10 серпня 2022 року м. Дніпросправа № 160/26349/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року (суддя 1-ї інстанції Калугіна Н.Є.) у справі №160/26349/21 за позовом Комунального підприємства "Дніпродзержинське житлове об'єднання" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
16.12.2021р. Комунальне підприємство "Дніпродзержинське житлове об'єднання" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.07.2021 №0107720718.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перевірка проведена з порушенням Порядку №1588, а також грошове зобов'язання визначено з порушеннями ст. 102 ПК України, а отже оскаржене рішення підлягає скасуванню.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року позов задоволено.
На вказане рішення суду першої інстанції відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, ким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга позивача обґрунтована тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам відповідача та невірно застосовано норми матеріального права. Так перевірка проведена у відповідності до норм законодавства, а саме у зв'язку з отриманням інформації з ЄДР запису про рішення засновника щодо припинення юридичної особи. Порушення встановлені вірно, що не спростовує і позивач, а строк давності не застосовується відповідно до ст. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.
Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач у зв'язку з отриманням інформації про внесення до ЄДР запису про рішення засновників (учасників) щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації КП «Дніпродзержинське житлове об'єднання» контролюючим органом складено наказ від 29.04.2021 №1695-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об'єднання».
На підставі вказаного наказу видані направлення від 11.05.2021 №2236, №2238, №2237, які разом з наказом вручені 11.05.2021 головному бухгалтеру КП «ДЖО» Гончар Л.В.
Перевірка проводилась з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по теперішній час з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по теперішній час у період часу з 11.05.2021 по 17.05.2021.
Термін проведення перевірки продовжувався з 18.05.2021 по 19.05.2021 (2 робочих дні) на підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 17.05.2021 №2115-п.
За результатами проведеної позапланової виїзної перевірки комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об'єднання» складено акт від 26.05.2021 №1626.
Перевіркою встановлено, зокрема: порушення позивачем пп.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.57.1 ст.57, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст.168, пп. 176.2 "а" п. 176.2 ст.176, п.п.1.4, п.п.1.5, п.п.1.6 п.16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України в частині не сплати до бюджету грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 114 080,97 грн та несвоєчасної сплати до бюджету 28 819,24 грн у встановлений строк, а саме: під час виплати оподатковуваного доходу (з урахуванням сплати за період з 01.04.2021-21.05.2021).
За результатами перевірки відповідачем в частині військового збору складено податкове повідомлення-рішення від 20.07.2021 №0107720718, яким позивачу донараховано основний платіж - 114 080,97 грн, штрафну санкцію - 32 028,40 грн, та пеню - 55 442,38 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивачем подано до ДПС України скаргу від 17.08.2021 №71/4.
За результатами розгляду скарги, рішенням ДПС України від 09.11.2021 №25385/6/99-00-06-01-04-06 податкове повідомлення-рішення від 20.07.2021 №0107720718 залишено без змін, а скаргу підприємства без задоволення.
Вищевказане рішення ДПС України від 09.11.2021 надійшло до позивача 16.11.2021 вх. №182/4.
Позивач не погодившись з рішенням відповідача звернувся до суду із зазначеним позовом.
Суд першої інстанції задовольняючи позов дійшов висновку про протиправність оскарженого рішення відповідача, оскільки перевірка проведена з порушенням норм законодавства, зокрема Порядку обліку платників податків і зборів №1588 від 09.12.2011 та ст. 105 ЦК України, а грошове зобов'язання розраховано поза межами строку, визначеного ст. 102 ПК України.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Щодо порушення норм законодавства при призначенні та проведенні перевірки.
Так позивач оскаржуючи рішення відповідача посилався на протиправність проведення перевірки, оскільки не було додержано норм Порядку обліку платників податків і зборів №1588 від 09.12.2011 та ст. 105 ЦК України, оскільки рішення про припинення юридичної особи прийнято органом місцевого самоврядування 26.06.2013р. З такими доводами погодився і суд першої інстанції.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками з наступних підстав.
Відповідно до приписів ст. 1 ПК України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Відповідно до пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої підстави - . розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Відповідно матеріалам справи, рішенням Дніпродзержинської міської ради від 26.06.2013 №825-37/VI вирішено припинити юридичну особу Комунальне підприємство "Дніпродзержинське житлове об'єднання" шляхом ліквідації.
Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 затверджено Порядок обліку платників податків і зборів. (далі Порядок №1588).
Розділ XI Порядку №1588 регулює порядок зняття з обліку платників податків в органах державної податкової служби
Відповідно до п. 11.1. розділу ХІ Порядку №1588 з метою оподаткування під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або зупинення державної реєстрації фізичної особи підприємця, внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства.
Юридичній особі, крім військових частин, у разі прийняття рішення про припинення засновниками (учасниками) юридичної особи, уповноваженими органами чи судом, голові комісії з припинення (ліквідатору, ліквідаційній комісії тощо) чи особі, відповідальній за погашення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків у разі ліквідації платника податків, слід:
Згідно пп. 11.1.1. п.11.1 розділу ХІ вказаного порядку, юридична особа, яка перебуває у процесі припинення, подає до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такі документи:
заяву про припинення платника податків за ф. N 8-ОПП (додаток 15), дата якої фіксується в журналі за ф. N 6-ОПП;
оригінал довідки за ф. N 4-ОПП;
копію розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те установчими документами про припинення;
копію розпорядчого документа про утворення комісії з припинення (ліквідаційної комісії).
Юридичні особи, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та відомості щодо яких не містяться в Єдиному державному реєстрі, зобов'язані подати зазначені документи до органу державної податкової служби у 3-денний строк після прийняття рішення про припинення.
Юридичні особи, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, можуть подати зазначені документи (крім довідки за ф. N 4-ОПП) до органу державної податкової служби за бажанням після внесення до Єдиного державного реєстру запису про прийняття рішення про припинення.
У такому самому порядку мають бути подані документи і в разі прийняття рішення про закриття відокремлених підрозділів юридичної особи.
Відповідно п. 11.2. розділу ХІ вказаного порядку У зв'язку з припиненням платника податків органи державної податкової служби розпочинають та проводять процедури, передбачені цим розділом, у разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей):
заяви за ф. N 8-ОПП від платника податків, поданої згідно з пунктом 11.1 цього розділу;
відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи;
відомостей з Єдиного державного реєстру чи ЄДРПОУ, повідомлення органу державної реєстрації про закриття відокремленого підрозділу;
судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків, порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсною державної реєстрації чи установчих документів платника податків, зміну мети установи, реорганізацію платника податків.
Відповідно до п. 11.3. розділу ХІ вказаного порядку, у разі отримання документів згідно з пунктом 11.2 цього розділу та/або якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків, органом державної податкової служби приймається рішення про проведення (не проведення за підставами, встановленими підпунктами 11.3.2 та 11.3.3 цього пункту) документальної позапланової перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі.
Призначається та розпочинається перевірка у такі строки:
протягом десяти робочих днів з дати публікації повідомлення про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, у разі ліквідації юридичної особи за рішенням засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу;
протягом місяця після одержання того документа, що надійшов до органу державної податкової служби першим, в інших випадках.
Таким чином вказані норми не встановлюють обов'язку податкового органу призначення перевірки з часу прийняття органом місцевого самоврядування рішення про припинення (ліквідацію) юридичної особи.
Доказів оприлюднення рішення від 26.06.2013р. матеріали справи не містять. Також позивач не надав доказів подання до податкового органу інших документів визначених порядком №1588, які б послугували підставою для прийняття рішення про проведення перевірки.
Перевірка призначена у зв'язку з отриманням інформації про внесення до ЄДР запису про рішення засновників (учасників) про припинення юридичної особи, а отже доводи позивача та висновки суду щодо порушення норм Порядку №1588 при призначення перевірки є помилковими.
Також є безпідставними висновки суду першої інстанції про те, що підстави проведення перевірки не узгоджуються з нормою ч. 5 ст. 105 ЦК України, оскільки норми цивільного законодавства не регулюють питання проведення перевірок податковим органом, а вказана норма визначає строк заявлення кредиторами своїх вимог.
Так позивач не визначає підставою позову щодо незгоди з встановленим перевіркою порушень.
Перевіркою встановлено податкові порушення позивача внаслідок несплати (несвоєчасної сплати) платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання з військового збору під час виплати оподаткованого доходу.
Встановлено, що заборгованість станом на 31.03.2021р. з податкового зобов'язання з військового збору складає 114080,97грн.
Також встановлено факт порушення граничних термінів сплати військового збору до бюджету в період з 01.01.2017 по 31.03.2021, а тому застосовано штрафну санкцію та пеню, відповідно до ст. 125-1 ПК України та ст. 129 ПК України, відповідно.
За результатами перевірки відповідачем зокрема в частині грошового зобов'язання військового збору складено податкове повідомлення-рішення від 20.07.2021 №0107720718, яким позивачу донараховано основний платіж - 114 080,97 грн, штрафну санкцію - 32 028,40 грн, та пеню - 55 442,38 грн.
Позивач у позові заначив, що при прийнятті рішення не враховано норми ст. 102 ПК України.
Суд першої інстанції також дійшов висновку, що з урахуванням приписів п.102.1 ст.102 ПК України, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області нараховано суму грошового зобов'язання поза межами 1095-денного строку, що у свою чергу, свідчить про звільнення підприємства позивача від такого грошового зобов'язання до 30.04.2018 року.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції доходить висновку, що висновки суду першої інстанції здійснені без належної оцінки нормам матеріального права, що регулюють такі строки давності.
Так, Податковий кодекс України ( далі - ПК України), регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).
Відповідно до пп. 1.4 п. 16.1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України нарахування, утримання та сплата військового збору до бюджету здійснюється в порядку встановленому статтею 168 Податкового кодексу України.
Згідно з п.54.2 ст.54 ПК України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.
Податковий агент відповідно до п.57.1 ст.57 абзацу другого ПК України зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.
У пп.14.1.180 п.14.1 ст. 14 ПК України зазначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа, самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розд. IV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст.18 та розд. IV ПКУ.
Податковим агентом, відповідно до п.18.1 ст.18 Податкового кодексу України, визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом (п.57.1 ст.57 ПКУ)
Підпунктом 168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу встановлено, що податковий агент (визначення терміну якого наведено у ст. 14.1.180 п.14. ст.14 цього Кодексу), який нараховує (виплачує, надає) оподаткований дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПКУ.
Згідно з п.171.1. ст.171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Відповідно до пп. 168.1.2 п.168.1 ст 168 ПКУ податок сплачується до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
У пп.168.1.5 п.168.1 ст 168 Податкового кодексу України зазначено, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Згідно з положеннями п.51.1 ст.51 ПКУ податковий агент зобов'язаний подавати у строки встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок сум доходу, нарахованого на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.
Пунктом 31.1 ст. 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визначається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податків і завершується останнім днем строку протягом якого такий податок повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається несплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Відповідно до пп. 176.2 "а" п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Пунктом 171.1 ст. 171 ПК України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Згідно із пп. "ґ" п. 176.2 ст. 176 ПК України податкові агенти несуть відповідальність у випадках, визначених Кодексом.
Враховуючи зазначене, суми військового збору, які були нараховані (утримані) під час нарахування заробітної плати відповідно до п. 54.2 ст. 54 ПК України є узгодженим податковим зобов'язанням, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету в строки визначені ст. 168 ПК України.
При несплаті нарахованого військового збору у встановлений строк, передбачений ПК України сума несплаченого зобов'язання з військового збору вважається податковим боргом відповідно до норм пп. 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України.
Судом встановлено, позивач з порушенням термінів сплачував узгоджені грошові зобов'язання з військового збору, а суми сплати військового збору, що сплачувалися КП «ДЖО» у розмірі 55251,0 грн, зараховано в рахунок погашення податкового боргу за попередні періоди, згідно з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати, визначеного платником податків.
Відповідно до п.87.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до п. 131.2. ст. 131 ПК України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.
Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.
Таким чином, наявність заборгованості зі сплати узгодженого грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 114080,97грн та несвоєчасне сплата до бюджету узгодженого грошового зобов'язання з військового збору є доведеним та не спростовується позивачем.
Таким чином є вірними і застосовування до позивача штрафної санкції та пені, відповідно до ст. 125-1 ПК України та ст. 129 ПК України.
Щодо посилання позивача та суду першої інстанції на ту обставину, що оскаржене рішення прийнято без урахуванням приписів п.102.1 ст.102 ПК України, а саме, нараховано суму грошового зобов'язання поза межами 1095-денного строку, що у свою чергу, свідчить про звільнення підприємства позивача від такого грошового зобов'язання до 30.04.2018 року, колегія суддів зазначає наступне.
Так суд навів обставину, з чим пов'язує дату 30.04.2018 року, це прийняття наказу 29.04.2021р. про призначення перевірки, та застосування норми ст. 102 ПК України.
Проте такі висновки є помилковими.
Відповідно до п.102.1. ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Таким чином норма пункту 102.1 статті 102 ПК України пов'язує відлік строку давності саме із останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань.
Враховуючи вищезазначені норми, такий розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податків і завершується останнім днем строку протягом якого такий податок повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством, а в даному випадку, під час виплати оподатковуваного доходу.
Відповідачем наведено як у акті перевірки так і у розрахунку до спірного рішення щодо застосування штрафу та пені, які не спростовані позивачем.
Також судом першої інстанції не враховано те, що законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби»(COVID-19) від 13 травня 2020 року № 591-IX внесено зміни, зокрема, до Податкового кодексу України щодо термінів зупинення перебігу строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, а саме абзацом пункту 52-2 встановлено, що на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу, тобто якщо останній день цих 1095 днів припадає на період карантину, то цей строк продовжуються на весь період карантину.
Враховуючи наведене, та визначені позивачем підстави позову, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розподіл судового збору не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 139, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року у справі №160/26349/21 - скасувати та прийняти у справі нове судове рішення.
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак