02 серпня 2022 року (12 год. 20 хв.)Справа № 280/3240/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чернової Ж.М.,
секретаря судового засідання Севериненко К.Р.,
за участю: позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Кравченка О.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання дій та рішень суб'єкта владних повноважень протиправними, визнання протиправними та скасування індивідуальних актів суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії,
19.05.2022 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати дії відповідача протиправними та скасувати наказ №311 від 25.03.2022 «Про застосування дисциплінарних стягнень» в частині обраного стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 виду дисціплинарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
визнати дії відповідача протиправними та скасувати наказ №179 о/с від 26.03.2022 «По особовому складу» про звільнення позивача зі служби в поліції;
зобов'язати відповідача поновити позивача на посаді начальника конвою відділення №1 взводу №4 роти конвойної служби ГУНП в Запорізькій області та спеціальному званні старший сержант поліції (0086060) із 26.03.2022;
стягнути із відповідача на користь позивача середній заробіток за посадою та спеціальним званням поліцейського за час вимушеного прогулу, починаючи із 26.03.2022 по дату набрання законної сили судовим рішенням по цій справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що після оголошення в країні військового стану в зв'язку з військовою агресією Російської Федерації 24.02.2022, майже добу він ніс службу на території міста Оріхів Оріхівського району Запорізької області. Близько 01:30 години увесь особовий склад ВП №4 було зібрано в актовому залі, де начальник відділення поліції повідомив поліцейських про те, що особовий склад ВП може евакуюватися до міста Запоріжжя в ГУНП або продовжувати нести службу за місцями свого мешкання. Позивач прийняв рішення нести службу у м.Гуляйполе з територіальним підпорядкуванням керівництву ВП №1 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області. 25.02.2022 у телефоному режимі від керівника надійшов наказ прибути до ВП №4 (м.Оріхів) та отримати табельну вогнепальну зброю (пістолет «ПМ» та 16 набоїв до нього) і повернення з нею до міста свого проживання для подальшого несення служби на території м.Гуляйполе з територіальним підпорядкуванням керівництву ВП №1, 26.02.2022 позивач приступив до служби. В той час місто Гуляйполе вже обстрілювалося з боку військових РФ, світла, води, інтернету та телефоного зв'язку вже не було. 03.03.2022 близько 19:30 години позивач згідно графіку чергувань прибув на службу, він побачив зачинений відділок поліції №1 Пологівського РВП. Позивач разом зі своїми сослуживцями не знав що робити, ніяких команд та розпоряджень їм доведено не було, в місті був безлад та паніка. До позивача надійшла інформація, що начальник ВП №1 Пологівського РВП підполковник поліції ОСОБА_2 надав усний наказ забрати усім свої особисті речі та розбігтися по своїм домівках, знаходитися коло своїх сімей - на невизначений термін до подальших розпоряджень. Враховуючи небезпечний стан у місті, де знаходилась родина позивача (жінка та двоє неповнолітніх дітей 2009 та 2018 року народження), позивач прийняв рішення вивезти свою родину в безпечне місце. Враховуючи те, що у місті не було ніяких засобів зв'язку та засобів отримання будь-якої інформації стосовно ситуації в країні, позивач приймає рішення щодо сховання табельної зброї в безбечному, на його переконання, місці. Потім, враховуючи, що до міста Запоріжжя він доїхати не міг, оскільки дорога була дуже небезпечна, він з родиною поїхав спочатку до м.Дніпро, а потім до м.Львів. Позивач зазначив, що йому вдалося зв'язатися зі своїм керівництвом тільки з м.Дніпро - 09.03.2022. Він зателефонував своєму безпосередньому керівнику - заступнику командира взводу ОСОБА_3 та командиру роти ОСОБА_4 та повідомив їм про свої плани. 15.03.2022 позивач став на облік до ГУНП у Львівській області, там йому було повідомлено, що протягом однієї доби необхідно повернутися до ГУНП у Запорізькій області. Позивач, розуміючи, що він не зможе повернутися до Запоріжжя за одну добу, вирішив попередити своє керівництво про можливу затримку на декілька днів та, зі слів позивача, отримав погодження. В дорозі до м.Запоріжжя у м.Дніпро він був затримавний патрульними за порушення комендантської години та за ним було відправлено працівника УКЗ ГУНП в Запорізькій області. Позивача було доставлено до м.Запоріжжя 18.03.2022, потім, за його проханням, колегою було здано його зброю та поліцейський жетон. 26.03.2022 позивач був викликаний до ГУНП в Запорізькій області, де його ознайомлено з наказом №311 від 25.03.2022 «Про застосування дисциплінарних стягнень» та з наказом №179 о/с від 26.03.2022 «По особовому складу» про його звільнення зі служби в поліції. Позивач зазначає, що з огляду на норми Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», звільнення зі служби - є крайнім заходом, який застосовується до працівника поліції і лише у разі, коли інші заходи дисціплінарного впливу на нього - не вирішили завдань перевиховання поліцейського та взагалі самих складових та принципів покладено на нього дисциплінарного стягнення. На думку позивача, вищезазначені обставини свідчать про протиправність його звільнення та є підставами для задоволення позовних вимог.
21.07.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позов. У відзиві відповідач заперечив проти задоволення вимог з посиланням на те, що підставою для звільнення позивача визначено п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», згідно якого поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисціплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України. Відповідно до матеріалів службового розлідування, 15.03.2022 до керівництва ГУНП в Запорізькій області надійшла доповідна записка заступника начальника управління - наальника ВПН УКЗ ГУНП в Запорізькій області підполковника поліції ОСОБА_5 , у якій зазначено, що 11.03.2022 до нього зателефонував позивач та повідомив, що на теперешній час перебуває у Львівській області, куди вивіз свою родину. У ході розмови, позивачу було повідомлено про необхідність у найкоротший термін повернутися до м.Запоріжжя для подальшого несення служби. Позивач у телефоній розмові попрохав надати йому 3-4 дні для влаштування своєї родини на території Львівської області. На вказане прохання, позивачу було поставлено вимогу повернутися до м.Запоріжжя до 15.03.2022. Однак, станом на 15.03.2022 останній до ГУНП в Запорізькій області не прибув та на службу не вийшов. Крім того, 18.03.2022 до ГУНП в Запорізькій області надійшов лист Запорізького управління ДВП НПУ, яким повідомлялося, що 17.03.2022 до управління надійшла інформація з Дніпропетровського управління ДВП НПУ по те, що 17.03.2022 близько 21:40 на блок-посту у м.Дніпро було зупинено автомобіль «ЗАЗ-Таврія» під керуванням громадянина, який пред'явив паспорт на ім'я ОСОБА_1 , який повідомив, що він є діючим працівником поліції та прямує із міста Гуляйполе до м.Дніпро за командою начальника УКЗ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 . Службове посвідчення, жетон та табельну зброю ОСОБА_1 нібито приховав на території м.Гуляйполе за вказівкою керівництва. Відповідач зазначає, що наказ на приховання табельної вогнепальної зброї позивач не отримував, ОСОБА_6 будь-які питання щодо виїзду ОСОБА_1 не погоджував. Згідно з вимогами п.1 наказу Національної поліції України від 10.03.2022 №190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану», поліцейським, які перебувають поза місцем несення служби, протягом доби прибути до найближчого органу поліції для реєстрації та постановки на облік. Відповідач зазначає, вимоги даного наказу позивачем проігноровано. Крім того, з 11.03.2022 до 15.03.2022 він перебував у м.Львів і для реєстрації до ГУНП у Львівській області не прибув. Лише 15.03.2022 був облікований у ГУНП у Львівській області, 16.03.2022 виїхав до Запоріжжя, 17.03.2022 був зупинений на блок-посту у м.Дніпро, 18.03.2022 позивача було супроводжено до ГУНП в Запорізькій області. 18.03.2022 було передано Запорізькому управлінню ДВП НПУ табельну вогнепальну зброю. Відповідач зазначає, що позивачем було грубо порушено вимоги Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженою наказом МВС України від 01.02.2016 №70, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 17.02.2016 №250/28380. Таким чином, неприбуття в установлену дату - 15.03.2022 до служби, залишення зброї без нагляду та передача її іншій особі тощо, призвели до грубих порушень з боку позивача Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018, Наказу №190 від 10.03.2022, Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю та відповідно застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. З урахуванням викладених обставин, вважає спірні накази законними та обґрунтованими, а позовні вимоги безпідставними. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою судді від 24.05.2022 відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання на 23.06.2022.
Ухвалою від 23.06.2022, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали від 24.05.2022 та неприбуття до суду представника відповідача, підготовче засідання було відкладено до 06.07.2022
Ухвалами суду від 06.07.2022 у відповідача вдруге було витребувано докази, необхідні для вирішення спору по суті, та відкладено підготовче засідання до 21.07.2022.
