Справа №361/9787/21 Головуючий в 1 інстанції Радзивіл А.Г.
Провадження №33/824/2008/2022 Суддя-доповідач у 2 інстанції Голуб С.А.
10 серпня 2022 року Київський апеляційний суд в складі судді-доповідача Голуб С.А.,
участі осіб, які з'явились в судове засідання:
захисника ОСОБА_1 - адвоката Тараненка Я.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2022 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП,
Відповідно до постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2022 року, 19 жовтня 2021 року о 10 год. 10 хв. 1 км автодороги Київ-Чернігів, ОСОБА_1 керував транспортним засобом "VOLKSWAGEN CADDY", д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі та в установленому законодавством порядку водій відмовився у присутності двох свідків.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правила дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувано адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав 11 липня 2022 року апеляційну скаргу, посилаючись на те, що судом першої інстанції не було повно та всебічно досліджено докази у справі. Зокрема судом не враховано, що працівниками поліції було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння з порушеннями вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», оскільки він не мав таких ознак, що підтверджується відеозаписом, а тому у працівників поліції були відсутні підстави для проведення такого огляду. Крім того, вказує, що його не було відсторонено від керування транспортним засобом, що суперечить ч. 1 ст. 266 КУпАП.
Також зазначає, що свідки фіксували не факт виявлення ознак алкогольного сп'яніння, а лише факт відмови від проходження такого огляду.
На підставі викладеного в апеляційній скарзі, скаржник просить скасувати оскаржувану постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2022 року та прийняти нову постанову, якою закрити адміністративне провадження у справі на підставі ст. 247 КУпАП.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Тараненко Я.В. підтримав апеляційну скаргу та заявив клопотання про виклик свідків, мотивуючи тим, що свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час телефонної розмови із захисником Журавльова Д.М. стверджували, що ознак алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 не мав, а ними було лише зафіксовано факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Також зазначав, що сама по собі відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння має ознаки малозначності правопорушення. Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року.
В задоволенні клопотання про виклик свідків відмовлено з наступних підстав. Відповідно до «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» виявлення ознак на стан алкогольного сп'яніння є дискреційними повноваженнями працівників патрульної поліції, а свідки лише фіксують факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Тому їх виклик до суду апеляційної інстанції є не доцільним.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши скаржника, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовуючи до правопорушника адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що обставини вчинення ОСОБА_1 даного правопорушення знайшли своє об'єктивне підтвердження на підставі фактичних даних протоколу про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями свідків, переглянутим в судовому засіданні долученим працівниками поліції диском із відеозаписом.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 1 ст.130 КупАП передбачає адміністративну відповідальність особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з послідуючими змінами і доповненнями) водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пунктів 2 та 3 розділу I Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ та Міністерством охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляд на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 який реалізував своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні
Винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії АББ №080108 від 19 жовтня 2021 року, відповідно до якого 19 жовтня 2021 року о 10 годині 50 хвилин. на 1 км. автодороги Київ - Чернігів ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Volksvagen Caddy» реєстраційний номер НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження огляду відмовився.
- на відеозапису із нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора Броварського районного управління поліції, що здійснював що здійснював 19 жовтня 2021 року оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року; Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп'яніння, виявлені працівниками поліції 19 жовтня 2021 року у ОСОБА_1 а саме: запах алкоголю з порожнини рота, в розумінні п.п.2 та 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 09 листопада 2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Отже, зі змісту оскаржуваної постанови суду першої інстанції вбачається, що при прийнятті рішення суд повно, об'єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, грунтується на наявних у провадженні доказах.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не мав ознак алкогольного сп'яніння, а тому фактично патрульні поліцейські не мали жодних підстав для проведення огляду водія на виявлення стану алкогольного сп'яніння є безпідставними, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що він був складений не за його перебування у стані алкогольного сп'ягніння під час керування транспортним засобом, як помилково вважає скаржник, а саме за його відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що є окремим складом правопорушення, встановленим диспозицією ч.1 ст.130 КупАП.
Такі дії ОСОБА_1 суперечать закону, оскільки на вимогу працівників поліції ОСОБА_1 мав беззастережно виконати їх законну вимогу, що прямо передбачено п.2.5 ПДР України та абз.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов'язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано недотримання працівниками поліції вимог ч.1 ст.266 КУпАП щодо відсторонення його від керування автомобілем, що свідчить про порушення поліцією закону є необгрунтованими. Вказана обставина жодним чином не спростовує встановлений факт відмови апелянта від проходження огляду на стан сп'яніння.
Доводи апелянта про те, що свідки зафіксували лише факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а не фіксували факт виявлення ознак алкогольного сп'яніння є безпідставними, оскільки свідки засвідчують лише факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а виявлення ознак на стан алкогольного сп'яніння є дискреційними повноваження працівників поліції.
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів апеляційний суд дійшов висновку, що твердження ОСОБА_1 з приводу відсутності в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.
При цьому апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 06 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винності ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.
Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування єдостатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.
Будь-яких порушень норм КУпАП, у тому числі при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги вважаю, що при розгляді даної справи, судом було повно, всебічно і об'єктивно досліджено дані, що містяться в матеріалах справи, належним чином перевірено обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, надано цим обставинам належну правову оцінку та, приймаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , суд дійшов вірного висновку про те, що скаржником було вчинено адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 251, 252, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Броварського міськрайонного суду Київськох області від 04 липня 2022 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.А. Голуб