Справа № 183/2929/22
№ 1-кп/183/1016/22
10 серпня 2022 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022130000000048 від 16.04.2022 рокувідносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сєвєродонецьк Луганської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України,
У провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою на 60 днів, мотивуючи свою позицію тим, що ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані слідчим суддею при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися та продовжують існувати, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з'явилося, тому продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.
Захисник просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження його підзахисному ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на його необґрунтованість, оскільки жодних об'єктивних даних, які би свідчили про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор в своєму клопотанні не надано. У зв'язку з цим просив змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 на особисте зобов'язання.
Обвинувачений ОСОБА_5 у повному обсязі підтримав позицію свого захисника.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вирішуючи заявлені сторонами кримінального провадження клопотання, дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
За положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання доцільності продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, суд виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, яке у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого, у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_5 винуватим, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 8 років з конфіскацією майна або без такої. Тому розуміючи наслідки завершення судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_5 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.
У зв'язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з'явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).
За таких обставин суд вважає, що на цей час є наявними ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинуваченого від суду, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 у разі визнання останнього винуватим у пред'явленому обвинувачені, та ризик вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, оскільки останній через обставини, які інкримінуються йому, враховуючи військовий стан та близькість до території, де на теперішній час проводяться бойові дії, знаходячись на волі, має можливість продовжити вчинювати вказаний злочин, вчинити інші подібні кримінальні правопорушення проти громадської безпеки, а так само інші кримінальні правопорушення. Матиме можливість скоювати інші подібні кримінальні правопорушення на виконання завдань НЗФ.
Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
Суд, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризиків, зазначених вище, на підставі матеріалів справи, оцінив у сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме, що ОСОБА_5 не одружений, осіб на утриманні немає, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків. Підтверджень наявності у нього захворювань, які перешкоджають йому утримуватися під вартою суду не надано. За таких обставин, суд доходить переконання, що будь-який інший, з передбачених законом більш м'яких запобіжних заходів станом на дату розгляду вказаного питання не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування ОСОБА_5 на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є підставою для продовження ОСОБА_5 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд бере до уваги відомості, які зазначені в обвинувальному акті про наявність у ОСОБА_5 місця реєстрації та проживання останнього. Однак, дані обставини з урахуванням вищевикладеного, а також того, що за цією адресою на теперішній час проводяться активні бойові дії, не можуть слугувати достатньою підставою для зміни обвинуваченому ОСОБА_5 раніше обраного запобіжного заходу на особисте зобов'язання.
Захисником ОСОБА_4 будь-яких об'єктивних даних, які би безумовно вказували на зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не надано, що є і підставою для відхилення позиції захисника щодо зміни раніше обраного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на особисте зобов'язання.
Тому, на переконання суду, оскільки на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».
Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований обвинуваченому ОСОБА_5 продовжити в межах строків, визначених КПК України, а саме на 60 днів.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
У відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Отже, враховуючи обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , майновий та сімейний стан обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які було проаналізовано раніше, суд вважає, що розмір застави у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб повинний достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків.
У разі внесення обвинуваченим застави, суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_5 повинні бути покладені обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 331, 371, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Обвинуваченому у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 08 жовтня 2022 року.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 заставу у вигляді 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 198 480 гривень 00 копійок, які можуть бути внесені обвинуваченим або заставодавцем на відповідний рахунок до спливу терміну тримання під вартою.
Роз'яснити, що обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному судом розмірі протягом дії ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При внесенні суми застави у визначеному судом розмірі, обвинувачений підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави, на обвинуваченого ОСОБА_5 покласти такі обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до суду;
2) не відлучатися з місця проживання без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місяця роботи.
З моменту звільнення з-під варти у разі внесення застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі якщо він будучи належним чином повідомленим про місце та час розгляду кримінального провадження, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього даною ухвалою обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору, а суд вирішує питання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну раніше обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на особисте зобов'язання - відмовити.
Повний текст ухвали складено і оголошено 11 серпня 2022 року о 08 годині 10 хвилин.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Оскарження ухвали про продовження строку тримання під вартою, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання та не зупиняє судовий розгляд кримінального провадження.
Суддя ОСОБА_1