насаджень, в їх сукупності з метою уникнення випадків незаконної порубки дерев.
Сам факт відкриття кримінальних проваджень щодо ОСОБА_1 по факту вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконною порубкою дерев не звільняє від відповідальності відповідача, оскільки господарське правопорушення має свої самостійні елементи, котрі визначаються нормами господарського, в т.ч. природоохоронного законодавства.
Враховуючи викладене, а також те, що під час вирішення даного спору судом встановлено факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача та встановлено наявність усіх чотирьох елементів складу господарського правопорушення, необхідних для стягнення збитків в порядку ст.1166 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев у загальній сумі 125 832,26 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо поставності для представництва прокуратурою інтересів держави у даній справи, суд встановив таке.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України, па прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Виходячи з вимог ст. 1 Закону України «Про прокуратуру», прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави, у випадках, передбачених законом.
На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо обґрунтування прокурором у позові підстав для самостійного подання позову в інтересах держави виходжу з наступного.
Відповідно до ч. 3-4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до господарського суду з позовною заявою.
В позовній заяві прокурор обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 2 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган. на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
Таким органом, відповідно до ст. ст. 6. 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, виключним випадком, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес Держави».
Згідно ч.4 ст.53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ч.5 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Конституційний Суд України в рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002 визначив, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи на звернення до суду за вирішенням спору не можу бути обмежене законом, іншими нормативно - правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Відтак на думку суду, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, які є підставами для звернення прокурора до суду.
Основним завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, згідно ст. ст. 1, 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», є збереження природних ресурсів у тому числі лісів.
Статтею 15 цього Закону визначено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, у відповідності до ст.47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 29 ч. З п. 7 та ст. 69-1 ч. 1 п. 4 Бюджетного кодексу України, підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища відповідних сільських рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.
Таким чином, оскільки частина грошових стягнень за порушення норм і правил охорони навколишнього природного середовища та шкода, заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища спрямовується до спеціально створених фондів охорони навколишнього природного середовища у відповідних місцевих бюджетах за місцем заподіяння екологічної шкоди, і в подальшому спрямовується на фінансування заходів з відтворення та охорони навколишнього природного середовища, то несплата порушниками нарахованих збитків ставить під загрозу можливість проведення заходів з відновлення навколишнього природного середовища у зв'язку із відсутністю джерел для їх фінансування.
При цьому, як вже зазначалось, територія Доброгостівського лісництва ДП «Дрогобицьке лісове, господарство», (у межах якого виявлено факти незаконної порубки деревини), станом на 23.02.2021 перебувала в адміністративно-територіальних межах Трускавецької об'єднаної територіальної громади.
Як вже зазначалось, Дрогобицькою окружною прокуратурою листом від 10.03.2022 №14.52/04-27-867вих-22, додатково повідомлено Дрогобицьку міську раду про намір подання окружною прокуратурою позовної зави в інтересах позивача до Господарського суду Львівської області.
Отже компетентний орган, Трускавецька міська рада, протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва, відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Європейський Суд з прав людини (далі - ССПЛ) неодноразово звертав вагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що доже впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити ... скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф. В. проти Франції» (F.W. v. Franct) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).
Суд звертав, також, увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява №42454/02, п. 35) ЄСПЛ висловив таку думку (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній з сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним
зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у тих випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».
Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідача принципу рівноправності сторін.
З огляду на наведене, участь прокурора у даній справі, з урахуванням вищезазначеної практики Європейського суду з прав людини, є виправданою, не порушує справедливого балансу та зумовлена захистом державного інтересу.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На думку суду надані прокурором докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих позивачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відтак, приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1.Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство» (код ЄРДПОУ 00992390, юридична адреса: вул. Стрийська, 29, м. Дрогобич, Львівська область,82100) на користь держави в особі Трускавецької міської ради Трускавецької міської ОТГ Львівської області UА448999980333129331000013943, код ЄДРПОУ отримувача 38008294, банк одержувач - ГУК Львів/Трускавецька тг/24062100, Казначейство України (ел.адм.подат.), код класифікації бюджету 24062100, грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності у розмірі 125 832, 26 грн.
3. Стягнути державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство» (код ЄРДПОУ 00992390, юридична адреса: вул. Стрийська, 29, м. Дрогобич, Львівська область,82100) на користь Львівської обласної прокуратури (79000, м. Львів, пр. Шевченка, 17/19; ідентифікаційний код юридичної особи: 02910031) 2481,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.08.2022.
Суддя Березяк Н.Є.