апеляційне провадження №22-ц/824/4919/2022
справа №378/1026/20
21 липня 2022 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником Кухаренко Ольгою Володимирівною , на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 10 грудня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Марущак Н.М.,
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,-
встановив:
У жовтні 2020 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 20 серпня 2015 року між сторонами у справі зареєстровано шлюб. Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом останніх декількох років між сторонами погіршилися шлюбні відносини. Причиною стало те, що ОСОБА_1 зловживає алкоголем, влаштовує з позивачем сварки, нецензурно виражається, зустрічається з іншими чоловіками.
Вказує, що у 2018 році вже звертався до суду з позовом про розірвання шлюбу, проте відповідачка вмовила позивача не розривати шлюб, пообіцявши, що буде добропорядною дружиною.
20 травня 2019 року позивач знову звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, оскільки стосунки не покращувались, а поведінка відповідачки не змінювалась. Відповідачці вдруге вдалося вмовити позивача не розривати шлюб. Позивач в черговий раз повірив відповідачці, та попередив, що зробить це виключно заради малолітнього сина.
Проте відповідачка при нагоді знов зловживає спиртним напоями, після цього стає надмірно активною і до середини ночі не спить, завдає шкоди майну, що знаходиться в квартирі.
За час сумісного проживання з відповідачкою позивач усвідомив, що у шлюбі відповідачку найбільше цікавлять зароблені позивачем кошти і можливість їх безконтрольно витрачати.
Вказує, що наприкінці 2019 року позивач втретє звертався до суду з позовом про розірвання шлюбу. Однак через оскарження відповідачкою ухвали про відкриття провадження у справі, справу передано до Ставищенського районного суду Київської області. У зв'язку з неможливістю прибувати у судові засідання позивачем було написано заяву про залишення позовної без розгляду.
Вказує, що поведінка ОСОБА_1 є небезпечною для членів родини та особисто для позивача. Вона є агресивною особою.
Вказує, що намагався всілякими способами врегулювати відносини з відповідачкою, але це діє не тривалий час.
Мотивуючи наведеним, просить суд розірвати шлюб.
Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 10 грудня 2021 року позовні вимоги задоволено.
Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований 29 серпня 2015 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції в місті Києва, актовий запис №2164, розірвано.
Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Кухаренко О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
Вказує, що суд формально підійшов до розгляду справи.
Вказує, що вимоги позивача грунтуються виключно на емоційному аспекті і рішення щодо розірвання шлюбу прийняте не самостійно позивачем, а його матір'ю. Між відповідачкою та матір'ю позивача доволі часто виникали конфлікти з приводу ведення домашнього господарства, розподілення спільного бюджету сім'ї та виховання малолітнього сина. Проте, жодного разу не виникали суперечки між позивачем та відповідачкою.
Звертає увагу, що суд першої інстанції невірно встановив, що між сторонами припинені фактичні сімейні відносини з моменту подання позову до суду, оскільки фактичні шлюбні відносини між позивачем та відповідачем не припинялися, вони проживають в одному житлі, ведуть спільне господарство, мають спільний бюджет та виховують спільну малолітню дитину. Крім того, протягом усіх років спільного подружнього життя подружжя багато подорожує, виховує дитину, кохає один одного.
Вказує, що суд першої інстанції не обґрунтовано відмовив у задоволені заяви про примирення у справі про розірвання шлюбу, мотивуючи, що ухвалою від 17 травня 2021 надавався по даній справі строк на примирення.
Вказує, що ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 06 жовтня 2021 року задоволено заяву представника відповідача про відвід судді Скороход Т.Н. Ухвалою судді Ставищенського районного суду Київської області Марущак Н. М. від 07 жовтня 2021 року призначено розгляд справи спочатку та посилання про наданий іншим складом суду строк для примирення є необгрунтованим, оскільки суд першої інстанції зобов'язаний був розглянути справу спочатку.
Вказує, що суд першої інстанції не врахував інтереси дитини, тим самим піддав дитину емоційним стражданням.
Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційної інстанції рішення Ставищенського районного суду Київської області від 10 грудня 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 та її представник Кухаренко О.В. доводи апеляційної скарги підтримали.
Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції. Вказав, що примирення сторін та збереження сім'ї є неможливим.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуття взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу. Оскільки позивач не згоден на примирення, а причини, що спонукають його наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими, то подальше існування шлюбу суперечило б його інтересам.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Установлено, що 29 серпня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , про що зроблено актовий запис №2164. Вказана обставина підтверджується даними свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_1 від 29 серпня 2015 року (том 1 а.с.11).
З даних свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 13 квітня 2016 року убачається, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьками дитини вказано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно з частиною першою статті 24 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до частини першої статті 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Відповідно до частини першої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 СК України).
Відповідно до статті 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Встановивши, що сторони разом не проживають, сімейні стосунки не підтримують, шлюб існує формально, збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, суд зробив правильний висновок про наявність правових підстав для розірвання шлюбу в порядку, передбаченому статтею 112 СК України.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо того, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про надання строку на примирення.
З матеріалів справи убачається, що ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 17 травня 2021 року задовольнив заяву представника відповідача та надав сторонам строк на примирення до 17 червня 2021 року.
Окрім цього, з огляду на тривале знаходження справи в суді першої інстанцій сторони мали можливість досягти примирення.
Щодо заяви, доданої до апеляційної скарги про надання строку на примирення тривалістю шість місяців, колегія суддів зазначає.
Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
За змістом указаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
Зважаючи на те, що протягом розгляду справи, а саме з жовтня 2020 року, строк на примирення сторонам надавався, а також те, що позивач категорично не бажає продовжувати спільне життя з відповідачкою, колегія суддів не убачає підстав для задоволення заяви.
Окрім цього, надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов'язком, що є додатковою підставою для відмови у задоволенні поданої заяви.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно того, що між сторонами не припинено фактичних відносин, а висновок суду є помилковим апеляційний суд зазначає.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.
Стороною відповідачки не спростовано належними та допустимими доказами твердження позивача про фактичне припинення сімейних відносин.
Відтак, доводи в цій частині колегія суддів відхиляє.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду справи, колегія суддів вказує на таке.
З матеріалів справи убачається, що на підтвердження доводів позовної заяви, позивач був допитаний у якості свідка. Окрім цього, під час розгляду справи було допитано як свідка ОСОБА_7 , яка надала суду відповідні пояснення, які були прийняті до уваги під час вирішення справи.
Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів відхиляє.
За таких обставин висновок суду про наявність підстав для розірвання шлюбу є правильним, оскільки подальше збереження шлюбу суперечило інтересам позивача.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Кухаренко Ольгою Володимирівною , залишити без задоволення, а рішення Ставищенського районного суду Київської області від 10 грудня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10 серпня 2022 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді А.М. Андрієнко
В.В. Соколова