Постанова
іменем України
9 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 752/5426/17
провадження № 51-3987км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 травня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100010012096 від 21 грудня 2016 року, за обвинуваченням
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , такого, що судимості не мав,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини.
Вироком Голосіївського районного суду м.Києва від 6 червня 2019 року ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за частиною 3 статті 187 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Строк відбуття покарання ОСОБА_6 визначено рахувати з часу його затримання, зараховано у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 9 лютого 2017 року по 27 грудня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Стягнуто на користь держави процесуальні витрати та вирішено питання щодо речових доказів.
Також цим вироком засуджено ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржуються.
Згідно зі встановленими судом обставинами ОСОБА_6 21 грудня 2016 року близько 02:00 разом із ОСОБА_8 і ОСОБА_9 з м. Броварів Київської області на невстановленому досудовим розслідуванням автомобілі відправились до м. Києва, де близько 04:00 підійшли до приватного будинку АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_10 , і за допомогою драбини ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_11 піднялись на другий поверх та через незамкнений отвір вікна незаконно проникли до його приміщення. У подальшому ОСОБА_8 та ОСОБА_11 зайшли до кімнати ОСОБА_10 , який спав, та здійснили на нього розбійний напад, зокрема, стягнувши його з ліжка на підлогу, почали наносити йому удари кулаками та ногами в різні частини тіла. ОСОБА_8 застосував до потерпілого електричний шокер, який попередньо взяв із собою, наносячи ним удари в живіт та груди. Потім впустили до будинку ОСОБА_9 , який разом з іншими почав наносити удари потерпілому та, діставши з кишені пневматичний пістолет, завдав ним ОСОБА_10 два удари в потилицю.
У результаті нанесених ударів з боку ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , потерпілому ОСОБА_10 було заподіяно тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень та ушкоджень середньої тяжкості.
Після цього ОСОБА_8 та ОСОБА_11 почали обшукувати будинок з метою знайти грошові кошти, однак були помічені сином ОСОБА_10 - ОСОБА_13 , який перебував у сусідній кімнаті, і ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 залишили місце вчинення злочину та кинулися тікати. Однак, через певний, незначний проміжок часу, ОСОБА_13 , син потерпілого, який кинувся переслідувати нападників, наздогнав та затримав одного з них, а саме ОСОБА_9 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 травня 2021 року вирок Голосіївського районного суду м.Києва від 6 червня 2019 року щодо ОСОБА_6 змінено в частині обчислення строку покарання та зараховано у строк покарання строк попереднього ув'язнення: ОСОБА_9 з 21 грудня 2016 року по 15 травня 2021 року; ОСОБА_8 з 23 грудня 2016 року по 17 травня 2021 року із розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. ОСОБА_8 звільнено з-під варти в залі суду у зв'язку із відбуттям призначеного покарання. В іншій частині місцевий вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 вказує на незаконність судових рішень, посилаючись на те, що суд першої інстанції незаконно засудив його, а суд апеляційної інстанції без належного вмотивування перерахував докази, на які послався районний суд та неправомірно залишив без зміни вирок місцевого суду. Просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що він не вчиняв інкримінований йому злочин, що в ніч з 20 на 21 грудня 2016 року знаходився вдома зі своєю колишньою дівчиною та його бачили допитані в суді свідки.
Також засуджений зазначає, що судом неправомірно в основу обвинувального вироку покладено показання ОСОБА_8 , оскільки останній його обмовив з метою отримати менш суворе покарання, а протокол проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 від 21 лютого 2017 року проведено неуповноваженою особою, а саме слідчим, який не входить до групи слідчих визначених у цьому кримінальному провадженні. Крім того, посилається на те, що такий доказ йому не відкривався стороною обвинувачення в порядку статті 290 КПК та має бути визнаний недопустимим.
Крім того, засуджений у своїй касаційній скарзі ставить під сумнів і показання свідка ОСОБА_13 , оскільки впевнений, що в темну пору доби та на великій відстані зі спини він не міг розгледіти осіб, а викладена їм інформація щодо обставин злочину йому відома зі слів ОСОБА_8 під час відтворення обстановки подій.
Також засуджений зазначає, що суд спотворив показання потерпілого, оскільки в суді він чітко зазначив, що впізнає лише ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , а ОСОБА_14 у свою чергу, надав суду показання та підтвердив, що ОСОБА_6 не було на місці злочину. Разом із цим, на думку засудженого, суд неправомірно не взяв до уваги свідчення свідків з боку захисту, оскільки вони повною мірою спростовують пред'явлене йому обвинувачення та підтверджують його позицію щодо відсутності на місці вчинення злочину.
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого та захисника, які підтримали касаційну скаргу, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Мотиви суду.
Як убачається з касаційної скарги, засуджений оспорює пред'явлене йому обвинувачення та зазначає, що він не був присутній на місці злочину та не вчиняв протиправних дій відносно потерпілого ОСОБА_10 .
У результаті перевірки матеріалів кримінального провадження, убачається, що суд першої інстанції, заслухавши показання засуджених, потерпілого, свідків та дослідивши письмові докази у кримінальному провадженні, встановив обставини вчиненого кримінального правопорушення та обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання ОСОБА_8 , який показав, що вони разом із ОСОБА_9 і ОСОБА_6 вчинювали злочин; показання потерпілого ОСОБА_10 , який упізнав ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , як осіб, які проникли до його будинку і вчинили на нього напад; показання свідка ОСОБА_13 , який забіг до кімнати потерпілого та погнався за винними, яких побачив усіх трьох в світлі ліхтарів на відстані 15-20 метрів та які побігли у бік Червонозоряного проспекту, і одного з них - ОСОБА_9 він затримав.
Оцінивши зазначені докази у своїй сукупності суд першої інстанції дійшов висновку, що такі показання повністю узгоджуються між собою та спростовують доводи засудженого ОСОБА_6 про його відсутність на місці злочину.
Твердження засудженого ОСОБА_6 про неузгоджені та непослідовні показання потерпілого ОСОБА_10 були предметом дослідження суду першої інстанції, який узагальнюючи показання потерпілого та численні відповіді на запитання сторони обвинувачення та захисту, зазначив, що потерпілий упізнав ОСОБА_6 , як на досудовому розслідуванні, так і під час розгляду справи у суді. Таким доводам засудженого та захисника надана оцінка і судом апеляційної інстанції, який дійшов висновку, що доводи сторони захисту в цій частині є необґрунтованими.
До таких висновків дійшов суд першої інстанції в тому числі з урахуванням показань потерпілого, які були надані в залі суду 13 вересня 2018 року, де потерпілий ОСОБА_10 чітко зазначив, що він впізнав ОСОБА_15 , як нападника.
Предметом розгляду суду апеляційної інстанції також були доводи зазначені в апеляційній скарзі захисників та засудженого ОСОБА_6 про непричетність останнього до вчиненого інкримінованого йому злочину, водночас суд апеляційної інстанції допитав засудженого ОСОБА_8 , який повністю підтвердив свої показання, надані в суді першої інстанції, зокрема, про вчинення інкримінованого йому злочину спільно з ОСОБА_9 і ОСОБА_6 .
Отже, колегія суддів погоджується з належно вмотивованим висновком апеляційного суду про те, що сторона обвинувачення довела належними доказами причетність ОСОБА_6 до вчинення зазначеного злочину.
Що стосується доводів касаційної скарги засудженого про визнання недопустимим протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 від 21 лютого 2017 року.
Так засуджений у своїй касаційній скарзі посилається на те, що суд неправомірно взяв до уваги протокол проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 від 21 лютого 2017 року, оскільки такий доказ, на думку засудженого, має бути визнаний недопустимим, з підстав відсутності повноважень у особи, яка його підписала.
Суд апеляційної інстанції на такі аналогічні доводи засудженого та його захисників надав вмотивовану відповідь щодо відсутності підстав досліджувати такий доказ без належно заявленого клопотання сторони захисту, а відтак погодився з висновками суду першої інстанції.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховано, що засуджений ОСОБА_8 надав суду аналогічні за змістом показання, які містить і протокол слідчого експерименту, а відтак посилання захисника на порушення вимог статті 290 КПК під час досудового розслідування є неспроможними. Крім того сторона захисту не зазначає яким чином це вплинуло на законність та обґрунтованість судового рішення, при тому що показання ОСОБА_8 суд сприймав безпосередньо та вони були враховані під час постановлення вироку.
Судом апеляційної інстанції було враховано що ОСОБА_6 та його захисник, які неодноразово змінювались були ознайомлені з матеріалами кримінального провадження та окремо не ставили питання про визнання доказів недопустимими, як і не просили його дослідити під час апеляційного розгляду.
Водночас зі змісту доводів касаційної скарги засудженого вбачається, що процесуальний документ було підписано саме слідчою ОСОБА_16 і сторона захисту не наводить належних обґрунтувань про те, що зазначена слідча не мала процесуальних повноважень у цьому кримінальному провадженні, у зв'язку із чим відсутні підстави для висновку про допущення таких істотних порушень КПК, які вплинули чи могли вплинути на постановлення судових рішень.
Крім того, ОСОБА_6 та його захисники, які неодноразово змінювались, були ознайомлені з матеріалами кримінального провадження та окремо не ставили питання про визнання такого доказу недопустимим, як і не просили його дослідити під час апеляційного розгляду.
Таким чином Суд не вбачає порушень вимог кримінального процесуального закону під час оцінки доказів судами першої та апеляційної інстанцій, однак не може досліджувати будь-які докази, а також приймати нові докази, які не були предметом розгляду в суді першої та апеляційної інстанції. Крім того не має права встановлювати та визнавати обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні.
Суд першої інстанції допитав свідків сторони захисту, про яких також вказує засуджений у своїй касаційній скарзі.
У своїх висновках суд першої інстанції проаналізувавши такі показання, зазначив, що не бере їх до уваги, оскільки свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 добре знайомі та перебувають у товариських стосунках з ОСОБА_6 , і розцінив їх показання як спробу ввести в оману суд з метою уникнення кримінальної відповідальності. При цьому зважив на те, що такі свідчення повністю спростовуються доказами, наданими стороною обвинувачення.
Таким чином, суд співставив наявні в матеріалах кримінального провадження докази, проаналізував їх узгодженість між собою та дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 187 КК, при цьому надав належну оцінку зібраним доказам у їх сукупності та постановив вмотивоване й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статті 374 КПК.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу сторони захисту, перевірив докази, здобуті у кримінальному провадженні, та погодився з висновками суду першої інстанції в частині винуватості у вчиненні інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення. При цьому належно проаналізував усі доводи, надані захисником, та правильно зазначив, що всі докази в цьому кримінальному провадженні належним чином були досліджені судом першої інстанції, а тому не вбачає підстав для визнання їх недопустимими або неналежними.
Крім того, суд апеляційної інстанції, спростовуючи версію засудженого, зазначив, що суд першої інстанції на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які виключають будь-яке інше розумне пояснення події, доводить, що він був вчинений обвинуваченим, при цьому стороною обвинувачення, на переконання апеляційного суду, поза розумним сумнівом доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діянь.
Згідно зі статтею 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до вимог статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
З урахуванням зазначеного, доводи засудженого про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи не можуть бути предметом перевірки суду касаційної інстанції, оскільки під час касаційного розгляду суд не має права досліджувати докази, тобто фактичні дані, отримані в передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню.
Водночас, такі доводи були перевірені під час апеляційного розгляду і суд апеляційної інстанції в цілому надав їм належну оцінку та не знайшов порушень під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, а відтак доводи касаційної скарги засудженого в цій частині є неспроможними.
Що стосується доводів засудженого в частині відсутності аудіозапису судового засідання від 03 червня 2019 року.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, а саме журналу судового засідання (т.7, а.п. 198) місцевий суд допитав свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20 про що вказав у своєму рішенні та надав належну оцінку таким доказам.
Крім того матеріали кримінального провадження містять відео- та аудіо- записи судового засідання від 03 червня 2019 року, а відтак доводи засудженого про відсутність технічного носія інформації є безпідставними.
Разом із цим засуджений у своїй касаційній скарзі, окрім іншого, оспорює вирок місцевого суду, однак зі змісту прохальної частини просить скасувати лише ухвалу апеляційного суду, а відтак його касаційна скарга розглядається у межах вимог на які вказує засуджений.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би були безумовною підставою для скасування ухвали апеляційного суду та які б вказували на порушення статті 419 КПК, Судом не встановлено.
Таким чином, ухвала апеляційного суду в цілому постановлена з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, є обґрунтованою та вмотивованою, підстав для її скасування, колегія суддів не вбачає.
З огляду на це касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає, а ухвалу апеляційного суду слід залишити без зміни.
На підставі наведеного та керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Ухвалу Київського апеляційного суду від 17 травня 2021 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
___________________ _______________________ ________________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3