Справа № 758/4360/19 Головуючий у суді І інстанції Гребенюк В.В.
Провадження № 22-ц/824/3502/2022 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.
4 серпня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Ігнатченко Н.В.,
суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,
за участю секретаря судового засідання - Череп Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільськогорайонного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, поділ спадкового майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спадкового майна в натурі, визнання права власності в порядку спадкування,
У провадженні Подільськогорайонного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, поділ спадкового майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спадкового майна в натурі, визнання права власності в порядку спадкування.
Ухвалою Подільськогорайонного суду м. Києва від 13 грудня 2021 року за клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката Яковенка А.В. у справі № 758/4360/19 призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Житомирському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, тапоставлено перед експертами таке питання: які будівельні матеріали та обладнання, їх вид, кількість, вартість були використані при будівництві самочинно збудованої будівлі під житло з вбудованими господарськими приміщеннями, які розміщені на земельній ділянці площею 0,0576 га, кадастровий номер 1824785700:05:001:0110, за адресою: АДРЕСА_1 ?
Обов'язок по оплаті витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, покладено на ОСОБА_1 . Постановлено огляд земельної ділянки та самочинної збудованої будівлі проводити за обов'язкової участі позивача та співвідповідачів. Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків.Провадження у справі на час проведення судової експертизи зупинено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що для вирішення спору і встановлення обставин, на які сторони посилаються в обґрунтування своїх вимог і заперечень, необхідні спеціальні знання у галузі будівництва, тому у справі слід призначити будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити експертам КНДІСЕ (Житомирське відділення).
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач за первісним позовом через представника - адвоката Яковенка А.В. звернулася з апеляційною скаргою, в якій з мотивів порушення судом першої інстанції норм процесуального права просить його змінити в частині призначення будівельно-технічної експертизи до іншого експертного закладу, ніж тих, що запропоновані сторонами, а обов'язок по оплаті витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, покласти на всіх сторін в рівних частках.
Аргументи апеляційної скарги зводяться до того, що незважаючи на ту обставину, що сторони не дійшли згоди у виборі експертної установи - експерта, з урахуванням положень статті 103 ЦПК України суд першої інстанції не змінив експертну установу та доручив проведення експертизи у даній справі експертній установі, яка була запропонована представником відповідачів, і при цьому поклав обов'язок по оплаті витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, на позивача. Зважаючи на те, що в залежності від експерта та експертної установи термін проведення експертизи та вартість такої експертизи можуть бути різними. Розраховуючи на певну вартість експертизи та час її проведення, сторона позивача мала намір провести таку експертизу саме у судового експерта Свістунова І.С.Задовольняючи клопотання про призначення експертизи саме до експертної установи, запропонованої представником відповідачів, суд помилково поклав обов'язок по оплаті витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, на ОСОБА_1 , так як вартість вказаної експертизи може бути відмінною від вартості такої експертизи у судового експерта Свістунова І.С.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів за первісним позовом - адвокат Хомич І.О. просить у задоволенні апеляційної скарги на ухвалу про призначення судової будівельно-технічної експертизи відмовити, посилаючись на законність та обґрунтованість зроблених судом першої інстанціївисновків.
Свої заперечення обґрунтовує тим, що аналіз норм статті 103 ЦПК України свідчить про те, що при визначенні експертної установи суд не зв'язаний пропозиціями сторін щодо експертної установи, але має враховувати їх у вирішенні питання про призначення і проведення судової експертизи. За вимогами Закону України «Про судову експертизу» пріоритет у проведенні судових експертиз надається державним спеціалізованим установам і службам, яким у переважній більшості суди й доручають виконання експертних досліджень. Така судова практика, на думку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , є правильною, оскільки саме державні установи здійснюють спеціальну підготовку судових експертів, а отже, мають у своєму штаті кваліфікованих співробітників із належним досвідом практичної та наукової роботи, створюють організаційні умови і запроваджують концептуальні інструменти для однакового та правильного застосування експертних методик, що безпосередньо впливає на якість дослідження. Представником ОСОБА_1 не наведено достатнього обґрунтування з приводу того, чому проведення експертизи слід доручити саме судовому експерту Свістунову І.С. та не доведено, що саме цей судовий експерт забезпечить проведення експертизи у визначений законом строк та підготує висновок належної якості, який не викликатиме сумніви в його правильності. Крім того, виходячи з викладених в частині другій статті 135 ЦПК України положень, беручи до уваги, що клопотання про призначення у справі будівельно-технічної експертизи було заявлено представником позивача, саме остання має нести обов'язок по оплаті витрат, пов'язаних з проведенням експертизи. Підстави для покладення такого обов'язку також і на відповідачів відсутні.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника учасників справи, що з'явився в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що у квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Подільськогорайонного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, поділ спадкового майна.
11 березня 2020 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спадкового майна в натурі та визнання права власності в порядку спадкування.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року зустрічний позов прийнято до розгляду та об'єднано в одне провадження разом з первісним позовом.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 11 березня 2021 року первісний та зустрічний позови залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного суду від 3 червня 2021 року за апеляційними скаргами сторін ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 11 березня 2021 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На стадії підготовчого провадження у справі № 758/4360/19, а саме в підготовчому судовому засіданні 13 грудня 2021 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Яковенком А.В. було подано клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, виконання якої доручити судовому експерту Свістунову І.С., а на вирішення експертизи поставити запитання: які будівельні матеріали та обладнання, їх вид, кількість, вартість були використані при будівництві самочинно збудованої будівлі під житло з вбудованими господарськими приміщеннями, які розміщені на земельній ділянці площею 0,0576 га, кадастровий номер 1824785700:05:001:0110, за адресою: АДРЕСА_1 ?
Зазначене клопотання мотивоване тим, що позивачем за первісним позовом було заявлено вимогу, зокрема, про визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 на 1/3 частину будівельних матеріалів, які використані для самочинно збудованої будівлі під житло з вбудованими господарськими приміщеннями, які розміщені на земельній ділянці площею 0,0576 га, кадастровий номер 1824785700:05:001:0110, за адресою: АДРЕСА_1 . Актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 17 лютого 2014 року, приписом № 44 від 26 липня 2013 року та приписом № 107 від 17 лютого 2014 року ДАБІ в Житомирській області встановлено, що спірна будівля не відповідає вимогам державних нормативно-правових актів у галузі будівництва - містобудівним, протипожежним і санітарним, перебудова даної будівлі неможлива та підлягає демонтажу, тому не можна вважати дану будівлю нерухомим майном, а сукупністю будівельних матеріалів та конструктивних елементів. За наведених обставин позивачу необхідно довести обставину використання конкретних будівельних матеріалів та конструктивних елементів при здійсненні будівництва спірної самочинно збудованої будівлі під житло з вбудованими господарськими приміщеннями, а для з'ясування вказаних обставини необхідні спеціальні пізнання в будівельно-технічній галузі, оскільки в матеріалах справи відсутній висновок експерта із цих самих підстав.
Представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Хомич І.О. в підготовчому судовому засіданні заперечував лише щодо проведення будівельно-технічної експертизи конкретним судовим експертом, натомість не заперечував щодо проведення даної експертизи з цих же питань в експертній установі КНДІСЕ.
Суд першої інстанції, з'ясувавши думку представників сторін та взявши до уваги предмет доказування в межах даної справи, дійшов висновку про необхідність призначення судової будівельно-технічної експертизи, виконання якої доручено Київському науково-дослідному інституті судових експертиз (Житомирське відділення).
Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону з огляду на наступне.
Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).
Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.
За змістом частин другої, третьої статті 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
За правилами частини першої, другої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
У відповідності до частини першої статті 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Окрім того, відповідно до пункту 3.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються такі дані: місце й дата винесення постанови чи ухвали; посада, звання та прізвище особи, що призначила експертизу (залучила експерта); назва суду; назва справи та її номер; обставини справи, які мають значення для проведення експертизи; підстави для призначення експертизи; прізвище експерта або назва експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; питання, які виносяться на вирішення експертові; перелік об'єктів, що підлягають дослідженню (у тому числі порівняльних зразків та інших матеріалів, направлених експертові, або посилання на такі переліки, що містяться в матеріалах справи); інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Судова експертиза повинна призначатися лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для з'ясування обставин, що мають значення для справи (фактичних даних, що входять до предмета доказування), без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, наявні у справі докази є взаємно суперечливими.
При цьому неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких згідно з чинним законодавством віднесено до компетенції суду.
Викладене узгоджується з правовими висновками, наведеними у постановах Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року в справі № 6-9цс12, від 17 вересня 2014 року в справі № 6-131цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року в справі № 496/4851/14-ц (провадження 61-7835сво19).
Таким чином питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Зі змісту оскаржуваної ухвали місцевого суду вбачається, що вона відповідає вищевказаним вимогам законодавства, оскільки в її мотивувальній чистині наведено достатні підстави та обгрунтовані мотиви для висновку про необхідність призначення відповідної будівельно-технічної експертизи, а відповідачі за первісним позовом через свого представника не заперечували щодо проведення даної експертизи із заявлених представником позивача питань.
Разом з тим, сторони не дійшли згоди у виборі експертної установи - експерта, яким слід доручити проведення вищевказаної судової експертизи, а саме: сторона позивача просила виконання експертизи доручити судовому експерту Свістунову І.С.; сторона відповідачів заперечувала щодо проведення експертизи конкретним судовим експертом, погоджуючись на проведення відповідного експертного дослідження поставленого питання державною спеціалізованою установою - КНДІСЕ.
Так, відповідно до частини третьої статті 103 ЦПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
Аналіз вищезазначених норм статті 103 ЦПК України дає підстави для висновку, що при визначені експерта та/або експертної установи суд не обмежений пропозиціями сторін щодо суб'єкта судово-експертної діяльності, але може враховувати їх думку у вирішенні питання про призначення і проведення судової експертизи.
Отже, у випадку, коли сторони не досягли згоди щодо експерта та/або експертної установи, які мають проводити відповідне експертне дослідження, це не означає, що проведення такої експертизи не може бути доручено іншій експертній установі, яка має право на проведення експертиз певного виду самостійно судом, оскільки сторони від проведення судової експертизи не відмовлялись і для правильного вирішення справи по суті необхідні спеціальні будівельні знання.
Згідно із статтею 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.
До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України (частина друга статті 7 цього Закону).
Відтак, розглядаючи клопотання представника позивача за первісним позовом про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, суд першої інстанції, взявши до уваги положення частини третьої статті 103 ЦПК України та урахувавши, що взаємної згоди щодо експерта та/або експертної установи між сторонами не досягнуто, дійшов обґрунтованого висновку про доручення проведення будівельно-технічної експертиз експертам Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, що не суперечить положенням цивільного процесуального законодавства та Закону України «Про судову експертизу».
Колегія суддів приймає до уваги посилання представника відповідачів про те, що як зазвичай пріоритет у проведенні судових експертиз надається державним спеціалізованим установам і службам, яким у переважній більшості суди (органи досудового розслідування) й доручають виконання експертних досліджень, з огляду на те, що саме державні установи здійснюють спеціальну підготовку судових експертів, а отже, мають у своєму штаті кваліфікованих співробітників із належним досвідом практичної та наукової роботи, створюють організаційні умови і запроваджують концептуальні інструменти для однакового та правильного застосування експертних методик, що безпосередньо впливає на якість дослідження.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положення цього конституційного принципу закріплені у статтях 12, 13 ЦПК України, якими встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об'активність і неупередженість: роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.
Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року).
Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
З урахування наведеного, визначення місцевим судом при призначенні експертизи експертної установи, про можливість проведення експертизи в якій вказував представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , висловлюючи свою думку щодо заявленого представником ОСОБА_1 клопотання, не заборонено процесуальним законодавством, а відтак не є порушенням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.
При цьому представником позивача - адвокатом Яковенком А.В. не було наведено достатнього обґрунтування з приводу того, чому проведення будівельно-технічної експертизи слід доручити саме судовому експерту Свістунову І.С. та не доведено, що саме цей судовий експерт забезпечить проведення експертизи у визначений законом строк та підготує висновок належної якості, який не викликатиме сумніви в його правильності.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції, вірно встановивши обставини справи та характер спірних правовідносин, дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення клопотання сторони позивача та призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої слід доручити Житомирському відділенню КНДІСЕ, оскільки без залучення спеціальних знань у галузі будівництва неможливо буде оперативно встановити обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а саме: які будівельні матеріали та обладнання, їх вид, кількість, вартість були використані при будівництві самочинно збудованої будівлі під житло з вбудованими господарськими приміщеннями, які розміщені на земельній ділянці площею 0,0576 га, кадастровий номер 1824785700:05:001:0110, за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом першої інстанції було створено рівні можливості учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав, що є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін, в судовому засіданні забезпечено можливість представникам сторін висловити свої побажання, думки та/або заперечення щодо призначення будівельно-технічної експертизи, які взяті до уваги під час обрання судом суб'єкта судово-експертної діяльності.
Доводи апеляційної скарги про те, що задовольняючи клопотання про призначення експертизи саме до експертної установи, запропонованої представником відповідачів, суд помилково поклав обов'язок по оплаті витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, на позивача колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
За приписами частини першої, пункту 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Частиною другою статті 135 ЦПК України передбачено, що суд може зобов'язати учасника справи, який заявив клопотання про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказів за їх місцезнаходженням, попередньо (авансом) оплатити витрати, пов'язані з відповідною процесуальною дією. Якщо клопотання заявили декілька учасників справи, необхідну грошову суму авансом у рівних частках сплачують відповідні учасники справи, а у випадках, коли відповідна процесуальна дія здійснюється з ініціативи суду, - сторони в рівних частках.
Оскільки клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи було заявлено стороною позивача, а відповідачі не заперечували щодо проведення даної експертизи з цих же питань в державній спеціалізованій установі, то саме ОСОБА_1 має нести обов'язок по оплаті витрат, пов'язаних з проведенням такої експертизи і обґрунтовані підстави для покладення такого обов'язку також на відповідачів відсутні.
За результатом розгляду справи по суті спору у відповідності до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставинколегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, ухвала суду першої інстанції щодо призначення у даній справі судової експертизипостановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстав для її скасування не вбачається.
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, то розподіл судових витрат у вигляді сплаченого позивачем судового збору за розгляд справи в апеляційному суді відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України не проводиться.
Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Н.В. Ігнатченко
Судді: М.В. Мережко
С.І. Савченко