Справа № 591/9261/21
Провадження № 2/591/1113/22
10 серпня 2022 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого судді - Северинової А.С.,
з участю секретаря судового засідання - Рудь В.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 591/9261/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та свої вимоги мотивує тим, що у період з 04 листопада 2005 року по 11 травня 2017 року він з відповідачкою перебував в зареєстрованому шлюбу. Від шлюбу мають двох синів - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З липня 2017 року відповідачка не проживає з позивачем та дітьми. Діти повністю перебувають на його утриманні.
Зазначає, що відносини між відповідачкою та дітьми погіршилися, оскільки вона не займалась їхнім вихованням та доглядом. Протягом 2016-2018 навчального року жодного разу не відвідувала батьківські збори, не займалася з дітьми навчанням, не цікавилася успішністю дітей. З'ясувалося, що діти в цей час не мали достатньо одягу та їжі. Аліменти, які він перераховував на дітей, відповідачка витрачала на свої потреби, дітям нічого не придбавалося. При цьому, відповідачка зловживала спиртними напоями в присутності дітей, вела аморальний та асоціальний спосіб життя. Діти неодноразово приїздили до нього вже пізно ввечері, самі, і відповідачка не цікавилася, де вони і що з ними.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 29 січня 2020 року було визначено місце проживання синів разом з ним. Після чого відповідачка взагалі перестала цікавитись дітьми. Він неодноразово телефонував та пропонував забрати дітей на канікули, провести з ними час, поспілкуватися, проте відповідачка уникає телефонних розмов, зустріч з дітьми не відбулась. Діти проживають з ним та знаходяться на його повному утриманні. Відповідачка не приймає участі в утриманні дітей, не придбає одяг.
Відповідачку з 2016 року не цікавить ані поведінка синів, ані їх навчальна успішність та хобі. Відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків у вихованні синів, навіть жодного разу не цікавилась успіхами у навчанні, не проявляла зацікавленість в освітньому процесі, не контактувала з вчителями, морально не підтримувала синів у навчанні.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 11 січня 2022 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 01 лютого 2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 15 березня 2022 року.
Ураховуючи, що Верховною Радою України 24 лютого 2022 року на позачерговому засіданні було запроваджено воєнний стан через вторгнення Росії в Україну, беручи до уваги ситуацію, що склалась у м. Суми на день запровадження такого стану, на підставі п. 1 рішення зборів суддів Зарічного районного суду м. Суми від 24 лютого 2022 року № 5, з метою запобігання загрози життю та здоров'ю учасників судового процесу і працівників суду, з 24 лютого 2022 року дану справу було знято з розгляду до стабілізації ситуації в країні.
Рішенням зборів суддів від 02 травня 2022 року № 11 відновлено здійснення розподілу та розгляд усіх категорій справ, у тому числі цивільних, які перебували в провадженні судді станом на 24 лютого 2022 року. Призначено підготовче засідання на 31 травня 2022 року.
31 травня 2022 року з метою перевірки підсудності даної справи Зарічному районному суду м. Суми протокольною ухвалою суду в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 14 червня 2022 року та зобов'язано відповідача надати докази про її зареєстроване місце проживання.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 14 червня 2022 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 03 серпня 2022 року.
03 серпня 2022 року протокольною ухвалою суду в справі оголошено перерву до 10 серпня 2022 року для надання Управлінням «Служба у справах дітей» Сумської міської ради висновку по суті спору.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та просив його задовольнити. Відповідачка ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову.
Третя особа Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради подала висновок органу опіки і піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Також у письмовій заяві просить розглянути справу без участі представника управління, у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 є необґрунтованим.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , яка є невісткою позивача, повідомила, що між сторонами є конфлікт, бо діти проживають з батьком, а ОСОБА_6 окремо від них. Діти хочуть спілкуватися з матір'ю, особливо молодший ОСОБА_7 . Проте мати то не може або не хоче, діти засмучуються з цього приводу. Свідок зі своєю сім'єю живуть разом з позивачем в одній квартирі вже 16 років. Три роки вона не бачила відповідачку, та не приходила. Знає, що вона спілкується з дітьми по телефону. Відповідачка не привітала ОСОБА_8 з Днем народження. У нього прохолодні стосунки з матір'ю. ОСОБА_7 їздив до матері пару раз. Минулою зимою відповідачка обіцяла ОСОБА_9 , що забере його зранку, проте не приїхала, а лише увечері написала, що не змогла. Дитина засмутилася. Батько не забороняє дітям спілкуватися з матір'ю.
