Справа № 420/9042/21
11 серпня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Цховребової М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення моральної шкоди, -
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2, в якому (з урахуванням змін та доповнень) позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 28.04.2021 року № 335 (з адміністративно-господарської діяльності) згідно з пунктом 1 якого, за скоєне правопорушення позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, командира господарчого відділення взводу забезпечення гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_2, старшого сержанта ОСОБА_1 , позивачу оголошено дисциплінарне стягнення - «сувора догана», а за пунктом 2 зменшено виплату премії у квітні місяці 2021 року до 80%;
- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 200000 грн.
Ухвалами суду від 26.07.2021 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; від 24.09.2021 року: вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.
Від позивача до суду надійшла заява, вхід. № 64399/21, про продовження розгляду справи без участі позивача. (а.с.161) Інших заяв з процесуальних питань, зокрема, щодо іншого порядку розгляду справи або про відкладення розгляду справи тощо, до суду не надійшло.
Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ч. 3 ст. 194, ч.ч. 1, 3, 9 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно зі змістом адміністративного позову та відповіді на відзив, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, з таких підстав:
- 20 травня 2021 року позивач дізнався про накладені дисциплінарні стягнення, а 21 травня 2019 року позивач ознайомлений з оспорюваним наказом за таких обставин;
- так, 20 травня 2021 року представнику позивача адвокату Ролінському В.І. вручено нарочно відповідь на адвокатський запит від 13 травня 2021 року, зареєстрованого за № 2040/225 у військовій частині НОМЕР_2 13 травня 2021 року, щодо військовослужбовця військової служби за контрактом старшого сержанта військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 ;
- у відповіді військової частини НОМЕР_2 від 19 травня 2021 року № 226/1096, зокрема зазначено, що розслідування щодо стягнення(нь) не проведено, але видано наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 30.04.2021 року № 345 (з адміністративно-господарської діяльності) згідно з згідно з пунктом 2 підпункту 2.2, якого за скоєне правопорушення позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та позивачу оголошено дисциплінарне стягнення - «сувора догана» та згідно з пунктом 3 цього ж наказу: позивача позбавлено 20% премії за квітень 2021 року;
- зазначене дисциплінарне стягнення - сувора догана занесено до розділу Стягнення, Службової картки військовослужбовця військової частини НОМЕР_2, позивача ОСОБА_1 , що суперечить вимогам Закону;
- згідно пункту 1 параграфу 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 25 червня 2020 року № 94-РС позивача, старшого сержанта ОСОБА_1 прийнято на військову службу та призначено командиром господарчого відділення взводу забезпечення реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_2 з укладенням контракту, підписаного з командиром військової частини НОМЕР_2 25 червня 2020 року, строком до досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
- з 25 червня 2020 року позивача включено до списків особового складу військової частини НОМЕР_2;
- без згоди позивача командиром військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 призначено на іншу посаду командиром господарчого відділення взводу забезпечення гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_2, у зв'язку із скороченням штатів, незважаючи на непридатність ОСОБА_1 до проходження військової служби у морській піхоті в зв'язку з отриманою травмою у військовій частині НОМЕР_2, при виконання обов'язків по службі;
- службове розслідування з приводу травмування ОСОБА_1 командиром військової частини НОМЕР_2 не призначалось, а отримання травми ОСОБА_1 було приховано військовою частиною НОМЕР_2;
- із-за приховування командиром військової частини НОМЕР_2 травмування ОСОБА_1 і заперечень з цього приводу від ОСОБА_1 , почались переслідування ОСОБА_1 з боку військової частини НОМЕР_2, безпідставні накладення стягнень, неодноразово безпідставно зменшено виплати грошового забезпечення;
- службове розслідування з приводу оскаржуваного стягнення не призначалось наказом командиром військової частини НОМЕР_2, що зазначено у відповіді від 19 травня 2021 року за № 226/1096, виданої нарочно 20 травня 2021 року на адвокатський запит від 13 травня 2021 року, щодо стягнень ОСОБА_1 ;
- на підставі рапортів командирів служб, підрозділів, керуючись статтею 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, керуючись статтею 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, накласти дисциплінарне стягнення, «сувора догана» на командира господарчого відділення взводу забезпечення гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної (Артилерійської групи, старшого сержанта ОСОБА_1 . Відповідно пункту 2 підпункту 2.2 цього ж наказу: старшому сержанту ОСОБА_1 за низький рівень виконавчої дисципліни (рапорт командира бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_2 вх.№5056 від 28.04.2021) накладено дисциплінарне стягнення, «сувора догана»;
- про існування зазначеного рапорту і наказу ОСОБА_1 дізнався 21.05.2021 року ознайомлюючись з копією наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 30.04.2021 року № 345 (з адміністративно-господарської діяльності) після надання відповіді на вищезазначений адвокатський запит;
- позивач не вчиняв дисциплінарного проступку, а притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є протиправним та накладено безпідставно та не у спосіб не передбачений Конституцією, законами України. Службове розслідування не проводилося в порушення порядку накладення дисциплінарних стягнень, визначеного статтями 83-95 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та порядку виконання дисциплінарних стягнень визначеного статтями 96-98 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відсутні розслідування та висновки службового розслідування, оспорюваний наказ є передчасним, необ'єктивним, не обґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам;
- під час накладення дисциплінарного стягнення порушено права позивача з приводу звернення до правоохоронних органів, так як позивач двічі 05.04.2021 року і 26.04.2021 викликав наряд поліції до військової частини НОМЕР_2 у зв'язку з скоєнням протиправних дій групи військовослужбовців військової частини НОМЕР_2, які погрожували нанесенням тілесних ушкоджень, фізичною розправою позивачу з приводу дій позивача, який відстоює та відстоював свої інтереси і наполягав на проведенні службового розслідування військовою частиною НОМЕР_2 з приводу травмування, що приховано командиром військової частини НОМЕР_2 по теперішній час. Дії групи військовослужбовців військової частини НОМЕР_2, які погрожували нанесенням тілесних ушкоджень, фізичною розправою ОСОБА_1 , позивач сприймав і сприймає як реальні (виклик поліції підтверджується талоном-повідомленням № 019623 від 05.04.2021 про виклик поліції до військової частини НОМЕР_2);
- діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди. Позивач публічна людина, займається громадською діяльністю, є членом Всеукраїнської громадської організації Спілка Офіцерів України;
- завдано шкоди здоров'ю позивача, він вимушений звертатись за медичною допомогою в різні медичні заклади;
- діями відповідача порушено звичний ритм життя позивача і його організація, позивач вимушений звертатися до суду з приводу порушення його прав відповідачем;
- моральна шкода полягає зокрема у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку із виключенням із списків військовослужбовців, позбавлення права проходити військову службу в особливий період шляхом порушення прав позивача, зокрема як особи, що є учасником бойових дій, умов контракту і порядку проходження військової служби у Збройних Силах України, складення, видача службовими особами завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів тощо. Неправомірні дії відповідача призвели до порушення нормальних життєвих зв'язків, через неможливість продовження активного громадського життя, порушили стосунки з оточуючими людьми, негативно вплинули на стан здоров'я, викликали страждання та потягли інші негативні наслідки;
- з відзивом відповідача військової частини НОМЕР_2 позивач не згоден, так як відповідач у своєму відзиві посилається на те, що сувора догана була винесена позивачу командиром військової частини НОМЕР_2 полковником ОСОБА_2 за порушення вимог ст. 14 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ніби позивач порушив порядок звернення - звернувся не до свого безпосереднього начальника, а відразу до прямого начальника, тобто до командира військової частини НОМЕР_2, за що і був притягнутий до дисциплінарної відповідальності (в службовій картці, врученій позивачу відповідачем, вказано, що позивач вчинив цей проступок 26.04.2021 р., а стягнення (сувора догана) накладене на позивача 28.04.2021 р. наказом № 335. Насправді, це не відповідає дійсності, тому що в цей день, 26.04.2021 р., о 14:40 позивачу погрожували фізичною розправою старший лейтенант ОСОБА_3 та старший лейтенант Щур, і позивач був вимушений викликати наряд поліції, який склав протокол від 26.04.2021 р. про вчинене кримінальне правопорушення вищезазначеними військовослужбовцями. А також позивач надав їм пояснення. Після цього позивача викликав до себе командир військової частини НОМЕР_2 полковник ОСОБА_2 , а не позивач сам звертався до нього "не по команді";
- не відповідає дійсності і те, що командування військової частини НОМЕР_2 намагалося вжити всіх заходів та довести 17.05.2021 р. позивачу дисциплінарні стягнення, які занесені до його службової картки. Насправді, про шість(!) стягнень за квітень 2021 р. позивач узнав із відповіді командира військової частини НОМЕР_2 від 19.05.2021 р. за № 226/1096, виданої наручно 20.05.2021 р. на адвокатський запит від 13.05.2021 р. (відповідь і запит прикладені в додатку до позовної заяви);
- пояснення свідків, а саме: ст. сержанта ОСОБА_4 та матроса ОСОБА_5 надумані. Відповідач не приховує того факту, що службове розслідування з приводу оскаржуваного наказу № 335 не призначалося командиром військової частини НОМЕР_2;
- спірний наказ прийнято з порушенням ст.ст. 84, 85, 86, 87 Дисциплінарного статуту, оскільки останній не містить причини і умови, що сприяли вчиненню правопорушення та ступеня вини, характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередню поведінку військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби;
- згідно зі ст. 56 Конституції України, ст. 23 ЦК України, ст. 1167 ЦК України, моральна шкода полягає зокрема у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку із виключенням із списків військовослужбовців військової частини НОМЕР_2, позбавлення права проходити службу в особливий період шляхом порушення прав позивача, умов контракту і порядку проходження військової служби у Збройних Силах України, складення, видача службовими особами завідомо неправдивих офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів тощо. Неправомірні дії відповідача призвели до порушення нормальних життєвих зв'язків, через неможливість продовження активного громадського життя, порушили стосунки з оточуючими;
- наказом № 335 від 28.04.2021 р. позивач був позбавлений грошового забезпечення в розмірі 6000 грн. Цими діями позивачу було нанесено моральну шкоду, а саме: ні позивач, ні його два сина на протязі травня, червня, липня, серпня... не мають можливості користуватися цими грошима в своїх потребах. Заставляючи писати пояснювальну записку кухаря взвода забезпечення матроса ОСОБА_5 (яка знаходиться в відзиві на адміністративний позов), командування військової частини НОМЕР_2 цими своїми діями завдає позивачу моральної шкоди, принижує його гідність, військове звання та ділову репутацію, так як по відношенню до нього виявлена службова недбалість згідно Статуту ЗСУ, матрос не може давати будь-які пояснення відносно позивача, старшого сержанта.
Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із зазначенням таких фактичних обставин:
- командування військової частини НОМЕР_2 у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, директивами Міністра оборони та начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України, іншими правовими актами;
- відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 28.04.2021 № 335 (з адміністративно-господарської діяльності) пунктом 1 за порушення вимог статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, накладено «Сувору догану». Відповідно до пункту 2 цього наказу позивача відповідно до абзацу 1 пункту 4 розділу XIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260 виплачено премію за квітень місяць 2021 року в розмірі 80%;
- з урахуванням розділу II (стягнення) службової картки старшого сержанта ОСОБА_1 , підтверджується факт накладення дисциплінарного стягнення «Сувора Догана» 28.04.2021 від командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_2 , за порушення вимог статті 14 Статуту внутрішньої служби сил України. Відповідно до якої, кожен військовослужбовець із службових та особистих питань повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Проте, позивач всупереч вимогам статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, порушив порядок звернення, звернувся не до свого безпосереднього начальника, а відразу до прямого начальника, тобто до командира військової частини НОМЕР_2, за що і був притягнутий до дисциплінарної відповідальності;
- в подальшому командиром гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 підполковником ОСОБА_6 05.05.2021 на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 був поданий рапорт, який зареєстрований в нетаємному діловодстві військової частини НОМЕР_2 за вхідним № 5250 на виплату премії за особистий внесок у загальні результати служби за квітень місяць 2021 року ввіреного його підрозділу. Згідно вище зазначеного рапорту старшому сержанту ОСОБА_1 розмір премії у відсотках встановлено 0% (нуль) відсотків;
- премія за квітень місяць 2021 року старшому сержанту ОСОБА_1 була зменшена у зв'язку з притягненням його до дисциплінарної відповідальності наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 06.04.2021 № 272, яким було накладено дисциплінарне стягнення - «Догана», наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 28.04.2021 № 335, яким було накладено дисциплінарне стягнення - «Сувора Догана», наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 28.04.2021 № 340, яким було накладено дисциплінарне стягнення - «Сувора Догана», наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 09.04.2021 № 279, яким було накладено дисциплінарне стягнення - «Сувора Догана» та «Догана»;
- відповідно до абзацу п'ятого пункту 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260, військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: у разі накладення на військовослужбовця в календарному місяці більше трьох дисциплінарних стягнень, крім дисциплінарного стягнення "зауваження", - за місяць, у якому накладено дисциплінарні стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром;
- командування військової частини НОМЕР_2 намагалося вжити всіх заходів та довести 17.05.2021 вище зазначені накази командира військової частини НОМЕР_2 та ознайомити, з службовою карткою, до якої були занесені дисциплінарні стягнення, які були накладені на позивача в квітні 2021 року. Проте, позивач відмовився від ознайомлення з наказами командира військової частини НОМЕР_2 та ознайомлюватися із службовою карткою, до якої були занесені дисциплінарні стягнення, які були накладені на позивача. Про що командиром взводу забезпечення гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 старшим прапорщиком ОСОБА_7 18.05.2021 був поданий рапорт, який зареєстрований в нетаємному діловодстві військової частини НОМЕР_2 19.05.2021 за вхідним номером № 5719 за підпорядкованістю, згідно якого він доповів про відмову позивача від ознайомлення з дисциплінарними стягненнями, які занесені до його службової картки;
- також, до рапорту було додано пояснення свідків, а саме: техніка взводу забезпечення гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 старшого сержанта ОСОБА_4 , який повідомив, що після вказівки командира взводу забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_7 ознайомити із дисциплінарними стягненнями в службовій картці командира господарчого взводу старшого сержанта ОСОБА_1 17.05.2021 він відмовився ставити свій підпис після ознайомлення зі стягненнями; кухаря взводу забезпечення гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 матроса ОСОБА_5, який повідомив, що під час підведення підсумків під кінець робочого дня 17.05.2021 технік взводу забезпечення гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 старший сержант ОСОБА_4 передав командиру господарчого взводу старшому сержанту ОСОБА_1 службову картку з метою ознайомлення його з дисциплінарними стягненнями, після чого позивач відмовився ставити свій підпис про ознайомлення;
- згідно статті 110 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV усі військовослужбовці мають право надсилати заяви та скарги або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове слідство, та інших державних органів у разі: прийняття незаконних рішень, дій (бездіяльності) стосовно них командирами (начальниками) або іншими військовослужбовцями. Порушення їх прав, законних інтересів та свобод; незаконного покладення на них обов'язків або незаконного притягнення до відповідальності;
- таким чином, позивач дізнався про наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності за низьку виконавчу дисципліну» від 28.04.2021 № 335 ще 17.05.2021;
- відповідно до ст. 88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позивач вважав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2, то він повинен був оскаржити наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 28.04.2021 № 335 в місячний строк тобто шляхом подачі позову до суду;
- відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних сил України прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини;
- відповідно до статті 87 дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого;
- стосовно стягнення моральної шкоди в розмірі 200000 (двісті тисяч) гривень. З урахуванням ч. 2 ст. 23, ч. 1 ст. 1167 ЦК України, п.п. 3, 5, 9, 10-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 можна зробити висновок, що діями командування військової частини НОМЕР_2 не було порушено звичний режим, честь гідність, ділову репутацію позивача, яка могла призвести до завданню йому моральної шкоди;
- щодо позовної вимоги про стягнення з військової частини НОМЕР_2 на користь позивача судові витрати у сумі 20000 (двадцять тисяч) гривень пов'язані з правничою допомогою. Як вбачається з аналізу ч.ч. 1, 3 ст. 90, ч. 1 ст. 94 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення судом першої інстанції), ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку;
- даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16;
- в свою чергу, до позовної заяви, яка надійшла на адресу військової частини НОМЕР_2 не додано договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку;
- таким чином, командування військової частини НОМЕР_2 діяло відповідно до вимог чинного законодавства і тому бездіяльність військової частини НОМЕР_2 не є протиправною, як це зазначає позивач.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані пояснення, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 28.04.2021 року № 335 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовців гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону у квітні 2021 року» (а.с.42), незважаючи на заходи, що проводяться у військовій частині НОМЕР_2 щодо зміцнення військової дисципліни, продовжують мати випадки порушення військової дисципліни військовослужбовцями; так протягом квітня 2021 року основні зусилля командування військової частини були спрямовані на створення передумов для недопущення скоєння порушень військової дисципліни всіма категоріями військовослужбовців в ході виконання завдань за призначенням та у повсякденній діяльності; з метою попередження випадків порушення військової дисципліни в майбутньому та притягнення винних до відповідальності, керуючись ст. 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 48, 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, наказано:
1. за порушення вимог ст. 14 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, на старшого сержанта ОСОБА_1 , командира господарчого відділення взводу забезпечення гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону відповідно до пункту «в» статті 48, керуючись статтею 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, накласти дисциплінарне стягнення - «сувора догана»;
2. помічнику командира військової частини з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби відповідно до абзацу 1 пункту 4 розділу ХVІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 виплатити премію за квітень місяць в розмірі 80% командиру господарчого відділення взводу забезпечення гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 старшому сержанту ОСОБА_10 ;
3. командирам підрозділів звернути увагу на організацію та проведення індивідуально-виховної та профілактичної роботи з особовим складом, довести підлеглих вимоги Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного статуту ЗС України, Кодексу України про адміністративні правопорушення (Глава 13-Б «Військові адміністративні правопорушення») Кримінального кодексу України організувати вивчення службових обов'язків військовослужбовцями усіх категорій в підрозділі;
4. контроль за виконанням наказу покласти на начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_2;
5. наказ довести до особового складу частини, якого стосується.
Запитом від 13 травня 2021 року вих. № 147/13 (в порядку ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») (а.с.18) представник позивача звернувся до відповідача з проханням надати наступну інформацію та копії документів:
- копію наказу командира військової частини НОМЕР_2 та повні матеріали службового розслідування, щодо службової перевірки пов'язаної з травмуванням військовослужбовця військової служби за контрактом старшого сержанта військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 при виконанні обов'язків по службі;
- про зміст резолюцій посадових осіб військової частини НОМЕР_2 до зазначених матеріалів службового розслідування, медичних документів, документів пов'язаних з проведенням службової перевірки, щодо травмуванням старшого сержанта військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 при виконанні обов'язків по службі та їх копії;
- про реєстрацію вхідних, вихідних документів з приводу зазначених питань, зміст резолюцій посадових осіб військової частини НОМЕР_2 до всіх рапортів, пояснень військовослужбовців, військовослужбовця військової служби за контрактом старшого сержанта військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 , згідно наказів МО України, щодо переміщення(нь) по службі на іншу(і) посади у зв'язку з травмуванням військовослужбовців(я) військової служби за контрактом старшого сержанта військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 , інших військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 та їх копії;
- надати список військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 які підлягають переміщенню по службі на іншу посаду у зв'язку з травмуванням військовослужбовців і непридатності до проходження служби у військовій частині НОМЕР_2. Зазначити з якого часу мала(має), місце подія травмування, захворювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_2, час прийняття рішення ВЛК щодо кожного військовослужбовця та їх копії;
- копію картки заохочень-стягнень сержанта військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 ;
- за наявності стягнень у старшого сержанта військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 , копії матеріалів розслідування(нь), що передували накладенню стягнень, наказів з цього приводу та зміст резолюцій посадових осіб військової частини НОМЕР_2 до всіх рапортів, пояснень військовослужбовців, військовослужбовця військової служби за контрактом старшого сержанта військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 ;
- в разі зменшення розміру грошового забезпечення у старшого сержанта військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 , по кожному випадку-копії повних матеріалів розслідування(нь), що передували зменшенню розміру грошового забезпечення, наказів з цього приводу та зміст резолюцій посадових осіб військової частини НОМЕР_2 до всіх рапортів, пояснень військовослужбовців, військовослужбовця військової служби за контрактом старшого сержанта військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 ;
- про офіційну поштову, електронну адресу або адресу електронної пошти військової частини НОМЕР_2 і військової частини НОМЕР_3 для надсилання електронних звернень відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Закону України "Про звернення громадян" і запитів на інформацію відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" та номери телефонних засобів зв'язку.
Листом від 19.05.2021 року № 226/1096 (а.с.19-21) Військова частина НОМЕР_2 на адвокатський запит представника позивача, за вхідним від 13.05.2021 № 2040/225 стосовно надання інформації відносно позивача, повідомила наступне:
- старший сержант ОСОБА_1 , командир господарчого відділення взводу забезпечення гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_2, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 25 червня 2020 року по теперішній час;
- слід зазначити, що відповідно до положень статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року № 548-ХІV, статті 111 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року № 551-ХІV військовослужбовець із службових та особистих питань повинен звертатись до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника; заяви чи скарги з інших питань службової діяльності подаються безпосередньому командирові (начальникові) тієї особи, дії якої він оскаржує;
- однак, за час служби з повідомленням про травмування старший сержант ОСОБА_1 до командування військової частини НОМЕР_2 не звертався. Службова перевірка за фактами травмування не проводилася, службові розслідування не призначалися;
- згідно з довідкою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.06.2020 № 92/795 старший сержант ОСОБА_1 визнаний придатним до проходження військової служби за контрактом у морській піхоті ВМС ЗС України. Одна за період служби військовослужбовець неодноразово звільнявся від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою, а саме: з 04 по 08 вересня 2020 року, з 05 по 16 жовтня 202 року, з 19 по 28 жовтня 2020 року, з 24 грудня 2020 року по 01 січня 2021 року, з 12 по 26 січня 2021 року, з 29 березня по 02 квітня 2021 року, з 06 по 20 квітня 2021 року. В період з 04 по 23 лютого 2021 року перебував у ВМКЦ ПР м. Одеса на ВЛК з метою визначення ступеню придатності до військової служби у морській піхоті;
- так, Постановою ГВЛК № 271 від 26.02.2021 (свідоцтво про хворобу № 21 від 23.02.2021) старший сержант ОСОБА_1 на підставі статей 61-в, 40-в, 41- графи II Розкладу хвороб та графи І Таблиці «Б» додаткових вимог, визнаний непридатним до служби в морській піхоті, придатним до військової служби, в свідоцтві про хворобу не зазначалися звернення до ВМКЦ ПР м. Одеси з приводу травмування;
- запит командування військової частини НОМЕР_2 щодо подальшого проходження військової служби старшим сержантом ОСОБА_1 не у підрозділах морської піхоти був надісланий до військової частини НОМЕР_3 (вих. № 311/550 від 07.04.2021). Командуванням військової частини НОМЕР_3 старшому сержанту ОСОБА_1 для подальшого проходження військової служби запропонована посада командира господарчого відділення взводу матеріального забезпечення реактивного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_4 (вих. № 314/126/741 від 17.04.2021). Від запропонованої посади військовослужбовець відмовився, про що складено аркуш бесіди та зроблено доповідь командуванню військової частини НОМЕР_3 (вих. № 311/647 від 22.04.2021);
- також, 20.04.2020 старший сержант ОСОБА_1 , командир господарчого відділення взводу забезпечення гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_2 (ВОС-788182М, шпк "молодший сержант", т.р. 7, посадовий оклад - 3000 грн.) звернувся до командування військової частини з рапортом щодо його переміщення для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_5 на вищу посаду - командира взводу охорони (ВОС-10047А, шпк: "головний корабельний старшина", т.р. 10, посадовий оклад - 3260 грн.) на підставі висновку ВЛК про непридатність до служби в морській піхоті;
- однак, на підставі п. 82 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення) призначення військовослужбовців на вищі посади здійснюється виключно з порядку просування по службі, а за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії - на рівнозначні або нижчі посади. Відповідно до п. 85 Положення просування по службі військовослужбовців здійснюється на альтернативній основі за умови перебування військовослужбовців у резерві з урахуванням рівня фізичної підготовленості;
- згідно з п. 4.1. Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України (далі - Інструкція) військової служби у Збройних Силах України, призначення військовослужбовців на посади, переміщення по службі здійснюються за результатами оцінювання на підставі Резерву кандидатів для просування по службі;
- за результатами оцінювання службової діяльності за 2020 рік старший сержант ОСОБА_1 не перебуває в Резерві військової частині НОМЕР_2 для просування по службі;
- все вищевказане усно доведено сержанту ОСОБА_1 начальником відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 капітаном ОСОБА_11 22 квітня 2021 року в присутності старшого лейтенанта ОСОБА_12 , начальника розвідки штабу гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_2;
- також, відповідно до розрахунку грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 за березень 2021 року старшому сержанту ОСОБА_1 сплачено премію у розмірі 140 відсотків. Протягом березня місяця 2021 року на старшого сержанта ОСОБА_13 накладено наступне дисциплінарні стягнення: догана, оголошена наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 01.03.2021 № 169;
- згідно розрахунку грошового забезпечення військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 за квітень 2021 року премія останнього склала 0 відсотків. Протягом квітня місяця 2021 року на старшого сержанта ОСОБА_1 накладено наступні дисциплінарні стягнення: - догана, оголошена наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 06.04.2021 № 272; - сувора догана, оголошена наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 09.04.2021 № 279; - догана, оголошена наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 09.04.2021 № 279; - сувора догана, оголошена наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 28.04.2021 № 335; - сувора догана, оголошена наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 30.04.2021 № 345;
- відповідно до пункту 1 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядку № 260), командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крій військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби;
- відповідно до пункту 4. Порядку № 260, при порушенні військової дисципліни. незадовільному виконанні службових обов'язків виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється в таких розмірах:
- у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), - 90 відсотків встановленого розміру щомісячної премії;
- у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «сувора догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), - 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії;
- у разі накладення на військовослужбовця двох дисциплінарних стягнень «догана» («сувора догана»), оголошених письмовим наказом (розпорядженням) ) командира військової частини (керівника органу військового управління), - 60 відсотків встановленого розміру щомісячної премії;
- у разі накладення на військовослужбовця трьох дисциплінарних стягнень «догана» («сувора догана»), оголошених письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), - 50 відсотків встановленого розміру щомісячної премії;
- командир військової частини здійснює преміювання у зазначених розмірах за календарний місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром (за винятком випадків, коли таке стягнення знято встановленим порядком у цьому самому місяці);
- згідно абзацу 6 пункту 5 Порядку № 260, військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються у разі накладення на військовослужбовця в календарному місяці більше трьох дисциплінарних стягнень, крім дисциплінарного стягнення "зауваження" - за місяць, у якому накладено дисциплінарні стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром;
- відповідач надсилає на адресу представника позивача копії наказів командира військової частини НОМЕР_2, відповідно до яких старшого сержанта ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності;
- також повідомлено, що службові розслідування за фактами порушення, військової дисципліни старшим сержантом ОСОБА_1 не проводились. Рішення щодо накладення дисциплінарних стягнень прийняті командиром військової частини відповідно до статей 26, 48, 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України;
- зазначено, що відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Таким чином, службове розслідування не є обов'язковою передумовою для прийняття такого рішення;
- про накладенні дисциплінарні стягнення старшому сержанту ОСОБА_1 оголошено особисто командуванням гаубичного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_2, відповідно до вимог статті 97 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України;
- відомості щодо накладених дисциплінарних стягнень на старшого сержанта ОСОБА_1 внесені до його службової картки, відповідно до вимог статей 105-107 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України;
- зауважено, що незважаючи на те, що відповідно до статті 109 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, кожний військовослужбовець один раз на рік повинен ознайомитися із своєю службовою карткою й розписатися про це, старший сержант ОСОБА_1 відмовляється здійснити зазначені дії, про що командуванням гаубичного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_2 надано доповідь командиру військової частини НОМЕР_2.
Не погоджуючись з наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 28.04.2021 року № 335 (з адміністративно-господарської діяльності) згідно з пунктом 1 якого, за скоєне правопорушення позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, командира господарчого відділення взводу забезпечення гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_2, старшого сержанта ОСОБА_1 , позивачу оголошено дисциплінарне стягнення - «сувора догана», а за пунктом 2 зменшено виплату премії у квітні місяці 2021 року до 80%, позивач звернувся до суду з вищенаведеними позовними вимогами.
На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано копії, зокрема (а.с.8-15, 22, 34-36, 134-140):
- контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського складу від 25.06.2020 року, укладеного між Міністерством оборони України в особі Командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_2 та позивачем;
- витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 25.06.2020 № 94-РС;
- наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 28.07.2020 № 416 «Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 131 від 29.12.2018»;
- службової картки позивача;
- довідки Військово-лікарської комісії Клініки амбулаторної-поліклінічної допомоги Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 05 квітня 2021 р. № 952;
- талону-повідомлення № 019623 Відділення поліції Одеського районного управління поліції № 2 від 06.04.2021 р. про прийняття заяви позивача;
- адвокатського запиту від 08 червня 2021 року вих. № 147/35;
- довідки Військово-лікарської комісії Клініки амбулаторної-поліклінічної допомоги Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 28 травня 2021 р. № 1494;
- повідомлення № 70901789 від 26.04.2021 про погрозу фізичною розправою або вбивством, скоєне 26.04.2021, згідно з яким, заявник - позивач;
- протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 26.04.2021 року;
- пояснень позивача від 26.04.2021 року, наданих інспектору СРПП ВП № 2 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області.
На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, відповідачем суду також надано копії, зокрема (а.с.115-122):
- службової картки позивача;
- рапорту командира гаубичного самохідного-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_6 від 01.05.2021 р.;
- рапорту командира ВЗ ГСАДн ст. пр-к ОСОБА_7 від 18.05.2021 р.;
- пояснювальних записок від 18.05.2021 р. техніка ВЗ ГСАДн ст. с-нт ОСОБА_4 та кухаря ВЗ ГСАДн м-с ОСОБА_14.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України (в редакції, чинній до 01.01.2022 року), у таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України (в редакції, чинній з 01.01.2022 року), суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
1. Щодо позовних вимог в частині: визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 28.04.2021 року № 335 (з адміністративно-господарської діяльності) згідно з пунктом 1 якого, за скоєне правопорушення позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, командира господарчого відділення взводу забезпечення гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_2, старшого сержанта ОСОБА_1 , позивачу оголошено дисциплінарне стягнення - «сувора догана», а за пунктом 2 зменшено виплату премії у квітні місяці 2021 року до 80%, - суд дійшов висновку, що позиція відповідача зі спірних питань - є помилковою, такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, та/або фактичним обставинам справи, з таких підстав.
Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 28.04.2021 року № 335 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовців гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону у квітні 2021 року», незважаючи на заходи, що проводяться у військовій частині НОМЕР_2 щодо зміцнення військової дисципліни, продовжують мати випадки порушення військової дисципліни військовослужбовцями; так протягом квітня 2021 року основні зусилля командування військової частини були спрямовані на створення передумов для недопущення скоєння порушень військової дисципліни всіма категоріями військовослужбовців в ході виконання завдань за призначенням та у повсякденній діяльності; з метою попередження випадків порушення військової дисципліни в майбутньому та притягнення винних до відповідальності, керуючись ст. 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 48, 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, наказано:
1. за порушення вимог ст. 14 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, на старшого сержанта ОСОБА_1 , командира господарчого відділення взводу забезпечення гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону відповідно до пункту «в» статті 48, керуючись статтею 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, накласти дисциплінарне стягнення - «сувора догана»;
2. помічнику командира військової частини з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби відповідно до абзацу 1 пункту 4 розділу ХVІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 виплатити премію за квітень місяць в розмірі 80% командиру господарчого відділення взводу забезпечення гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 старшому сержанту ОСОБА_10 ;
3. командирам підрозділів звернути увагу на організацію та проведення індивідуально-виховної та профілактичної роботи з особовим складом, довести підлеглих вимоги Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного статуту ЗС України, Кодексу України про адміністративні правопорушення (Глава 13-Б «Військові адміністративні правопорушення») Кримінального кодексу України організувати вивчення службових обов'язків військовослужбовцями усіх категорій в підрозділі;
4. контроль за виконанням наказу покласти на начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_2;
5. наказ довести до особового складу частини, якого стосується.
З наведеного змісту оскаржуваного наказу вбачається, зокрема, що п.п. 1, 2 цього наказу прийнято з таких підстав (фактичних і юридичних):
- незважаючи на заходи, що проводяться у військовій частині НОМЕР_2 щодо зміцнення військової дисципліни, продовжують мати випадки порушення військової дисципліни військовослужбовцями; так протягом квітня 2021 року основні зусилля командування військової частини були спрямовані на створення передумов для недопущення скоєння порушень військової дисципліни всіма категоріями військовослужбовців в ході виконання завдань за призначенням та у повсякденній діяльності; з метою попередження випадків порушення військової дисципліни в майбутньому та притягнення винних до відповідальності,
- керуючись ст. 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 48, 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, наказано: за порушення вимог ст. 14 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, на старшого сержанта ОСОБА_1 , командира господарчого відділення взводу забезпечення гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону відповідно до пункту «в» статті 48, керуючись статтею 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, накласти дисциплінарне стягнення - «сувора догана».
Так, відповідно до застосованих відповідачем в оскаржуваному наказі положень, зокрема, згідно зі ст. 14 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. (ст. 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України)
Згідно з п. «в» ст. 48 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: сувора догана.
Статтею 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що командир бригади (полку, корабля 1 рангу) має право застосовувати стягнення, передбачені пунктами "а"-"ґ", а також пунктами "д"-"ж" (до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно) статті 48 цього Статуту.
При цьому, відповідно до ст. 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, відповідачем визнаються фактичні обставини справи, зокрема, що службове розслідування щодо позивача в даному випадку не проводилось.
З урахуванням наданих сторонами документів, наявних в матеріалах справи, у суду не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Тому, згідно з ч. 1 ст. 78 КАС України, зазначені обставини, не підлягають доказуванню.
Разом з тим в оскаржуваному наказі взагалі не зазначено (не конкретизовано) обставини, з яких відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зокрема, коли саме (дата), як саме (письмово, усно) та з яких саме службових та особистих питань позивач звернувся до наступного прямого начальника без відповідного звернення до свого безпосереднього начальника тощо.
Крім того, оскаржуваний наказ також не містить жодних посилань на інші документи-докази, якими могли б бути встановлені/зафіксовані відповідні обставини.
Також, наказ не містить даних щодо врахування / підстав неврахування під час накладення на позивача спірного дисциплінарного стягнення та обрання його виду: характеру та обставин вчинення правопорушення, його наслідків, попередньої поведінки позивача, а також тривалості військової служби та рівня знань про порядок служби.
При цьому, загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Встановлені судом обставини свідчать про недотримання відповідачем вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості рішення, зокрема, щодо п.п. 1, 2 оскаржуваного наказу, виконання яких є запорукою передбачуваності для позивача наслідків виконання або невиконання ним законних вимог відповідача.
Відтак, невиконання суб'єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Наведена позиція суду узгоджуються з висновками Верховного Суду щодо вимог до акту індивідуальної дії, викладеними, зокрема, в постановах від 23 жовтня 2018 року по справі № 822/1817/18, від 2 квітня 2019 року по справі № 822/1878/18 та від 21 травня 2019 року по справі № 815/2791/18 тощо.
Крім того, відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України (в редакції, чинній до 01.01.2022 року), у таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Як встановлено судом вище, наведені відповідачем в оскаржуваному наказі обґрунтування не містять жодної конкретизації такого обґрунтування фактичними обставинами.
При цьому, жодних доводів щодо вжиття відповідачем всіх можливих заходів для отримання доказів, які не були покладені в основу оскарженого наказу до його прийняття, але які не були отримані з незалежних від нього причин, - відповідачем не наведено та доказів на їх підтвердження не надано.
За наведених обставин, суд не бере до уваги та не надає оцінки відповідним доводам та доказам на їх підтвердження, викладеним у листі-відповіді на адвокатський запит та у відзиві на позовну заяву, як такі, що не були покладені в основу оскаржуваного наказу, та щодо яких відповідачем не доведено, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного наказу, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
При цьому також слід зазначити, що відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України Застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Відповідно до абз. 1 п. 1 Розділу ІІ Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 р. за № 1503/31371 (далі - Порядок проведення службового розслідування) службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.
Згідно з абз. 2 п. 1 Розділу ІІ Порядку проведення службового розслідування, службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Пунктом 2 Розділу ІІ Порядку проведення службового розслідування зазначено, що службове розслідування не призначається: у разі надходження анонімних повідомлень, заяв, скарг; якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.
З наведених положень Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Порядку проведення службового розслідування вбачається, що службове розслідування не є обов'язковою/безальтернативною законодавчо встановленою передумовою прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення в усіх випадках.
Отже, позиція позивача з відповідного питання - є помилковою.
Разом з тим, наведене не спростовує встановлені судом обставини та здійснені на їх підставі висновки про недотримання відповідачем вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості рішення, зокрема, щодо п.п. 1, 2 оскаржуваного наказу, що об'єктивно позбавляє суд можливості дослідити та перевірити обґрунтованість застосованого до позивача дисциплінарного стягнення.
Крім того, щодо посилань відповідача у відзиві на позовну заяву та у листі-відповіді відповідача на адвокатський запит на те, що: премія за квітень місяць 2021 року старшому сержанту ОСОБА_1 була зменшена у зв'язку з притягненням його до дисциплінарної відповідальності наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 06.04.2021 № 272, яким було накладено дисциплінарне стягнення - «Догана», наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 28.04.2021 № 335, яким було накладено дисциплінарне стягнення - «Сувора Догана», наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 28.04.2021 № 340, яким було накладено дисциплінарне стягнення - «Сувора Догана», наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 09.04.2021 № 279, яким було накладено дисциплінарне стягнення - «Сувора Догана» та «Догана», - слід зазначити таке.
По-перше, як встановлено судом вище, в оскаржуваному наказі немає жодних посилань на конкретні обставини, в тому числі на зазначені обставини, як на підстави його прийняття.
По-друге, судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 4 серпня 2021 року у справі № 420/9040/21, яке набрало законної сили 29.11.2021 року, вирішено, зокрема:
- визнати протиправними та скасувати підпункт 1.1. пункту 1 та підпункт 2.3 пункту 2 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 09.04.2021 року № 279 (з адміністративно-господарської діяльності), в частині щодо старшого сержанта ОСОБА_1 .
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2021 року у справі № 420/9915/21, яке набрало законної сили 07.06.2022 року, вирішено, зокрема:
- наказ командира Військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) № 272 від 06.04.2021 року, у частині притягнення командира господарчого відділення взводу забезпечення гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення «догани» - визнати протиправним та скасувати.
Разом з тим, щодо п.п. 3-5 оскаржуваного наказу позивачем не зазначено обґрунтування та не надано доказів на їх підтвердження щодо порушення зазначеними пунктами наказу прав, свобод, інтересів саме позивача. При цьому також, з вищенаведеного змісту п.п. 3-5 оскаржуваного наказу не вбачається та судом не встановлено порушення зазначеними пунктами наказу саме прав, свобод, інтересів позивача.
Отже, підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу у зазначеній частині - немає.
Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.
При цьому щодо решти доводів слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).
Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно
суд дійшов висновків, що:
- пункти 1, 2 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 28.04.2021 року № 335 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовців гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону у квітні 2021 року» прийнято відповідачем: не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття наказу; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямований цей наказ, тому він є протиправним та підлягає скасуванню у зазначеній частині, отже відповідні позовні вимоги - підлягають задоволенню частково.
2. Щодо позовних вимог в частині: стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 200000 грн., - слід зазначити таке.
Згідно зі змістом заяв по суті справи, позивач обґрунтовує зазначені позовні вимоги тим, зокрема, що: позивач публічна людина, займається громадською діяльністю, є членом Всеукраїнської громадської організації Спілка Офіцерів України; завдано шкоди здоров'ю позивача, він вимушений звертатись за медичною допомогою в різні медичні заклади; діями відповідача порушено звичний ритм життя позивача і його організація, позивач вимушений звертатися до суду з приводу порушення його прав відповідачем; моральна шкода полягає зокрема у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку із виключенням із списків військовослужбовців, позбавлення права проходити військову службу в особливий період шляхом порушення прав позивача, зокрема як особи, що є учасником бойових дій, умов контракту і порядку проходження військової служби у Збройних Силах України, складення, видача службовими особами завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів тощо; неправомірні дії відповідача призвели до порушення нормальних життєвих зв'язків, через неможливість продовження активного громадського життя, порушили стосунки з оточуючими людьми, негативно вплинули на стан здоров'я, викликали страждання та потягли інші негативні наслідки.
На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано копії, зокрема: - довідки Військово-лікарської комісії Клініки амбулаторної-поліклінічної допомоги Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 05 квітня 2021 р. № 952; - талону-повідомлення № 019623 Відділення поліції Одеського районного управління поліції № 2 від 06.04.2021 р. про прийняття заяви позивача; - довідки Військово-лікарської комісії Клініки амбулаторної-поліклінічної допомоги Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 28 травня 2021 р. № 1494; - повідомлення № 70901789 від 26.04.2021 про погрозу фізичною розправою або вбивством, скоєне 26.04.2021, згідно з яким, заявник - позивач; - протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 26.04.2021 року; - пояснень позивача від 26.04.2021 року, наданих інспектору СРПП ВП № 2 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно із пунктом 5 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
На думку суду, встановлені у справі обставини безумовно доставляють позивачу моральних переживань, а тому позовні вимоги про стягнення моральної шкоди є цілком ґрунтовними.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, неодноразово були сформульовані Верховним Судом, у тому числі у постановах від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17 та від 27 листопада 2019 року в справі № 750/6330/17. Зокрема, Суд дійшов висновку про те, що адекватне відшкодування шкоди, в тому числі й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їхню інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження; встановити причинно-наслідковий зв'язок і визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому в силу статті 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов'язок доказування їхньої правомірності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).
У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89, від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005).
Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
Вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач пов'язує з прийняттям оскаржуваного наказу, щодо якого, в частині, яка стосується позивача, суд дійшов висновку про його протиправність.
Отже існують обґрунтовані правові підстави для покладення обов'язку з відшкодування моральної шкоди, яку було завдано.
Що стосується факту завдання моральної шкоди, то позивач зазнав негативних емоцій, змістом яких є занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. З урахуванням встановлених судом обставин, негативні емоції, викликані протиправними діями відповідача, досягли рівня страждання (у розумінні ст. 23 ЦК України), а отже моральну шкоду було завдано.
З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб'єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року по справі № 750/6330/17.
У справі, що розглядається, відповідач не довів, що його протиправний наказ в частині, що стосується позивача, не викликав у позивача психічне напруження, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, інші негативні переживання.
При цьому, визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, в тому числі з урахуванням категорії справи та часткове задоволення позову, суд виходить з засад розумності та справедливості, та вважає, що достатнім відшкодуванням таких втрат в даному випадку є сума у розмірі 10000,00 грн.
Отже, наведена позовна вимога позивача підлягає задоволенню частково.
Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції, чинній до 17.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020 року, зокрема, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 27.05.2022 року) до 31 серпня 2022 р. на території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.
Справу розглянуто, рішення прийнято та складено також з урахуванням: часу перебування головуючого судді у відпустці; наказу голови Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2022 року № 9-ОС/Д/С «Про особливий режим роботи Одеського окружного адміністративного суду»; статей 10, 12-2, 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та рішення Ради суддів України від 24.02.2022 № 9.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 159, 194, 205, 241-246, 250, 255, 295, Прикінцевими та Перехідними положеннями КАС України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2; ідентифікаційний код юридичної особи: НОМЕР_6) про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 28.04.2021 року № 335 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовців гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону у квітні 2021 року».
Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Г. Цховребова