Справа № 357/1571/21
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2724/2022
Головуючий у суді першої інстанції: Бондаренко О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А.
09 серпня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді - Семенюк Т.А
Суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М.,
при секретарі - Стешенко М.В.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державної казначейської служби України в особі Білоцерківського управління, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом посилаючись в обґрунтування позовних вимог на те, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 20.11.2017 року було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 борг у сумі 767 512,26 грн. та 3% річних за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 34 538,04 грн., а всього 802 050,30 грн. та 10.01.2018 року судом був виданий виконавчий лист у справі № 2/357/3187/17.
Постановою державного виконавця Білоцерківського міського відділу ДВС ГТУЮ у Київській області Кички Т.В. від 30.01.2018 року за заявою позивача відкрито виконавче провадження.
Зазначає, що рішення суду не було виконано боржником у строк, наданий для самостійного виконання рішення суду. Постановою державного виконавця Кички Т.В. від 20.02.2018 року на все майно боржника ОСОБА_2 накладено арешт. В процесі примусового виконання рішення суду державним виконавцем встановлено, що у боржника ОСОБА_2 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 046021 від 08.02.2012 року перебуває на праві власності земельна ділянка площею 0,1 га кадастровий номер 3220488300:05:008:0076 для індивідуального дачного будівництва на території Фурсівської сільради Білоцерківського району.
Білоцерківський міський відділ ДВС листом № 10446 надіслав на адресу ДП «СЕТАМ» пакет документів щодо реалізації вказаної земельної ділянки. Згідно протоколів№ 393235,№ 397081 та№ 402258 проведення електронних торгів від 18.03.2019 року, 08.04.2019року та 02.05.2019 року не відбулись через відсутність допущених учасників торгів.
Вважає, що після останніх торгів державний виконавець повинна була надати йому пропозицію про залишення за ним нереалізованого майна, а саме земельної ділянки. Однак, виконавець тривалий час не здійснювала своїх прямих обов'язків.
Вказує, що неодноразово нагадував державному виконавецю про необхідність виконати свої обов'язки та лише через сім місяців, а саме 12.12.2019 року старший державний виконавець Кичка Т.В. надіслала йому повідомлення № 98440 з пропозицією залишити за ним нереалізоване майно - земельну ділянку площею 0,1 га кадастровий номер 3220488300:05:008:0076 для індивідуального дачного будівництва на території Фурсівської сільради Білоцерківського району, власником якої є ОСОБА_2 в рахунок боргу.
17.12.2019 року ОСОБА_1 надав відповідь на повідомлення старшого державного виконавця, в якому зазначив, що бажає залишити за собою нереалізовану на електронних торгах вказану земельну ділянку.В подальшому старший державний виконавець Кичка Т.В. жодних дій по справі не проводила, акт та постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу не склала, на особисті звернення повідомляла, що сильно перевантажена і просила почекати, згодом в березні 2020 року з приводу можливого розповсюдження коронавірусу Білоцерківський міський відділ ДВСвзагалі припинив прийом громадян з будь-яких питань.
Вважає, що кожного разу в спілкуванні виконавець знаходила якісь причини, якими пояснювала неможливість скласти та надати йому постанову про передачу земельної ділянки в рахунок погашення боргу та акт про факт передачі земельної ділянки, у зв'зку із відсутністю результату ОСОБА_1 16.07.2020 року письмово звернувся до начальника Білоцерківського міського відділу ДВС із заявою про надання інформації про стан виконавчого провадження № 55680579 та про хід виконання рішення суду, проте відповіді на звернення не отримав.
Зазначає, що в телефонному режимі позивач був проінформований державним виконавцем Кичкою Т.В. про те, що вона не може видати постанову та акт, оскільки не отримала повідомлення з поштового відділення про вручення іншому стягувачу відповіді на її пропозицію.
Проте, через відсутність результату тривалий час позивач повторно 05.11.2020 року звернувся з письмовою заявою до начальника Білоцерківського міського відділу ДВС, але знову жодної відповіді не отримав, у зв'язку з такою поведінкою виконавця позивач змушений був звернутися до суду зі скаргою на протиправну бездіяльність державного виконавця та ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.02.2021 року скаргу задоволено та визнано бездіяльність старшого державного виконавця Білоцерківського міського відділу ДВС Кички Т.В. щодо не надання постанови про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1 га кадастровий номер 3220488300:05:008:0076 для індивідуального дачного будівництва на території Фурсівської сільради Білоцерківського району в рахунок погашення боргу та акту про факт передачі мені земельної ділянки неправомірною.
Вказує, що в результаті неправомірної бездіяльність державного виконавця Кички Т.В. йому було завдано матеріальної та моральної шкоди, що виразилось у тому, що 07.04.2020 року право власності на спірну земельну ділянку було зареєстровано приватним нотаріусом на іншого кредитора ОСОБА_2 , а саме на ОСОБА_4 .
Вважає, що це стало можливим по тій причині, що в період неправомірної бездіяльності державного виконавця Кички Т.В. приватний виконавець Голяченко І.П., не повідомляючи інших кредиторів ОСОБА_2 , в тому числі і його, в обхід вимогам законодавства про черговість задоволення вимог кредиторів, провів окремі торги на ДП «СЕТАМ» (протокол від 31.03.2020 року) та передав земельну ділянку у рахунок часткового погашення боргу кредитору ОСОБА_4 .
Також вважає, що такі дії приватного виконавця не могли б мати місце, при належному, своєчасному та правомірному виконанні своїх обов'язків державним виконавцем Кичкою Т.В.
Розмір завданої матеріальної шкоди складає 116375,00 грн., оскільки згідно ч. 9 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» майно передається стягувану за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Саме за цією ціною йому повинна була б передана земельна ділянка.
Таким чином вважає,що через неправомірну бездіяльність державного виконавця він не отримав за ціною третіх торгів земельну ділянку, що завдало йому матеріальну шкоду.
Крім того, позивач вказує, що йому завдано також і моральну шкоду, яку оцінює у 100 000 грн., оскільки в період виконавчого провадження тяжко хворіла його дружина ОСОБА_5 , в якої в 2017 році було діагностовано онкологічне захворювання, тому його сім'я потребувала великих коштів на її лікування. Однак, через неправомірну бездіяльність державного виконавця він був обмежений в цих коштах та змушений був позичати їх під відсотки.
Зазначає, що через нервове перенапруження у нього почались головні болі, він став страждати безсонням, однак, не міг звернутися до лікаря з особистими скаргами на здоров'я, оскільки на першому плані в цей час у нього перебувала дружина. Через нестачу коштів він не міг придбати для неї більш ефективні та вартісні ліки. Все це призводило до його душевних страждань.
ІНФОРМАЦІЯ_1 його дружина померла. Причиною її смерті встановлена ендогенна інтоксикація, метастази в печінку, легені, кістки та правої молочної залози.
У зв'язку із викладеним, просивстягнути з Державного бюджету України через державну казначейську службу України , шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку матеріальну шкоду в розмірі 116375,00 грн., моральну шкоду у розмірі 100 000 грн. та судові витрати.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 , шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку (призначеного для відшкодування шкоди, завданої рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади), моральну шкоду у розмірі 100 000 грн. та судові витрати у справі у розмірі 4621,60 грн., всього 104621,60 грн.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 116 375 грн. та ухвалити нове, яким задовольнити у вказаній частині позовні вимоги в повному обсязі вважаючи, що судом порушено норми процесуального та матеріального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції помилково посилався на постанову Верховного Суду від 16.03.2020 року в справі № 613/814/16-ц (провадження № 61-20218св19), оскільки відмінність у фабулах даної справи та справи, розглянутої Верховним Судом полягає у тому, що у справі №613/814/16-ц не було зазначено конкретного майна, яке міг би отримати позивач, а в даному випадку неправомірна бездіяльність державного виконавця привела до того, що конкретназемельна ділянка не була оформлена на ОСОБА_1 .
Зазначає, що реально міг би одержати в свою власність земельну ділянку площею 0,1 га кадастровий номер 3220488300:05:008:0076 для індивідуального дачного будівництва на території Фурсівської сільради Білоцерківського району в рахунок погашення боргу, однак через неправомірну бездіяльність державного виконавця не одержав.
Не погоджуючись із рішенням суду, Кичка Т.В. в інтересах Білоцерківського міського відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) також подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі вважаючи, що судом порушено норми процесуального та матеріального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що судом першої інстанції не враховано, що порушено першочергове право Держави на задоволення вимоги як стягувача за виконавчим документом, крім того невраховано переважні права стягувачів однієї чергина пропорційне задоволення вимог до належної кожному стягувачу суми чим порушено вимоги статей 46, 61 Закону України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційних скарг, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга Білоцерківського міського відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) підлягає задоволеню частково, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.11.2017 року, яке набрало законної сили 10.01.2018 року, у справі №357/8864/17, провадження № 2/357/3187/17 (а.с. 6-7), стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 767 512,26 грн. та 3 % річних за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 34 538,04 грн., всього 802 050 грн. 30 коп.
10.01.2018 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було видано виконавчий лист у справі №357/8864/17, провадження № 2/357/3187/17, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошів у сумі 802 050 грн. 30 коп. (а.с. 44).
30.01.2018 року постановою старшого державного виконавця Білоцерківського міського відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кички Т.В. відкрито виконавче провадження №55680579 (а.с. 45).
20.02.2018 року старшим державним виконавцем Білоцерківського міського відділу ДВС Кичкою Т.В. винесено постанову про арешт майна боржника, якою було накладено арешт на все майно ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (а.с. 51-53).
20.11.2018 року державним виконавцем Білоцерківського міського відділу ДВС Кичкою Т.В. винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме: земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, к/н 3220488300:05:008:0076, яка знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Фурсівська сільська рада та належить на праві власності ОСОБА_2 , що підтверджено матеріалами спарви (а.с.52.57).
03.01.2019 року старшим державним виконавцем Білоцерківського міського відділу ДВС Кичкою Т.В. винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності (а.с.62) та 09.01.2019 року ПП «Український центр експертиз» надав висновок про визначення вартості земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, к/н 3220488300:05:008:0076, яка знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Фурсівська сільська рада, яка становить: 166 250 грн. без ПДВ, що належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с. 63), та державним виконавцем на адресу ДП «СЕТАМ» направлено пакет документів для організації та проведення електронних торгів з продажу земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, к/н 3220488300:05:008:0076, яка знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Фурсівська сільська рада, що належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с. 66-67).
Згідно протоколу №393235 проведення електронних торгів від 18.03.2019 року (а.с. 68), торги з реалізації земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, к/н 3220488300:05:008:0076, яка знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Фурсівська сільська рада, що належить на праві власності ОСОБА_2 , не відбулися в зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.
Згідно протоколу №397081 проведення електронних торгів від 08.04.2019 року (а.с. 69), повторні торги з реалізації земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, к/н 3220488300:05:008:0076, яка знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Фурсівська сільська рада, що належить на праві власності ОСОБА_2 , не відбулися в зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.
Згідно протоколу №402258 проведення електронних торгів від 02.05.2019 року (а.с. 75), повторні - треті торги з реалізації земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, к/н 3220488300:05:008:0076, яка знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Фурсівська сільська рада, що належить на праві власності ОСОБА_2 , не відбулися в зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.
12.12.2019 року старший державний виконавець Кичка Т.В. винесла повідомлення №98440 (а.с. 79-80), в якому зазначила, що згідно протоколу №402258 про проведення електронних торгів від 02.05.2019 року повторні треті торги з реалізації майна - земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 3220488300:05:008:0076, з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться на території Фурсівської сільради Білоцерківського району, власником якої є ОСОБА_2 , згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯК №046021 від 08.02.2012 року, не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів. У відповідності до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець пропонує вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна - земельної ділянки площею 0,1 га кадастровий номер 3220488300:05:008:0076 з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться на території Фурсівської сільради Білоцерківського району, власником якої є ОСОБА_2 , та повідомляє, що якщо протягом 10-ти робочих днів з дня отримання цього повідомлення не заявите про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно то арешт з цього майна знімається і воно повертається боржнику.
17.12.2019 року вх. №35582/15.2410 стягувач - ОСОБА_1 надав відповідь на повідомлення старшого державного виконавця (а.с. 82), в якому зазначив, що бажає залишити за собою нереалізовану на електронних торгах земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером: 3220488300:05:008:0076 з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться на території Фурсівської сільради Білоцерківського району, власником якої є ОСОБА_2 , згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯК №046021 від 08.02.2012 року.
Також, встановлено, що на примусовому виконанні у Білоцерківському МВ ДВС ЦМУМЮ (м. Київ) перебуває зведене виконавче провадження до складу якого входять: ВП №55680579 відкрите на підставі виконавчого листа № 2/357/3187/17 від 10.01.2018 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 802050,30 грн.; ВП №57448832 відкрите на підставі виконавчого листа № 2/357/1275/18 від 27.09.2018 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 боргу в сумі 282663,86 грн.; ВП № 59181975 відкрите на підставі виконавчого листа № 2/357/62/18 від 22.01.2019 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 боргу в сумі 1155883,76 грн.; ВП № 59460957 відкрите на підставі виконавчого листа № 2/357/1768/19 від 20.06.2019 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 боргу в сумі 169767,16 грн.; ВП № 60416432 відкрите на підставі виконавчого листа № 2/357/3252/19 від 23.10.2019 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10 боргу в сумі 19427,71 грн., що підтверджено матеріалами справи (а.с. 104-107).