Свідок ОСОБА_10 , яка є співмешканкою позивача, повідомила, що з позивачем 3-4 роки живуть разом. Жодного разу вона не бачила відповідачку, та не намагалася зустрітися з дітьми. 2 роки діти її не бачили. ОСОБА_11 намагався з нею зустрітися, вона не брала слухавку, потім змінила номер. В грудні 2021 року привезли до неї ОСОБА_12 , він був у відповідачки на зимових канікулах. Вона дітьми не цікавиться та не займається їх вихованням, спілкується лише за допомогою SMS-повідомлень. Відповідачка колись погрожувала, що діти будуть сплачувати їй аліменти. Особисто з ОСОБА_13 вона не знайома, не спілкувалися. Батько дітей до відповідачки за допомогою не звертався. ОСОБА_14 про маму не говорить та не згадує, а ОСОБА_7 до матері тягнеться, засмучується, коли вона не могла до нього приїхати.
Заслухавши думку сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 04 листопада 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції, актовий запис № 2105. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 11 травня 2017 року шлюб між сторонами було розірвано (а.с. 9).
Під час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 - син ОСОБА_4 , матір'ю яких є відповідачка (а.с. 6, 8).
Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 29 січня 2020 року, яке набрало законної сили, визначено місце проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з батьком ОСОБА_1 . Припинено стягнення за рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22 серпня 2016 року у справі № 591/3330/16-ц з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_15 аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття (а.с. 10-11).
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 17 грудня 2020 року стягнуто з ОСОБА_16 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 24 листопада 2020 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а.с. 12-13, 14).
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного Зарічним відділом державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 05 жовтня 2021 року № 91785 на примусовому виконання у відділі перебуває виконавчий лист № 591/7398/20, виданий 17 грудня 2020 року про стягнення з ОСОБА_16 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 24 листопада 2020 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Борг станом на 05 жовтня 2021 року складає 33437 грн 67 коп. (а.с. 15).
Згідно довідок, виданих Комунальною установою Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 23, м. Суми, Сумської області, ОСОБА_4 навчається в 6-В класі КУ Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 23, м. Суми, Сумської області. ОСОБА_3 навчався у цій же школі з 01 лютого 2019 року по 15 червня 2021 року. За період навчання вихованням дітей займався батько. Мати з приводу навчання та виховання синів з учителями не спілкувалася, батьківські збори не відвідувала (а.с. 16, 17).
Відповідно до висновку управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради від 04 серпня 2022 року за № 986/27.1-26 орган опіки та піклування вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Протягом останніх трьох років, коли діти стали проживати з батьком, ОСОБА_2 підтримувала зв'язок з дітьми, хоча можливо не в тій мірі, що потребували діти (а.с. 69-70).
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, складеного Зарічним відділом державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 02 серпня 2022 року № 35760 станом на день розгляду даної справи в суді заборгованість відповідачки зі сплати аліментів збільшилась і станом на 31 липня 2022 року складає 75319 грн 08 коп. (а.с. 71).
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення вищенаведеної статті дозволяє дійти висновку, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.
На підставі наведених норм права та встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що не знайшли свого підтвердження матеріалами справи обставини свідомого нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов'язками. Зокрема, позивач в судовому засіданні визнав той факт, що відповідачка спілкується з дітьми по телефону та за допомогою SMS-повідомлень, хоча і не в тій мірі, що потребують діти. Молодший син ОСОБА_7 тягнеться до матері, а старший ОСОБА_14 на мати ображається. На початку весни відповідачка приїжджала до дітей та зустрічалася з ними. Відповідачка, у свою чергу, зауважила, що вона завжди запрошувала обох дітей до себе в гості. Однак часто так траплялося, що коли вона приїжджала до дітей, то їх не було, бо позивач їх відвіз у село. Вона любить своїх дітей і заперечує проти позбавлення батьківських прав. Вона має заборгованість зі сплати аліментів, бо в неї маленька дитина і вона на даний час не працює та садочки не працюють. Але при цьому вона не відмовляється від обов'язку утримувати дітей і має намір погасити заборгованість як вийде на роботу.
За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов'язками, а також враховуючи те, що мати дітей проти позбавлення батьківських прав заперечує, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для позбавлення її батьківських прав.
Обставина наявності у відповідачки заборгованості зі сплати аліментів, на думку суду, сама по собі не може бути підставою для позбавлення відповідачки батьківських прав відносно синів, ураховуючи, що це є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставинами цієї справи не доведено.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.
Оскільки в позові відмовлено, відсутні підстави для відшкодування позивачу судових витрат зі сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 264, 265, 272 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради, про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Третя особа: Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради: адреса: м. Суми, вул. Харківська, 35, код ЄДРПОУ 34743343.
Повне судове рішення складено 12 серпня 2022 року.
Суддя А.С. Северинова