Єдиний унікальний номер справи 357/2633/21
Провадження №22-ц/824/2205/2022
11 серпня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Суханова Є.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головне управління Державної казначейської служби у Київської області про стягнення відшкодування за порушення встановленого законом строку перерахування коштів,
У березні 2021 року позивач звернулась до суду із позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби у Київській області про стягнення відшкодування за порушення встановленого законом строку перерахування коштів, в якому просила стягнути з відповідачів на свою користь 3 % річних у розмірі 60 760, 00 грн. та суму інфляційних втрат у розмірі 113 153, 59 грн., що разом складає 173 913, 59 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що Державною казначейською службою України прострочене грошове зобов'язання по виплаті їй присудженої рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.08.2019 року моральної шкоди та витрат за проведення судової психологічної експертизи, а тому у неї виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді інфляційних втрат і 3% річних.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2021 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, позивач звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Станом на початок розгляду справи по суті відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки у справі ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму, а дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.
У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання встановлених законом умов) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав:
В ході розгляду справи судом було встановлено, що 02.05.2019 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №357/14357/17 2/357/1356/19, позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування, задоволено та стягнуто із Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства в розмірі 1 502 280 грн. та витрати за проведення судової психологічної експертизи в розмірі 6 435 грн. Постановою Верховного суду від 25.08.2020 року у справі №357/14357/17, за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Білоцерківського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.05.2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 серпня 2019 року залишено без змін.
12.09.2019 року у справі №357/14357/17, провадження № 2/357/1356/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Білоцерківського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області,про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування було видано виконавчий лист.
25.09.2019 року Державна казначейська служба України направила документи до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області для здійснення заходів, передбачених Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.
Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області відповідно до абз.2 п.37 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМ України від 03.08.2011 року №845 направили документи ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України.
Державна казначейська служба України розглянувши звернення ОСОБА_1 від 23.12.2019 року щодо виконання рішення суду, зареєстроване Казначейством 02.01.2020 року, повідомили, що у казначействі за бюджетною програмою 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній особі чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб» обліковується з 28.10.2019 року виконавчий лист Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі №357/14357/17 про стягнення на користь ОСОБА_1 . Абзацом другим підпунктом 1 пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України та пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників. Затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, передбачено, що безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за черговістю надходження таких рішень до органів Казначейством за черговістю надходження таких рішень до органів Казначейства. Абзацом другим пункту 38 вищезазначеного Порядку передбачено, що безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» за бюджетною програмою передбачено 50,00 млн. грн. На сьогодні на виконанні у Казначействі за бюджетною програмою перебуває виконавчих документів на загальну суму 154,67 млн. грн., які надійшли та зареєстровані раніше виконавчого документа Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі №357/14357/17. Враховуючи викладене вище, питання щодо перерахування коштів на користь ОСОБА_1 , розглянеться Казначейством після виконання виконавчих документів, що надійшли раніше зазначеного вище виконавчого листа.
Державна казначейська служба України розглянувши звернення ОСОБА_1 від 01.09.2020 року щодо виконання рішення суду, винесеного на її користь, повідомили, що на виконанні у казначействі з 28.10.2019 року за бюджетною програмою 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній особі чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб» обліковується з 28.10.2019 року виконавчий лист Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі №357/14357/17 про стягнення на користь ОСОБА_1 . Абзацом другим підпунктом 1 пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України та пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, передбачено, що безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за черговістю надходження таких рішень до органів Казначейством за черговістю надходження таких рішень до органів Казначейства. Абзацом другим пункту 38 вищезазначеного Порядку передбачено, що безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» за бюджетною програмою передбачено 50,00 млн. грн. Казначейством, у межах зазначених вище асигнувань, у поточному році здійснено виконання судових рішень на загальну суму 35,50 млн. гривень. Станом на теперішній час на виконанні у Казначействі перебуває виконавчих документів на суму понад 114,73 млн. грн., які надійшли та обліковуються за бюджетною програмою раніше пред'явленого ОСОБА_1 до виконання виконавчого листа по справі №357/14357/17. Тобто, встановленого обсягу коштів недостатньо для погашення заборгованості за виконавчим листом по справі №357/14357/17 у