19.07.2022 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Ухвалою від 21.07.2022 відкладено підготовче засідання до 02.08.2022.
В судовому засіданні 02.08.2022 за погодженням сторін, протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та розпочато судовий розгляд справи по суті. Позивач підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив. Сторони під час розгляду справи, у судовому засіданні, повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.
Враховуючи норми ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України, у судовому засіданні 02.08.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.
31 липня 2006 року ОСОБА_1 (позивач) розпочав службу в органах внутрішніх справ України. У 2015 році було здійснено реформу та підрозділи міліції реформовано у підрозділи Національної поліції. 25.04.2019 позивача призначено на посаду начальника конвою відділення №1 взводу №4 роти конвойної служби ГУНП в Запорізькій області в спеціальному званні поліцейського старший сержант поліції (0086060).
За наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що 15.03.2022 до керівника ГУНП в Запорізькій області надійшла доповідна записка начальника управління - начальника ВПН УКЗ ГУНП в Запорізькій області, у якій зазначено, що начальник конвою відділення №1 взводу №4 роти конвойної служби ГУНП в Запорізькій області, спеціальне звання старший сержант поліції, жетон 0086060 - ОСОБА_1 без поважних причин не прибув до ГУНП в Запорізькій області для несення служби.
За даним фактом, наказом ГУНП в Запорізькій області від 16.03.2022 за №258 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» було призначено службове розслідування.
Під час проведення службового розслідування, було встановлено порушення з боку начальника конвою відділення №1 взводу №4 роти конвойної служби ГУНП в Запорізькій області, спеціальне звання старший сержант поліції ОСОБА_1 вимог п.п.1, 2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, передбаченої ст.64 Закону України «Про Національну поліцію», п.1 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, п.п.1, 3 наказу Національної поліції України від 10.03.2022 №190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану», а також пп.2 п.6 та пп.6 п.10 розділу І, п.1 розділу IV Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженою наказом МВС України від 01.02.2016 №70, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 17.02.2016 за №250/28380, що виразилось у неприбутті 15.03.2022 до ГУНП в Запорізькій області для подальшого несення служби, перебування з 11.03.2022 до 15.03.2022 у м.Львів без реєстрації в ГУНП у Львівській області (в найближчому органі поліції), залишені 08.03.2022 без нагляду у м.Гуляйполе закріпленої за ним табельної вогнепальної зброї «ПМ» ЛС НОМЕР_2 та застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
За результатами проведення службового розслідування, 23.03.2022 було складено висновок за вих.№5/01/35-2022.
26.03.2022 було видано наказ №179 о/с, яким відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0086060), начальника конвою відділення №1 взводу №4 роти конвойної служби ГУНП, з 26.03.2022.
Не погоджуючись з вищезазначеними наказами та вважаючи своє звільнення безпідставним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Виходячи з вищевикладених обставин та пояснень сторін, предметом доказування по даній справі є:
- наявність факту залишення 08.03.2022 без нагляду у м.Гуляйполе закріпленої за ним табельної вогнепальної зброї «ПМ» ЛС НОМЕР_2;
- наявність факту перебування з 11.03.2022 до 15.03.2022 у м.Львів без реєстрації в ГУНП у Львівській області (в найближчому органі поліції);
- наявність факту неприбуття позивача на службу 15.03.2022 у м.Запоріжжя.
Як вбачається зі слів позивача, на початок воєнної агресії РФ проти України - 24.02.2022, він ніс службу у ВП №4 (м.Оріхів) Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області. В зв'язку з введенням в країні воєнного стану, увесь особовий склад органів та підрозділів ГУНП в Запорізькій області було зібрано по сигналу «Бойова тривога» та позивач отримав у черговій частині табельну вогнепальну зброю, з якою продовжив нести службу по охороні громадської безпеки та порядку на території м.Оріхів. Проте, через добу особовий склад було зібрано та начальник відділення поліції повідомив, що вони можуть евакуюватися та нести службу у м.Запоріжжя або продовжувати працювати за місцем свого мешкання, видану зброю було зібрано. Оскільки домівка позивача знаходиться у м.Гуляйполе, він прийняв рішення повернутися ближче до сім'ї та продовжувати нести службу за місцем свого проживання. 25.02.2022 за допомогою телефоного зв'язку з ним зв?язався безпосередній керівник - ОСОБА_7 та надав приказ прибути до ВП №4 (м.Оріхів) для отримання табельної вогнепальної зброї (пістолет «ПМ» та 16 набоїв до нього, розміщених у 2-х магазинах) і повернутися до місця свого проживання для подальшого несення служби на території м.Гуляйполе Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області. 26.02.2022 позивач приступив до постійного несення служби, де начальником відділення було розроблено та доведено особовому складу графік чергування. Позивач стверджує, що на той час, частина Запорізької області, в тому числі, м.Гуляйполе вже потрапило під масовий обстріл військами РФ, на вказаних територіях вже не працювала ані мережа інтернет, ані стільниковий зв'язок.
Позивач стверджує, що у вечері 03.03.2022 він прибув на службу, проте районне відділення поліції було зачинено, жодного працівника в ньому не знаходилося, ніяких розпоряджень чи наказів керівництво району та керівництво області особовому складу не надавало. Кожен поліцейський, з виданою йому зброєю, залишився на одинці та повинен був приймати рішення на свій розсуд. Представник відповідача проти зазначеного нічого заперечити не зміг.
Враховуючи загострення ситуації, наростаючий страх близьких родичів, позивач та його дружина прийняли рішення евакуювати дітей з місця, де велись масштабні обстріли та була загроза захоплення міста військовими РФ. Так, 08.03.2022 позивач був змушений сховати табельну вогнепальну зброю разом з набоями та магазинами, оскільки йому не було куди її здавати. Позивач в судовому засіданні зазначив, що він не володів достатньою інформацією про загальну ситуацію в країні, ніякого протоколу щодо поводження в даної ситуації не існувало, ніяких наказів та розпоряджень від керівництва не поступало. Він поїхав з міста Гуляйполе рятувати родину - жінку та двох дітей 2009 та 2018 року народження.
Підпуктом 2 пункту 6 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженою наказом МВС України від 01.02.2016 №70, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 17.02.2016 за №250/2838 (далі Інструкція) передбачено, що поліцейський, за яким закріплена вогнепальна зброя, зобов'язаний забезпечити зберігання зброї і підтримувати її у справному та змащеному стані, пп.6 п.10 встановлено категоричну заборону залишення зброї без нагляду, а також можливості її передачи іншим особам.
Суд звертає увагу, що вказаною Інструкцією не встановлені правила поводження зі зброєю при оголошені воєнного стану та не затверджено протокол необхідних дій при критичних ситуаціях, викликаних військовою агресією іншої країни.
Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх без винятку поліцейських центрального органу управління поліції, його територіальних (у тому числі міжрегіональних) органів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах (далі - орган поліції), державних установ (далі - установа), навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - заклад).
Пунктом 3 розділу І встановлено, що забезпечення особистої безпеки поліцейськими при поводженні зі зброєю є складовою частиною службової діяльності органів (закладів, установ) поліції і здійснюється під час, зокрема отримання і здачі зброї в черговій частині органу (закладу, установи) поліції.
Поліцейський, за яким закріплена вогнепальна зброя, зобов'язаний знати та точно виконувати вимоги, встановлені цією Інструкцією, отримавши вогнепальну зброю та боєприпаси, діяти відповідно до вимог, передбачених розділами III, IV цієї Інструкції, здати зброю і боєприпаси до чергової частини органу (закладу, установи) поліції негайно після виконання службових обов'язків. У разі неможливості своєчасного прибуття до органу (закладу, установи) поліції повідомити про це безпосереднього керівника і далі діяти за його наказом (пп.1,3,5 п.6 розділу І).
Розділом ІІІ Інструкції встановлено порядок здачі вогнепальної зброї і боєприпасів.
Вогнепальна зброя і боєприпаси після виконання службових обов'язків або в разі відсутності потреби негайно здаються на зберігання до чергової частини органу (закладу, установи) поліції.
Про необхідність здачі зброї та боєприпасів поліцейськими керівник (заступник керівника, уповноважена особа від керівництва) органу (закладу, установи) поліції повідомляє оперативного чергового, який їх приймає.
З дозволу оперативного чергового під контролем керівника (заступника керівника, уповноваженої особи від керівництва) органу (закладу, установи) поліції поліцейські по одному заходять до спеціально обладнаної кімнати чергової частини для здачі зброї та боєприпасів, проводять розряджання зброї і здають її та боєприпаси оперативному черговому.
При прийманні від поліцейського вогнепальної зброї і боєприпасів оперативний черговий звіряє їх номери і кількість, візуально перевіряє їх стан (змащення), розкладає по встановлених для зберігання шафах та місцях і повертає картку-замісник.
Про факти втрати (затримки із здачею) вогнепальної зброї і боєприпасів поліцейськими оперативний черговий доповідає в установленому порядку керівнику (заступнику керівника, уповноваженій особі від керівництва) органу (закладу, установи) поліції і далі діє за його вказівкою відповідно до законодавства.
В судовому засіданні було встановлено, що на час прийняття позивачем рішення щодо залишення м.Гуляйполе - 08.03.2022 поліцейське відділення вже декілька днів не працювало, чергового та керівника на місці не знаходилося, ніяких наказів до особового складу не доводилося, тобто позивач фізично не міг виконати вимоги зазначеної Інструкції, та не знав як йому діяти взагалі, тому був змушений діяти на свій розсуд.
Суд також звертає увагу, що до 15.03.2022 жоден із керівників позивача не склав доповідну записку чи рапорт про втрату наданої йому вогнепальної зброї.
Таким чином, суд не вбачає порушення з боку позивача вимог Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженою наказом МВС України від 01.02.2016 №70, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 17.02.2016 за №250/2838.
Стосовно факту перебування позивача з 11.03.2022 до 15.03.2022 у м.Львів без реєстрації в ГУНП у Львівській області (в найближчому органі поліції), необхідно зазначити наступне. Наказом Національної поліції України №190 від 10.03.2022 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» наказано:
1. поліцейським, які перебувають поза місцем несення служби протягом 1 доби прибути до найближчого органу поліції для реєстрації та постановки на облік, а саме:
- поліцейським, для яких проїзд у регіон місця проживання служби є неможливим у зв'язку з об'єктивними причинами (тимчасова окупація, повне зупинення транспортного сполучення);
- поліцейським, які виховують одного або більше дітей віком до 18 років або на утриманні яких перебувають батьки, що потребують стороннього догляду, та виїхали з метою супроводу дітей в евакуацію, та чоловіки (дружини) яких є поліцейськими, військовослужбовцями або особами рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту, задіяними до виконання службових обов'язків за місцем проходження служби;
- поліцейським, які мають статус одинокої матері (батька).
На період дії воєнного стану підпорядкувати поліцейських, визначених пунктом 1 цього наказу, керівникам територіальних органів поліції на території обслуговування яких перебувають указані поліцейські.
Як вбачається з тексту зазначеного наказу, позивач по справі підпадає під дію пункту 1, а саме як поліцейський, який виховує одного або більше дітей віком до 18 років, тому він повинен був прибути протягом однієї доби до найближчого органу поліції для реєстрації та постановки на облік, його, відповідно повинні були підпорядкувати на території обслуговування, в якій він перебував.
За поясненнями позивача вбачається, що після того як він дізнався про прийняття вказаного наказу (з телефоної розмови між ним та своїм керівником), він 15.03.2022 пішов до Львівського відділення поліції, де на виконання п.3 вказаного наказу, його зареєстрували та повідомили про зобов'язання протягом доби прибути до органу поліції за місцем несення служби, тобто до м.Запоріжжя.
Суд звертає увагу, що ані в ГУНП у Львівській області, ані в ГУНП у Запорізькій області позивачу не повідомили про його право залишитися поруч з родиною у Львівській області та нести службу за місцем знаходження. Крім того, позивача зобов'язали діяти, не враховуючи той факт, що він має привілеї, встановлені п.1 вказаного наказу та в подальшому висунуто звинувачення в невиконанні п.п.1 та 3 наказу №190 від 10.03.2022. Також, залишився не доказаним той факт, що позивачу раніше, аніж 15.03.2022 довели до відома вимоги даного наказу.
Таким чином, суд вважає необґрунтованим звинувачення позивача, зазначені у висновку службового розслідування, в тому, що він перебував з 11.03.2022 до 15.03.2022 у м.Львів без реєстрації в ГУНП у Львівській області.
Щодо наявності факту неприбуття позивача на службу 15.03.2022 у м.Запоріжжя, суд зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів службового розслідування та пояснень наданих позивачем, при спілкуванні з керівництвом, ОСОБА_1 було повідомлено про прибуття до м.Запоріжжя та продовження служби - 15.03.2022, оскільки в зазначений день, позивач не прибув, стосовно нього 15.03.2022 було складено доповідну записку та 18.03.2022 було здійснено звернення до начальника ГУНП в Запорізькій області генерала поліції третього рангу про призначення службового розслідування. Позивач зазначає, що він як можно швидше намагався прибути до несення служби у м.Запоріжжі, проте він за одну добу не міг вирішити питання щодо влаштування його родини, та добратися із Західної України до Східної швидко неможливо, враховуючи також те, що він добирався автомобілем марки «ЗАЗ» моделі Таврія, яка не є швидкою моделлю. Як стверджує позивач, він 16.03.2022 виїхав з м.Львів та 17.03.2022 був зупинений патрулем поліції м.Дніпра за порушення комендантської години. Суд не вбачає протиправної винної дії чи бездіяльності з боку позивача, що полягає в порушенні ним службової дисципліни.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIIIЗа приписами статті 1 Закону №580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Стаття 3 Закону №580-VIII визначає, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно із частинами 1, 2 статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).
Частиною 1 статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до частин 1, 2 та пунктів 6, 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
Отже, наявні в матеріалах справи докази спростовують висновки службового розслідування щодо вчинення позивачем правопорушення, а відтак висновок щодо наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є необґрунтованим та таким, що спростовується матеріалами справи.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість застосування до позивача дисціплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції, а відтак, позовні вимоги в частині скасування спірних наказів підлягають задоволенню.
У зв'язку із тим, що суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних наказів відповідача, позивач підлягає поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Відповідно до наказу від 26.03.2022 №179 о/с позивача звільнено з 26.03.2022.
Згідно з п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, Зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110, днем звільнення вважається останній день роботи.
Тобто день звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.
Таким чином, останнім робочим днем позивача є 26.03.2022.
Отже, позивач підлягає поновленню на посаді з 27.03.2022, а не з 26.03.2022, як просить позивач у позовній заяві.
Судом встановлено, що позивач з моменту фактичного звільнення до дати постановлення рішення у цій справі ніде не працює, на обліку у центрі зайнятості не перебуває (доказів іншого матеріали справи не містять), а відтак на його користь повинна бути стягнута сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Таким чином, підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Визначаючи розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з того, що при обчисленні належної до виплати суми застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995. (далі - Порядок №100)
Так, згідно з вимогами п.2 Порядку №100 обчислення середньомісячної заробітної плати здійснюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до п.5.8 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Так, період вимушеного прогулу з 27.03.2022 по 02.08.2022, що становить 4 повних місяця та 7 днів.
Відповідно до довідки №796/12/01-2022 від 11.07.2022 вбачається, що середньоденний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні два місяці перед звільненням складає 375,93 грн., середньомісячний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні два місяці перед звільненням складає 11089,92 грн.
Відтак, належна до присудження на користь позивача сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 46 991,19 грн.: (4 міс. х 11089,92 грн.) + (7 дн. х 375,93 грн.).
Таким чином, слід стягнути з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27.03.2022 по 02.08.2022 в розмірі 46 991,19 грн. (сорок шість тисяч дев'ятсот дев'яносто одна гривня 19 копійок)
За приписами частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про:
1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць;
2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць;
3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби;
4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності;
5) уточнення списку виборців;
6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань;
7) накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.
Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.
З наведених підстав рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць - 11089,92 грн. підлягає негайному виконанню.
Як зазначено у ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вищезазначеного.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
В зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» питання щодо розподілу судового збору судом не вирішувалось.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, вул.Олександра Матросова, буд.29, код ЄДРПОУ 40108688) про визнання дій та рішень суб'єкта владних повноважень протиправними, визнання протиправними та скасування індивідуальних актів суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області №311 від 25.03.2022 «Про застосування дисциплінарних стягнень».
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області №179 о/с від 26.03.2022 «По особовому складу».
Поновити старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0086060) на службі в поліції на посаді начальника конвою відділення №1 взводу №4 роти конвойної служби Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, з 27.03.2022.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.03.2022 по 02.08.2022 у сумі 46 991,19 грн. (сорок шість тисяч дев'ятсот дев'яносто одну гривню 19 копійок).
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місць у розмірі 11089,92 грн. (одинадцять тисяч вісімдесят дев'ять гривень 92 копійки).
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0086060) на службі в поліції на посаді начальника конвою відділення №1 взводу №4 роти конвойної служби Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, з 27.03.2022.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 12.08.2022.
Суддя Ж.М. Чернова