Старший державний виконавець Білоцерківського міського відділу ДВС Кичка Т.В.винесла повідомлення з пропозицією залишити за стягувачами: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 нереалізоване майно - земельну ділянку, площею 0,1 га з кадастровим номером: 3220488300:05:008:0076, з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться на території Фурсівської сільради Білоцерківського району, власником якої є ОСОБА_2 (а.с. 79-81).
Стягувачі, у свою чергу, надали відповіді на повідомлення старшого державного виконавця, в якому зазначили, що бажають залишити за собою нереалізовану на електронних торгах спірну земельну ділянку, а саме: 17.12.2019 року - ОСОБА_1 , 19.12.2020 року - ОСОБА_9 , 20.12.2020 року - ОСОБА_10 ( а.с. 82-89).
Також з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 27.01.2020 року старшим державним виконавцем Білоцерківського міського відділу ДВС Кичкою Т.В. винесено акт про передачу майна стягувачу - ОСОБА_1 у рахунок погашення боргу виданого на підставі протоколу про проведення електронних торгів від 02.05.2019 року за № 402258 та 27.01.2020 року винесено постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу (а.с. 85-90).
Однак, у матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості про направлення даних документів стягувачу, крім того, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (а.с.92), 23.12.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Голяченко І.П. було винесено постанову про арешт нерухомого майна належного на праві власності ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 .
Також, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 28.12.2020 року (а.с.13), вбачається, що 07.04.2020 року за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 0,1 га кадастровий номер 3220488300:05:008:0076 з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва на території Фурсівської сільської ради Білоцерківського району, який є стягувачем у виконавчому провадженні №60935088 (перебуває на виконанні у приватного виконавця Голяченко І.П.) та якому була передана зазначена земельна ділянка в рахунок часткового погашення боргу.
01.02.2021 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області у справі № 357/8864/17, провадження № 4-с/357/10/21, яка набрала законної сили 12.05.2021 року (згідно інформації розміщеної у Державному реєстрі судових рішень), постановлено ухвалу, якою визнано бездіяльність старшого державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кички Т.В.щодо не надання ОСОБА_1 постанови про передачу та акту про факт передачі земельної ділянки площею 0,1 га кадастровий номер 3220488300:05:008:0076 для індивідуального дачного будівництва, яка розташована на території Фурсівської сільської ради Білоцерківського району в рахунок погашення боргу, неправомірною.
Отже, судом встановлено неправомірну бездіяльність старшого державного виконавця Білоцерківського міського відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кички Т.В., що призвело до порушення прав стягувача ОСОБА_1 на належне виконання рішення суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині відмови в задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 116 375 грн. суд першої інстанції виходив з того, що сам факт бездіяльності державного виконавця не може бути підставою для безспірного списання збитків у вигляді стягнення нестягнутої за рішенням суду суми, а вартість земельної ділянки не може вважатися збитками у розумінні статті 22 ЦК України, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.03.2020 року у справі № № 613/814/16-ц, провадження № 61-20218св19.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
У цивільній справі №357/8864/17, бездіяльність старшого державного виконавця Кички Т.В Білоцерківського міського відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) визнано протиправною ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2021 року, яку постановою Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року залишено без змін та, доведеним є те, що відносно ОСОБА_1 при виконанні виконавчого листа № 2/357/3187/17 вчинялися протиправні дії, що призвели до порушення прав стягувача ОСОБА_1 на належне виконання рішення суду.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як указані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
При цьому з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.
У пунктах 5.4, 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110цс18) вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов'язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, його посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про державну виконавчу службу» та Закону України «Про виконавче провадження».
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.
Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам під час здійснення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Предметом доказування у такій справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди. Неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.
Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2005 року у справі № 32/421.
Як на підставу для відшкодування відповідачем майнової шкоди, ОСОБА_1 посилався на те, що рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.11.2017 року по справі № 357/8864/17 на даний час залишається невиконаним, у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача не отриману за ціною третіх торгів земельну ділянку в сумі 116 375 грн..
При цьому, колегія суддів зазначає, що невиконання рішення суду не може ототожнюватися із завданою позивачу майновою шкодою, оскільки остаточно не втрачена можливість стягнення грошових коштів з боржника (відомості про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з неможливістю його виконання відсутні). Невиплачені позивачу кошти на підставі судового рішення, ухваленого на його користь, не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України. Наслідком такого стягнення буде подвійне стягнення коштів.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт тривалого невиконання рішення суду, на який посилається позивач як на підставу позовних вимог, не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв'язку між несвоєчасним виконанням рішення суду, яке набрало законної сили, та завданою майновою шкодою. Доказами, що містяться у справі наявність такого зв'язку не підтверджена.
Вказані висновки суду першої інстанції узгоджуються з позицією Верховного Суду викладеною в постановах від 23 грудня 2019 року у справі № 752/4110/17, від 12 березня 2020 року по справі № 757/74887/17-ц та від 03 червня 2020 року у справі № 642/3839/17.
Також в постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 613/814/16-ц зроблено висновок про те, що сам факт тривалого невиконання судового рішення не може бути підставою для безспірного списання збитків у вигляді стягнення нестягнутої за рішенням суду проіндексованої суми. Сума нестягнутого у порядку виконавчого провадження боргу, не може вважатися збитками у розумінні статті 22 ЦК України.
Враховуючи наведене, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині відшкодування майнової шкоди є законними та обґрунтованими, а доводи апеляційноїскарги ОСОБА_1 вказаних висновків не спростовують та зводяться лише до їх переоцінки.
Задовольняючи вимоги позовної заяви в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 100 000 грн., суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.
Колегія суддів в повній мірі з висновком суду першої інстанції погодитись не може, з огляду на наступне.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Оскільки для наявності зобов'язання по відшкодуванню шкоди відповідно до статей 1176, 1167 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв'язок між його діями та шкодою підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов'язком позивача (статті 12, 81 ЦПК України).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі за № 397/1745/14-ц.
При розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», Закону України «Про виконавче провадження», а також з положень статей 1173, 1174 ЦК і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України. Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі за № 613/814/16-ц.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно, зокрема, для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Згідно зі ст.ст. 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо який у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як визначено ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у справі №357/8864/17 судовим рішенням від 01.02.2021 року, яке набарало законної сили 12 травня 2021 року, встановлена бездіяльність старшого державного виконавця Кички Т.В. Білоцерківського відділу державної виконавчої служби в ході виконання рішення 20.11.2017 року щодо стягнення боргу, яке довготривалий час залишається не виконаним.
Доводи представника Білоцерківського міського відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - Кички Т.В., що позивачем не доведено причинний зв'язок між фактом не надання йому постанови та акту про факт передачі земельної ділянки та стражданнями, завданими позивачу у зв'язку з такою бездіяльністю державного виконавця, колегія суддів не приймає, оскільки неналежним виконанням рішення у справі №357/8864/17, яке залишається не виконаним, позивачу завдано моральні страждання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди.
Апеляційним судом взято до уваги тривалість вимушених змін у житті позивача, який впродовж довгого часу намагається захистити свої права та законні інтереси шляхом звернення з відповідними позовами та заявами до судових установ та органів Державної виконавчої служби щодо виконання вищевказаного рішення суду, проте, колегія суддів вважає, що розмір у сумі 100 000,00 грн. морального відшкодування є завищеним, з огляду на наступне.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Позивач як на підставу задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди зазначав, що через нервове напруження в нього почались головні болі і він почав страждати безсонням, проте звернутись до лікаря з особистими скаргами на здоров' не міг, оскільки на першому плані перебувала онкохвора дружина, також зазначив, що через неправомірну бездіяльність державного виконавця він був обмежений в коштах та змушений був позичати їх під відсотки, у зв'язку із чим не міг придбати для неї більш ефективні та вартісні ліки.
Колегія суддів вважає, що стороною позивача не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що бездіяльність органу державної виконавчої служби та довготривале невиконання судового рішення призвело до виникнення у позивача тяжких наслідків чи розладу здоров'я, доказів, що хвороба та смерть дружини позивача знаходяться в причино - наслідковому зв'язку та бездіяльності відповідача, суду не надано, тому ці обставини не можуть бути враховані судом при визначені розміру шкоди, завданої особисто позивачу.
Виходячи з положень статті 23 ЦК України, з урахуванням характеру та обсягу заподіяних ОСОБА_1 моральних і фізичних страждань, ступеню вини відповідача, беручи до уваги сімейні обставини позивачата, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне зменшити розмір суми у відшкодування моральної шкоди до 5000 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди з 100 000 грн. до 5000 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - задовольнити частково.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2021 року в частині задоволених вимог - змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, яка стягнута з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 , шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку (призначеного для відшкодування шкоди, завданої рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади), зі 100 000 грн. до 5 000 грн., судові витрати з 4621,60 грн. до 908 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлений 12 серпня 2022 року.
Головуючий
Судді