10 серпня 2022 року м. Дніпросправа № 160/3308/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року (суддя 1-ї інстанції Ніколайчук С.В.) в адміністративній справі №160/3308/22 за позовом Дніпропетровської обласної прокуратури до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,-
11.02.2022р. Дніпропетровська обласна прокуратура звернулась до суду з позовною заявою до Департаменту державної виконавчої Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. від 21.01.2022 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 66858774.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою А.М. від 21.09.2021 року відкрито виконавче провадження № 66858774 з примусового виконання судових рішень у справі № 160/13767/20 за позовом ОСОБА_1 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року позов задоволено.
Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не враховано того, що винесення спірної постанови є обов'язком державного виконавця. Норми статті 27 Закону № 1404-VIII містять вичерпний перелік підстав та умов, за якими виконавчий збір не стягується, а тому спірна постанова винесена у відповідності до норм чинного законодавства.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні такої.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.
Перевіривши обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2021 року у справі № 160/13767/20 позовні вимоги позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання відмову протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково, а саме:
- визнано протиправною відмову Дніпропетровської обласної прокуратури у проведенні перерахунку заробітної плати ОСОБА_1 за період з 26.03.2020 року по 17.08.2020 року, що викладена в листі від 25.09.2020 року №21-26 вих.20;
- зобов'язано Дніпропетровську обласну прокуратуру провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 за період з 26.03.2020 року по 17.08.2020 року включно.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.06.2021 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2021 року залишено без змін.
21 вересня 2021 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 66858774 на виконання виконавчого листа № 160/13767/20 виданого 21.07.2021 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом, яким зобов'язано Дніпропетровську обласну прокуратуру провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 за період з 26.03.2020 року по 17.08.2020 року включно.
Також, 21 вересня 2021 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 24000 грн.
21.01.2022 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувача з підстав того, що до відділу надійшла заява стягувач ОСОБА_1 від 25.11.2021 року про повернення виконавчого документа на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
21.01.2022 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесена постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 24000 грн.
Підставою для винесена постанови про стягнення виконавчого збору від 21.09.2022 року стало те, що в ході виконання рішення суду виконавчий збір у розмірі 24000 грн фактично стягнуто не було, оскільки до відділу надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документа на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», тому з боржника підлягає стягненню виконавчий збір у розмірі 24000 грн.
Не погоджуючись з прийнятими постановою про стягнення виконавчого збору від 21.01.2022 року у ВП № 66858774, позивач звернувся з позовом до суду.
Суд першої інстанції задовольняючи позов посилався на правову позицію щодо даних правовідносин викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020р. у справі №25/3203/18 та дійшов висновку про те, що у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції переглядаючи судове рішення доходить наступних висновків.
Спірним у справі є питання правомірності постанови про стягнення виконавчого збору 21.01.2022 року у ВП № 66858774.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, пославшись на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі 540/3203/18, виходив з того, що при стягненні виконавчого збору без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника суми виконавчого збору без реального виконання рішення суду. Суд вказав, що державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду, а також не стягував у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному виконавчому листі, відтак дійшов висновку що у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам ст. 27 Закону № 1404-VIII.
Переглядаючи судове рішення, колегія суддів доходить наступних висновків.
5 жовтня 2016 року набув чинності Закон № 1404-VIII, згідно з яким примусове виконання рішень проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Питання щодо виконавчого збору регулюються статтею 27 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 № 1404-VIII.
Станом на час прийняття Закону № 1404-VIII частиною 2 ст. 27 Закону було визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Між тим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" № 2475-VIII від 3 липня 2018 року внесені зміни до Закону № 1404-VIII.
Зокрема, у частині 2 статті 27 Закону № 1404-VIII слова "фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом" замінено словами "підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів".
Ці зміни набрали чинності 28 серпня 2018 року.
Отже, частина 2 статті 27 Закону № 1404-VIII щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом діяла лише до 28 серпня 2018 року, а після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми яка підлягає стягненню.
Апеляційний суд зауважує, що оскільки стягнення виконавчого збору, як окрема виконавча дія, здійснена державним виконавцем після набрання чинності Законом № 1404-VIII, то в даному випадку підлягають застосуванню положення саме цього закону, з урахуванням змін, які вносились до законодавства України, станом на час винесення оскарженої постанови, а саме Закону № 2475-VIII від 3 липня 2018, який набрав чинності 28 серпня 2018 року.
Так, згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 27 Закону № 1404-VIII (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
На підставі ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VIII відповідачем винесено постанову від 21.09.2021 про стягнення виконавчого збору у розмірі 24000,00грн. (ВП№66858774)
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Як свідчать встановлені обставини справи, 21.01.2022 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесена постанова ВП№66858774 про повернення виконавчого документа стягувача з підстав того, що до відділу надійшла заява стягувач ОСОБА_1 від 25.11.2021 року про повернення виконавчого документа на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Частиною 3 ст. 40 Закону №1404-VІІІ визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених, зокрема пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Таким чином, саме сказаною нормою передбачено не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого винесення постанов про стягнення виконавчого збору, якщо такий не було стягнуто.
Враховуючи те, що постановою від 21.01.2022р. відповідачем прийнято рішення про повернення виконавчого документу, а виконавчий збір не було стягнуто, у відповідності до норми ч. 3 ст. 40 Закону №1404-VІІІ винесені відповідачем оскаржену постанову.
Таким чином, колегія суддів суду апеляційної інстанції відхиляє доводи позивача щодо повторного стягнення такого збору
Згідно з ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 39 Закону № 1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Отже, після набуття чинності змінами до ч. 2 ст. 27 Закону № 1404 стягнення виконавчого збору не пов'язується із фактично стягнутою виконавцем сумою, а обчислюється у відсотках від суми, яка підлягає стягненню. Єдиною підставою не стягнення виконавчого збору є виконання рішення до відкриття виконавчого провадження. При цьому Закон не ставить стягнення виконавчого збору в цьому випадку від способу виконання рішення, зокрема, чи стягнуто суму боргу безпосередньо виконавцем, чи сплачено боржником, чи стягувачем звернуто стягнення на предмет нерухомості як заставлене майно. Головним у цьому випадку є те, коли відбулось виконання - до чи після відкриття виконавчого провадження.
Оскільки у спірних відносинах повернення виконавчого листа відбулось після відкриття виконавчого провадження, а доказів виконання такого до відкриття виконавчого провадження боржником не подано, то виконавчий збір підлягає стягненню відповідно до ст. 40 Закону №1404.
При цьому безпідставними є посилання позивача та суду першої інстанції при ухваленні рішення на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі 540/3203/18, оскільки предметом спору в зазначеній справі була постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору, яка винесена 3 серпня 2018 року, тобто до набуття чинності зазначеними вище змінами у ч. 2 ст. 27 Закону № 1404.
Аналогічне правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02.06.2021р. у справі №160/4481/20.
Враховуючи зазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 272, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року в адміністративній справі №160/3308/22 скасувати та прийняти у справі нове судове рішення.
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак