9 серпня2022 року
м. Київ
справа № 216/7103/18
провадження № 51-5515км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 ,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 на вирок Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 березня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040230002099 від 12 листопада 2018 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нишану Республіки Казахстан, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , на підставі статті 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини.
Вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 березня 2021 року ОСОБА_7 визнано винним за частиною 2 статті 121 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Строк покарання ОСОБА_7 визначено обчислювати з 12 листопада 2018 року.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_7 продовжено до набрання вироком законної сили.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно зі встановленими судом обставинами, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за таких обставин.
ОСОБА_7 11 листопада 2018 року близько 19:00, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за місцем помешкання потерпілої ОСОБА_9 ( АДРЕСА_2 ), на ґрунті конфлікту щодо кількості випитого спиртного, обвинувачуючи останню в надмірному вживанні алкоголю, умисно завдав потерпілій не менше 18 ударів кулаками в голову, шию та тулуб, унаслідок яких остання, не устоявши на ногах, впала на підлогу.
ОСОБА_7 , не бажаючи зупинятися на досягнутому, діючи з метою доведення до кінця свого злочинного умислу, спрямованого на спричинення потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, зі значною силою завдав їй взутими у кросівки ногами не менше двох ударів у голову, не переслідуючи мети заподіяти їй смерть.
Після цього в результаті отриманих від ОСОБА_7 тілесних ушкоджень потерпіла померла на місці злочину.
Згідно зі висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 № 2027 від 09 грудня 2018 року виявлені у потерпілої тілесні ушкодження за своїм характером належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку зі смертю.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року вирок Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 березня 2021 рокущодо ОСОБА_7 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений вказує на незаконність судових рішень, посилаючись на те, що судами першої та апеляційної інстанцій було порушено його право на захист, оскільки не викликано до суду свідків сторони захисту, не допитано лікарів карети швидкої допомоги, не знято відбитків пальців, не встановлено осіб, які перебували у той день у квартирі потерпілої, і відмовлено у проведенні додаткової експертизи щодо стану сп'яніння потерпілої та її дій під час нанесення їй 18 ударів.
Тобто, на думку засудженого, суд першої інстанції порушив принцип рівності у кримінальному провадженні, оскільки проігнорував клопотання сторони захисту і постановив щодо нього необґрунтоване рішення.
При цьому просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
У касаційній скарзі захисник засудженого, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення й призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що винуватість її підзахисного не доведено, оскільки жоден із допитаних свідків не підтвердив прямо чи непрямо фактичних обставин кримінального провадження, а суд першої інстанції в порушення вимог частини 4 статті 95 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) посилається на показання обвинуваченого на стадії досудового розслідування.
Разом із цим захисник зазначає, що під час проведення слідчого експерименту від 14 листопада 2018 року за участю ОСОБА_7 останньому не було роз'яснено права не свідчити проти себе, що є порушенням права на захист її підзахисного та підставою для визнання такого доказу недопустимим.
Також захисник стверджує, що під час затримання ОСОБА_7 12 листопада 2018 року о 01:00 у приміщенні квартири потерпілої та виконання слідчих дій не було забезпечено права на його захист. ОСОБА_7 перебував у стані гострої алкогольної інтоксикації, що підтверджено медичним висновком Криворізького психоневрологічного диспансеру від 12 листопада 2018 року, о 08:00 та не міг усвідомлювати роз'яснені йому права, самостійно здійснювати свій захист, а вилучення речових доказів відбулося до внесення кримінального правопорушення 12 листопада 2018 року о 03:49 до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Захисник вважає, що суд, постановляючи вирок, вийшов за межі обвинувачення, оскільки вирок мотивований показаннями свідків щодо побиття потерпілої засудженим до подій, які зазначені в обвинуваченні особи.
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого та його захисника, які підтримали касаційну скаргу, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають на таких підставах.
Мотиви Суду
Як убачається з касаційної скарги, засуджений та його захисник оспорюють причетність ОСОБА_7 до вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 КК.
Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доводи захисника про недоведеність винуватості її підзахисного у вчиненні інкримінованого йому злочину спростовуються дослідженими під час судового розгляду доказами.
Так, суд першої інстанції оцінив протокол слідчого експерименту від 14 листопада 2018 року, проведеного за участю захисника ОСОБА_10 та спеціаліста з метою перевірки та уточнення відомостей - показань ОСОБА_7 , який вказав місце подій, яким чином він завдав ОСОБА_9 не менше двох ударів правою ногою, взутою в кросівок, у ділянку голови, один удар був боковий, інший зверху вниз у ділянку обличчя; відеозапис допиту підозрюваного та слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_7 і його захисника ОСОБА_10 , який було безпосередньо досліджено судом та з якого вбачається, що ОСОБА_7 самостійно, без жодного примусу все визнавав і показав, як саме завдав потерпілій ударів декілька разів у бік і по обличчю ногою і те, що вона була в стані алкогольного сп'яніння, упала на спину і лежала в кімнаті. ОСОБА_7 також був у стані алкогольного сп'яніння, показав, як бив потерпілу і що казав їй зі злістю; висновок судово-медичної імунологічної експертизи № 195 від 17 грудня 2018 року, згідно з яким на змивах із рук ОСОБА_7 , його штанях та кросівках, вилучених у нього 12 листопада 2018 року під час особистого обушку, наявна кров, що належить потерпілій ОСОБА_9 ; висновок судово-медичної імунологічної експертизи № 194 від 14 листопада 2018 року, згідно з яким на змиві, вилученому з поверхні дверцят шафи у спальній кімнаті, наявна кров, що належить потерпілій ОСОБА_9 ; висновок судово-медичної експертизи № 2027 від 19 листопада 2018 року, відповідно до якого такі тілесні ушкодження належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку зі смертю потерпілої, яка настала приблизно о 20:00 11 листопада 2018 року в результаті тупої поєднаної травми тіла, що супроводжувалася численними ушкодженнями м'яких тканин, крововиливами під оболонки, речовину та у шлуночки головного мозку, забиттям легень, забиттям органів черевної порожнини, розривом печінки, лівобічним гемотораксом, гемоперитонеумом, перебіг травми ускладнився розвитком травматичного шоку, що і було безпосередньою причиною її смерті, показання потерпілої і свідків. Оцінивши вищезазначене, суд установив причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 КК.
Як правильно зазначив у своїх висновках суд першої інстанції, такі письмові докази повністю узгоджуються між собою і з показаннями потерпілої та свідків, які хоча і не були очевидцями подій, однак у своїх показаннях підтвердили факт неодноразових сварок між засудженим та потерпілою, які призводили до побиття останньої.
Посилання захисника на те, що суд вийшов за межі пред'явленого обвинувачення є безпідставними, оскільки допитані в суді свідки дали суду показання щодо взаємовідносин ОСОБА_7 з потерпілою, її бачили постійно зі слідами побиття, вона перебувала неодноразово в стані алкогольного сп'яніння та проживала з ОСОБА_7 , який постійно її бив. При цьому зі встановлених судом обставин убачається, що саме заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 потерпілій, що мало місце 11 листопада 2018 року, перебуває в причинному зв'язку з настанням смерті останньої.
Що стосується доводів захисника про недопустимість доказів у кримінальному провадженні.
Такі доводи є аналогічними до змісту її апеляційної скарги та спростовані судом апеляційної інстанції, який, виходячи з установлених судом першої інстанції обставин, перевірив матеріали кримінального провадження та дійшов висновку, що під час
досудового розслідування правоохоронними органами не було допущено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які могли б мати вплив на законність судового рішення.
Що стосується доводів захисника про неможливість її підзахисного усвідомлювати значення своїх дій під час проведення слідчих дій.
Суд апеляційної інстанції перевірив докази на їх належність та достовірність. При цьому зазначив, що всі слідчі дії були проведені за участю захисника, а відеозапис слідчого експерименту було переглянуто у суді першої інстанції і підстав вважати, що ОСОБА_7 знаходився у безпорадному стані не має, як і не має підстав вважати, що відбулось порушення прав засудженого під час проведення такої слідчої дії.
Крім того, як зазначив апеляційний суд, затримання засудженого проводилось у відповідності до вимог статей 208 та 214 КПК. При цьому у кримінальному провадженні відсутні скарги засудженого та захисника під час проведення досудового розслідування.
Що стосується доводів засудженого про те, що суд не взяв до уваги показань усіх свідків та неправомірно не розглянув клопотання про допит свідків сторони захисту, порушуючи його право на захист.
Однак доводи засудженого про неповноту судового розгляду і порушення судом принципу рівності та змагальності сторін у кримінальному процесі є неспроможними з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції під час судового розгляду не допустив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, клопотання сторони захисту про допит свідків було розглянуто, однак за відсутністю їх адрес та відмови з'явитись до суду, не було можливості їх допитати в судовому засіданні. Крім того, матеріали провадження не містять клопотань про допит спеціалістів, лікарів карети швидкої допомоги або проведення додаткових експертиз щодо стану сп'яніння потерпілої чи її стану під час заподіяння їй ударів, як на те посилається засуджений.
Суд апеляційної інстанції перевірив аналогічні за змістом доводи апеляційної скарги засудженого та дійшов висновку, що під час вивчення матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту та необ'єктивність дослідження судом матеріалів кримінального провадження. До того ж суд першої інстанції кожному з доказів дав належну оцінку.
Та обставина, що слідство та суд по-іншому оцінюють докази, наявні в матеріалах справи, порівняно з оцінкою їх засудженим та його захисником, не свідчить про необ'єктивність чи упередженість слідчих органів і суду.
Таким чином, колегія суддів вбачає, що заподіяння ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, ОСОБА_9 доведено дослідженими судом належними та допустимими доказами і ґрунтується на матеріалах кримінального провадження.
Суд апеляційної інстанції перевірив твердження засудженого і його захисника, спростував доводи про порушення органами досудового слідства права на захист і порушення рівності та змагальності сторін у кримінальному провадження, на які посилається засуджений.
У цьому кримінальному провадженні всі дії були проведені в межах процесуальних строків, а позиція захисника щодо невинуватості її підзахисного була перевірена судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій і вважає, що суди дійшли правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 КК, при цьому, було надано належну оцінку зібраним доказам у їх сукупності, вирок відповідає вимогам статті 374 КПК, а ухвала апеляційного суду є належним чином вмотивованою та обґрунтованою.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би були безумовною підставою для скасування судових рішень щодо ОСОБА_7 , Судом не встановлено.
Таким чином, судові рішення постановлені з дотриманням норм кримінального процесуального закону, є обґрунтованими та вмотивованими, підстав для їх скасування або закриття кримінального провадження колегія суддів не вбачає.
З огляду на це касаційні скарги засудженого і його захисника задоволенню не підлягають, а судові рішення слід залишити без зміни.
На підставі наведеного та керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Вирок Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 березня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а його касаційну скаргу і касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
___________________ _______________________ ________________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3