10 серпня 2022 року місто Київ.
Справа 752/17858/21
Апеляційне провадження № 22-ц/824/8022/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Судді-доповідача: Желепи О.В.,
суддів: Кравець В.А., Мазурик О.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадженняцивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 травня 2022 року (ухвалене в складі судді Машкевич К.В. інформація щодо дати складання повного тексту рішення відсутня)
в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" про стягнення страхового відшкодування, -
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» (ділі - ТДВ «СК «Гардіан») про стягнення 62 366 грн 89 коп. страхового відшкодування у зв'язку з організацією та репатріацією тіла рідних, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Позовні вимоги мотивувала тим, що 12 серпня 2019 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , уклали з Відповідачем міжнародні договори добровільного комплексного страхування під час перебування за кордоном № ВЗК - 43067, та № 430866 з 12.08.2019 року до 10.08.2020 року, програма страхування А, строк дії 90 днів, територія покриття Європа. Страхова сума 30000 Євро.
10 листопада 2019 року, під час знаходження у Польщі, внаслідок нещасного випадку раптово померли рідні позивачки, що є страховим випадком . відповідно до укладенго договору Добровільного страхування.
Як вбачається з висновку лікаря-судмедексперта № 354/19 і 355/19 від 13.11.2019 причиною смерті обох була - раптова насильницька смерть від удушення під час перебування у приміщенні позбавленого кисню.
Позивач зазначає, що на виконання умов договору надала Страховику усі необхідні та наявні документи, для визнання випадку Страховим та для визначення розміру страхового відшкодування.
Листом Відповідача, датованим 06.04.2020, повідомлено про відмову у виплаті страхового відшкодування з підстав необережності Застрахованої особи (п.5.13.3) договору страхування, а також нараження Застрахованої особи на невиправданий ризик ( 5.13.8 Договору страхування), п.5.13.9 - порушення Застрахованою особою правил техніки безпеки.
Рішенням Голлосіївського районного суду м. Києва від 10 травня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" на її користь 56066, 89 грн. 89 коп. коштів за оплату послуг з організації та репатріації тіла та судові витрати 816 грн. 28 коп.
Не погоджуючись із таким рішенням, відповідач 02 червня 2022 року через пошту подав апеляційну скаргу, в якій просив про скасування рішення в частині часткового задоволення вимог та ухвалення нового рішення про відмову в позові .
В скарзі вказує на те, що рішення є незаконним та таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права. Судом неповно та не всебічно досліджено обставини справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення.
Посилається на те, що відповідно до п. 10.1. за договорами страхування страховими ризиками є:
10.1.1. захворювання (раптова хвороба)
10.1.2. нещасний випадок
10.1.3. смерть Застрахованої особи внаслідок раптової хвороби або нещасного випадку.
Відповідно до п.1.30 Договорів страхування нещасний випадок - раптова, випадкова короткочасна, незалежна від волі Застрахованої особи, випадкова подія, що фактично відбулась і внаслідок якої настав розлад здоров'я Застрахованої особи, що супроводжується… її смертю.
Відповідно до п. 5.13. Договорів не визнаються страховими випадками, поміж іншим, події, які сталися внаслідок:
5.13.8. Нараження Застрахованої особи (Страхувальника, Вигодонабувача) на невиправданий ризик, свідому небезпеку (за винятком рятування життя) - свідомого перебування в місцях, заздалегідь відомих як небезпечні для життя та здоров'я людини.
Посилається на встановлені судом обставини і зазначає, що смерть ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не є страховим випадком.
Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до зворотного повідомлення. позивач ОСОБА_1 отримала апеляційну скаргу 24 червня 2022 року. Відзиву на неї станом на 10 серпня 2022 року не направила.
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., перевіривши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЗУ «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).
Рішення про відмову у здійсненні страхової виплати приймається страховиком у строк, не більший за передбачений договором і правилами страхування, та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Така відмова може бути оскаржена в судовому порядку.
Вирішуючи спори щодо відмови страховика у здійсненні страхової виплати за договорами страхування, суди керуються як ст. 991 ЦК, так і ст. 26 Закону «Про страхування» в яких перелічені підстави для відмови майже ідентичні. При цьому відповідно до ст. 991 ЦК страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі:
- навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації;
- вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;
- подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;
- одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;
- несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;
- наявності інших підстав, встановлених законом.
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Задовольняючи позов суд вважав встановленими такі обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2019 між ОСОБА_2 та відповідачем ТДВ «СК «Гардіан» було укладено міжнародний договір добровільного комплексного страхування під час перебування за кордоном №ВЗК-430867 на наступних умовах: строк дії договору - з 12.08.2019р. по 10.08.2020р., Страхувальник, Застрахована особа. Вигодонабувач - ОСОБА_2 , страхова сума - 30 000.00 євро, франшиза - 50 євро, програма страхування - А, група ризику W (Work, фізична праця (будь-яка) та/чи робота по найму (будь-яка)), територія дії - Європа.
Того ж дня ОСОБА_3 та ТДВ «СК «ГАРДІАН» було укладено міжнародний договір добровільного комплексного страхування під час перебування за кордоном №ВЗК-430866 на таких самих умовах, Страхувальник, Застрахована особа. Вигодонабувач - ОСОБА_3 (а.с. 16).
ІНФОРМАЦІЯ_1 під час знаходження у Польщі. рідні позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 померли.
Відповідно до п. 10.1. Договору страхування страховими ризиками за цим Договором є:
10.1.1. захворювання (раптова хвороба);
10.1.2. нещасний випадок;
10.1.3. смерть Застрахованої особи внаслідок раптової хвороби або нещасного випадку.
Відповідно до п.1.30 Договору страхування - нещасний випадок раптова, випадкова, короткочасна незалежна від волі Застрахованої особи, випадкова подія, що фактично відбулась і внаслідок якої настав розлад здоров'я застрахованої особи, що супроводжується пошкодженням тканин організму людини або її смертю.
З висновку лікаря-судмедексперта № 354/19 і 355/19 від 13.11.2019 встановлено, що причиною смерті ОСОБА_2 і ОСОБА_3 була - раптова насильницька смерть від удушення під час перебування у приміщенні позбавленого кисню.
Відповідно до Постанови Комісаріату поліції у Бялей Равськєй від 31.12.2019 у провадженні KD 358/19 про припинення слідства, висновки якого грунтуються на результатах огляду та розтину тіл, смерть ОСОБА_3 та ОСОБА_2 настала раптово внаслідок відсутності кисню у приміщенні, де вони перебували; слідство по даній справі було припинено на підставі не доведення причетності третіх осіб.
Оцінивши надані позивачем докази, суд встановив, що подія, яка мала місце під час дії договору страхування є страховим випадком.
ТОВ «СК «Гардіан» повідомило про відмову у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що подія не є страховим випадком на підставі наступних умов договорів страхування.
Відповідач посилається на п.5.13. Договору страхування, не визнаються страховими випадками події, які сталися внаслідок:
5.13.3. Навмисних дій/бездіяльності або необережності Застрахованої особи та/або зацікавлених третіх осіб, що призвело до настання страхового випадку, а також здійснення або спроби здійснення Застрахованою особою злочинних дій або порушення нею законів, встановлених норм, медичних призначень, санітарних і протиепідеміологічних рекомендацій тощо. Під необережністю розуміється, що особа:
- передбачала можливість настання небезпечних наслідків своїх дій (або бездіяльності), але легковажно розраховувала на те, що вони не настануть (злочинна самовпевненість);
- не передбачала можливості настання небезпечних наслідків своїх дій (або бездіяльності), хоча повинна була та мала таку можливість (злочинна недбалість).
Факт необережності встановлюється на підставі рішення/вироку суду або за згодою Сторін цього Договору;
5.13.8. Нараження Застрахованої особи (Страхувальника, Вигодонабувача) на невиправданий ризик, свідому небезпеку (за винятком рятування життя) - свідомого перебування в місцях, заздалегідь відомих як небезпечні для життя та здоров'я людини, та/чи участь у проведенні будь-яких небезпечних робіт та/чи небезпечних видах відпочинку/розваг
5.13.9. Порушення Застрахованою особою правил техніки безпеки, правил пожежної безпеки, правил дорожнього руху.
При цьому страховик виходив із того, що пересічна людина, не маючи спеціальних знань, усвідомлює небезпеку перебування у приміщеннях, в яких відсутній або знижений вміст кисню, який є необхідним для дихання та підтримання життя.
Крім того, відповідачем додано до матеріалів справи протокол допиту свідка ОСОБА_12 , зі слів якого вбачається, що померлі були попереджені про небезпечність даних приміщень, обидва українці розуміли польську мову, та зазначено, що на дверях аеробної камери є попереджувальні написи.
Також, відповідач стверджує те, що перелік нещасних випадків, які є страховими випадками за Договором, є виключним, при цьому смерть в результаті відсутності кисню не входить до цього переліку, тобто не є страховим випадком.
Матеріалами справи встановлено, що відповідачем не було додано до суду будь-яке рішення або вирок суду які б підтверджували факт необережності з боку померлих осіб в даній справі. Крім того, не може бути підставою відмови згода сторін Договору, так як інша сторона, таку згоду надати не може у зв'язку зі смертю. Тому відмова на цій підставі є надуманою і не відповідає укладеному договору.
Суд також встановив, що застраховані особи не можуть бути визнані такими, що порушили правила техніки безпеки ( п.5.3.19 договору), так як порушувати правила техніки безпеки можуть працівники, які ознайомлені з ними і офіційно працюють у працедавця. З наявних у справі доказів такі обставини не встановлені і суду не надавались докази працевлаштування застрахованих осіб та ознайомлення їх з правилами техніки безпеки.
Суд також вважав недоведеними посилання відповідача на те, що застраховані особи свідомо наражали себе на невиправданий ризик. Знаходились у приміщенні, яке заздалегідь відоме, як небезпечне для життя.
Перевіривши, всі доводи відповідача, та встановивши відсутність підстав, передбачених законом для відмови у виплаті страхового відшкодування, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування в сумі 56 066,89 грн.
Вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними . Висновки суду відповідають таким обставинам та вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що застраховані особи наражали себе на невиправданий ризик та свідомо проникли в приміщення, яке заздалегідь було відоме, як небезпечне для життя, що відповідно до п. 5.13.8 Договорів є підставою для відмови, колегія суддів не приймає, з огляду на те, що показами ОСОБА_13 , якому належить склад, де сталася страхова подія підтверджується, що останній поселив із 8 листопада 2019 року на території складу в контейнерах двох Українських робітників. До показів вказаного свідка щодо того, що він попередив українців про небезпеку і останні розуміли Польську мову, а також наявність табличок з попереджувальними написами про небезпеку на камерах для зберігання фруктів, в яких знайшли померлих, колегія суддів відноситься критично, оскільки вказаний свідок є власником приміщень, в яких померли родичі позивача, тобто є власником джерел підвищеної небезпеки, відповідно він є зацікавленою особою, так як має право не давати свідчення, які можуть призвести до притягнення його до відповідальності. Суду не надані беззаперечні докази того, що наклейки на вікні та дверях анаеробної кімнати, на які посилається власник , він же свідок на покази якого посилається відповідач, знаходились там 10 листопада 2019 року до моменту проникнення в них ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а не з'явились перед тим, як були викликані працівники поліції.
В постанові про припинення слідства також не встановлено жодних обставин, які б доводили свідому поведінку родичів позивача, які будучи обізнаними про те, що перебування в приміщенні камер для зберігання фруктів, призведе до їх смерті, проникли до вказаних приміщень .
Таким чином, суд вірно встановив, що суду не надано беззаперечних доказів свідомої поведінки померлих, які наразили себе на небезпеку, проникнувши в приміщення, яке заздалегідь було відоме, як небезпечне.
Доводи відповідача про те, що удушення, внаслідок перебування у приміщенні в якому відсутній кисень не може бути визнане нещасним випадком відповідно до п.1.30 Договорів, колегія суддів відхиляє, оскільки матеріалами справи не спростовано, що подія, яка мала місце 10 листопада 2019 року була раптова і не залежала від волі застрахованих осіб .
Інші доводи скарги є ідентичними доводам викладеним у відзиві на позовну заяву, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку та дійшов до вірного висновку про неправомірну відмову відповідача у виплаті страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційним судом встановлено, що рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
З огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.
В зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а)г) п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 травня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: О.В. Желепа
В.А. Кравець
О.Ф. Мазурик