Справа № 579/1605/21
1-кс/579/214/22
"12" серпня 2022 р. Кролевецький районний суд Сумської області
в складі - слідчого судді ОСОБА_1
з участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченої - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кролевець заяву обвинуваченої ОСОБА_4 про відвід судді Кролевецького районного суду Сумської області ОСОБА_6 ,-
В провадженні Кролевецького районного суду Сумської області під головуванням судді ОСОБА_6 перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021202500000065 від 21 травня 2021 року відносно ОСОБА_4 за ч.2 ст.240, ч.2 ст.364 КК України.
04 серпня 2022 року під час судового засідання у справі обвинувачена ОСОБА_4 заявила відвід головуючому судді ОСОБА_6 . Заява про відвід судді мотивована тим, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 існують, на думку заявниці, особисті неприязні відносини, які викликають у неї сумніви щодо справедливого судового розгляду останнім кримінального провадження відносно неї. Як на підтвердження таких неприязних відносин і наявності сумнівів у неупередженості судді ОСОБА_6 вказала на те, що 08.12.2021 головуючий суддя ОСОБА_6 зробив їй зауваження щодо її розміщення у залі суду поряд із її захисниками та наполягав на тому, що ОСОБА_4 має пересісти на інше місце, оскільки являється обвинуваченою у кримінальному провадженні, а для обвинувачених визначене окреме місце у залі судового засідання - лавка без зручностей, без задньої спинки. Крім того, під час судового засідання 04.01.2022 року суддя ОСОБА_6 під час обговорення клопотання сторони обвинувачення про долучення доказів, фактично, на думку заявниці, надавав оцінку доказам, що є неприпустимим на стадії розгляду, тобто, вважає заявниця, порушив принцип законності та змагальності сторін. Все зазначене свідчить, на думку ОСОБА_4 , про упередженість та суб'єктивне ставлення судді ОСОБА_6 до неї як до обвинуваченої. Також у заяві послалася на ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, на п.2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів (схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року), рішення Європейського Суду з прав людини від 09.11.06 у справі «Білуга проти України», від 28.10.98 у справі «Ветштан проти Швейцарії».
Головуючий суддя ОСОБА_6 , якому заявлено відвід, звернувся з заявою про розгляд відводу у його відсутність, пояснень давати не побажав, уточнив, що вважає заяву ОСОБА_4 повторно заявленим відводом, по надуманим причинам з метою перешкоджання розгляду справи (а.с.10).
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні вважав, що головуючим суддею ОСОБА_6 не порушено вимог процесуального законодавства та стандартів безстороннього і неупередженого розгляду справ. Визначення місця розміщення під час судового засідання обвинуваченої на лаві для обвинувачених жодним чином її прав не порушувало, а спонукання зайняти місце на вказаній лаві, на його думку, було звичайним виконанням обов'язків головуючого судді у кримінальному провадження з організації судового процесу. Що стосується так званого «надання оцінки доказам», суду повідомив, що у постанові про призначення експертизи в даному кримінальному провадженні допущено розбіжність у зазначених номерах ЄРДР у вступній та у резолютивній частинах постанови, тобто допущена механічна описка, про що головуючий суддя спитав прокурора, а жодних суджень з приводу доказів не висловлював. Обвинувачена різко негативно налаштована щодо головуючого судді, вичікує найменшої обмовки, щоб заявляти відводи, в тому числі із дріб'язкових, незначних або і надуманих приводів. Вважав таку поведінку обвинуваченої зловживанням правом на відвід.
