Справа № 755/710/18
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3048/2022
10 серпня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Коцюрби О.П., Білич І.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 травня 2018 року у складі судді Катющенко В.М.,
у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У січні 2018 року позивач звернувся у суд з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 17 076 грн 18 коп. заборгованості за кредитним договором, а також понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 02.12.2010, згідно якої отримав кредит у розмірі 8000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
При укладенні договору сторони керуватися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У зв'язку із порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 21.11.2017. має заборгованість - 17076 грн 18 коп., з яких: 364 грн 94 коп. - тіло кредиту; 9 648грн 27 коп. - нараховано відсотків за користування кредитом; 5773 грн 63 коп. - пеня; а також штрафи відповідно до п. 2,1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина); 789 грн 34 коп. - штраф (процентна складова).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» посилається порушення норм процесуального права на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути судові витрати.
Вказано, що відповідач звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву. Відповідно підписавши її він є ознайомлений та згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Звертаючись у суд з позовом, позивач АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що між сторонами 02.12.2010 було укладено договір, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з видом картки «Універсальна».
На підтвердження вимог до заяви долучено анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 02.12.2010, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
Водночас, як вбачається з анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії та наміру відповідача про отримання кредиту. Анкета-заява містить лише ідентифікуючі відомості про позичальника.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із підстав недоведеності того, що під час підписання заяви позичальника відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг. Крім того, суду не надано доказів того, що відповідна Картка передбачена умовами Заяви, була видана відповідачу, як і не надано суду відомостей, що підтверджують тип та строк дії Картки, що є істотними умовами договору, доказів зарахування кредитних коштів на картку. Вважав, що матеріали справи також не містять відомостей на підтвердження факту наявності заборгованості відповідача за кредитним договором у розмірі 17 076 грн 18 коп., враховуючи що згідно анкети-заяви, розмір кредитного ліміту не визначено, а відповідно до позовної заяви позивачем зазначено про отримання відповідачем кредиту у розмірі 8 000 гривень. Також, позивачем не надано суду доказів відкриття на ім'я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, який і мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, та з якого суд мав би встановити який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником, а доданий до матеріалів Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" не містить відомостей про тип картки, яка була надана відповідачу, відомостей про отримання вказаних документів з боку позичальника, ознайомлення останнього з обраним Тарифом кредитування, враховуючи, що вказаний витяг містить чотири типи карток "Універсальна" з різним видом кредитування та відповідно до Анкети-заяви відповідачем обрано тип картки - зарплатна, що взагалі виключає кредитні правовідносини між сторонами, за відсутності належних доказів зарахування банком на таку картку кредитних коштів.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов'язки виникають у кожного контрагента.
Доводи апелянта в скарзі про те, що позичальник отримав кредитний ліміт на кредитну картку та користувався кредитним лімітом, надавши на підтверджується виписку про рух коштів, колегія суддів вважає необґрунтованими, безпідставними та такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.
Колегія суддів наголошує на тому, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими.
Так, ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач, як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.81 ЦПК України.
Звертаючись з позовом АТ КБ "ПриватБанк" наполягав на тому, що кредитний договір між сторонами укладено 02.12.2010 та просив стягнути заборгованість, що виникла у зв'язку з невиконанням цього договору.
З матеріалів справи, а саме: з анкети-заяви від 02.12.2010, підписаної відповідачем, вбачається, що у вказаній заяві відсутні позначки про видачу відповідачу кредитки "Універсальна". Натомість, в анкеті-заяві міститься розділ «Прошу надати мені перераховані нижче послуги», зі змісту якого вбачається, що відповідач зазначає свої пропозиції відносно умов надання банківських послуг, які в подальшому розглядаються банком для визначення істотних умов договору. Так, в даному розділі підтверджено отримання відповідачем зарплатної картки.
Отже, дана анкета-заява підтверджує те, що відповідач звернувся до позивача для отримання банківської послуги щодо оформлення зарплатної картки, тоді як будь-якої інформації щодо отримання послуг відносно кредитування в даному банку надана анкета не містить.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання апеляційної скарги на Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку, оскільки надані банком Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку не можуть бути визнані такими, що приймалися сторонами при отриманні кредиту, так як в матеріалах справи не міститься жодних доказів на підтвердження того, що саме з цими Умовами та Тарифами банку позичальник був ознайомлений, підписуючи анкету-заяву від 02.12.2010.
На підтвердження доводів про користування відповідачем кредитними коштами до апеляційної скарги позивачем долучено виписку з рахунку про рух коштів по картці № НОМЕР_1 за період з 01.10.2014 по 01.07.2019.
Між тим, згідно інформації, яка міститься у наявній у справі довідці, датою видачі кредитної картки № НОМЕР_1 є 13.05.2014 з терміном дії 01/18, в той час як анкету - заяву було підписано 02.12.2010 (а.с.62-66).
Зазначене виключає підстави вважати, що рахунок, виписку за яким надано позивачем, відкрито саме на підставі анкети-заяви від 02.12.2010.
Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку колегії суддів про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.
Зважаючи, що позивачем є юридична особа - банківська установа, яка має в своєму підпорядкуванні юридичний відділ,- зазначене вказує лише на те, що представники позивача були обізнані із нормами процесуального права, які регламентують принципи цивільного судочинства, в тому числі й такий принцип як змагальність сторін, за яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та диспозитивність цивільного судочинства, за яким суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; учасник справи розпоряджається своїми права щодо предмету спору на власний розсуд та знає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, дійшов обґрунтованого висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
При вирішенні справи, суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 374, 375, 381 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач:
Судді: