Справа № 752/6350/21
Провадження № 2/752/2141/22
12.08.2022 року м. Київ
Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Гладибороди Л.О., розглянувши цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, -
Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за спожиту електричну енергію, яка утворилась станом на 01.01.2019р. у розмірі 6 128,04 грн., 3 % річних та інфляційні витрати в розмірі 1 936,38 грн., а також судовий збір.
В обґрунтування позову зазначило, що є правонаступником ПАТ «Київенерго» в частині прав та обов'язків, необхідних для здійснення діяльності з постачання електроенергії. Відповідач, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , є споживачем електричної енергії. Відповідно до п. 19 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018р. розрахунковим періодом для оплати є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. За результатами аналізу оплат з'ясовано, що відповідач користується послугами, але не в повному обсязі виконує зобов'язання по сплаті заборгованості, внаслідок чого заборгованість станом 01.01.2019р. на контрольних показниках 011254 Вт/год за спожиту електричну енергію становить 6 128,04 грн. Оскільки в добровільному порядку відповідач не сплачує заборгованість, позивач звернувся до суду за захистом права, яке вважає порушеним, та просить стягнути заборгованість за надані послуги з урахуванням 3% річних та інфляційних витрат.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 05.05.2021р. відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялась ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які повернулися з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п'ятої статті 279 ЦПК України.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, судом приходить до наступних висновків.
Так судом встановлено, що загальними зборами акціонерів ПАТ «Київенерго» від 13.11.2017 прийнято рішення про реорганізацію ПАТ «Київенерго» шляхом виділу з нього ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі». Позивач ПАТ «Київенерго», правонаступником якого є ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», є постачальником житлово - комунальних послуг, зокрема здійснює постачання електроенергії.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальними послугами визначається результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
У відповідності до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуги з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Однак, обов'язок сплачувати за спожиту електроенергію у споживача виникає не лише з умов договору про постачання електроенергії, а і з вимог чинного законодавства, яке регулює даний вид правовідносин.
Зокрема, відповідно до ст. 3 Закону України «Про електроенергетику», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Взаємовідносини між громадянами (фізичними особами - споживачами електричної енергії) та енергопостачальниками, в тому числі порядок укладення договорів та порядок розрахунків за спожиту електричну енергію, регулювалися відповідно до Правил користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 р. № 1357.
Пунктом 19 Правил користування електричною енергією для населення передбачено, що розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку.
Згідно із п. 20 Правил користування електричною енергією для населення, розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць.
Пункт 42 Правил користування електричною енергією для населення, передбачає, що споживач електричної енергії зобов'язаний: оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Звертаючись із позовом про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію позивач вказує, що відповідач мешкає та є споживачем за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, згідно листа Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 12.08.2021р. №062/14-10245 (И-2021) за даними реєстрових книг квартира АДРЕСА_1 на праві власності не зареєстрована.
Також відповідні відомості відсутні, виходячи з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано належних та допустимих доказів, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , або проживає за вказаною адресою, за згодою власників квартири користувався чи користується нею та отримував послуги електропостачання, а тому позивачем не доведено, що відповідач є споживачем послуг за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Тобто, закон покладає обов'язок доказування на сторони у справі.
У силу положень ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків в зв'язку з вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій.
Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі" роз'яснено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Враховуючи викладене, а також оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, та достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи, що в позові відмовлено, то на підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір залишається за відповідачем.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, -
1. У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію відмовити.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: Приватне акціонерне товариств «ДТЕК Київські електромережі» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 20, ЄДРПОУ 41946011).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ).
Повний текст рішення складений та підписаний 12.08.2022р.
Суддя І.О. Ольшевська