У судовому засіданні ОСОБА_4 заяву підтримала, суду доповнила, що уже заявляла відвід судді ОСОБА_6 , підстав для задоволення якого не було встановлено. Вважала, що «суддя маніпулює», не конкретизуючи об'єкта, механізму та зовнішніх ознак маніпулювання, після уточнюючого запитання доповнила: маніпуляцію судді сприймає «на рівні відчуттів», в силу «запитань із підвохом», і стилю мовлення, і звертання до неї на «ти». Звернула увагу слідчого судді на те, що судове засідання у кримінальному провадженні, призначене на 03.03.2022, не відбулося, хоча вона прибула в засідання своєчасно, про причини скасування судового засідання їй не було повідомлено процесуальним документом. Крім того, пояснила, що, з урахуванням воєнного стану, 09.03.2022 року зверталася до суду із клопотанням про повернення їй закордонного паспорта, однак 16.03.2022 року отримала, на переконання заявниці, «формальну відписку». Неодноразово наголошувала на тому, що суддя запропонував їй пересісти на лаву для обвинувачених з притиском, зневажливо, а окрім того, вона, будучи обвинуваченою у кримінальному провадженні, не вважає за можливе знаходитися на лаві обвинувачених, доки її вина не буде доведена.
Захисник ОСОБА_7 вважала відвід не повторним, оскільки даний відвід заявлено з інших підстав, аніж попередній, заявлений на стадії підготовчого провадження, заявлено, зокрема, із підстав, які виникли уже після початку судового розгляду кримінального провадження по суті. Клопотала про дослідження двох аудіозаписів, зроблених без відома головуючого у справі за допомогою мобільного телефону заявниці у залі судового засідання, у тому числі поза часовими рамками власне судових засідань, а також технічних записів судових засідань від 08.12.2021 та 04.01.2022. Звернула увагу на те, що вказану прокурором постанову про призначення судової економічної експертизи з допущеною розбіжністю у номерах кримінальних проваджень захист заявниці Канівець клопотав визнати внаслідок такої розбіжності недопустимим доказом, однак суддя сказав, що то може бути наслідком технічної помилки, а отже, фактично оцінив доказ до виходу в нарадчу кімнату. Наполягала, що тим самим суддя робив висновки, не передбачені процесом; крім того, суддя висловив припущення раніше, а лише потім з цим погодився прокурор; крім того, суддя у вказаному засіданні не давав висловитися захиснику ОСОБА_8 , перебивав захисника. Наголосила на тому, що до завдань кримінального судочинства належить згідно ст.2 КПК України також, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Вказала, що згідно ст.11 КПК України, під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи, тоді як дії, до яких головуючий суддя ОСОБА_6 примушував обвинувачену ОСОБА_4 , а саме, змушував обвинувачену зайняти місце на лаві, призначеній для розміщення обвинувачених у кримінальному провадженні під час судового розгляду, принижували людську гідність її підзахисної. З поведінки ж суду під час дослідження спірної, на думку захисника, постанови про призначення експертизи, суд очевидно займав сторону обвинувачення, а не безсторонню позицію арбітра, як передбачає чинне процесуальне законодавство України; що, в свою чергу, суб'єктивно викликало у ОСОБА_4 непоборні сумніви у безсторонності суду в даному кримінальному провадженні.
Слідчий суддя, заслухавши учасників розгляду клопотання, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Так, згідно з п.5 рекомендацій Ради суддів України від 02.03.2022 щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам рекомендовано по можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя. Справи, які не є невідкладними, розглядати лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження.
Крім того, згідно ст.3 Конституції України, ст.128 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», керуючись рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, збори суддів Кролевецького районного суду Сумської області рішенням №1 від 28.02.2022 року, вирішили тимчасово зупинити здійснення судочинства Кролевецьким районним судом Сумської області судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ, і лише 03 березня 2021 року рішенням №2 зборів суддів Кролевецького районного суду Сумської області відновлено здійснення судочинства Кролевецьким районним судом Сумської області. Відомості про це були розміщені на офіційній сторінці Кролевецького районного суду Сумської області, чого, поза сумнівом, достатньо в умовах воєнного стану для інформування кожного свідомого та відповідального громадянина.
Дослідивши копію листа-відповіді від 16.03.2022 на клопотання ОСОБА_4 про повернення закордонного паспорта, встановлено, що ОСОБА_4 достатньо та вичерпно було роз'яснено, що ухвалою Кролевецького районного суду Сумської області, якою до неї застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, на неї не було покладено обов'язок здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, а отже, вирішення питання про повернення закордонного паспорта не відноситься до юрисдикції слідчого судді Кролевецького районного суду Сумської області, оскільки фактично не є клопотанням про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Дослідивши звукозаписи - технічний запис, та аудіофайл, наданий заявницею, - що стосуються судового засідання від 08.12.2021, слідчим суддею встановлено, що дійсно до початку судового засідання головуючий суддя у справі запропонував ОСОБА_4 пересісти на лаву для обвинувачених, відповідно до запису: «іншу лавку, без зручностей, без задньої спинки».
Згідно ст.11 КПК України, під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи. Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність. Кожен має право захищати усіма засобами, що не заборонені законом, свою людську гідність, права, свободи та інтереси, порушені під час здійснення кримінального провадження.
В той же час, визначення окремого місця для розміщення обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження по суті, жодним чином не порушує вимог чинного процесуального законодавства, не принижує людську гідність обвинуваченого та слугує інтересам достатньої упорядкованості та організації судового процесу. Згідно п.138 постанови у справі «Свинаренко і Сляднєв проти Росії» ЄСПЛ робить висновок про те, що «не відповідає нормам цивілізованої поведінки в демократичному суспільстві, є приниженням людської гідності і порушує ст. 3 Конвенції» «саме по собі тримання підсудного у клітці в залі суду з урахуванням його об'єктивно принизливого характеру». Питання про розміщення обвинуваченої ОСОБА_4 у клітці в залі суду, як вбачається з дослідженої слідчим суддею частини аудіозаписів, не ставилося. Однак слідчим суддею констатується, що головуючий суддя ОСОБА_6 дійсно акцентував на тому, що лава для підсудних, на якій повинна сидіти обвинувачена, - «без зручностей» та «без спинки».
Дослідивши звукозаписи від 04.01.2022 судового засідання у справі 579/1605/21, слідчий суддя встановив наступне. Дійсно, на позначці 1 год 34 хвилини прокурор звертається до суду про долучення до справи постанови про призначення експертизи від 14.06.2022 року та висновку експерта. У ході обговорення невідомою слідчому судді особою, яку заявниця назвала «захисником Гулаковим», неодноразово перебивається суддя, висловлюються без дотримання встановленого порядку отримання дозволу головуючого судді на висловлення зауважень, подання реплік чи постановку питань, наполегливістю провокативного змісту, твердження про зміст постанови про призначення експертизи, вимагаються в ультимативній формі та без посередництва і узгодження головуючого судді «оголошення повного тексту постанови», «зачитання номерів кримінальних проваджень». Стосовно змісту постанови, слідчий суддя безпосередньо сприймаючи зміст технічного запису засідання, констатує, що у ході з'ясування дати об'єднання кримінальних проваджень та постановлення постанови про призначення експертизи було встановлено, що у резолютивній та вступній частині постанови дійсно наявна розбіжність у номерах кримінальних проваджень. Висловлюючись про імовірну причину розбіжності, прокурор висловлюється «імовірно, було допущено», після чого головуючий суддя називає «описку», що практично одночасно вимовляє також прокурор. Таким чином, припущення головуючого судді прозвучало раніше, ніж прокурором названо пояснення остаточно, однак свідомому і об'єктивному сторонньому спостерігачеві поза розумним сумнівом очевидно, що так зване судження судді про доказ, а також про причини виявленої розбіжності у постанові про призначення експертизи, не суперечить, не відрізняється і не змінює по суті твердження прокурора.
Приписами статей 75, 76 КПК України визначені обставини, що виключають участь слідчого судді, судді в кримінальному провадженні. За наявності встановлення цих обставин, відповідно до ч.2 ст.80 КПК України, особи, які беруть участь у кримінальному провадженні мають право заявити відвід слідчому судді, судді.
За правилами ч.5 ст.80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим, однак, всупереч вказаних вимог заявником зазначені мізерні, дріб'язкові підстави для відводу, частина з яких не відповідає дійсності, як встановлено в ході засідання, які положеннями ст.75 КПК України не передбачені.
Згідно ч.1 статті 9 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Суддя зобов'язаний: справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, наявність безсторонності судді має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Коментарі щодо Бангалорських принципів поведінки суддів (вересень 2007 року) щодо принципів третьої цінності «Чесність і непідкупність» вказують на відповідність суспільним уявленням, зокрема, що поведінки, яка може послабити ступінь поваги до судді, слід уникати. Стосовно пункту 5.2 Бангалорських принципів уточнений обов'язок утримуватися від принизливих зауважень. Тобто суддя повинен намагатися діяти так, щоб його поведінка вселяла в будь-якого поміркованого спостерігача обґрунтовану впевненість у його об'єктивності. Судді зобов'язані уникати коментарів, висловів, жестів чи дій, які можна обґрунтовано сприйняти як доказ байдужості чи неповаги до будь-кого.
При цьому слідчий суддя наголошує, що розміщення обвинуваченого на відведеному для обвинуваченого місці не може саме по собі вважатися принизливим, так само як і вимога зайняти таке місце. Акцент на недостатній зручності місця для обвинуваченої, водночас, дійсно міг створити у останньої враження недоброзичливості головуючого судді до неї особисто.
Слідчий суддя вимушений наголосити на неприпустимості завищених вимог до етичності та моральної складової поведінки суддів. Зокрема, на переконання ОСОБА_9 , суддям потрібно «поділяти пристрасті та динаміку [свого] часу, щоб уникнути осуду за те, що [вони] не жили» (Коментарі щодо Бангалорських принципів поведінки суддів. 2007. С. 49). А. Коні вказував, що до судді варто пред'являти високі вимоги не лише в розумінні знань та вмінь, але й у розумінні характеру, проте, вимагати від нього героїзму неможливо, та й не має потреби.
У судовому засіданні встановлено, що відвід судді заявлено під час судового засідання 04.08.2022, тоді як стверджувані підстави для відводу виникли 08.12.2021 та 04.01.2022.
Згідно загального правила, визначеного ч.4 ст.80 КПК України, заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу.
Верховний Суд вважає відвід завідомо безпідставним, якщо у заяві про відвід відсутні будь-які докази, які свідчили б про необ'єктивність чи упередженість судді щодо заявника, тобто підстави для відводу ґрунтуються на власних припущеннях заявника, або якщо підставою для відводу є непогодження сторони з процесуальними рішеннями судді. Додатковою підставою для визнання відводу зловживанням процесуальними правами є порушення строків для його заявлення.
В судовому засіданні не наведено причин, які б завадили заявниці заявити відвід із вказаних нею підстав своєчасно, тобто 08.12.2021 або 04.01.2022 відповідно.
Окрім того, визначаючись щодо наявності підстав для відводу судді, враховую, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв.
Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості: 1) суб'єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; 2) об'єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справах П'єрсак проти Бельгії, Кіпріану проти Кіпру, Грівз проти Сполученого Королівства).
Суб'єктивний критерій полягає у з'ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі. Оскільки доказів протилежного не надано, то по суб'єктивному критерію особиста безсторонність головуючого судді презюмується.
Щодо об'єктивного критерію оцінки неупередженості, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки судді, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості судді. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об'єктивно виправданим (рішення Європейського суду з прав людини у справі Клейн та інші проти Нідерландів).
Таким чином, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа №800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа №9901/673/18).
Керуючись ст. 7, 9, 75-76, 81, 369-372 КПК України, -
У задоволенні заяви обвинуваченої ОСОБА_4 про відвід судді Кролевецького районного суду Сумської області ОСОБА_6 в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 за №579/1605/21 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.240, ч.2 ст.364 КК України, як завідомо безпідставної, - відмовити.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1