поточному році. Казначейство не наділене повноваженнями щодо зміни черговості виконання судових рішень чи збільшення обсягу бюджетних призначень. Казначейство постійно звертається до Міністерства фінансів України із пропозиціями щодо необхідності внесення змін до закону про державний бюджет України та збільшення обсягу бюджетних призначень за бюджетною програмою, що дозволило б виконувати судові рішення, гарантовані державою, у встановлені законом строки у передбачений бюджетним законодавством спосіб. Саме Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову і бюджетну політику; відповідає за складання проєкту закону України «Про державний бюджет України», визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування; складає розпис Державного бюджету України згідно з бюджетними призначеннями та вносить зміни до нього. Пунктом 50 Порядку №845 встановлено, компенсація за порушення законом строку перерахування коштів нараховується за заявою стягувачів Казначейством, якщо боржником є державний орган. Оскільки, у виконавчому документі зазначено, що стягнення коштів на користь ОСОБА_1 здійснюється не з рахунків боржника, а з Державного бюджету України, у Казначейства відсутні правові підстави щодо здійснення нарахування компенсації за порушення строку перерахування коштів. Отже, питання виконання судових рішень залежить від сум бюджетних призначень, встановлених у законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
14.09.2020 року Державна казначейська служба України звернулася до Міністерства фінансів України із листом №5-11-11/16041 про збільшення бюджетних призначень за КПКВК 3504030, в якому зазначила, що Державна казначейська служба України, реалізовуючи положення Бюджетного кодексу України, Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, виконує судові рішення про безспірне списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб». Пунктом 9 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та пунктом 39 Порядку передбачено, що у разі, коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету необхідні додаткові кошти понад обсяг бюджетних призначень, Казначейство подає протягом одного місяця з дня надходження виконавчих документів Міністерства фінансів України пропозиції щодо необхідності внесення змін до Закону про Державний бюджет України або виділення коштів з резервного фонду бюджету на зазначену мету. Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» за КПКВК 3504030 передбачено 50 000,00 тис. грн. Казначейством протягом січня-жовтня 2019 року за КПКВК 3504030 виконано 341 судове рішення на суму 46 000,0 тис. грн. Залишок коштів складає 4 000,0 грн. разом з тим, станом на 01.11.2019 року на виконанні за КПКВК 3504030 залишаються 302 судові рішення на суму понад 159 093,4 тис. грн. Таким чином, для забезпечення виконання усіх судових рішень, що прийняті Казначейством до обліку за КПКВК 3504030, не вистачає щонайменше 155 093,4 тис. грн. З огляду на викладене, керуючись пунктом 9 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та пунктом 39 Порядку, просили збільшити у 2019 році бюджетні призначення за КПКВК 3504030 у передбачений бюджетним законодавством спосіб на 173 000,0 тис. грн.
Державна казначейська служба України неодноразово зверталася із листами Міністерства фінансів України Про збільшення бюджетних призначень за КПКВК 3504030.
Позивач апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд позбавив її права на отримання компенсації в розмірі 3% річних та інфляційних втрат за період з 12.09.2019 по 11.01.2021 року за порушення строку перерахунку коштів по виконавчому листу. Також, апелянт зазначила, що вважає помилковими висновки суду першої інстанції стосовно того, що положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» стосовно виплати компенсації поширюються виключно на випадки несвоєчасного виконання судових рішень про стягнення коштів з визначеного кола суб'єктів (зокрема, державних органів), а не держави (державного бюджету), оскільки у вказаному позивачем виконавчому документів боржником було вказано Державну казначейську службу України, яка є державним органом та здійснює функцію казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із такими доводами апелянта х огляду на наступне:
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з ч.1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
За ч. 7 ст. 1176 ЦК України порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:
1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;
2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;
3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.
За змістом частини першої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 35 Порядку № 845 (розділ «Безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам») Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації):
1) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду;
2) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень;
3) шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності;
4) різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні;
5) шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення.
За пунктом 36 Порядку № 845 у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.
Орган Казначейства повідомляє зазначеному органу протягом п'яти робочих днів після надходження документів про їх надходження.
Згідно з пунктами 38, 39 Порядку № 845, забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.
Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.
У разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом одного місяця з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на зазначену мету.
Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України або рішенням про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету.
Відповідно до пункту 47 (розділ «Безспірне списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів») безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих:
1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;
2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.
Згідно з пунктом 48 Порядку № 845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.
За змістом пункту 49 Порядку № 845 у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.
Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.
Згідно з пунктом 50 Порядку № 845 компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується:
Казначейством, якщо боржником є державний орган;
державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку.
Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.
У справі встановлено, що судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, у зв'язку з виконанням якого виник цей спір, ухвалено на підставі положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Компенсація, яку стягнено на користь позивача, передбачена статтею 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і її виплата обумовлюється фактом пропуску тримісячного строку для виплати коштів відповідно до судового рішення (ч. 4 СТ. 3 Закону» на виконання якого поширюються гарантії держави відповідно до статті 2 вказаного Закону.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується, що недостатність бюджетних коштів чи їх відсутність не звільняють державу від обов'язку належним чином виконати судове рішення, яке набрало законної сили.
Однак з огляду на доводи апеляційної скарги спірним питанням у цій справі є наявність правових підстав для стягнення з ДКС компенсаційних виплат у зв'язку із затримкою, як вважає позивач, у виконанні судового рішення про стягнення на його користь суми на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Доводи позивача стосуються цивільно-правової відповідальності відповідачів і ґрунтуються, зокрема, на положеннях статей 11, 509, 625 ЦК України.
Аналізуючи наведені законодавчі положення в контексті обставин цієї справи колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що сфера правового регулювання Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не стосується (не охоплює) правовідносин щодо відшкодування державою шкоди у випадках, визначених статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Насамперед потрібно виходити зі змісту правовідносин. Те, що як у випадку виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, так і у випадку відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові, зокрема, незаконними діями органу, що провадить досудове розслідування, джерелом виплати є кошти державного бюджету, а безспірне списання коштів державного бюджету в обох випадках здійснює ДКС, ще не достатньо для того, щоб вважати ці правовідносини однорідними.
Обов'язок держави відшкодувати шкоду (за Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду») виникає з правовідносин, суть яких можна охарактеризувати як деліктні, а вид юридичної відповідальності - цивільно-правовий. У цих правовідносинах боржником є держава, яка реалізує свій обов'язок щодо відшкодування шкоди (на підставі судового рішення) через ДКС, тоді як гарантії держави щодо виконання судових рішень і виконавчих документів, боржником за якими є, зокрема, державний орган, а також участь ДКС у цьому процесі мають інше призначення та завдання. В останньому випадку виконання судових рішень щодо стягнення коштів покладено на органи казначейства як на органи, які здійснюють казначейське обслуговування рахунків відповідного державного органу. Боржником в такому випадку є державний орган, який несе зобов'язання перш за все своїм коштом в межах асигнувань з державного бюджету, що власне і зумовлює участь ДКС у виконанні таких судових рішень.
У випадку з позивачем теж йдеться про стягнення коштів, однак не з державного органу, а з державного бюджету і кошти, які стягнув суд, право на відшкодування якої передбачає Закон «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Зобов'язання держави щодо відшкодування шкоди у випадках, визначених законом, не слід ототожнювати із зобов'язаннями державних органів за судовим рішенням (про стягнення коштів), а відтак не можна уподібнювати механізм виконання судових рішень в обох цих випадках.
Понад те, виконання судових рішень в обох описаних ситуаціях відбувається за різними бюджетними програмами, що поряд з наведеним вище також підтверджує доводи відповідача про те, що правова регламентація правовідносин щодо виконання судових рішень боржниками за якими є в одному випадку державний орган, в іншому - держава відрізняється і застосування окремих нормативних положень з однієї сфери правовідносин до іншої є помилковим.
На необхідності розмежовувати юридичну відповідальність держави та державних органів орієнтує також Рішення Конституційного Суду України від 3 жовтня 2001 року у справі № 12-рп/2001.
Нарахування і виплату компенсації за несвоєчасне виконання судового рішення (понад три місяці) про стягнення коштів, боржником за яким є, зокрема, державний орган передбачає Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (стаття 5). А Закон України такого обов'язку ДКС не встановлює. Тож оскільки в обох законодавчих актів різна сфера правового регулювання, застосовувати до спірних правовідносин положення статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» як підстави для стягнення на користь позивача компенсації, на думку колегії, було б помилкою.
Такий правовий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 826/17656/16 та у постанові від 07 липня 2021 року у справі № 686/22674/20.
З огляду на вищевказане, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий С.О. Журба
Судді: Т.О. Писана
Є.М. Суханова